Постанова
Іменем України
15 березня 2010 року Справа № 5020-11/259
Севастопольський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Гонтаря В.І.,
суддів Черткової І.В.,
Волкова К.В.,
за участю представників сторін:
позивача, не з'явився, товариство з обмеженою відповідальністю "Центр пакування та дизайну";
відповідача, не з'явився, товариство з обмеженою відповідальністю "Виадук ЛТД";
розглянувши апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Виадук ЛТД" на рішення господарського суду міста Севастополя (суддя Дмитрієв В.Є.) від 12 січня 2010 року у справі № 5020-11/259
за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Центр пакування та дизайну" (вул. Шабаліна, 29,Севастополь,99029)
до товариства з обмеженою відповідальністю "Виадук ЛТД" (вул. Косарева, 6-59,Севастополь,99006; вул. Хрусталево, 41-21, Севастополь, 99029 )
про стягнення заборгованості у розмірі 161385,12 грн.
Позивач, товариство з обмеженою відповідальністю "Центр пакування та дизайну", звернувся до господарського суду міста Севастополя з позовом до відповідача, товариства з обмеженою відповідальністю "Виадук ЛТД" про стягнення заборгованості у сумі 161385,12 грн. (а.с.2-3).
Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач належним чином не виконував обов'язки щодо оплати отриманого товару за договором № 29/_ від 01 вересня 2008 року. Позов обґрунтований посиланням на статті 526, 623, 655 Цивільного кодексу України.
Рішенням господарського суду міста Севастополя від 12 січня 2010 року у справі № 5020-11/259 (суддя Дмитрієв В.Є) позов товариства з обмеженою відповідальністю "Центр пакування та дизайну" задоволено частково (а.с.74-77).
З товариства з обмеженою відповідальністю "Виадук ЛТД" стягнуто на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Центр пакування та дизайну" основну заборгованість у сумі 161385,12грн.
Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Задовольняючи позов, місцевий господарський суд виходив з того, що зобов'язання за договором постачання товару позивачем виконувались належним чином, однак оплата за отриманий товар відповідачем здійснювалась несвоєчасно та не у повному обсязі, отже відповідно до статей 193 Господарського кодексу України, статей 525, 526, 530, 655, 692 Цивільного кодексу України, заборгованість в сумі 161385,12грн. підлягає стягненню.
Не погодившись з рішенням суду, товариство з обмеженою відповідальністю "Виадук ЛТД" звернулось до Севастопольського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення суду скасувати, та направити справу на новий розгляд до господарського суду міста Севастополя.
Доводи апеляційної скарги обґрунтовані порушенням місцевим господарським судом норм процесуального права, неповним з'ясуванням обставин, що мають значення у справі, та невідповідністю висновків суду обставинам справи.
Так, представник товариства з обмеженою відповідальністю "Виадук ЛТД" у своїй апеляційній скарзі зазначає, що господарським судом було порушено його процесуальне право на участь у судовому засіданні, а саме господарським судом не правомірно було відмовлено в задоволенні клопотання про відкладення розгляду справи.
В судові засідання, призначені на 01 березня 2010 року та 15 березня 2010 року, представники сторін не з'явились, про час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином.
Оскільки явка в судове засідання згідно статті 22 Господарського процесуального кодексу України -це право, а не обов'язок сторін, справа може розглядатися без їх участі, якщо нез'явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.
Враховуючи те, що матеріали справи в достатній мірі характеризують взаємовідносини сторін, колегія вважає за можливе переглянути рішення суду першої інстанції за відсутності представників сторін.
Розглянувши матеріали справи повторно, в порядку статті 101 Господарського процесуального кодексу України судова колегія встановила наступне.
Як вбачається з матеріалів справи, 01 вересня 2008 року між товариством з обмеженою відповідальністю "Центр пакування та дизайну" (продавець) та товариством з обмеженою відповідальністю "Виадук ЛТД" (покупець) було укладено Договір № 29/_ (далі - Договір) (а.с. 7-9).
Відповідно пункту 1.1. даного договору сторони гарантують друг другу, що кожна з них володіє достатньою кількістю законних прав, власного майна і засобів, для укладення і виконання умов договору і готові представити на вимогу іншої сторони необхідні для підтвердження цього документи.
Пунктом 2.1 даного договору встановлено, що продавець зобов'язався за умовами, передбаченими договором в асортименті та кількості, відповідно до поданого замовлення, поставити та передати у власність покупця товар, а покупець зобов'язався прийняти вказаний товар та своєчасно здійснити його оплату.
Відповідно пункту 2.2 договору ціна товару зазначається у специфікаціях, або накладних, які супроводжують кожну відвантажену партію, підписаних Продавцем, та які є невід'ємною частиною Договору.
Відповідно до пункту 3.2 Договору оплата продавцю за товар здійснюється покупцем в національній валюті України, гривні, з відстроченням платежу до 14 календарних днів з моменту відвантаження товару.
