Постанова
Іменем України
06 квітня 2010 року Справа № 5020-12/264
Севастопольський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Сотула В.В.,
суддів Голика В.С.,
Лисенко В.А.,
за участю представників сторін:
представник позивача: Безбатченко Ігор Анатолійович, довіреність № б/н від 15.12.09, товариство з обмеженою відповідальністю " Корпорація " Українські мінеральні води";
представник відповідача: Рудюк Ігор Вікторович, довіреність № 01/12/09 від 01.12.09, товариство з обмеженою відповідальністю "Торгівельний дім" Меркурій";
розглянувши апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю" Торгівельний дім " Меркурій" на рішення господарського суду міста Севастополя (суддя Харченко І.А.) від 04 лютого 2010 року у справі № 5020-12/264
за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Корпорація "Українські мінеральні води" (вул. Ямська, 28, місто Київ 38, 03038)
до товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельний дім" Меркурій" (пр. Острякова, 141/в, кв. 40, місто Севастополь, 99040)
про стягнення 25151,85 грн,
У грудні 2009 року позивач - товариство з обмеженою відповідальністю "Корпорація "Українські мінеральні води" звернувся до господарського суду міста Севастополя з позовною заявою до товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельний дім "Меркурій", з посиланням на статті 526, 530, 625 Цивільного кодексу України та статті 173, 193, 224 Господарського кодексу України про стягнення заборгованості у розмірі 25 151,85 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов'язань за дистриб'юторською угодою №19/1/1500109 від 15 січня 2009 року.
Рішенням господарського суду міста Севастополя від 04 лютого 2010 року у справі № 5020-12/264 (суддя Харченко І.А.) позов товариства з обмеженою відповідальністю „Корпорація „Українські мінеральні води” задоволено частково. Стягнуто з товариства з обмеженою відповідальністю „Торгівельний дім „Меркурій” на користь товариства з обмеженою відповідальністю „Корпорація „Українські мінеральні води” суму заборгованості за дистриб'юторською угодою №19/1/1500109 від 15 січня 2009 року у розмірі 25 151,85 грн, а також витрати по сплаті державного мита у розмірі 251,52 грн, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у розмірі 236,00 грн.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з доведеності факту неналежного виконання відповідачем зобов'язань за вказаною угодою щодо сплати грошових коштів за отриманий товар.
Не погодившись з рішенням суду, товариство з обмеженою відповідальністю „Торгівельний дім „Меркурій” до Севастопольського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення суду скасувати частково та задовольнити позовну заяву тільки в сумі 13 053,82 грн.
В обґрунтування апеляційних вимоги заявник скарги посилається на порушення судом першої інстанції норм процесуального права, зокрема статті 77 Господарського процесуального кодексу України, що виразилось у розгляді справи за відсутності представника відповідача, який не був належним чином повідомлений про час і місце розгляду справи.
Крім того, відповідач надав копії документів, які, на його думку, підтверджують часткове виконання ним договірних обов'язків перед позивачем, зокрема: акт звірки за період з 01 липня 2009 року по 30 вересня 2009 року на суму 25151,85 грн, платіжне доручення товариства з обмеженою відповідальністю "Корпорація "Українські мінеральні води" на суму 2500,00 грн, накладні на повернення товару товариству з обмеженою відповідальністю "Корпорація "Українські мінеральні води" від 15 грудня 2009 року на 5883,79 грн та на 3714,24 грн. Таким чином, заявник апеляційної скарги зазначає, що заборгованість за дистриб'юторською угодою №19/1/1500109 від 15 січня 2009 року складає 13053, 82 грн, а не 25151,85 грн, яка була стягнута судом.
За розпорядженням першого заступника голови Севастопольського апеляційного господарського суду від 06 квітня 2010 року у складі судової колегії була проведена заміна судді Гонтаря В.І. на суддю Сотула В.В. Головуючим у справі призначено суддю Сотула В.В.
У судовому засіданні представник відповідача апеляційну скаргу підтримав, представник позивача апеляційну скаргу визнав в повному обсязі.
