Постанова
Іменем України
30 березня 2010 року Справа № 2-6/518-2010
Севастопольський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Антонової І.В.,
суддів Котлярової О.Л.,
Маслової З.Д.,
за участю представників сторін:
позивача: Карасьов Костянтин Миколайович, довіреність № 2, від 04 січня 2010 року, відкрите акціонерне товариства "Камиш-Бурунський залізорудний комбінат";
відповідача: не з'явився, Міністерство охорони навколишнього природного середовища України;
третьої особи: не з'явився, Фонд майна Автономної Республіки Крим;
третьої особи: не з'явився, Державна організація "Інспекція державного геологічного контролю за веденням робіт по геологічному вивченню та використанню надр";
третьої особи: не з'явився, Республіканський комітет Автономної Республіки Крим з охорони навколишнього природного середовища;
третьої особи: не з'явився, Фонд державного майна України;
розглянувши апеляційну скаргу Міністерства охорони навколишнього природного середовища України на ухвалу господарського суду Автономної Республіки Крим (суддя Шкуро В.М.) від 02 лютого 2010 року у справі № 2-6/518-2010
за позовом відкритого акціонерного товариства "Камиш-Бурунський залізорудний комбінат" (вул. Орджонікідзе, 12, місто Керч, 98313)
до Міністерства охорони навколишнього природного середовища України (вул. Урицького, 35, місто Київ 35, 03035)
треті особи: Фонд майна Автономної Республіки Крим (вул. Севастопольська, 17, місто Сімферополь, 95015)
Державна організація "Інспекція державного геологічного контролю за веденням робіт по геологічному вивченню та використанню надр" (вул. Ежена Потьє, 16, місто Київ,03057)
Республіканський комітет Автономної Республіки Крим з охорони навколишнього природного середовища (вул. Кечкеметська, 198, місто Сімферополь, 95022)
Фонд державного майна України (вул. Кутузова, 18/9, місто Київ 133, 01133)
про визнання права власності
Позивач, відкрите акціонерне товариство „Камиш -Бурунський залізорудний комбінат”, звернувся до господарського суду Автономної Республіки Крим з позовом до Державної організації „Інспекція державного геологічного контролю за веденням робіт по геологічному вивченню та використанню надр” в особі Кримської територіальної інспекції, Республіканського комітету Автономної Республіки Крим з охорони навколишнього природного середовища, треті особи -Міністерство охорони навколишнього середовища України, Фонд державного майна України про визнання права власності на відходи збагачення залізної руди, що складовані у Верхнє - Чурбашському хвостосховищі у кількості 42069992 тон та у Нижньо - Чурбашському хвостосховищі у кількості 24212000 тон.
Ухвалою господарського суду Автономної Республіки Крим від 02 лютого 2010 року замінено відповідачів -Державну організацію „Інспекція державного геологічного контролю за веденням робіт по геологічному вивченню та використанню надр” та Республіканський комітет Автономної Республіки Крим з охорони навколишнього природного середовища на належного -Міністерство охорони навколишнього природного середовища України; до участі у справі в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача залучено Фонд майна Автономної Республіки Крим, на стороні відповідача -Державну організацію „Інспекція державного геологічного контролю за веденням робіт по геологічному вивченню та використанню надр” та Республіканський комітет Автономної Республіки Крим з охорони навколишнього природного середовища.
Ухвалою господарського суду Автономної Республіки Крим від 02 лютого 2010 року заяву відкритого акціонерного товариства "Камиш-Бурунський залізорудний комбінат" про забезпечення позову задоволено частково. Міністерству охорони навколишнього природного середовища України заборонено вчиняти будь-які дії, направлені на видачу, оформлення, переоформлення спеціальних дозволів третім особам на користування надрами у Нижньо - Чурбашському та Верхнє - Чурбашському хвостосховищах; у задоволенні клопотання про заборону Міністерству охорони навколишнього природного середовища України, Державній комісії запасів корисних копалин при Міністерстві охорони навколишнього природного середовища України, а також будь-яким іншим особам вчиняти будь-які заходи, спрямовані на проведення експертизи геологічної інформації визначення кількості відходів (або визначення об'єму запасів корисних копалин) у Нижньо - Чурбашському та Верхнє - Чурбашському хвостосховищах, визначати у відповідності до Класифікатора запасів та ресурсів корисних копалин державного фонду надр їх кількість, якість, рівень промислового значення, ступень геологічного та технічно - економічного вивчення та підготовленість до промислового освоєння, вживати інші дії по затвердженню запасів корисних копалин у Нижньо - Чурбашському та Верхнє - Чурбашському хвостосховищах відмовлено.
Не погодившись з ухвалою суду першої інстанції, відповідач -Міністерство охорони навколишнього природного середовища України звернувся до Севастопольського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить ухвалу господарського суду Автономної Республіки Крим від 02 лютого 2010 року скасувати, відмовити позивачу у задоволенні заяви про вжиття заходів до забезпечення позову та припинити провадження у справі.
Апеляційна скарга обґрунтована порушенням місцевим господарським судом норм процесуального права та неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи.
Так, за твердженням заявника апеляційної скарги, поза увагою місцевого господарського суду залишилось те, що Міністерство охорони навколишнього природного середовища України -відповідач у справі є суб'єктом владних повноважень, у зв'язку з чим даний спір підлягає розгляду за правилами адміністративного судочинства.
Відповідач також посилається на те, що в порушення вимог статей 66, 86 Господарського процесуального кодексу України суд першої інстанції в оскаржуваній ухвалі не зазначив, з яких мотивів та на підставі яких фактичних обставин прийнято рішення про забезпечення позову.
