Постанова
Іменем України
16 березня 2010 року Справа № 2-22/493-2010
Севастопольський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Прокопанич Г.К.,
суддів Антонової І.В.,
Фенько Т.П.,
за участю представників сторін:
позивач, не з'явився, фізична особа - підприємець ОСОБА_5; представник відповідача, не з'явився, Сакська районна рада;
представник третьої особи, Харманська Діна Олександрівна, довіреність № б/н від
12.02.10, товариство з обмеженою відповідальністю " Фосния";
розглянувши апеляційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "
Фосния" та Сакської районної ради на рішення господарського суду
Автономної Республіки Крим (суддя Калініченко А.А.) від 10.02.2010 року у
справі №2-22/493-2010
за позовом Фізичної особи - підприємця ОСОБА_5 (АДРЕСА_2) (АДРЕСА_3) представник: ОСОБА_6
(АДРЕСА_4)
до Сакської районної ради (вул. Леніна 15,Саки,96500)
третя особа: Товариство з обмеженою відповідальністю "Фосния" (вул.
Севастопольська/ Чехова,20/1, к. 26,Сімферополь, Автономна Республіка
Крим,95000) (вул. Нижнєгоспітальна, 7 кв.13, кв. 26, м. Сімферополь, 95011) про визнання противоправним та скасування рішення
Рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим (суддя Калініченко А.А.) від 10.02.2010 року у справі № 2-22/493-2010 позов задоволений. Визнано незаконним та скасоване рішення Сакської районної ради 29 сесії 5 скликання від 25.12.2006 року №563 „Про розгляд протесту Сакського міжрайонного прокурора на рішення 28 сесії Сакської районної ради 05 скликання від 04.11.2009 року №547 „Про передачу у оренду фізичній особі - підприємцю ОСОБА_5 водного об'єкту місцевого значення -ставку №11 в „коп", площею 4,5 га, в оздоровчих цілях".
Не погодившись з постановленим судовим актом, товариство з обмеженою відповідальністю " Фосния" подало апеляційну скаргу, в якій просить рішення першої інстанції скасувати, відмовити у задоволенні позовних вимог, посилаючись, що рішення Сакської міської ради не було підставою для виникнення між сторонами правовідносин оренди, оскільки на підставі цього рішення позивачка не мала права користуватися водним об'єктом.
Сакська районна рада подала апеляційну скаргу, в якій просить рішення першої інстанції скасувати, відмовити у задоволенні позовних вимог, посилаючись на неправильне визначення підвідомчості спору.
Письмових заперечень проти апеляційної скарги не надходило.
Ухвалою Севастопольського апеляційного господарського суду від 26 лютого 2010 року апеляційна скарга прийнята до провадження суду та призначена до розгляду на 10 березня 2010 року у складі колегії: головуючий суддя Прокопанич Г.К., судді Заплава Л.Н., Фенько Т.П.
Розпорядженням заступника голови Севастопольського апеляційного господарського суду від 10.03.2010 року суддю Заплава Л.М. було замінено на суддю Антонову І.В.
Ухвалою Севастопольського апеляційного господарського суду від 10.03.2010 року розгляд апеляційної скарги був відкладений.
Ухвалою Севастопольського апеляційного господарського суду від 11.03.2010 року прийнято до провадження апеляційну скаргу Сакської районної ради.
З метою процесуальної доцільності судова колегія вирішила об'єднати в одне провадження розгляд апеляційних скарг Сакської районної ради та товариства з обмеженою відповідальністю "Фосния", оскільки вони подані на одне і теж рішення суду першої інстанції.
У судове засідання 16 березня 2010 року представники позивача та відповідача не з'явилися, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, від представника позивача надійшло клопотання про розгляд справи у його відсутність.
Стаття 22 Господарського процесуального кодексу України зобов'язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами. Оскільки явка в судове засідання представників сторін - це право, а не обов'язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо нез'явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.
Статтею 77 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.
Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні. Зазначена правова позиція висловлена у постанові Вищого господарського суду України від 03.06.2009 № 2-7/10608-2008.
Оскільки явка учасників процесу обов'язковою не визнавалась, а матеріали справи достатньо характеризують спірні правовідносини, підстави для відкладення розгляду справи відсутні.
З врахуванням вищенаведеного судова колегія визнала за можливе розглянути справу у відсутність представників позивача та відповідача.
Повторно розглянувши справу у порядку статті 101 Господарського процесуального кодексу України, судова колегія встановила наступне.
У січні 2010 року фізична особа - підприємець ОСОБА_5 звернулася до господарського суду Автономної Республіки Крим з позовом до Сакської районної ради, третя особа - товариство з обмеженою відповідальністю "Фосния", просила визнати протиправним та скасувати рішення Сакської районної ради від 25 грудня 2009 року за № 563 "Про розгляд протесту Сакського міжрайонного прокурора на рішення 28 сесії Сакської районної ради 05 скликання від 04 листопада 2009 року № 547 "Про передачу у оренду фізичній особі - підприємцю ОСОБА_5 водного об'єкту місцевого значення - ставку № 11 в "коп" площею 4,5 га, в оздоровчих цілях".
Позовні вимоги мотивовані тим, що у протесті прокурора не зазначено, у чому саме полягає порушення і якому саме закону не відповідає рішення.
Сакська районна рада, заперечуючи проти позову, просила у ньому відмовити з тих підстав, що надання водних об'єктів в оренду здійснюється на конкурсній основі, тому протест прокурора був задоволений (а.с. 38-39).
Оскаржене рішення мотивоване посиланням на норми Водного кодексу України щодо користування водними об'єктами на умовах оренди.