Розглянувши справу повторно, у порядку статті 101 Господарського процесуального кодексу України, судова колегія встановила наступні обставини.
Як вбачається з матеріалів справи, 15 січня 2009 року між товариством з обмеженою відповідальністю "Корпорація "Українські мінеральні води" (постачальник) та товариством з обмеженою відповідальністю "Торгівельний дім "Меркурій" (дистриб'ютор) укладена дистриб'юторська угода, відповідно до умов якої постачальник зобов'язується систематично поставляти та передавати у власність дистриб'ютора товар у терміни та в порядку, передбачені цим договором та додатками до нього, а дистриб'ютор зобов'язується приймати цей товар та своєчасно здійснювати оплату на умовах даної угоди (пункт 1.2 Угоди) (а.с. 8, 9).
Розрахунок за кожну партію товару здійснюється шляхом безготівкового перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника на протязі 30 днів з дня відвантаження товару. За взаємною згодою сторін порядок розрахунку може бути змінений шляхом внесення готівкових грошових коштів в касу постачальника, передачі векселя, розрахунку в натурі, тощо, якщо подібні форми розрахунку не будуть суперечити вимогам діючого на момент розрахунку законодавства (розділ 8 угоди).
Пунктом 9.2. угоди передбачено, що приймання товару за кількістю та якістю, здійснюється сторонами в порядку, що визначається чинним законодавством. При передачі товару обов'язково оформлюється накладна по формі, яка передбачена нормативними актами, що регламентують бухгалтерський облік.
Згідно з пунктом 14.4. угоди сторона, яка бажає розірвати цей договір в односторонньому порядку, зобов'язана письмово попередити про це іншу сторону не менше ніж за 30 календарних днів до передбачуваної дати розірвання договору.
На виконання умов договору товариство з обмеженою відповідальністю "Корпорація "Українські мінеральні води" поставило, а товариство з обмеженою відповідальністю "Торгівельний дім "Меркурій" прийняло товар на суму 33 681,34 грн, що підтверджується видатковою накладною №468/3164/1 від 07 вересня 2009 року (а.с. 10).
Як стверджував позивач, заборгованість відповідача, відповідно до акту звірки взаємних розрахунків за період з 01 січня 2009 року по 30 червня 2009 року, підписаного представниками сторін угоди без зауважень, складала 140296,79 грн (а.с. 11-13). Згодом вказана заборгованість частково була сплачена, але суму боргу в розмірі 25 151,85 грн позивач не сплатив, що явилось підставою для звернення товариства з обмеженою відповідальністю "Корпорація "Українські мінеральні води" до суду з цим позовом.
Вивчивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права та відповідність висновків суду обставинам справи, судова колегія знаходить апеляційну скаргу такою, що підлягає задоволенню у зв'язку з наступним.
Правовідносини, які склалися між сторонами, за своєю правовою природою є відносинами з поставки та підлягають регулюванню за правилами глави 54 Цивільного кодексу України, параграфу 1 глави 30 Господарського кодексу України, а також загальними положеннями про зобов'язання.
Згідно з статтею 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
За правилами частини 1 статті 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Як було зазначено, розділом 8 договору сторони встановили, що розрахунок за кожну партію товару здійснюється шляхом безготівкового перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника на протязі 30 днів з дня відвантаження товару. Цей порядок розрахунків сторонами не змінювався.
Відповідно до частини 1 статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Судом встановлено, що поставка товару за договором на загальну суму 33681,34 грн відбулась 07 вересня 2009 року згідно з накладною № 468/3164/1 (а.с. 10). Таким чином, строк виконання зобов'язання за договором настав 07 жовтня 2009 року.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції в якості доказу існування у відповідача заборгованості прийняв акт звірки взаєморозрахунків між сторонами на суму 140296,79 грн (а.с. 11-13).
Однак, місцевий господарський суд не звернув уваги на те, що звірка за вказаним актом була проведена сторонами ще до здійснення позивачем поставки товару за накладною від 07 вересня 2009 року № 468/3164/1, а саме: у період з 01.01.2009 по 30.06.2009.
