Постанова
Іменем України
29 березня 2010 року Справа № 2-21/5426-2009
Севастопольський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Котлярової О.Л.,
суддів Антонової І.В.,
Остапової К.А.,
за участю представників сторін:
позивача: не з'явився (акціонерне товариство закритого типу "Генезіс");
відповідача: не з'явився (Ялтинський гірсько-лісовий природний заповідник);
розглянувши апеляційну скаргу Ялтинського гірсько-лісового природного заповідника на рішення господарського суду Автономної Республіки Крим (суддя Чонгова С.І.) від 02 лютого 2010 року у справі № 2-21/5426-2009
за позовом акціонерного товариства закритого типу "Генезіс" (вул. Костромська,26/ О. Дундича, 16,Лисичанськ,Луганська область,93100)
(вул. Садова-К.Маркса, 14-19 кв. 16, Ялта,98600)
до Ялтинського гірсько-лісового природного заповідника (вул. Долоське шосе, Совєтське, м. Ялта, 98651)
про повернення майна;
за зустрічним позовом
Ялтинського гірсько-лісового природного заповідника
до акціонерного товариства закритого типу "Генезіс"
про розірвання договору оренди нежитлового приміщення та стягнення 9 948,14 грн.
Акціонерне товариство закритого типу "Генезіс" звернулось з позовною заявою до Ялтинського гірсько-лісового природного заповідника про повернення орендованого майна.
Позовні вимоги мотивовані тим, що не зважаючи на укладений між сторонами договір оренди, працівники орендодавця - Ялтинського гірсько-лісового природного заповідника самовільно, без правових підстав зайняли об'єкт, переданий в оренду акціонерному товариству закритого типу "Генезіс", та почали на обладнанні позивача здійснювати роботи з розпилювання лісу, не допускаючи працівників акціонерного товариства закритого типу "Генезіс" на територію орендованого приміщення.
Заявою від 24 листопада 2010 року акціонерним товариством закритого типу "Генезіс" були уточнені позовні вимоги, а саме -позивач просив зобов'язати відповідача усунути перешкоди у здійсненні права користування будівлею з підсобною спорудою, розташованою за адресою: смт. Совєтське, вул. Заповідна, 13, шляхом звільнення вказаної будівлі з підсобною спорудою.
В свою чергу Ялтинський гірсько-лісовий природний заповідник звернувся із зустрічною позовною заявою до акціонерного товариства закритого типу "Генезіс" про розірвання договору оренди нежитлового приміщення та стягнення 9948,14 грн.
Зустрічний позов мотивований тим, що акціонерним товариством закритого типу "Генезіс" не виконуються умови договору, порушується природоохоронне законодавство, а саме -орендна плата орендарем вноситься несвоєчасно, санітарний стан прилеглої території незадовільний, об'єкт оренди орендарем не застрахований від випадкової загибелі або ушкодження, неукладені договори на надання комунальних послуг зі спеціалізованими підприємствами.
Рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим від 02 лютого 2010 року у справі № 2-21/5426-2009 у задоволенні позову відмовлено, у задоволенні зустрічного позову відмовлено.
Рішення щодо первісного позову мотивоване тим, що позивачем не підтверджені обставини, на які він посилається в своєму позові.
Стосовно відмови у задоволенні зустрічного позову рішення суду першої інстанції мотивоване тим, орендна плата орендарем на час звернення Ялтинського гірсько-лісового природного заповідника із зустрічним позовом за вказаний період сплачена у повному обсязі; щодо недотримання санітарного стану прилеглої території, то фотознімки не мають належних документальних підтверджень ідентичності саме з орендованим приміщенням; пунктом 7.2 спірного договору передбачено право орендаря здавати орендований об'єкт у суборенду без зміни основного договору оренди, цей пункт сторонами не змінювався та не був визнаний недійсним; щодо стягнення заборгованості з оплати електричної енергії, суд першої інстанції не має підстав для стягнення її в якості заборгованості.
Не погодившись з рішенням суду, Ялтинський гірсько-лісовий природний заповідник звернувся до Севастопольського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення суду першої інстанції скасувати, прийняти нове, яким задовольнити зустрічну позовну заяву.
