Постанова
Іменем України
08 квітня 2010 року Справа № 5020-2/215-12/168-3/292
Севастопольський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Гонтаря В.І.,
суддів Голика В.С.,
Лисенко В.А.,
за участю представників сторін:
прокурор, Мануйлов Володимир Петрович, посвідчення № 179 від 20.02.03, прокурор відділу військової прокуратури Військово-Морських Сил України;
позивача, Кравець Олександр Миколайович, довіреність № 220/104/д від 18.01.10, Міністерство оборони України;
відповідача, не з'явився, приватне підприємство "Ві.Ай.Пі.Юрконсалт";
третьої особи, Кравець Олександр Миколайович, довіреність № 9/16-498 від 01.03.10, Севастопольська квартирно-експлуатаційна частина морська;
третьої особи, не з'явився, товариство з обмеженою відповідальністю "Амфітріта Інвест";
третя особа, не з'явився, ОСОБА_4;
розглянувши апеляційну скаргу приватного підприємства "Ві.Ай.Пі.Юрконсалт" на рішення господарського суду міста Севастополя (суддя Головко В.О. ) від 23 листопада 2009 року у справі № 5020-2/215-12/168-3/292
за позовом заступника військового прокурора Військово-Морських Сил України (вул. Леніна, 41,Севастополь,99011)
в інтересах держави в особі Міністерства оборони України (Повітрянофлотський пр-т, 6,Київ 1,01001)
до приватного підприємства "Ві.Ай.Пі.Юрконсалт" (вул. Горького, 13, оф. 3,Київ,01004)
3-тя особа Севастопольська квартирно-експлуатаційна частина морська (вул. Хрустальова, 60,Севастополь,99040)
товариство з обмеженою відповідальністю "Амфітріта Інвест" (вул. Дзержинського, 9а-6,Сімферополь,95034)
ОСОБА_4 (АДРЕСА_1)
про визнання права власності
Заступник військового прокурора Військово-Морських Сил України звернувся до господарського суду міста Севастополя з позовною заявою в інтересах держави в особі Міністерства оборони України до приватного підприємства "Ві.Ай.Пі.Юрконсалт" про визнання права власності.
Позовні вимоги мотивовані порушенням інтересів держави в особі Міністерства оборони України, а саме неправомірної реєстрації за відповідачем права власності на об'єкт нерухомого майна (нежитлова будівля, площею 58,1 м , яка розташована за адресою: АДРЕСА_2) військового містечка Б-80, яке перебуває на балансі і в оперативному управлінні Севастопольської КЕЧ морської.
Рішенням господарського суду міста Севастополя від 23 листопада 2009 року у справі № 5020-2/215-12/168-3/292 позов заступника військового прокурора Військово-Морських Сил України в інтересах держави в особі Міністерства оборони України задоволено в повному обсязі.
Визнано за державою України в особі Міністерства оборони України право власності на нерухоме майно військового містечка Б-80: нежитлову будівлю, площею 58,1 м2 , вартістю 264355,00грн., яка розташована за адресою: АДРЕСА_2 на земельній ділянці площею 0,024га.
Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Рішення господарського суду першої інстанції обґрунтовано тим, що майно підприємств, установ, організацій та інших об'єктів союзного підпорядкування, розташованих на території України, відповідно до Закону України „Про підприємства” від 10 вересня 1991 року, є державною власністю, а в 1997 році на виконання Угоди між Україною та Російською Федерацією про параметри поділу Чорноморського флоту спірна будівля була передана на баланс Військової комендатури Севастопольського гарнізону, а з 04 жовтня 2006 року нерухоме майно військового містечка Б-80 передано на баланс Севастопольської КЕЧ морської.
Не погодившись з рішенням господарського суду, приватне підприємство "Ві.Ай.Пі.Юрконсалт" звернулось до Севастопольського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення суду скасувати, прийняти нове рішення, яким в позові відмовити.
Доводи апеляційної скарги обґрунтовані порушенням місцевим господарським судом норм матеріального права, неповним з'ясуванням обставин, що мають значення у справі, та невідповідністю висновків суду обставинам справи.
Так, приватне підприємство "Ві.Ай.Пі.Юрконсалт" у своїй апеляційній скарзі зазначає, що поза увагою місцевого господарського суду залишились його доводи, що позивачем не надано належних доказів підтвердження права власності на спірне майно, проте право власності відповідача та особи від якої відповідач набув право власності було належним чином зареєстровано та підтверджене.
Крім цього, заявник апеляційної скарги зазначає, що господарським судом першої інстанції не було досліджено, кому саме належало спірне майно на 1991 рік.
У судові засідання призначені на 09 лютого 2010 року та 11 березня 2010 року представник відповідача та ОСОБА_4 не з'явились, про час і місце слухання справи були повідомлені належним чином, що підтверджується матеріалами справи.
У судове засідання призначене на 08 квітня 2010 не з'явились приватне підприємство "Ві.Ай.Пі.Юрконсалт", товариство з обмеженою відповідальністю "Амфітріта Інвест" та ОСОБА_4, про час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином.