До суду апеляційної інстанції заявник скарги надав акт звірки взаємних розрахунків між сторонами за період з 01.07.2009 по 30.09.2009, платіжне доручення товариства з обмеженою відповідальністю "Корпорація "Українські мінеральні води" на суму 2500,00 грн, накладні на повернення товару товариству з обмеженою відповідальністю "Корпорація "Українські мінеральні води" від 15 грудня 2009 року на 5883,79 грн та на 3714,24 грн (а.с. 98-102). Таким чином, відповідач стверджує, що його заборгованість перед позивачем складає 13053,83 грн.
У судовому засіданні, яке відбулось 06 квітня 2010 року, представник позивача підтвердив факт повернення товару відповідачем та визнав, що заборгованість останнього складає 13053,83 грн.
Відповідно до частини першої статті 101 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний суд переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами. Додаткові докази приймаються апеляційним судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього.
В обґрунтування неможливості надання до суду першої інстанції вищезазначених доказів часткового повернення товару, представник відповідача зазначив про неналежне повідомлення товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельний дім "Меркурій" про час і місце розгляду справи, у зв'язку з чим відповідач не приймав участі у жодному судовому засіданні під час розгляду справи судом першої інстанції.
Також заявник скарги звернув увагу на клопотання позивача про відкладення розгляду справи, яке залишене без задоволення судом першої інстанції (а.с. 64).
У судовому засіданні апеляційного господарського суду представник позивача пояснив, що зазначене клопотання було заявлено, в тому числі, з метою надання додаткових доказів по справі.
Крім того, задовольняючи позовні вимоги в сумі 25151,85 грн, суд першої інстанції зазначив, що заборгованість відповідачем була сплачена частково, однак жодного документу на підтвердження сплати відповідачем заборгованості за вказаною дистриб'юторською угодою до матеріалів справи сторонами надано не було.
В той же час, відповідно до статті 38 Господарського процесуального кодексу України якщо подані сторонами докази є недостатніми, господарський суд зобов'язаний витребувати від підприємств та організацій незалежно від їх участі у справі документи і матеріали, необхідні для вирішення спору.
Вказана вимога закону судом першої інстанції виконана не була.
Таким чином, судова колегія, на підставі статті 101 Господарського процесуального кодексу України, прийняла надані відповідачем до суду апеляційної інстанції докази (а.с. 98-102) та з їх урахуванням переглянула справу.
З огляду на всі надані докази, заборгованість відповідача перед позивачем складає 13053,83 грн і саме ця сума підлягає стягненню з відповідача.
Враховуючи викладене, рішення суду першої інстанції підлягає зміні, а апеляційна скарга відповідача -задоволенню.
Керуючись статтями 101, 103 (пункт 4), 104 (частина 1, пункт 1), 105 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю" Торгівельний дім "Меркурій" задовольнити.
2. Рішення господарського суду міста Севастополя від 04 лютого 2010 року у справі № 5020-12/264 змінити, виклавши резолютивну частину в наступній редакції:
"Позов задовольнити частково.
Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельний дім" Меркурій" (пр. Генерала Острякова, 141/в, кв. 40, місто Севастополь, 99040, ідентифікаційний код 36127359, р/р № 26000055080501 в ВАТ "Сведбанк, м. Київ, МФО 300164, або з будь-якого іншого рахунку, виявленого державним виконавцем під час примусового виконання рішення суду) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Корпорація "Українські мінеральні води" (вул. Ямська, 28, місто Київ, 03038; вул. Михайла Грушевського, буд. 4, м. Київ, 01011, ідентифікаційний код 22950707, р/р № 2600330013053 в Першій Київській філії ВАТ "ВІЕЙБІ Банк", м. Київ, МФО 321637) суму заборгованості за дистриб'юторською угодою № 19/1/1500109 від 15.01.2009 у сумі 13053,83 грн, а також витрати по сплаті державного мита у сумі 251,52 грн, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 236,00 грн.
В іншій частині позову відмовити".
3. Господарському суду м. Севастополя видати наказ.
Головуючий суддя В.В.Сотула
Судді В.С. Голик
В.А. Лисенко