Постанова
Іменем України
18 березня 2010 року Справа № 2-7/3619.1-2009
Севастопольський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Голика В.С.,
суддів Волкова К.В.,
Ткаченка М.І.,
за участю представників сторін:
позивача: не з'явився
відповідача: Безрученко Наталя Олегівна, довіреність № ЮО-2671 від 24.12.09, Серопянц Євген Сергійович, довіреність № ЮО-224 від 16.02.10, Державне підприємство "Ялтинський морський торговельний порт";
розглянувши апеляційну скаргу Державного підприємства "Ялтинський морський торговельний порт" на рішення господарського суду Автономної Республіки Крим (суддя Дворний І.І.) від 21.12.2009 у справі № 2-7/3619.1-2009
за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Рельєф" (вул. Тітова, 21,Сизівка, Сакський р-н,96531)
до Державного підприємства "Ялтинський морський торговельний порт" (вул. Рузвельта, 5,Ялта,98600)
про стягнення 90952,40 грн.
Позивач, товариство з обмеженою відповідальністю "Рельєф", з посиланням на статті 525,526,610,611,623 Цивільного кодексу України та статті 224,225 Господарського кодексу України, звернувся до господарського суду Автономної Республіки Крим з позовом до державного підприємства "Ялтинський морський торговельний порт" про стягнення 90952,40 грн. збитків (а.с.6-8, том 1).
Позовні вимоги мотивовано тим, що відповідачем неналежно виконувались зобов'язання по зберіганню піску, у зв'язку з чим позивачеві спричинені збитки у розмірі 90952,40 грн., що складає вартість 649,66 тонн морського піску.
Рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим (суддя Потопальський С.С.) від 17.12.2008 у справі № 2-11/9949-2008 задоволено позов товариства з обмеженою відповідальністю "Рельєф" про стягнення 90952,40 грн. Вирішено питання про розподіл судових витрат. (а.с. 124-125, том 1)
Постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 11.02.2009 у справі № 2-11/9949-2008 рішення суду першої інстанції скасовано та прийнято нове рішення про відмову у позові.
Постановою Вищого господарського суду України від 16.06.2009 вищеназвані рішення та постанова попередніх судових інстанцій по даній справі скасовані , а справа направлена на новий розгляд до суду першої інстанції.
Рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим від 21.12.2009 року у справі № 2-7/3619.1-2009 (суддя Дворний І.І.) позов товариства з обмеженою відповідальністю "Рельєф" задоволений частково.
З Державного підприємства "Ялтинський морський торговельний порт" стягнуто на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Рельєф" 25986,40 грн. збитків.
Вирішено питання про розподіл судових витрат.
В іншій частині у позові відмовлено.
При прийнятті рішення суд першої інстанції, посилаючись на статтю 224 Господарського кодексу України та статтю 951 Цивільного кодексу України, виходив з того, що відповідач не виконав належним чином його обов'язків зі зберігання вантажу -морського піску , за наслідками чого позивачу завдано збитків у розмірі 25986,40 грн.
Не погодившись з рішенням суду, Державне підприємство "Ялтинський морський торговельний порт" звернулося до Севастопольського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення суду скасувати та прийняти нове рішення про відмову у позові.
Доводи апеляційної скарги обґрунтовані порушенням і неправильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, а також неповним з'ясуванням і належною оцінкою обставин, які мають значення для справи.
Так, заявник вважає, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку, що господарське правопорушення виникло з вини відповідача та не застосував норми статті 226 Господарського кодексу України, що регламентують умови та порядок відшкодування збитків.
Заявник апеляційної скарги стверджує, що позивач не надав суду доказів укладання з відповідачем договору зберігання вантажу - піску у письмовій формі , а договір який є у матеріалах справи вважає договором про надання послуг.
Крім того, відповідач вважає, що у даному випадку не дотримана письмова форма договору зберігання та відсутні документи, які підтверджують прийняття речі (піску) на зберігання.