Доводи апеляційної скарги обґрунтовані порушенням господарським судом норм матеріального права, а саме -статей 782, 651, 771 Цивільного кодексу України та положень Закону України „Про оренду державного та комунального майна”.
Так, за твердженням заявника апеляційної скарги, наймодавець має право відмовитись від договору найму та вимагати повернення речі, якщо наймач не вносить плату за користування річчю протягом трьох місяців.
Крім того, заявник вказує на те, що орендарем не виконуються зобов'язання за договором щодо утримання територій в належному стані та не врегульовані договірні відносини з постачальником електричної енергії.
Більш детальніше доводи викладені в апеляційній скарзі.
У судовому засіданні 15 березня 2010 року представник акціонерного товариства закритого типу "Генезіс" заперечував проти вимог апеляційної скарги та просив залишити рішення суду першої інстанції без змін. Представник Ялтинського гірсько-лісового природного заповідника не з'явився, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, що підтверджується матеріалами справи.
Судова колегія відклала розгляд справи на 22 березня 2010 року.
Розпорядженням заступника голови Севастопольського апеляційного господарського суду від 22 березня року змінено склад судової колегії, суддю Ткаченка М.І. замінено на суддю Остапову К.А.
У судовому засіданні 22 березня 2010 року представник акціонерного товариства закритого типу "Генезіс" підтримав вимоги апеляційної скарги, представник Ялтинського гірсько-лісового природного заповідника заперечував та просив рішення суду першої інстанції залишити без змін.
Судова колегія оголосила перерву у слуханні справи до 29 березня 2010 року.
У судове засідання 29 березня 2010 року представники сторін не з'явились, про час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином, що підтверджується матеріалами справи.
Повторно розглянувши матеріали справи в порядку статті 101 Господарського процесуального кодексу України, судова колегія встановила наступне.
28 вересня 2001 року між Ялтинським гірсько-лісовим природним заповідником (орендодавець) та акціонерним товариством закритого типу "Генезіс" (орендар) був укладений договір оренди будівлі, за умовами якого орендодавець надає, а орендар приймає у тимчасове володіння та користування наступну споруду будівлі 13 по вул. Заповідній смт. Совєтського міста Ялти, загальною площею 128,9 кв.м.
Відповідно до пункту 2.2 договору від 28 вересня 2001 року метою оренди є організація виробництва столярних виробів, ремонт шансового інструмента, ремонт та виготовлення меблів.
Пунктом 4.1 договору від 28 вересня 2010 року встановлено строк оренди, який складає 25 років з моменту прийняття об'єкта оренди за актом приймання-передачі.
Пунктом 7.1 договору від 28 вересня 2001 року передбачені обв'язки орендаря щодо об'єкта оренди, зокрема, своєчасно здійснювати орендні платежі; підтримувати прилеглі до об'єкта оренди територію та земельну ділянку у належному санітарному стані; застрахувати об'єкт оренди від усіх звичайно прийнятих ризиків та інші.
Згідно з пунктом 7.2 договору від 28 вересня 2001 року орендар має право здавати об'єкт оренди в суборенду без зміни даного договору.
Відповідно до пункту 7.3 договору від 28 вересня 2001 року орендар самостійно та від власного імені укладає договори на надання комунальних послуг у повному обсязі зі спеціалізованими організаціями.
В той же час сторонами був підписаний акт приймання-передачі будівлі за договором оренди від 28 вересня 2001 року, яким підтверджується факт передачі в оренду будівлі, що розташована: місто Ялта, смт. Совєтське, вул. Заповідна, 13.
Як вбачається з акта № 09-09/ перевірки окремих питань фінансово-господарської діяльності Ялтинського гірсько-лісового природного заповідника від 16 вересня 2008 року, відділом контрольно-ревізійної роботи Державного комітету лісового господарства України встановлено, що договір оренди землі від 28 вересня 2001 року суперечить вимогам діючого законодавства, оскільки на території заповідника забороняється будь-яка господарська та інша діяльність, яка суперечить цільовому призначенню заповідника.
Актом територіального управління рахункової палати України по Автономній Республіці Крим та м. Севастополю зазначено, що у приміщенні, яке знаходиться в оренді в акціонерного товариства закритого типу "Генезіс", встановлені станки з обробки дерева, є заготовки меблів та на прилеглій до нього території складовані брус та дошка.
