Постанова
Іменем України
08 квітня 2010 року Справа № 2-7/4472-2009
Севастопольський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Плута В.М.,
суддів Гоголя Ю.М.,
Волкова К.В.,
за участю представників сторін:
позивача: ОСОБА_2, довіреність № 1263 від 07.08.09;
відповідача: Романенко Олени Миколаівни, довіреність № 4902/40/01 від 19.10.09;
третьої особи: не з'явилась;
розглянувши апеляційну скаргу Фонду комунального майна Сімферопольської міської ради на рішення господарського суду Автономної Республіки Крим (суддя Дворний І.І.) від 08.12.2009 у справі № 2-7/4472-2009
за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 (АДРЕСА_1); (представнику: ОСОБА_2, АДРЕСА_2)
до Фонду комунального майна Сімферопольської міської ради (вул. Толстого, 15,Сімферополь,95000)
3-тя особа: комунальне підприємство "Житлово-експлуатаційне об'єднання Київського району міста Сімферополя" (вул. Лермонтова, 17,Сімферополь,95000)
про спонукання до виконання певних дій
Рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим від 08.12.2009 у справі № 2-7/4472-2009 позов задоволено.
Зобов'язано Фонд комунального майна Сімферопольської міської ради виконати рішення 46-ї сесії У скликання Сімферопольської міської ради № 690 від 19.03.2009 "Про затвердження програми приватизації об'єктів комунальної власності Сімферопольської міської ради на 2009 рік", підготовити необхідні документи та запровадити необхідні заходи по приватизації фізичною особою-підприємцем ОСОБА_4 підвального нежилого приміщення загальною площею 91,5 кв. м., розташованого у будівлі за адресою: м. Сімферополь, вул. Київська, 117, яке знаходиться на балансі ЖЕО Київського району м. Сімферополя, шляхом викупу.
Суд першої інстанції встановив, що Фонд комунального майна Сімферопольської міської ради необґрунтовано без достатніх правових підстав не виконує рішення органу місцевого самоврядування, що порушує права позивача на приватизацію об'єкту нерухомості.
Не погодившись з цим судовим актом, відповідач звернувся до Севастопольського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення суду скасувати, прийняти нове, яким у позові відмовити.
Доводи апеляційної скарги обґрунтовані порушенням господарським судом норм матеріального права, а саме -статей 1 та 10 Закону України „Про приватизацію державного житлового фонду”.
Так, за твердженням заявника апеляційної скарги, нежитлові допоміжні приміщення (підвали, сараї, комори, колясочні та ін.) надаються безоплатно у спільну власність громадян одночасно з приватизацією ними квартир багатоквартирних будинків.
Представник позивача у судовому засіданні з доводами апеляційної скарги не погодився, вважає рішення господарського суду Автономної Республіки Крим законним та обґрунтованим, підстав для його скасування не вбачає.
Третя особа у судове засідання не з'явилась, своїм процесуальним правом на участь у судовому засіданні не скористалась, про причини неявки суд не повідомила.
Відповідно до статті 98 Господарського процесуального кодексу України учасники судового процесу були належним чином повідомлені про час і місце розгляду справи.
Стаття 22 Господарського процесуального кодексу України зобов'язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами. Оскільки явка в судове засідання представників сторін -це право, а не обов'язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо нез'явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.
Статтею 77 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.
Судова колегія вважає можливим розглянути справу за відсутності третьої особи за наявними документами в матеріалах справи.
07 квітня 2010 року у судовому засіданні оголошено перерву до 08 квітня 2010 року.
Повторно розглянувши справу у порядку статті 101 Господарського процесуального кодексу України, перевіривши матеріали справи на предмет правильності застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, судова колегія вважає, що апеляційна скарга Фонду комунального майна Сімферопольської міської ради підлягає задоволенню з наступних підстав.
