Постанова
Іменем України
16 березня 2010 року Справа № 2-24/76-2010
Севастопольський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Черткової І.В.,
суддів Волкова К.В.,
Лисенко В.А.,
за участю представників сторін:
позивача: Білянська Алла Вікторівна, довіреність б/н від 05.01.2010, відповідача: Саакян Самвел Агасійович, довіреність № 1-С від 01.02.2010,
розглянувши апеляційну скаргу Виконавчого комітету Приморської селищної ради на рішення господарського суду Автономної Республіки Крим (суддя Колосова Г.Г.) від 02.02.2010 у справі № 2-24/76-2010
за позовом Виконавчого комітету Приморської селищної ради (вул. Гагаріна, 15, смт. Приморський, місто Феодосія, 98177)
до приватного підприємства "Спутнік" (вул. Гагаріна, 12, 1-н, смт. Приморський, місто Феодосія, 98177)
про стягнення 10 535,95 грн,
Виконавчий комітет Приморської селищної ради звернувся до господарського суду Автономної Республіки Крим з позовом про стягнення з приватного підприємства "Спутнік" збитків у вигляді неотриманої орендної плати в розмірі 10 535, 95 грн за період з 25.07.2008 по 01.06.2009.
Під час розгляду справи позивачем в порядку статті 22 Господарського процесуального кодексу України подана заява, де останній просить стягнути з відповідача 20 920, 80 грн збитків у вигляді неотриманої орендної плати за період з 25.07.2008 по 02.02.2010 (а. с. 32).
Дана заява залишена господарським судом Автономної Республіки Крим без розгляду (а. с. 51).
Рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим від 02.02.2010 у справі № 2-24/76-2010 у позові відмовлено.
Суд виходив з того, що 10 535, 95 грн не є збитками в розумінні статті 22 Цивільного кодексу України, статті 225 Господарського кодексу України. Суд також вказує, що позивачем не доведено можливість отримання ним прибутку в цій сумі, а також на те, що належним способом захисту в даному випадку є стягнення з відповідача неустойки в розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення на підставі статті 785 Цивільного кодексу України.
Не погодившись із зазначеним рішенням суду, позивач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить оскаржуване судове рішення скасувати.
Підставою для скасування рішення заявник апеляційної скарги вважає неправильне застосування судом статті 22 Цивільного кодексу України, статті 225 Господарського кодексу України. На його думку, сума в розмірі 10 535, 95 грн є неодержаним прибутком (втраченою вигодою), а тому є збитками за своєю природою.
У судовому засіданні представник позивача підтримав вимоги апеляційної скарги.
Представник відповідача просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, рішення суду - без змін.
Розпорядженням заступника голови судової палати Севастопольського апеляційного господарського суду від 16.03.2010 суддю Гоголя Ю.М. замінено на суддю Лисенко В.А.
При повторному розгляді справи в порядку статті 101 Господарського процесуального кодексу України судова колегія встановила наступне.
01.06.2006 між Виконавчим комітетом Приморської селищної ради та приватним підприємством "Спутнік" було укладено договір оренди комунального майна № 07, відповідно до пункту 1.1 якого орендодавець передає, а орендар приймає у тимчасове платне користування вбудовані нежитлові приміщення площею 53, 9 кв. м., розташовані по вул. Гагаріна, 12 смт. Приморський, залишковою вартістю 22 838 грн станом 01.01.2005 (а. с. 40, 42).
01.06.2006 орендовані приміщення згідно з актом приймання-передачі передані приватному підприємству "Спутнік" (а. с. 43).
Строк дії договору, встановлений пунктом 8.1 договору до 01.05.2007, продовжено додатковою угодою до 25.07.2008 (а. с. 71).
Постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 09.06.2009 у справі № 2-31/10859-2008 було прийнято рішення про задоволення позову Виконавчого комітету Приморської селищної ради до приватного підприємства "Спутнік" про зобов'язання звільнити нежитлові приміщення. Зобов'язано приватне підприємство "Спутнік" звільнити незаконно займані нежитлові приміщення загальною площею 53, 9 кв. м., розташовані за адресою: смт. Приморський, вул. Гагаріна, 12 (а. с. 7). При прийнятті рішення суд виходив з того, що строк дії договору оренди припинився.
18.10.2010 Приморським селищним головою прийнято розпорядження № 12, яким доручено провести перевірку виконання постанови Севастопольського апеляційного господарського суду від 09.06.2009 у справі № 2-31/10859-2008 (а. с. 45).
За результатами проведеної перевірки було складено акт про те, що двері орендованого майна зачинені, приміщення за призначенням (кафетерій) не використовуються, впорядкування території відсутнє (а. с. 46). В акті також зазначається на те, що приватне підприємство "Спутнік" продовжує на розрахунковий рахунок Виконавчого комітету Приморської селищної ради перераховувати грошові кошти, розмір яких станом на 26.01.2010 становить 3 574, 97 грн. Для повернення цих сум на адресу приватного підприємства "Спутнік" направлявся лист за вих. № 3038/02-19 від 03.12.2008 (а. с. 44), в якому ставилося питання про повідомлення реквізитів для їх повернення, проте, відповідь неотримана.