Таким чином, у період з 17 вересня 2008 року по 01 вересня 2009 року на виконання умов договору позивачем було поставлено товар за договором на суму 629359,53 грн., що підтверджується копіями видаткових накладних, які є в матеріалах справи (а.с. 11 -33).
Отже, відмова товариства з обмеженою відповідальністю "Виадук ЛТД" сплатити заборгованість за поставлений товар в сумі 161385,12 грн. і стала підставою для звернення товариства з обмеженою відповідальністю "Центр пакування та дизайну" з даним позовом до господарського суду.
Дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, судова колегія дійшла висновку про відсутність підстав для скасування рішення суду виходячи з наступного.
Спірні правовідносини виникли з приводу виконання договору купівлі - продажу, у зв'язку з чим підлягають регулюванню положеннями глави 54 Цивільного кодексу України та загальними положеннями про виконання господарських зобов'язань.
Відповідно до статті 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
З матеріалів справи вбачається, що позивач надав відповідачу товар на суму 161385,12грн., що підтверджується видатковими накладними, які містяться в матеріалах справи.
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов, у відповідності до статті 525 Цивільного кодексу України, не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно зі статтею 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічна правова позиція міститься в статті 193 Господарського кодексу України.
Відповідно пункту 1.1 договору №29/_ за невиконання або неналежне виконання зобов'язань, прийнятих за даним договором кожна із сторін несе відповідальність відповідно до чинного законодавства України.
Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України визначено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Таким чином, оскільки відповідачем не доведено факту оплати заборгованості за договором №29/_від 01 вересня 2008 року, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції, що з товариства з обмеженою відповідальністю "Виадук ЛТД" підлягає стягненню заборгованість за поставлений товар у сумі 161385,12грн.
Однак, товариство з обмеженою відповідальністю "Виадук ЛТД" у своїй апеляційній скарзі вказує, що господарським судом першої інстанції було порушено його процесуальне право, а саме, було відмовлено в задоволенні клопотання про відкладення розгляду справи, отже судова колегія зазначає наступне.
З матеріалів справи вбачається, що розгляд справи ухвалою господарського суду міста Севастополя від 02 грудня 2009 року вже відкладався у зв'язку з неявкою представника відповідача.
Крім цього, оскільки явка в судове засідання згідно статті 22 Господарського процесуального кодексу України -це право, а не обов'язок сторін, справа може розглядатися без їх участі, якщо нез'явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.
До того ж, клопотання про відкладення розгляду справи було підписано не уповноваженою особою.
Також, відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні. Зазначена правова позиція висловлена у постанові Вищого господарського суду України від 03.06.2009 № 2-7/10608-2008.
Викладене свідчить про те, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, з дослідженням всіх обставин у справі, у зв'язку з чим підстави для скасування судового рішення відсутні.
Крім цього, ухвалою Севастопольського апеляційного господарського суду від 01 березня 2010 року товариство з обмеженою відповідальністю "Виадук ЛТД" було зобов'язано надати докази оплати державного мита.
Однак, доказів оплати державного мита судовій колегії представлено не було, отже судова колегія зазначає наступне.
Згідно з вимогами Декрету Кабінету Міністрів від 21.01.1993 року № 7-93 „Про державне мито”, із апеляційних скарг на рішення судів справляється мито у розмірі 50% ставки, що підлягає сплаті у разі подання позовної заяви.
Відповідно до підпункту „а” пункту 2 статті 3 Декрету Кабінету Міністрів від 21.01.1993 року № 7-93 „Про державне мито” в редакції Закону № 2505-ІV (2505-15) від 25.03.2005 року, із заяв майнового характеру справляється мито в розмірі 1% ціни позову, але не менше 6 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і не більше 1500 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Як вбачається з матеріалів справи та апеляційної скарги, товариство з обмеженою відповідальністю "Виадук ЛТД" оспорює суму 161385,12грн., тому розмір державного мита, що підлягає сплаті, становить 806,92грн.
Таким чином, оскільки товариством з обмеженою відповідальністю "Виадук ЛТД" не були виконані вимоги ухвали Севастопольського апеляційного господарського суду від 01 березня 2010 року, державне мито за подачу апеляційної скарги підлягає стягненню з у Державний бюджет Ленінського району міста Севастополя у сумі 806,92грн..
На підставі висловленого, керуючись статтями 101, 103 (пункт 1), 105 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Виадук ЛТД" залишити без задоволення.
2. Рішення господарського суду міста Севастополя від 12 січня 2010 року у справі № 5020-11/259 залишити без змін.
3. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Виадук ЛТД" (99006, м. Севастополь, вул. Косарева, буд. 6, кв. 59, код ЄДРПОУ 23011288, відомості про рахунки в установах банків відсутні) у дохід Державного бюджету Ленінського району міста Севастополя (р/р 31116095600007 у ГУ ДК України у м. Севастополі УДК Ленінського району, МФО 824509, ОКПО 24035598) державне мито за подачу апеляційної скарги у сумі 806,92грн.
4. Господарському суду міста Севастополя видати наказ. Головуючий суддя В.І. Гонтар
Судді І.В. Черткова
К.В. Волков