Постанова
Іменем України
06 квітня 2010 року Справа № 2-11/6244.1-2009
Севастопольський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Борисової Ю.В.,
суддів Гонтаря В.І.,
Лисенко В.А.,
за участю представників сторін:
позивача: ОСОБА_2, паспорт НОМЕР_1 від 26.01.98, фізична особа - підприємець ОСОБА_2;
відповідача: не з'явився, відкрите акціонерне товариство "Євпаторійське автотранспортне підприємство № 14363";
відповідач: Одайнік Тетяна Миколаївна, довіреність № б/н від 10.08.09, товариство з обмеженою відповідальністю "Євтранс-сервіс";
позивача: ОСОБА_4, довіреність № 1867 від 05.07.08, фізична особа - підприємець ОСОБА_2;
розглянувши апеляційну скаргу фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 на рішення господарського суду Автономної Республіки Крим (суддя Потопальський С.С.) від 16 лютого 2010 року у справі № 2-11/6244.1-2009
за позовом фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 (АДРЕСА_1)
до відкритого акціонерного товариства "Євпаторійське автотранспортне підприємство № 14363" (вул. 2-ої Гвардійської Армії, 20, місто Євпаторія, 97409)
товариства з обмеженою відповідальністю "Євтранс-сервіс" (вул. Тургенєва, 22, місто Сімферополь, 95017)
про стягнення 247452,90 грн.
Позивач, фізична особа - підприємець ОСОБА_2 звернувся до господарського суду Автономної Республіки Крим з позовом про стягнення (з врахуванням уточнення позовних вимог) з відкритого акціонерного товариства "Євпаторійське автотранспортне підприємство № 14363" 11340 грн. неустойки, нарахованої на підставі пункту 8.1 договору оренди від 06.08.2007, а також солідарно з відповідачів відкритого акціонерного товариства "Євпаторійське автотранспортне підприємство № 14363" та товариства з обмеженою відповідальністю „Євтранс-Сервіс” 216590,35 грн. матеріальної шкоди, де 120000 грн. - штраф, сплачений позивачем своїм контрагентам (реальні збитки), 93440,35 грн. - неотриманий прибуток за договорами купівлі-продажу, укладеними позивачем з суб'єктами підприємницької діяльності ОСОБА_6 (20000 грн.), ОСОБА_7 (53440,35 грн.), приватним підприємством "Макрос-Ю" (20000 грн.), 3150 грн. - сплачена орендна плата за липень, серпень 2008 р, також просив стягнути на свою користь солідарно з відповідачів 50000 грн. моральної шкоди.
Справа неодноразово була предметом розгляду судів різних інстанцій.
За наслідками касаційного перегляду справи, постановою Вищого господарського суду України від 04.08.2009 постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 04.08.2009 залишено без змін в частині відмови у стягненні неустойки та плати за користуванням майном, в іншій частині постанову апеляційного суду та рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим від 09.06.2009 скасовано, справу передано на новий розгляд.
При повторному розгляді справи господарським судом першої інстанції, рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим від 16 лютого 2010 року (суддя С.С.Потопальський.) у справі № 2-11/6244.1-2009 у задоволенні позову фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 відмовлено.
Не погодившись з прийнятим рішенням, позивач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове, яким його позов задовольнити у повному обсязі заявлених вимог.
Обґрунтовуючи доводи апеляційної скарги, її заявник вказував на невідповідність висновків суду першої інстанції дійсним обставинам у справі.
У судовому засіданні 06.04.2010 представники сторін підтримали свої доводи та заперечення у повному обсязі.
Представником позивача також надано доповнення до апеляційної скарги.
Переглянувши в апеляційному провадженні справу в порядку статті 101 Господарського процесуального кодексу України, судова колегія встановила наступні обставини.
При вирішенні даного спору по суті заявлених вимог судами встановлено, що 06.08.2007 позивач уклав договір оренди з відкритим акціонерним товариством "Євпаторійське автотранспортне підприємство № 14363" (том 1, а. с. 11). За зазначеним договором фізична особа-підприємець ОСОБА_2 отримав у користування на умовах оренди приміщення площею 126 кв.м., що розташовані у місті Євпаторія, вулиця 2-ої Гвардійської Армії, 20. Відповідно до пункту 7.2 вказаного договору позивач має право користуватися системами комунікацій, які знаходяться в приміщенні, що орендується. Останній прийняв на себе також обов'язки сплачувати комунальні платежі (пункт 7.1 договору). При цьому пунктом 5.6 договору спеціально встановлювались строки оплати використаної електричної енергії.