З матеріалів справи вбачається, що 20.08.2007 між комунальним підприємством "Житлово-експлуатаційне об'єднання Київського району м. Сімферополя" (Орендодавець) та суб'єктом підприємницької діяльності ОСОБА_4 (Орендар) укладений договір оренди № 100/3.
Пунктом 1.1 договору передбачено, що Орендодавець передає, а Орендар приймає в строкове платне користування (оренду) нежилі приміщення, розташовані за адресою: м. Сімферополь, вул. Київська, 117, площею 91,5 кв. м., яке знаходяться на балансі КП "ЖЕО Київського району м. Сімферополя", та вартість яких визначена згідно акта оцінки від 01.07.2007 та складає за експертною оцінкою 140072,00 грн.
Згідно з пунктом 6.2 договору оренди Орендар має право з дозволу Орендодавця вносити зміни до складу орендованих приміщень, здійснювати реконструкцію, технічне переобладнання, що обумовлює підвищення його вартості.
Судом встановлено, що позивачем за погодженням з орендодавцем був проведений ремонт орендованих приміщень, внаслідок чого вартість нежилих приміщень збільшилася порівняно із залишковою на 61104,00 грн. (в цінах станом на листопад 2008 року), що підтверджується висновком проведеної в рамках цієї справи експертизи.
Рішенням Сімферопольської міської ради № 690 від 19.03.2009 затверджена програма приватизації об'єктів комунальної власності Сімферопольської міської ради на 2009 рік та перелік об'єктів комунальної власності Сімферопольської міської ради, які підлягають приватизації. До вказаного переліку було включено й орендоване позивачем підвальне приміщення площею 91,5 кв. м. по вул. Київська, 117 в м. Сімферополі.
Фонд комунального майна Сімферопольської міської ради направив на адресу позивача лист № 14-Б від 07.05.2009, в якому повідомив, що на теперішній час питання правового режиму власності допоміжних приміщень житлового комплексу (підвалів, сараїв, горищ, колясочних тощо), визначення категорій вказаних приміщень залишаються законодавчо неврегульованими, у зв'язку з чим Фонд позбавлений можливості провести заходи з приватизації підвальних приміщень.
Пунктом 3.3 Порядку подання та розгляду заяв на приватизацію, який затверджений Наказом Фонду державного майна України № 683 від 01 липня 1997 року та частиною 5 статті 7 Закону України „Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)” встановлено, що відмова в приватизації можлива у випадках, коли законодавством встановлено обмеження щодо приватизації підприємства.
Чинним законодавством України встановлено обмеження щодо приватизації підприємства, а саме: майно у встановленому порядку включене до переліку об'єктів (групи об'єктів), що не підлягають приватизації; об'єкт приватизації знаходиться в заповідній зоні або розташований у прибережних захисних смугах морів, річок, озер на відстані ближче ніж 100 метрів від них; особа, яка подала заяву на приватизацію, не може бути визнана покупцем відповідно до статті 8 Закону України "Про приватизацію державного майна".
Судова колегія вважає, що на спірні приміщення існує обмеження щодо приватизації з огляду на наступне.
Відповідно до частини 2 статті 10 Закону України "Про приватизацію державного житлового фонду", власники квартир багатоквартирних будинків є співвласниками допоміжних приміщень будинку, технічного обладнання, елементів зовнішнього благоустрою і зобов'язані брати участь у загальних витратах, пов'язаних з утриманням будинку і прибудинкової території відповідно до своєї частки у майні будинку. Допоміжні приміщення (комори, сараї і т. ін.) передаються у власність квартиронаймачів безоплатно і окремо приватизації не підлягають.
При цьому, апеляційна інстанція зазначає, що допоміжні приміщення, відповідно до вищенаведеної норми, стають об'єктами права спільної власності співвласників багатоквартирного будинку, тобто їх спільним майном, одночасно з приватизацією громадянами квартир, що засвідчується єдиним документом - свідоцтвом про право власності на квартиру.