Оскільки явка в судове засідання згідно статті 22 Господарського процесуального кодексу України - це право, а не обов'язок сторін, справа може розглядатися без їх участі, якщо нез'явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.
Враховуючи те, що матеріали справи в достатній мірі характеризують взаємовідносини сторін, колегія вважає за можливе переглянути рішення суду першої інстанції за відсутності представників сторін.
Переглянувши матеріали справи повторно в порядку статті 101 Господарського процесуального кодексу України, судова колегія встановила наступне.
Як вбачається з матеріалів справи, угодою між Україною і Російською Федерацією про параметри поділу Чорноморського флоту (т.2.а.с. 29-31) та актом приймання-передачі будівель, споруд і території військового містечка від 22 липня 1997 року військове містечко № Б-80 Севастопольського гарнізону по АДРЕСА_2 в місті Севастополі було передане Військовій комендатурі Севастопольського гарнізону (зараз - Севастопольське зональне відділення військової служби правопорядку) (т.1.а.с. 12-13).
Так, з даного часу по 2006 рік військове містечко перебувало на балансі військової комендатури Севастопольського гарнізону.
04 жовтня 2006 року, Севастопольським зональним відділенням військової служби правопорядку нерухоме майно військового містечка Б-80 передано на баланс Севастопольської КЕЧ морської (т.1. а.с. 15-19).
В подальшому, 04 вересня 2008 року між Севастопольською квартирно-експлуатаційною частиною морською (орендодавець) та товариством з обмеженою відповідальністю "Амфітріта Інвест" (орендар) укладений договір оренди нерухомого майна № З/Сев.КЕЧм/2008 (т.1. а.с. 78-85), за умовами якого орендодавець передає орендарю в строкове платне користування нерухоме військове майно - адміністративну будівлю № 1 (двоповерхову) загальною площею 56,1 м2, підсобну будівлю № 1 загальною площею 7,00 м2 (зокрема, кімнату для вмивання - 3,4 м2, туалет - 3,6 м2) військового містечка № Б-80, що знаходиться на балансі Севастопольської квартирно-експлуатаційної частини морської та розташоване за адресою: АДРЕСА_2.
03 листопада 2008 року рішенням господарського суду міста Севастополя у справі №5020-4/380 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Амфітріта Інвест" до Севастопольської КЕЧ морської визнано дійсним договір оренди нерухомого майна від 04 вересня 2008 року № З/Сев.КЕЧм/2008, укладений між Севастопольською квартирно-експлуатаційною частиною морською та товариством з обмеженою відповідальністю "Амфітріта Інвест" строком на 5 років (т.2. а.с.7-9).
21 травня 2009 року постановою Вищого господарського суду України це рішення залишено без змін (т.2. а.с.22-23).
В подальшому, відповідно довідки управління міського будівництва і архітектури Севастопольської міської державної адміністрації від 17 вересня 2008 року №5-2/4446/1 військовому містечку № Б-80, що пойменований в облікових даних Севастопольської КЕЧ морської за адресою "АДРЕСА_2" присвоєно адресу: АДРЕСА_2 (т.2.а.с.24).
Однак, у листі управління містобудування і архітектури Севастопольської міської державної адміністрації від 12 березня 2009 року №2-2/392 зазначено, що адреса: "місто Севастополь, АДРЕСА_2" Управлінням містобудування і архітектури Севастопольської міської державної адміністрації не привласнювалась, що підтверджується викопіровкою з топографічного плану М1:2000, 1984 рік (т.2. а.с.23).
Між товариством з обмеженою відповідальністю "Брюхтехнолоджи" (продавець) та ОСОБА_4 (покупець) був укладений договір № 01/26 купівлі-продажу нежитлової будівлі АДРЕСА_2 від 12 листопада 2008 року (т.1.а.с. 128-129).
26 листопада 2008 року рішенням постійно діючого третейського суду при Київській універсальній біржі у справі №20-131/42 за ОСОБА_4 визнано право власності на об'єкт нерухомого майна - нежитлову будівлю площею 58,1 м , розташовану за адресою: місто Севастополь, АДРЕСА_2 (т. 1. а.с.130-132).
На підставі даного рішення право власності на будівлю, розташовану за адресою: АДРЕСА_2 зареєстровано державним комунальним підприємством "Бюро технічної інвентаризації та державної реєстрації об'єктів нерухомого майна міста Севастополя" за ОСОБА_4 і записано в реєстрову книгу 21 нж стор. 28 під реєстровим № 5378 (т.1.а.с.76).
22 грудня 2008 року між ОСОБА_4 (продавець) та приватним підприємством "Ві.Ай.Пі.Юрконсалт" укладений договір купівлі-продажу, відповідно до умов якого продавець продав, а покупець купив нерухоме майно, а саме: нежитлову будівлю, загальною площею - 58,10 м2, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2. Договір посвідчено приватним нотаріусом Севастопольського міського нотаріального округу 22 грудня 2008 року та зареєстровано в реєстрі за № 3350 (т.1.а.с.63-64).