На виконання зазначеного договору ВАТ "Євпаторійське автотранспортне підприємство № 14363" передало позивачу приміщення площею 126 кв.м. (том 1, а. с. 10).
Відповідно до акта (том 1, а. с. 118) "Євпаторійське автотранспортне підприємство № 14363" передало як внесок до статутного капіталу товариства з обмеженою відповідальністю "Євтранс-сервіс" нерухоме майно, що належало йому на праві власності (т. 1, а. с. 104). Серед цього нерухомого майна була передана і будівля, що значиться під літерою "Н". У цій будівлі знаходяться і приміщення, які передані в оренду позивачеві, що підтверджується довідкою (том 2, а. с.33), поверховим планом будівлі під літерою "Н" (том 2, а. с. 34), а також даними Бюро технічної інвентаризації (том 2, а. с. 36-39).
У зв'язку з переданням нерухомого майна, що розташоване у місті Євпаторія, вулиця 2-ої Гвардійської Армії, 20, у тому числі і будівлі під літерою "Н", у власність ТОВ "Євтранс-сервіс", останнє 14.11.2007 отримало свідоцтво про право власності на нерухоме майно (том 1, а. с. 40). На підставі зазначеного свідоцтва ТОВ "Євтранс-сервіс" 14.11.2007 зареєструвало право власності на комплекс будівель, у тому числі і на будівлю під літерою "Н" (том 1, а. с. 117).
Як свідчать матеріали справи, з 10.06.2008 сторони почали взаємне листування з приводу розірвання договору оренди від 06.08.2007 та укладання договору з новим власником приміщення, що орендується (том 1, а. с. 13-17) .
Також встановлено, що 03.07.2008 енергопостачання позивача було припинено, що підтверджується актом, складеним останнім у присутності працівників ( том 1, а. с. 21), актом, складеним позивачем за участю представника Управління торгівлі та підприємництва Євпаторійської міської ради, представника прокуратури міста Євпаторія (том 1, а. с. 22). Цей факт підтверджується також претензією (том 1, а. с. 23), листом товариства "Євтранс-сервіс" (том 1, а. с. 25), приписом прокуратури (том 1, а. с. 26), листом прокуратури (том 1, а. с. 28).
Рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим у справі №2-4/9138-2008 від 11.12.2008 фізичну особу-підприємця ОСОБА_2 зобов'язано звільнити раніше орендовані приміщення (том 2, а. с. 47). Зазначене рішення у частині звільнення приміщень залишено без змін (том 2, а. с. 50).
Орендовані приміщення були підключені до електропостачання тільки 04.12.2008, що підтверджується актом (том 2, а. с. 66). Але і в період після відключення орендованих приміщень від енергопостачання позивач користувався орендованим приміщенням.
Наполягаючи на задоволенні позову, позивач вказував, що відключення від постачання електричної енергії зайнятих ним приміщень створило значні труднощі у здійсненні ним підприємницькій діяльності.
Зокрема, 01.06.2008 він уклав договір купівлі-продажу з ОСОБА_7, відповідно до якого мав передати покупцю товари та предмети побутової хімії на суму 300 000 грн (том 1, а. с. 30). Цей договір мав бути виконаний до 06.08.08. Цей договір ним не виконано, що підтверджується листуванням сторін за договором (том 1, а. с. 32-33), угодою про розірвання зазначеного договору (том 1, а. с. 34), розпискою про сплату неустойки у сумі 90 000 грн (том 1, а. с. 35).