Відповідно до Конституції України всі суб'єкти права власності рівні перед законом. У багатоквартирних будинках, де не всі квартири приватизовані чи приватизовані повністю, власник (власники) неприватизованих квартир (їх правонаступники) і власники приватизованих квартир багатоквартирного будинку є рівноправними співвласниками допоміжних приміщень. Вони є рівними у праві володіти, користуватися і розпоряджатися допоміжними приміщеннями. Ніхто з власників квартир не має пріоритетного права користуватися та розпоряджатися цими приміщеннями, в тому числі і з питань улаштування мансард, надбудови поверхів і т. ін.
Допоміжні приміщення (підвали, сараї, кладовки, горища, колясочні і т.ін.) передаються безоплатно у спільну власність громадян одночасно з приватизацією ними квартир (кімнат у квартирах) багатоквартирних будинків. Підтвердження права власності на допоміжні приміщення не потребує здійснення додаткових дій, зокрема створення об'єднання співвласників багатоквартирного будинку, вступу до нього. Власник (власники) неприватизованих квартир багатоквартирного будинку є співвласником (співвласниками) допоміжних приміщень нарівні з власниками приватизованих квартир.
Питання щодо згоди власників квартир - співвласників допоміжних приміщень багатоквартирного будинку - на надбудову поверхів, улаштування мансард і т. ін. з використанням при цьому конструктивних елементів будинку, як і на вчинення інших дій стосовно допоміжних приміщень (оренда тощо), має вирішуватися відповідно до законів про власність та інших законів України, передусім Цивільного кодексу України.
Дана думка наведена у Рішенні Конституційного суду України "Про офіційне тлумачення положень пункту 2 статті 10 Закону України "Про приватизацію державного житлового фонду" від 02.03.2004.
Відповідно до статті 382 Цивільного кодексу України. Власникам квартири у дво- або багатоквартирному житловому будинку належать на праві спільної сумісної власності приміщення загального користування, опорні конструкції будинку, механічне, електричне, сантехнічне та інше обладнання за межами або всередині квартири, яке обслуговує більше однієї квартири, а також споруди, будівлі, які призначені для забезпечення потреб усіх власників квартир, а також власників нежитлових приміщень, які розташовані у житловому будинку.
Статтею 368 Цивільного кодексу України встановлено, що спільна власність двох або більше осіб без визначення часток кожного з них у праві власності є спільною сумісною власністю.
Співвласники майна, що є у спільній сумісній власності, володіють і користуються ним спільно, якщо інше не встановлено домовленістю між ними. Розпоряджання майном, що є у спільній сумісній власності, здійснюється за згодою всіх співвласників. Згода співвласників на вчинення правочину щодо розпорядження спільним майном, який підлягає нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації, має бути висловлена письмово і нотаріально посвідчена. (норми статті 369 Цивільного кодексу України).
Матеріали справи не містять доказів згоди інших співвласників на відчуження належного їм допоміжного нерухомого майна.
Крім того, в зазначеному рішенні Конституційного суду України є висновок про те, що питання щодо згоди співвласників допоміжних приміщень на надбудову поверхів, улаштування мансард у багатоквартирних будинках, на вчинення інших дій стосовно допоміжних приміщень (оренда тощо) вирішується відповідно до законів України, які визначають правовий режим власності.
Так, згідно зі статтею 19 Закону України "Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку" спільне майно власників квартир складається з неподільного та загального майна. Неподільне майно перебуває у їх спільній сумісній власності і не підлягає відчуженню, загальне майно - у спільній частковій власності. Відповідно до цього Закону співвласники допоміжних приміщень мають право розпоряджатися ними в межах, встановлених зазначеним Законом та цивільним законодавством.
Вказівки позивача на те, що спірні приміщення не є допоміжними колегія суддів вважає хибними з огляду на наступне.
Вбачається, що заперечення відповідача проти позовних вимог ґрунтується на доводах щодо призначення спірного приміщення саме для забезпечення експлуатації будинку у зв'язку з розташуванням у ньому комунікацій системи опалення, водопостачання та каналізації (том 1, а. с. 41, 42).
