Постанова
Іменем України
16 березня 2010 року Справа № 2-5/5859-2009
Севастопольський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Черткової І.В.,
суддів Волкова К.В.,
Лисенко В.А.,
за участю представників сторін:
позивача: Льошина Наталя Володимирівна, довіреність № 23 від 24.02.2010, відповідача: не з'явився,
розглянувши апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Тектра" на рішення господарського суду Автономної Республіки Крим (суддя Гаврилюк М.П.) від 18.01.2010 у справі № 2-5/5859-2009
за позовом публічного акціонерного товариства "Дочірній банк сбербанку Росії" (вул. Володимирська, 46, місто Київ 34, 01034)
до товариства з обмеженою відповідальністю "Тектра" (вул. Балаклавська, буд. 99, кв. 29, місто Сімферополь, Автономна Республіка Крим, 95048)
про стягнення 514 304,86 грн,
Публічне акціонерне товариство "Дочірній банк сбербанку Росії" звернулося до господарського суду Автономної Республіки Крим з позовом про стягнення 427 500 грн заборгованості за кредитом, 74 002, 06 грн заборгованості зі сплати процентів за користування кредитом, 6 677, 67 грн пені за прострочення повернення заборгованості за кредитом, 6 125, 13 грн пені за прострочення сплати процентів за користування кредитом.
Рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим від 18.01.2010 у справі № 2-5/5859-2009 позов задоволено.
Стягнуто з товариства з обмеженою відповідальністю "Тектра" на користь публічного акціонерного товариства "Дочірній банк сбербанку Росії" 427 500 грн заборгованості за кредитом, 74 002, 06 грн заборгованості зі сплати процентів за користування кредитом, 6 677, 67 грн пені за прострочення повернення заборгованості за кредитом, 6 125, 13 грн пені за прострочення сплати процентів за користування кредитом. Вирішено питання розподілу судових витрат.
Не погодившись із зазначеним рішенням суду, відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржуване судове рішення, прийняти нове, яким позов залишити без розгляду.
Підставою для скасування рішення заявник апеляційної скарги вважає порушення судом норм процесуального права, оскільки останнім не враховані наявні в матеріалах справи докази - квитанція поштового відправлення на адресу Центрального районного суду міста Сімферополя, яка підтверджує факт звернення банку до вказаного суду з позовом до поручителів про стягнення суми заборгованості та пені, що є предметом даної справи. На думку відповідача, банк повинен був пред'явити вимоги до боржника одночасно з вимогами до поручителів в рамках цивільного судочинства.
У судове засідання представник заявника апеляційної скарги не з'явився. Відповідно до статті 98 Господарського процесуального кодексу України відповідач належним чином повідомлений про час і місце розгляду справи, проте не реалізував своє процесуальне право на участь у судовому засіданні апеляційної інстанції, тому судова колегія вважає за можливе розглянути справу у відсутність його представника.
Позивач надав відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначає на відповідність прийнятого рішення положенням статті 543 Цивільного кодексу України. Банком також долучено до відзиву копію ухвали Верховного Суду України від 21.10.2009, де викладена позиція про те, що наявність рішення про стягнення заборгованості з боржника не виключає можливості задоволення вимог кредитора до інших солідарних боржників.
У судовому засіданні представник позивача просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, рішення суду -без змін.
Розпорядженням заступника голови судової палати Севастопольського апеляційного господарського суду від 16.03.2010 суддю Гоголя Ю.М. замінено на суддю Лисенко В.А.
При повторному розгляді справи в порядку статті 101 Господарського процесуального кодексу України судова колегія встановила наступне.
02.09.2008 між закритим акціонерним товариством "Дочірній банк сбербанку Росії" (у зв'язку з приведенням найменування у відповідність до вимог Закону України "Про акціонерні товариства" банк перейменовано на публічне акціонерне товариство "Дочірній банк сбербанку Росії", що підтверджується статутом, довідкою з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України - а. с. 18, 19) та товариством з обмеженою відповідальністю "Тектра" укладено кредитний договір № 20-Н/08/16/ЮО, відповідно до пунктів 1.1, 1.2 якого банк зобов'язався надати позичальнику кредитні кошти в сумі 450 000 грн на цілі, зазначені в пункті 1.4 цього договору, а позичальник -своєчасно та у повному обсязі виплачувати банку проценти за користування кредитом в розмірі 20% річних, використати кредит за цільовим призначенням, виконати інші умови цього договору і своєчасно повернути кредит банку (а. с. 12).