Пунктом 2 даного договору встановлено, що об'єкт нерухомого майна належить продавцю на підставі рішення постійно діючого третейського суду при Київській універсальній біржі від 26 листопада 2008 року у справі №20-131/42.
Вказане нерухоме майно продане за 264355,00грн. (пункт 3 Договору).
Згідно довідки про правовий статус земельної ділянки № 11164, виданої Центром державного земельного кадастру при Державному комітеті України по земельних ресурсах 22 грудня 2008 року, інформація в Державному реєстрі земель про наявність чинних державних актів на право власності на землю, договорів оренди землі, державних актів на право постійного користування та договорів на право тимчасового користування на земельну ділянку, на якій розташована нежитлова будівля, що знаходиться за адресою: місто Севастополь, АДРЕСА_2, відсутня (пункт 8 договору).
Зазначене нерухоме майно зареєстроване державним комунальним підприємством "Бюро технічної інвентаризації та державної реєстрації об'єктів нерухомого майна міста Севастополя" за приватним підприємством "Ві.Ай.Пі.Юрконсалт", про що 25 грудня 2008 року у реєстровій книзі 21 нж арк. 28 під реєстровим № 5378 зроблений відповідний запис (т.1.а.с.66).
Оскільки за відповідачем було зареєстровано права власності на майно, яке знаходиться на балансі Севастопольської квартирно-експлуатаційної частини морської та перебуває в орендному користуванні товариства з обмеженою відповідальністю "Амфітріта Інвест" на підставі договору оренди нерухомого майна № З/Сев.КЕЧм/2008 та додаткових угод до нього і стало причиною для звернення прокурора до господарського суду із даним позовом.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши представників сторін, обговоривши доводи апеляційної скарги, судова колегія дійшла висновку про відсутність підстав для скасування рішення суду виходячи з наступного.
Спірні правовідносини виникли з приводу визнання права власності, у зв'язку з чим підлягають регулюванню Конституцією України, Цивільним кодексом України іншими законами України.
Згідно статті 4 Закону Української РСР "Про економічну самостійність Української РСР" від 03 серпня 1990 року № 142-ХІІ, основу економічної самостійності Української РСР утворює власність її народу на національне багатство. Власністю народу України є земля, її надра, повітряний простір, водні та інші природні ресурси, що знаходяться в межах території Української РСР, природні ресурси її континентального шельфу та виключної (морської) економічної зони, весь економічний, науковий і технічний потенціал, розташований на території республіки.
Статтею 1 Закону України "Про підприємства, установи та організації союзного підпорядкування, розташовані на території України" від 10 вересня 1991 року № 1540-XII встановлено, що майно та фінансові ресурси підприємств, установ, організацій та інших об'єктів союзного підпорядкування, розташованих на території України, є державною власністю України.
Відповідно пункту 1 постанови Верховної Ради України "Про військові формування на Україні" від 24 серпня 1991 року № 1431-ХИ визначено, що Верховній Раді Україні підпорядковані всі військові формування, розташовані на території України.
Таким чином, нерухоме майно військового містечка Б-80 належить на праві власності державі України в особі органу державної влади -Міністерства оборони України та перебуває на балансі і в оперативному управлінні Севастопольської КЕЧ морської.
Статтею 392 Цивільного кодексу України встановлено, що власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою.
Стосовно Рекомендації Вищого господарського суду України від 27 червня 2007 року (пункт 27.3) права особи, яка вважає себе власником майна, не підлягають захисту шляхом задоволення позову про визнання недійсною угоди, в якій така особа не є стороною. Захист прав такої особи можливий шляхом подання віндикаційного позову. Отже для захисту порушеного права власності не потрібно визнавати недійсними правочини, що укладалися третіми особами з приводу спірного майна, оскільки це призведе до правового колапсу, тобто повернення в порядку реституції майна особі, яка не має на нього жодних прав.
Крім цього, заявник апеляційної скарги зазначає, що за ним було зареєстровано право власності на спірне майно в комунальному підприємстві "Бюро технічної інвентаризації і державної реєстрації об'єктів нерухомого майна" Севастопольської міської Ради, однак це не визначає та не породжує дійсного права власності на це майно, у зв'язку з наступним.
Статтею 202 Цивільного кодексу України встановлено, що цивільні права та обов'язки виникають із правочинів. Реєстрація права не є правочином, а носить лише технічний фіксуючий характер.
Таким чином, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції, що відсутні підстави вважати право власності позивача на зазначене майно набутим неправомірно.
Викладене свідчить про те, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального права, з дослідженням всіх обставин у справі, у зв'язку з чим підстави для скасування судового рішення відсутні.
Ні підставі висловленого, керуючись статтями 101, 103 (пункт 1), 105 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Апеляційну скаргу приватного підприємства "Ві.Ай.Пі.Юрконсалт" залишити без задоволення.
2. Рішення господарського суду міста Севастополя від 23 листопада 2009 року у справі № 5020-2/215-12/168-3/292 залишити без змін.
Головуючий суддя В.І. Гонтар
Судді В.С. Голик
В.А. Лисенко