За висновками судово-будівельної експертизи № 26/09 від 23 листопада 2009 року приміщення у підвальному поверсі будинку по вул. Київська, 117 у місті Сімферополі загальною площею 91,5 кв. м. не є допоміжним у відношенні до житлового будинку, так як не призначено для забезпечення експлуатації та технічного обслуговування житлового дому.
Згідно з абзацом 5 статті 42 Господарського процесуального кодексу України висновок судового експерта для господарського суду не є обов'язковим і оцінюється господарським судом за правилами, встановленими статтею 43 цього Кодексу.
Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили (абз. 1, 2 статті 43 Господарського процесуального кодексу України).
Колегія суддів не може погодитися з правомірністю висновку судової експертизи з огляду на наступне.
В дослідницькій частині судово-будівельної експертизи № 26/09 від 23 листопада 2009 року експертом встановлено, що при внесенні орендатором поліпшень ним були здійснені певні роботи, у тому числі заміна трубопроводів каналізації та водопроводу. Такі відомості підтверджують посилання відповідача на те, що призначенням спірного приміщення є забезпечення експлуатації будинку у зв'язку з розташуванням у ньому комунікацій системи опалення, водопостачання та каналізації.
Згідно зі статтею 1 Закону України „Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку" допоміжні приміщення багатоквартирного будинку - приміщення, призначені для забезпечення експлуатації будинку та побутового обслуговування мешканців будинку (сходові клітини, вестибюлі, перехідні шлюзи, позаквартирні коридори, колясочні, кладові, сміттєкамери, горища, підвали, шахти і машинні відділення ліфтів, вентиляційні камери та інші технічні приміщення).
Судова колегія вважає, що місцевий господарський суд невірно застосував вказану норму закону. Так, зі змісту цієї статті вбачається, що всі підвали є допоміжними приміщеннями, які призначені для забезпечення експлуатації будинку та побутового обслуговування мешканців будинку.
Тобто, навіть якщо у підвалі будуть відсутні будь які магістральні мережі, електрощитові та інше, це приміщення не позбавиться статусу допоміжного і у будь-якому разі буде служити для забезпечення експлуатації будинку та побутового обслуговування мешканців будинку. Ця думка підтверджується також тим, що у перелік допоміжних приміщень, згідно названого закону, входять також кладові та інші технічні приміщення, які можуть і не містити магістральних мереж.
Таким чином, спірні приміщення є допоміжними та відносно них законодавством встановлені обмеження щодо приватизації.
Згідно зі статтею 19 Конституції України органи державної влади і органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти тільки на підставі, в межах повноважень і способом, які передбачені Конституцією і Законами України.
Отже, Фонд комунального майна Сімферопольської міської ради обґрунтовано на законних підставах не виконував рішення 46-ї сесії V скликання Сімферопольської міської ради № 690 від 19.03.2009.
При цьому, згідно з абзацом 2 статті 4 Господарського процесуального кодексу України господарський суд не застосовує акти державних та інших органів, якщо ці акти не відповідають законодавству України. Вищенаведене рішення органу місцевого самоврядування не відповідає чинному законодавству, а тому судом не приймається до уваги.
Таким чином, у позові належить відмовити.
Виходячи з вищенаведеного, судова колегія вважає, що рішення господарського суду Автономної Республіки Крим прийнято з порушенням норм матеріального права, у зв'язку з тим підлягає скасуванню.
Керуючись статтею 101, пунктом 2 статті 103, пунктом 4 статті 104, статтею 105 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Апеляційну скаргу Фонду комунального майна Сімферопольської міської ради задовольнити.
2. Рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 08.12.2009 у справі № 2-7/4472-2009 скасувати.
3. Прийняти нове рішення.
4. У позові відмовити.
Головуючий суддя В.М. Плут
Судді Ю.М. Гоголь
К.В. Волков