Порядок и строки повернення кредиту встановлені пунктом 1.3, розділами 6, 8 договору. Так, повернення кредиту здійснюється згідно з графіком, встановленим пунктом 1.3 договору, із здійсненням останнього платежу не пізніше 01.09.2013. Проценти нараховуються на загальну суму заборгованості за кредитом. Проценти, нараховані за місяць, позичальник зобов'язаний сплачувати щомісячно не пізніше перших трьох робочих днів місяця, наступного за тим, за який вони нараховані.
Випискою з особового рахунку відповідача підтверджується сплата ним лише 22 500 грн заборгованості за кредитом (а. с. 28).
Виконання позичальником зобов'язань за кредитним договором забезпечується: заставою лінії з виробництва профілю для монтажу гіпсокартонових плит СН24, 2008 року випуску, серійний номер № ЕЕ44200042, лінії прокольного розпуску рулону на штринети СН342, 2008 року випуску, серійний номер № 42111750 та заставою товарів в обігу на суму не меншу 200 000 грн, які належать відповідачеві на праві власності; а також порукою Дідух Ю.Л., Дідух О.М., Полуектова М.Л., Сівцева М.О. на повний розмір зобов'язань позичальника за цим договором (пункт 2.1 кредитного договору).
Товариство з обмеженою відповідальністю "Тектра" та його поручителі згідно з пунктом 4.1 договорів поруки (а. с. 70 -77) відповідають перед кредитором як солідарні боржники.
Пунктом 2.3 кредитного договору встановлений обов'язок позичальника в строк не пізніше 2 робочих днів після втрати хоча б одного із видів забезпечення повідомити про це банк та запропонувати йому один із викладених у пункті варіантів.
02.01.2009 до Залізничного РВ СГУ ГУМВС України в Автономній Республіці Крим була подана заява про крадіжку з приміщень товариства з обмеженою відповідальністю "Тектра" майна, яке предметом застави за договором кредиту № 20-Н/08/16/ЮО від 02.09.2008 (ліній з виробництва профілю для монтажу гіпсокартонових плит, ліній прокольного розпуску рулону на штринети та іншого майна), що підтверджується довідкою слідчого СВ ЗРВ СГУ ГУМВС України в Автономній Республіці Крим від 16.02.2009 (а. с. 28). Проте, докази того, що відповідач повідомив банк про викрадення майна відсутні в матеріалах справи.
У зв'язку з невиконанням позичальником взятих на себе зобов'язань щодо своєчасного повернення кредиту та сплати процентів позивачем була направлена на його адресу вимога про сплату боргу, наявного станом на 11.08.2009 (а. с. 23).
Оскільки вказана вимога відповідачем не була виконана, а також у зв'язку з невиконанням останнім пункту 2.3 кредитного договору банк на його адресу направив повідомлення-вимогу про дострокове повернення заборгованості за цим договором (а. с. 24).
Невиконання вимоги про дострокове повернення заборгованості стало підставою для звернення публічного акціонерного товариства "Дочірній банк сбербанку Росії" з позовом до суду про стягнення заборгованості за кредитом, відсотками за користування кредитом, а також нарахованої пені станом на 12.10.2009.
Дослідивши всі обставини справи та проаналізувавши доводи сторін, судова колегія погоджується з правовою позицією суду першої інстанції і вважає, що підстав для задоволення вимог апеляційної скарги немає, виходячи з наступного.