10 вересня 2009 року акціонерним товариством закритого типу "Генезіс" (орендар) був укладений договір суборенди будівлі із приватною фірмою „ВЕК-СІ” (суборендар), за яким орендар передає, а суборендар приймає у строкове платне користування окремо розташовану будівлю № 13 по вул. Заповідній у смт. Совєтське міста Ялти з підсобною спорудою, загальною площею 128,9 кв.м, строком на 2 роки.
28 вересня 2009 року Ялтинським гірсько-лісовим природним заповідником на адресу акціонерного товариства закритого типу "Генезіс" була направлена претензія щодо розірвання договору нежитлового приміщення від 28 вересня 2001 року достроково, у зв'язку з невиконанням останнім умов договору -орендна плата не вноситься протягом 3 місяців, санітарний стан прилеглої території не задовільний, об'єкт оренди не застрахований. Крім того, не укладені договори на надання комунальних послуг зі спеціалізованими підприємствами.
Проаналізувавши обставини даної справи, перевіривши підстави прийняття оскаржуваного рішення судом першої інстанції, заслухавши представників сторін, судова колегія дійшла висновку щодо часткової обґрунтованості вимог апеляційної скарги з огляду на наступне.
Відповідно до частин 1 та 2 статті 395 Цивільного кодексу України речовими правами на чуже майно є право володіння та право користування.
Положеннями статті 396 Цивільного кодексу України передбачено, що особа, яка має речове право на чуже майно, має право на захист цього права, у тому числі і від власника майна, відповідно до положень глави 29 цього Кодексу.
У своєму позові акціонерне товариство закритого типу "Генезіс" посилається на те, що працівниками Ялтинського гірсько-лісового природного заповідника самовільно зайняте приміщення -об'єкт оренди за договором від 28 вересня 2001 року. На підтвердження своїх доводів позивачем за первісним позовом був наданий акт, складений працівниками акціонерного товариства закритого типу "Генезіс" про те, що робітники орендаря не змогли попасти на свої робочі місця на об'єкті оренди у зв'язку з тим, що невідомі особи не допускали нікого на територію цього цеху.
Судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції, що такий акт не може бути прийнятий як належний доказ, оскільки складений в односторонньому порядку працівниками акціонерного товариства закритого типу "Генезіс", та не підтверджує того, що перешкоди доступу до об'єкта оренди чинилися саме робітниками відповідача.
Таким чином, апеляційна інстанція вважає правомірним висновок суду першої інстанції щодо відмови у задоволенні первісного позову.
Стосовно зустрічних позовних вимог в частині розірвання договору оренди від 28 вересня 2001 року, судова колегія вважає їх частково обґрунтованими у зв'язку з наступним.
Пунктом 5.2 договору від 28 вересня 2001 року сторони передбачили, що орендна плата сплачується у безготівковій формі на розрахунковий рахунок орендодавця не пізніше 15 числа кожного місяця.
Відповідно до пункту 10.1 спірного договору даний договір розірванню в односторонньому порядку не підлягає за виключенням випадків, передбачених законодавством.
Частиною 1 статті 188 Господарського кодексу України встановлено, що зміна та розірвання господарського договору в односторонньому порядку не допускається, якщо інше не передбачено законом або договором. При цьому, сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором.
28 вересня 2009 року Ялтинським гірсько-лісовим природним заповідником на адресу акціонерного товариства закритого типу "Генезіс" була направлена претензія щодо розірвання договору нежитлового приміщення від 28 вересня 2001 року достроково, у зв'язку з невиконанням останнім умов договору, зокрема, орендна плата не вноситься протягом 3 місяців.
Стаття 782 Цивільного кодексу України є спеціальною нормою Закону, яка надає орендодавцю право на односторонню відмову від договору - наймодавець має право відмовитися від договору найму і вимагати повернення речі, якщо наймач не вносить плату за користування річчю протягом трьох місяців підряд. У разі відмови наймодавця від договору найму договір є розірваним з моменту одержання наймачем повідомлення наймодавця про відмову від договору. Тобто, для розірвання договору на підставі статті 782 Цивільного кодексу України, на якій ґрунтуються заявлені позивачем за зустрічним позовом вимоги, достатньо факту неплатежу протягом трьох місяців підряд і повідомлення наймача про відмову від договору.