Позивач вказує, що у 2007 році була проведена експерта оцінка приміщень, розташованих за адресою: смт. Приморський, вул. Гагаріна, 12, за результатами якої вартість вказаного майна становить 92 040 грн (а. с. 16 -19).
Виходячи з цієї вартості майна, позивачем на підставі орендних ставок за користування нерухомим комунальним майном та Методики розрахунку та порядку використання плати за оренду комунального майна територіальної громади смт. Приморський, затверджених рішенням Приморської селищної ради № 402 від 28.04.2007 (а. с. 11 -15), здійснено розрахунок орендної плати за оренду приміщень по вул. Гагаріна, 12 смт. Приморський за період з 25.07.2008 (день закінчення строку дії договору оренди) до 01.06.2009.
Отриману суму в розмірі 10 535, 95 грн Виконавчий комітет Приморської селищної ради вважає спричиненими йому збитками у вигляді неотриманого прибутку від оренди приміщень, розташованих за адресою: смт. Приморський, вул. Гагаріна, 12.
Пред'явлення вимоги про відшкодування цих збитків стало підставою для звернення позивача до суду.
Дослідивши всі обставини справи та проаналізувавши доводи сторін, судова колегія погоджується з правовою позицією суду першої інстанції і вважає, що підстав для задоволення вимог апеляційної скарги немає, виходячи з наступного.
За загальним правилом частини 1 статті 22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.
Разом з цим частина 1 статті 224 Господарського кодексу України встановлює обов'язок учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено.
Вказана норма кореспондується з частиною 1 статті 623 Цивільного кодексу України.
До складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включається: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом (частина 1 статті 225 Господарського кодексу України).
Позивач стверджує, що йому спричинені збитки у вигляді неодержаного прибутку в розмірі 10 535, 95 грн внаслідок неналежного виконання відповідачем договору оренди № 07 від 01.06.2006 та неповернення орендованого майна після закінчення строку дії цього договору.
Для застосування такої міри відповідальності, як відшкодування збитків, потрібна наявність повного складу цивільного правопорушення, а саме: протиправна поведінка, дія чи бездіяльність особи; шкідливий результат такої поведінки (збитки); причинний зв'язок між протиправною поведінкою та збитками; вина правопорушника.
Матеріалами справи підтверджується порушення відповідачем взятих на себе зобов'язань за договором оренди № 07 від 01.06.2006, а тому незвільнення ним займаних приміщень після закінчення строку дії договору слід розцінувати як протиправну поведінку.
Проте, судова колегія вважає, що відсутні інші складові цивільного правопорушення, встановлення яких є необхідною умовою для покладення на відповідача відповідальності, виходячи з наступного.
Для відшкодування збитків у вигляді втраченої вигоди частиною 4 статті 623 Цивільного кодексу України передбачені додаткові умови такого відшкодування. Так, відповідно до вказаної норми при визначенні неодержаних доходів (упущеної вигоди) враховуються заходи, вжиті кредитором щодо їх одержання.
За загальним правилом судового процесу кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень (стаття 33 Господарського процесуального кодексу України). Виходячи з цього, позивач повинен довести здійснення конкретних заходів для забезпечення отримання доходів.
Матеріалами справи не підтверджується вжиття позивачем таких заходів, якими в даному випадку є укладення договору оренди з новим орендодавцем, спрямованого на отримання доходів у вигляді орендної плати.
Пред'явлена позивачем до відшкодування сума збитків не є орендною платою, яку він міг і повинен був отримати і тільки неправомірні дії відповідача стали єдиною та достатньою причиною, яка позбавила його можливості отримати дохід. Позивач не надав доказів, що він дійсно планував отримати відповідні доходи, все зробив для їх отримання, мав для цього всі можливості і неодмінно отримав би такий доход, якби договір був виконаний належним чином.
Таким чином, останнім не доведено існування реальної можливості отримання орендної плати в сумі 10 535, 95 грн, а тому його посилання на те, що вказана сума є збитками (неодержаними доходами), не приймаються судовою колегією, оскільки упущена вигода розглядається як гарантований, безумовний і реальний доход.
Оскільки відсутня така складова цивільного правопорушення як збитки (шкідливий результат поведінки відповідача), то підстав для висновку про наявність причинного зв'язку між протиправною поведінкою та збитками, а також вини правопорушника немає.
Отже, суд першої інстанції дійшов правомірних висновків про безпідставність позовних вимог.
Місцевий господарський суд також обґрунтовано зазначив, що позивач на підставі частини 2 статті 785 Цивільного кодексу України має право вимагати від наймача, який не виконує обов'язку щодо повернення речі, сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення.
З огляду на викладене судова колегія дійшла висновку про те, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому оскаржуване судове рішення підлягає залишенню без змін, апеляційна скарга задоволенню не підлягає.
Керуючись статтею 101, пунктом 1 статті 103, статтею 105 Господарського процесуального кодексу України, суд
1.Апеляційну скаргу Виконавчого комітету Приморської селищної ради залишити без задоволення.
2.Рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 02.02.2010 у справі № 2-24/76-2010 залишити без змін.
Головуючий суддя І.В. Черткова
Судді К.В. Волков
В.А. Лисенко