Відповідно до частини 1 статті 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
У пункті 8.1 договору кредиту № 20-Н/08/16/ЮО від 02.09.2008 відповідач зобов'язався здійснювати часткове повернення кредиту у терміни та у розмірах, передбачених графіком повернення кредиту, який зазначений у пункті 1.3 цього договору. Згідно з пунктом 1.3 договору повернення кредиту здійснюється щомісячно по перше число кожного місяця, починаючи з місяця, наступного за місяцем отримання кредиту, в розмірі не менше 1/60 від суми отриманого кредиту, що становить 7 500 грн, із здійсненням останнього платежу не пізніше 01.09.2013.
Право вимоги дострокового повернення кредиту передбачено частиною 2 статті 1050 Цивільного кодексу України, відповідно до якої, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.
Вказана норма застосовується до спірних правовідносин на підставі частини 2 статті 1054 Цивільного кодексу України, в якій зазначено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави (позика), якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Матеріалами справи, зокрема, випискою з особового рахунку, листами банку про сплату боргу (а. с. 23, 24, 35) підтверджується порушення відповідачем графіку повернення кредиту та відсотків за користування ним, що надає банку право на підставі частини 2 статті 1050 Цивільного кодексу України вимагати дострокового повернення заборгованості.
Крім того, згідно з пунктом 8.3 кредитного договору банк має право в односторонньому порядку вимагати від позичальника дострокового повернення повної суми заборгованості за цим договором, у разі невиконання або неналежного виконання ним будь-якого із своїх зобов'язань, передбачених цим договором.
Так, у пунктах 1.1, 1.3, розділах 6, 8 вказаного договору позичальник зобов'язався своєчасно здійснювати повернення кредиту та сплату процентів за його користування.
Додатковою підставою виникнення права вимоги дострокового повернення кредиту позивач вважає також порушення відповідачем положень пункту 2.3 кредитного договору.
Пункт 2.3 договору передбачає, що у випадку, якщо в період дії кредитного договору відбудеться втрата хоча б одного із видів забезпечення, зазначених у пункті 2.1 цього договору, позичальник зобов'язаний в строк не пізніше 2 робочих днів після настання втрати хоча б одного із видів забезпечення повідомити про це банк та запропонувати йому один із нижчевикладених варіантів: або надання банку нового чи додаткового забезпечення, або здійснення відновлення (у разі пошкодження) втраченого забезпечення за власний кошт, або здійснення сплати в повному обсязі всіх несплачених зобов'язань за цим договором.
Довідкою слідчого СВ ЗРВ СГУ ГУМВС України в Автономній Республіці Крим від 16.02.2009 підтверджується, що 02.01.2009 до Залізничного РВ СГУ ГУМВС України в Автономній Республіці Крим була подана заява про крадіжку з приміщень товариства з обмеженою відповідальністю "Тектра" майна, яке є предметом застави за договором кредиту № 20-Н/08/16/ЮО від 02.09.2008 (а. с. 28). Проте, докази того, що відповідач виконав вимоги пункту 2.3 договору та повідомив про це банк відсутні в матеріалах справи.
Таким чином, порушення товариством з обмеженою відповідальністю "Тектра" пункту 2.3 договору є підставою для виникнення у банка права вимоги дострокового повернення суми заборгованості.
Проте, згідно з пунктом 8.4 кредитного договору у разі, якщо банк використовує своє право вимоги в односторонньому порядку дострокового повернення повної суми заборгованості за цим договором, то він зобов'язаний в письмовій формі повідомити про це позичальника. У такому повідомленні банк зазначає повну суму заборгованості.
На виконання вказаного пункту позивач направив повідомлення-вимогу за вих. № 228/05/30-21 від 08.09.2009, яка отримана директором товариства з обмеженою відповідальністю "Тектра" 10.09.2009 (а. с. 24).
Відповідно до пункту 8.5 кредитного договору позичальник у разі отримання від банку письмової вимоги про дострокове повернення повної суми заборгованості зобов'язаний здійснити усі платежі на користь банку (при цьому строкові платежі -проценти, комісія, пеня тощо повинні бути сплачені з урахуванням строку, що минув з дати, на яку банк здійснив розрахунок заборгованості за цим договором, до дати повернення повної суми заборгованості за цим договором) в строк не пізніше 7 календарних днів з дня отримання такого повідомлення.