Апеляційна скарга прийнята до провадження колегією суддів Севастопольського апеляційного господарського суду у складі: головуючий -суддя Антонова І.В., судді Котлярова О.Л., Ткаченко М.І.
У зв'язку з відпусткою судді Ткаченка М.І., на підставі розпорядження заступника голови Севастопольського апеляційного господарського суду від 30 березня 2010 року, здійснено заміну судді Ткаченка М.І. на суддю Маслову З.Д.
У судове засіданні, призначене на 30 березня 2010 року, представники відповідача -Міністерства охорони навколишнього природного середовища України, третіх осіб -Фонду майна Автономної Республіки Крим, Державної організації „Інспекція державного геологічного контролю за веденням робіт по геологічному вивченню та використанню надр”, Республіканського комітету Автономної Республіки Крим з охорони навколишнього природного середовища, Фонду державного майна України не з'явилися, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином рекомендованою кореспонденцією, що підтверджується матеріалами справи.
Оскільки явка в судове засідання представників -це право, а не обов'язок сторін, справа може розглядатись без їх участі, якщо нез'явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору. Тому, з урахуванням наявних у справі доказів, судова колегія визнала можливим розглянути справу за відсутністю представників сторін, що не з'явилися.
Дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм процесуального права та відповідність висновків суду обставинам справи, судова колегія Севастопольського апеляційного господарського суду дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги Міністерства охорони навколишнього природного середовища України, виходячи з наступного.
Згідно зі статтею 66 Господарського процесуального кодексу України господарський суд за заявою сторони, прокурора чи його заступника, який подав позов, або з своєї ініціативи має право вжити заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.
Відповідно до статті 67 Господарського процесуального кодексу України позов забезпечується, зокрема, забороною відповідачеві вчиняти певні дії.
За загальним правилом, забезпечення позову є мірою попередження можливих порушень майнових прав і охоронюваних законом інтересів позивача. Умовою застосування заходів до забезпечення позову є достатньо обґрунтоване міркування про те, що у разі вжиття відповідачем певних дій, виконання судового рішення утрудниться або стане взагалі неможливим, а відповідно і порушені права позивача рішенням суду не поновлться.
Відповідно до підпункту 1 пункту 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 22 грудня 2006 року „Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову” розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
Як вбачається з матеріалів справи, предметом позову у даній справі є визнання за відкритим акціонерним товариством „Камиш - Бурунський залізорудний комбінат” права власності на відходи збагачення залізної руди, що складовані у Верхнє - Чурбашському хвостосховищи у кількості 42069992 тон та у Нижньо - Чурбашському хвостосховищи у кількості 24212000 тон.
Таким чином, при даному предметі позову його забезпечення шляхом заборони Міністерству охорони навколишнього природного середовища України вчиняти будь-які дії, направлені на видачу, оформлення, переоформлення, спеціальних дозволів на користування надрами у Нижньо - Чурбашському та Верхнє -Чурбашському хвостосховищах третім особам, є цілком адекватним заявленим позовним вимогам і відповідає принципу забезпечення збалансованості інтересів сторін.
Задовольняючи клоотання позивача, мсцевий господарський суд врахував наявність в матеріалах справи копії спеціального дозволу на користування надрами, виданого Міністерством охорони навколишнього природного середовища України Науково-виробничому підприємству „Геотехніка” (товариство з обмеженою відповідальністю) на геологічне вивчення, в тому числі дослідно-промислову розробку відходів збагачення залізних руд, які знаходяться у Верхнє -Чурбашському хвостосховищах, з терміном дії до 06 лютого 2009 року та обгрунтовано не виключив здійснення в майбутньому дій, спрямованих на одержання третіми особами спеціальних дозволів на розробку спірних відходів і здійснення такої розробки, та дійшов обгрунтованого висновку про те, що це, в свою чергу, призведе до зменшення їх запасів та у разі задоволення позову утруднить виконання судового рішення.
Таким чином, враховуючи, що завданням забезпечення позову є гарантування прав позивача у випадку задоволення позовних вимог, судова колегія дійшла висновку про те, що суд першої інстанції, здійснивши оцінку обґрунтованості доводів позивача щодо необхідності вжиття заходів забезпечення позову, з урахуванням розумності, обґрунтованості та адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову, задовольнив заявлене клопотання.
Погоджуючись з ухвалою господарського суду Автономної Республіки Крим, судова колегія зазначає, що заходи забезпечення позову -це лише тимчасове обмеження щодо вчинення певних дій, а тому їх застосування ніяким чином не може порушувати права інших осіб.
Судова колегія також вважає правильним висновок місцевого господарського суду про відсутність підстав для задоволення клопотання в іншій частині, оскільки вказані в ньому дії не направлені на забезпечення виконання судового рішення.
Що стосується доводів Міністерства охорони навколишнього природного середовища України про підсудність спору адміністративному суду, колегія суддів апеляційної інстанції зазначає, що дане питання підлягає вирішенню лише при постановленні судом першої інстанції процесуального документа, яким закінчується розгляд справи.
Керуючись статтями 99, 101, пунктом 1 частини 1 статті 103, статтями 105, 106 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Апеляційну скаргу Міністерства охорони навколишнього природного середовища України залишити без задоволення.
2. Ухвалу господарського суду Автономної Республіки Крим від 02 лютого 2010 року у справі № 2-6/518-2010 залишити без змін.
Головуючий суддя І.В. Антонова
Судді О.Л. Котлярова
З.Д. Маслова