Стаття 653 Цивільного кодексу України не визначає моменту зміни або розірвання договору, а встановлює лише наслідки зобов'язання у зв'язку із зміною або розірванням договору (воно припиняється). Момент розірвання або зміни договору визначається частиною 5 статті 188 Господарського кодексу України, якщо це питання вирішується судом. У такому випадку договір вважається розірваним або зміненим з дня набрання чинності рішенням суду.
Для розірвання договору оренди визначальним є факт невиконання позивачем за первісним позовом зобов'язань передбачених договором оренди, а також невнесення орендної плати протягом строку визначеному частиною 1 статті 782 Цивільного кодексу України.
Так, після звернення Ялтинського гірсько-лісового природного заповідника із зустрічним позовом про розірвання договору, однією з підстав якого явилась несплата орендної плати за три місяці, 12 січня 2010 року відповідач за зустрічним позовом сплатив орендну плату за користування приміщенням за період з жовтня по грудень 2009 року включно (а.с. 121 т. 1).
Право на відмову від договору оренди виникає у орендодавця після настання строку внесення плати за користування майном за третій місяць. Орендодавець має право відмовитись від договору в такому випадку, незалежно від того, внесе орендар в подальшому плату за користування річчю чи ні. Тому, навіть у разі внесення орендарем плати за користування річчю після настання строку оплати за третій місяць орендодавець має право відмовитись від договору оренди.
Крім того, пунктами договору від 28 вересня 2001 року орендар зобов'язаний застрахувати об'єкт оренди від усіх звичайно прийнятих ризиків та від власного імені укласти договори на надання комунальних послуг у повному обсязі зі спеціалізованими організаціями.
Пунктом 10 частини 1 статті 10 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" № 2269-XII від 10 квітня 1992 року передбачено, що однією з істотних умов договору оренди є страхування орендарем взятого ним в оренду майна.
Як вбачається з матеріалів справи, на момент розгляду даної справи об'єкт оренди не застрахований та зобов'язання акціонерного товариства закритого типу "Генезіс" стосовно укладення договорів на надання комунальних послуг зі спеціалізованими організаціями не виконане.
Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Пунктом 1 частини 1 статті 611 Цивільного кодексу України правовим наслідком порушення зобов'язання є припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору.
Таким чином, судова колегія вважає, що договір від 28 вересня 2001 року підлягає розірванню у зв'язку з невиконанням відповідачем за зустрічним позовом істотних умов цього договору.
Щодо відмови у задоволенні зустрічного позову в частині стягнення з акціонерного товариства закритого типу "Генезіс" суми в розмірі 9948,14 грн. в якості заборгованості з оплати електричної енергії, то суд апеляційної інстанції погоджується з таким висновком господарського суду, оскільки сплата такої заборгованості спірним договором не передбачена.
Ця сума може бути визначена як сума збитків, що за частиною 2 статті 22 Цивільного кодексу України є втратами, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
Враховуючи вищевикладене, судова колегія дійшла висновку, що рішення господарського суду Автономної Республіки Крим підлягає частковому скасуванню в частині відмови у зустрічному позові, яке постановлено з порушенням норм матеріального права. При прийнятті нового рішення, судова колегія зустрічний позов задовольняє частково в частині розірвання договору, в частині первісного позову рішення господарського суду залишає без змін.
Керуючись статтями 101, пунктом 2 частини 1 статті 103, пунктом 4 частини 1 статті 104, 105 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Апеляційну скаргу Ялтинського гірсько-лісового природного заповідника задовольнити частково.
2. Рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 02 лютого 2010 року у справі № 2-21/5426-2009 скасувати частково.
3. Прийняти нове рішення в частині зустрічного позову.
4. Зустрічний позов задовольнити частково.
5. Розірвати договір оренди будівлі 13 по вул. Заповідній смт. Совєтського міста Ялти, загальною площею 128,9 кв.м від 28 вересня 2001 року, укладений між Ялтинським гірсько-лісовим природним заповідником та акціонерним товариством закритого типу "Генезіс".
6. В іншій частині зустрічного позову відмовити.
7. В частині первісного позову рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 02 лютого 2010 року у справі № 2-21/5426-2009 залишити без змін.
Головуючий суддя О.Л. Котлярова
Судді І.В. Антонова
К.А. Остапова