Також, позивач посилається на укладений ним 05.06.2008 договір № 4 купівлі - продажу товарів побутової хімії з суб'єктом підприємницької діяльності ОСОБА_6 на суму 100 000 грн (том 1, а. с. 36). 09.07.2008 ОСОБА_6 пред'явила до нього претензію з вимогою виконати заявку на відвантаження товарів від 04.07.2008 та подала нову заявку. При цьому ОСОБА_6 просила здійснити відвантаження товарів до 13.07.2008 (а. с. 118). Листом від 15.07.2008 суб'єкт підприємницької діяльності ОСОБА_6 пред'явила до нього вимогу про сплату неустойки за невиконання договору в сумі 30 000 грн (том 1, а. с. 38). Зазначена сума ним сплачена, що підтверджується розпискою (том 1, а. с. 39). Договір № 4 був розірваний, що підтверджується угодою від 28.07.2008 (том 1, а. с. 41).
Крім того, 07.06.2008 ним укладений договір купівлі-продажу № 5 з приватним підприємством "Макрос-Ю" (т. 1, а. с. 41). Але поставку товарів за цим договором також не здійснено, що підтверджується листом приватного підприємства "Макрос-Ю" (т. 1, а. с. 43) і угодою про розірвання зазначеного договору (т. 1, а. с. 44).
У зв'язку з зазначеними обставинами позивач вважає, що відповідачами завдано йому 123 150 грн реальних збитків, з яких 30 000 грн та 90 000 грн -штраф, сплачений ним своїм контрагентам - суб'єктам підприємницької діяльності ОСОБА_6 та ОСОБА_7 відповідно, а 3 150 грн -сплачена орендна плата за липень, серпень 2008 року; 93 440,35 грн збитків у вигляді неотриманого прибутку за договорами купівлі-продажу, укладеними з суб'єктами підприємницької діяльності ОСОБА_6 (20 000 грн), ОСОБА_7 (53 440,35 грн), приватним підприємством "Макрос-Ю" (20 000 грн) та 50 000 грн моральної шкоди (т. 2, а. с. 112).
Повторному вирішенню господарським судом першої інстанції у відповідності до приписів Постанови Вищого господарського суду України від 12.11.2009р. підлягала частина вимог позову про стягнення саме реальних збитків позивача та упущеної ним вигоди.
Дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, судова колегія вважає, що висновки, викладені в рішенні суду першої інстанції, відповідають нормам чинного законодавства та фактичним обставинам у справі, тому підстави для задоволення апеляційної скарги і скасування судового рішення відсутні, виходячи з наступного.
Відповідно до ст.ст. 224, 225 Господарського кодексу України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено.
Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.
До складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.
Правовий аналіз наведених норм свідчить, що загальними підставами для стягнення збитків з особи, яка їх заподіяла, є: настання збитків; неправомірна поведінка особи, що заподіяла збитки; безпосередній причинний зв'язок між протиправною поведінкою і настанням збитків; вина.
Також, згідно роз'яснень, викладених в Постанові Пленуму Верховного суду України № 6 від 27.03.92 "Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди", при вирішенні спорів про відшкодування шкоди необхідно виходити з того, що шкода підлягає відшкодуванню за умови безпосереднього причинного зв'язку між неправомірними діями особи, яка заподіяла шкоду, і самою шкодою.
При цьому судова колегія вважає за необхідне зазначити, що за загальним принципом цивільного права особа, якій завдано збитків в результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування (частина перша статті 22, стаття 611, частина перша статті 623 Цивільного кодексу України).
Згідно з частиною другою статті 623 Цивільного кодексу України розмір збитків, завданих порушенням зобов'язання, доказується кредитором.
Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції обґрунтовано дійшов висновку, що позивачем не надано належних доказів існування причинного зв'язку між відключенням електричної енергії та заявленими збитками, у тому числі у вигляді упущеної вигоди.
Так, як зумовлено пунктами 3.3. договорів купівлі-продажу, від 01.06.2008 р. № 2, укладеного позивачем з СПД ОСОБА_7, від 05.06.2008 № 4 з СПД ОСОБА_6, а також від 07.06.2008 № 5 з ПП «Макрос -Ю»право власності на товар переходить від продавця до покупця в момент передачі товару на складі покупця, що засвідчується підписом покупця або його уповноваженого представника на відповідній накладній.
Отже, відключення електричної у зайнятих позивачем приміщеннях не могло завадити йому передати товар контрагентам у спосіб, визначений пунктами 3.3. зазначених договорів.