Розпорядженням першого заступника Севастопольського апеляційного господарського суду від 18.03.2010 здійснено заміну суддів Гонтаря В.І., Борисової Ю.В. на суддів Волкова К.В., Ткаченко М.І.
У судовому засіданні, яке відбулось 18 березня 2010 року, представники відповідача апеляційну скаргу підтримали.
Після оголошеної перерви, представник позивача у судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив.
Враховуючи, що явка сторін не визнавалась обов'язковою, а також те, що відповідно до частини 2 статті 101 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги (подання) і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі, судова колегія визнала можливим розглянути скаргу за відсутності представника позивача.
Розглянувши справу повторно у порядку статті 101 Господарського процесуального кодексу України, судова колегія встановила наступні обставини.
Матеріалами справи підтверджено, що 21.04.2008 між Державним підприємством "Ялтинський морський торговельний порт" (Порт) та товариством з обмеженою відповідальністю "Рельєф" (Підприємство) укладено договір № 133-Д , відповідно до пункту 1.1. якого порт здійснює перевезення своїм флотом -т/х "Таврія" або субститутом вантажу морського піску Донузлавського родовища (надалі -вантажу), яке належить підприємству (позивачу), судовими партіями до повної вантажопідйомності судна (2900 тон) в опціоні порту із п/п Донузлав в м. Ялта. (а. с. 16-18, том 1).
Згідно з пунктом 1.2. договору, порт здійснює приймання судна, розвантаження вантажу із судна на причал, а також зберігання і відвантаження вантажу на автотранспорт.
Пунктом 3.1. договору передбачено, що позивач зобов'язаний організовувати: прийом вантажу у порту й оплатити перевезення; вивантаження вантажу; завантаження вантажу на автотранспорт, зважування та його зберігання на території ВППП "Масандра".
Відповідно до пункту 2.9. порт надає площі для зберігання вантажу.
Згідно пункту 2.10. договору порт здійснює контроль за виїздом -в'їздом автотранспорту підприємства на територію ВППП "Масандра" для здійснення ним зобов'язання по цьому договору.
Відповідно до пункту 3.6. договору позивач своєчасно та в повному обсязі проводить оплату порту за надані послуги згідно з діючими тарифами порту, виставленим рахункам, зокрема вартість зважування вантажу на автомобільних вагах, зберігання вантажу на території вантажопасажирського портопункту "Масандра", оплату за в'їзд автотранспорту.
На виконання умов договору відповідачем з 21.04.2008 по 22.05.2008 перевезено та відвантажено на вантажний виробничий комплекс Ялтинського морського порту "Масандра" 8575,2 тон морського піску із них відвантажено на автотранспорт 7925,54 тонн.
21 серпня 2008 року, після вивезення останніх 2333 тонн піску зі складських площ, залишку піску на території ВППП "Масандра" не виявилось, що підтверджується актом звірки залишків вантажу, складеним повноважними представниками сторін (а.с.37, том 1)
Після проведення позивачем 26 серпня 2008 року інвентаризації виявлена недостача морського піску у кількості 649,66 тонн, що з'явилося підставою для звернення позивача до господарського суду з позовом. (а.с.12, том 1).
Дослідивши матеріали справи, заслухавши представників відповідача, з'ясувавши обставини, що мають значення для справи, перевіривши правильність застосування судом норм матеріального права судова колегія вважає апеляційну скаргу такою, що підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції - частковому скасуванню, виходячи з наступного.
Як вбачається із матеріалів справи предметом спору у даному випадку є стягнення збитків у зв'язку з невиконанням зобов'язань за договором від 21.04.2008 року № 133-Д , укладеним між Державним підприємством "Ялтинський морський торговельний порт" та товариством з обмеженою відповідальністю "Рельєф".
Підставою позову є недостача , яка виявилася на території ВППП "Масандра" , як стверджує позивач , при зберіганні піску.
Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходів із положень частини 1 статті 936 Цивільного кодексу України, згідно яких за договором зберігання одна сторона (зберігач) зобов'язується зберігати річ, яка передана їй другою стороною (поклажодавцем), і повернути її поклажодавцеві у схоронності.