Оскільки письмова вимога про дострокове повернення повної суми заборгованості відповідачем не виконана, то судова колегія вважає правомірними висновки суду першої інстанції про стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю "Тектра" 427 500 грн заборгованості за кредитом та 74 002, 06 грн заборгованості зі сплати процентів за користування кредитом, нарахованих станом на 12.10.2009.
Відповідно до пункту 3 статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
Різновидом неустойки є пеня, яка згідно з частиною 3 статті 549 Цивільного кодексу України обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Стаття 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" встановлює, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Відповідно до пункту 10.1 кредитного договору за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань за цим договором позичальник зобов'язаний сплачувати банку пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який стягується пеня, від простроченої суми за кожний день прострочення: а) за прострочення терміну/ів повернення кредиту, який визначений/і у розділі 8 цього договору; б) за прострочення строку повернення загальної заборгованості за кредитом за вимогою банку в достроковому порядку, який визначений у розділі 8 цього договору; в) за прострочення терміну/ів сплати процентів за користування, який визначений/і у розділі 6 цього договору.
Таким чином, розмір пені, встановлений пунктом 10.1 договору, не суперечить статті 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань".
Перевіривши наданий позивачем розрахунок пені, судова колегія вважає його обґрунтованим, а висновки суду першої інстанції про стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю "Тектра" 6 677, 67 грн пені за прострочення повернення заборгованості за кредитом та 6 125, 13 грн пені за прострочення сплати процентів за користування кредитом правомірними.
Доводи заявника апеляційної скарги про те, що позивачем неправомірно заявлена вимога до боржника про стягнення заборгованості в рамках господарського судочинства, оскільки місцевим судом розглядається справа про стягнення цієї же заборгованості з поручителів, є помилковими. Згідно з частинами 1, 2 статті 543 Цивільного кодексу України у разі солідарного обов'язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов'язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо. Кредитор, який одержав виконання обов'язку не в повному обсязі від одного із солідарних боржників, має право вимагати недоодержане від решти солідарних боржників. Солідарні боржники залишаються зобов'язаними доти, доки їхній обов'язок не буде виконаний у повному обсязі.
Таким чином, сутність солідарного обов'язку полягає в тому, що жодний солідарний боржник, навіть той, який частково виконав зобов'язання, не вибуває із зобов'язального правовідношення до моменту повного погашення вимог кредитора. Тільки повне задоволення вимог кредитора припиняє зобов'язання між ним та солідарними боржниками.
З цієї підстави, навіть наявність рішення суду про стягнення боргу з поручителів або наявність виконавчого провадження з примусового виконання цього рішення за відсутності доказів його виконання, не позбавляє права кредитора вимагати виконання обов'язку і від боржника.
Оскільки у матеріалах справи відсутні докази виконання обов'язку поручителями, то підстав для відмови у позові, заявленого до боржника як юридичної особи в рамках господарського судочинства, немає.
Слід також зазначити, що при подачі апеляційної скарги товариством з обмеженою відповідальністю "Тектра" недоплачено 2 520, 53 грн державного мита, у зв'язку з цим судова колегія вважає необхідним на підставі статті 46 Господарського процесуального кодексу України стягнути з відповідача в доход Державного бюджету України вказану суму державного мита.
З огляду на викладене судова колегія дійшла висновку про те, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому оскаржуване судове рішення підлягає залишенню без змін, апеляційна скарга задоволенню не підлягає.
Керуючись статтями 46, 101, пунктом 1 статті 103, статтею 105 Господарського процесуального кодексу України, суд
1.Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Тектра" залишити без задоволення.
2.Рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 18.01.2010 у справі № 2-5/5859-2009 залишити без змін.
3.Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Тектра" (95048, Автономна Республіка Крим, місто Сімферополь, вул. Балаклавська, буд. 99, кв. 29, ідентифікаційний номер 35173886) в доход Державного бюджету України 2 520, 53 грн державного мита за апеляційне оскарження.
4.Господарському суду Автономної Республіки Крим видати наказ.
Головуючий суддя І.В. Черткова
Судді К.В. Волков
В.А. Лисенко