При цьому, судом першої інстанції обґрунтовано відхилені посилання позивача на те, що у зв'язку з відключенням електричної енергії не працював комп'ютер, що позбавляло його можливості складення накладних за укладеними ним договорами купівлі-продажу, адже приписи наказу Міністерства статистики України N 193 від 21.06.1996 «Про затвердження типових форм первинних облікових документів з обліку сировини та матеріалів»не зумовлюють таких обов'язкових вимог до накладних як виготовлення їх в електронному вигляді.
Відповідно до частини першої статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом прядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
За приписами статті 33 цього кодексу кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Доводи позивача та його представника стосовно повної компьютерізації діяльності з реалізації товарів побутової хімії, неможливість відпуску товару в неосвітлених приміщеннях, з врахуванням того, що позивач є одним з небагатьох постачальників цього виду товарів в регіоні і займається виключно оптовою торгівлею, суд апеляційної інстанції вважає такими, що не спростовують висновків суду та не підтверджують взаємозв'язок між діями відповідачів та спричиненими збитками позивача.
Крім того, розглядаючи вимоги позову щодо відшкодування збитків у вигляді сплачених штрафних санкцій, судова колегія дійшла висновку, що у підтвердження зазначених вимог позивачем також не представлено належних доказів.
Так, книга обліку доходів та витрат є одностороннім документом, який складається самим позивачем, крім того в ній зазначені лише дата та суми відповідних видатків без зазначення отримувачів грошових сум та призначення платежів.
Крім того, приписами пунктів 2.1, 2.2., 2.4. «Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку», затвердженого наказом Міністерства Фінансів N 88 від 24.05.1995 зумовлено, що первинними документами є письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення. Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.
Первинні документи повинні бути складені у момент проведення кожної господарської операції або, якщо це неможливо, безпосередньо після її завершення. При реалізації товарів за готівку допускається складання первинного документа не рідше одного разу на день на підставі даних касових апаратів, чеків тощо. Для контролю та впорядкування обробки інформації на основі первинних документів можуть складатися зведені документи (далі первинні документи).
Отже, виходячи з наведеного, складення первинних документів є обов'язковим при здійсненні будь-яких господарських операцій, при цьому їх складення не потребує обов'язкового застосування оргтехніки.
Втім, вказуючи на проведення оплати штрафних санкцій відповідно до договорів купівлі-продажу від 01.06.2008 р. № 2, укладених з СПД ОСОБА_7, від 05.06.2008 № 4 з СПД ОСОБА_6, а також від 07.06.2008 № 5 з ПП «Макрос -Ю», позивач не надав суду жодного оформленого належним чином первинного документу щодо здійснення відповідної господарської операції.
Правомірним є посилання місцевого суду й на пункт 2.3. «Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні», затвердженого постановою Правління Національного банку в Україні від 15.12.2004 № 637, виходячи з приписів якого, такі платежі мали здійснюватись у безготівковій формі, що у свою чергу передбачало перерахування вказаних коштів через банківську установу та складення відповідних платіжних документів.
Покладення відповідальності за завдані збитки можливе за наявності усіх складових цивільного правопорушення, як то наявність реальних збитків, вини боржника, протиправної поведінки боржника та причинного зв'язку між протиправною поведінкою та нанесеними збитками.
Враховуючи, що судом не встановлено як самого факту порушення зобов'язань відповідачами, протиправності їх дій, так і підтвердження реальних збитків, завданих позивачеві, підстави для задоволення позовних вимог в цій частині суд визнає відсутніми.
Вимоги позову щодо стягнення суми моральної шкоди також обгрунтовано відхилені місцевим господарським судом з підстав їх недоведеності.
Виходячи з викладеного, приймаючи до уваги встановлені у справі обставини та наявні в матеріалах справи докази, колегія суддів не знаходить підстав для скасування законного і обгрунтованого рішення господарського суду першої інстанції.
Керуючись статтями 101, 103 ( пункт 1), 105 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Апеляційну скаргу фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 залишити без задоволення.
2. Рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 16 лютого 2010 року у справі № 2-11/6244.1-2009 залишити без змін.
Головуючий суддя Ю.В. Борисова
Судді В.І. Гонтар
В.А. Лисенко