Проте, судом першої інстанції не враховано вимоги частини 1 статті 937 Цивільного кодексу України, оскільки договір зберігання укладається у письмовій формі у випадках, встановлених статтею 208 цього Кодексу. Письмова форма договору вважається дотриманою, якщо прийняття речі на зберігання посвідчене розпискою, квитанцією або іншим документом, підписаним зберігачем.
Так, у матеріалах справи відсутні будь - які акти приймання - передачі або розписки або квитанції, підписані Державним підприємством "Ялтинський морський торговельний порт", які підтверджують прийняття вантажу (піску) від товариства з обмеженою відповідальністю "Рельєф" на зберігання.
Судова колегія не може прийняти як належний доказ акт здачі - прийняття робіт (надання послуг) № б/н від 31 серпня 2008 року, оскільки з цього акту не вбачається, на виконання якого саме договору він був підписаний.
Із змісту рахунку № 3285 від 31.08.2008 також не вбачається на підставі якого договору він був виписаний .
Крім того, судова колегія зазначає , що спеціальними умовами, які встановлюють обов'язки сторін є розділи 2 та 3 договору.
Так, пунктами 2.2.,2.9. договору передбачено, що Порт зобов'язаний доставити вантаж до порту Ялти в тих же кількості та стані, як він буде завантажений і здати його Підприємству, Порт надає площі для зберігання вантажу.
Однак, відповідно до пункту 3.1. договору позивач зобов'язаний за свій рахунок організувати прийом вантажу у Порта і оплатити перевезення, вивантаження вантажу, завантаження вантажу на автотранспорт, зважування, а також його зберігання на території ВППП "Масандра".
Договір № 133-Д укладений між сторонами, на думку судової колегії, по своїй правовій природі є договором про надання послуг. Необгрунтованими є посилання позивача про правову природу, укладеного між сторонами договору (договір зберігання), оскільки позивачем не доведено, що укладений між ним та відповідачем договір має притаманні такому виду договорів відповідні ознаки.
Позивачем не надано доказів укладання з відповідачем договору зберігання піску, а згідно приписів статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Також, необхідно звернути увагу на те, що оскільки договір на зберігання піску між сторонами не укладався, контроль за зберіганням та реалізацією піску виконувала матеріальна відповідальна особа, яка працює в товаристві з обмеженою відповідальністю "Рельєф", то відсутні підставі для стягнення збитків по договору зберігання.
Крім того , посилання суду першої інстанції на статтю 224 Господарського кодексу України безпідставні , оскільки відповідно до частини другої даної статті під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.
Підставою для настання господарсько-правової відповідальності, передбаченої статтею 224 Господарського кодексу України, є правопорушення, що включає в себе певні елементи: збитки, протиправність поведінки особи, яка заподіяла збитки, причинний зв'язок між протиправною поведінкою і збитками, вина. Відсутність хоча б одного елемента складу правопорушення, за загальним правилом, виключає настання відповідальності у вигляді відшкодування збитків.
Згідно зі статтею 614 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов'язання несе відповідальність за наявності її вини , якщо інше не встановлено договором або законом.
Враховуючи, що договірні відносини між сторонами щодо зберігання товару (вантажу) відсутні, судова колегія дійшла висновку про безпідставність заявлених позивачем вимог про стягнення з відповідача збитків .
Таким чином, беручи до уваги встановлені під час апеляційного розгляду обставини справи, судова колегія вважає прийняте у справі рішення таким, що підлягає частковому скасуванню.
Керуючись статтею 101, пунктом 2 частини 1 статті 103, пунктом 3,4 частини 1 статті 104, статтею 105 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Апеляційну скаргу Державного підприємства "Ялтинський морський торговельний порт" задовольнити .
2. Рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 21.12.2009 у справі № 2-7/3619.1-2009 скасувати частково.
3. У позові товариству з обмеженою відповідальністю "Рельєф" відмовити .
Головуючий суддя В.С. Голик
Судді К.В. Волков
М.І. Ткаченко