Вивчивши матеріали справи, вислухавши представника третьої особи, обговоривши доводи апеляційних скарг, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права та відповідність висновків суду обставинам справи, судова колегія не вбачає підстав для скасування оскарженого рішення.
Відповідно до статті 21 Цивільного кодексу України суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.
Суд визнає незаконним та скасовує нормативно-правовий акт органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.
Відповідно до частини 1 пункту 2 Роз'яснення президії Вищого арбітражного суду України від 26 січня 2000 року № 02-5/35 "Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з визнанням недійсними актів державних чи інших органів", підставами для визнання акта недійсним є невідповідність його вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт. Обов'язковою умовою визнання акта недійсним є також порушення у зв'язку з прийняттям відповідного акта прав та охоронюваних законом інтересів підприємства чи організації - позивача у справі.
Судом встановлено, що 09 червня 2008 року позивач звернувся до Сакської районної ради з заявою про передачу в оренду в оздоровчих цілях водного об'єкту місцевого значення - ставку №11в "коп" площею 4,5 га, який розташований у південно-західній частині смт. Новофедорівка Сакського району строком на 20 років.
На пленарному засіданні 18 сесії 5 скликання Сакської районної ради, яке відбулося 26 вересня 2008 року, розгляд заяви позивача про передачу в оренду водного об'єкту місцевого значення - ставка №11 в "коп"площею 4,5 га відкладено.
Рішення з цього питання не прийнято, як визначено у протоколі, "до врегулювання земельних відносин". Фактично відповідач відмовив у передачі водного об'єкту в оренду без жодних на це підстав.
У зв'язку з цим позивач звернувся до господарського суду Автономної Республіки Крим з позовною заявою до Сакської районної ради про зобов'язання на найближчому пленарному засіданні розглянути клопотання фізичної особи - підприємця ОСОБА_5 про передачу в оренду в оздоровчих цілях водного об'єкту місцевого значення - ставка №11 в "коп." площею дзеркала 4,5 га, розташованого у південно-західній частині смт. Новофедорівка Сакського району.
За результатами розгляду справи прийняте рішення від ЗО липня 2009 року у справі №2-6/3440-2009, яким позов задоволено. Зазначене рішення залишено без змін постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 16 вересня 2009 року.
На виконання рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 30 липня 2009 року Сакською районною радою прийняте рішення № 547 від 04 листопада 2009 року, яким передано в оренду фізичній особі-підприємцю ОСОБА_5 водний об'єкт місцевого значення - ставок №11 в "коп." площею дзеркала 4,5 га, розташований у південно-західній частині смт. Новофедорівка Сакського району на території Новофедірівської селищної ради Сакської районної ради в оздоровчих цілях строком на 20 років (а.с. 32).
Проте, Сакським міжрайонним прокурором внесено протест від 20 листопада 2009 року на рішення Сакської районної ради №547 від 04 листопада 2009 року, за результатом розгляду якого Сакською районною радою прийняте рішення № 563 від 25 грудня 2009 року "Про розгляд протесту Сакського міжрайонного прокурора на рішення 28 сесії Сакської районної ради 05 скликання від 04 листопада 2009 року № 547 "Про передачу в оренду фізичній особі - підприємцю ОСОБА_5 водного об'єкту місцевого значення -ставку № 11 в "коп" площею 4,5 га, в оздоровчих цілях"(а.с. 29).
У рішенні Конституційного Суду України від 16.04.2009 року №7-рп/2009 Конституційний Суд України зазначив, що органи місцевого самоврядування є відповідальними за свою діяльність перед юридичними і фізичними особами (стаття 74 Закону "Про місцеве самоврядування України").
Таким чином, органи місцевого самоврядування не можуть скасовувати свої попередні рішення, вносити до них зміни, якщо відповідно до приписів цих рішень виникли правовідносини, пов'язані з реалізацією певних суб'єктивних прав та охоронюваних законом інтересів, і суб'єкти цих правовідносин заперечують проти їх зміни чи припинення. Це є "гарантією стабільності суспільних відносин" між органами місцевого самоврядування і громадянами, породжуючи у громадян впевненість у тому, що їхнє існуюче становище не буде погіршене прийняттям більш пізнього рішення.
Ненормативні правові акти органу місцевого самоврядування є актами одноразового застосування, вичерпують свою дію фактом їхнього виконання, тому вони не можуть бути скасовані чи змінені органом місцевого самоврядування після їх виконання.
Системний аналіз цих конституційних і законодавчих положень та положень пункту 5 статті 121, пункту 9 розділу XV "Перехідні положення" Конституції України свідчить, що на прокуратуру України покладено нагляд за додержанням прав і свобод людини і громадянина, додержанням законів з цих питань органами місцевого самоврядування. Закон України "Про прокуратуру", прийнятий до набуття чинності Конституцією України, є чинним у частині, що не суперечить Основному Закону України, і передбачає порядок зупинення рішень органів місцевого самоврядування з мотивів їх невідповідності Конституції чи законам України. Цим законом встановлено, що при виявленні порушень закону прокурор у межах своєї компетенції має право опротестовувати акти виконавчих органів місцевих рад та вносити подання або протести на рішення місцевих рад залежно від характеру порушень. Протест прокурора приноситься до органу, який видав цей акт і зупиняє його дію, прокурору надається право звернутися із заявою до суду про визнання акта незаконним, і подача такої заяви зупиняє дію правового акта (частини перша, третя, четверта статті 21 Закону України "Про прокуратуру").
У зв'язку з наведеним Конституційний Суд України дійшов висновку, що за змістом частини другої статті 144 Конституції України, частини десятої статті 59 Закону рішення органів місцевого самоврядування з мотивів їх невідповідності Конституції чи законам України зупиняються прокурором у встановленому Законом України "Про прокуратуру" порядку з одночасним зверненням до суду.
Конституційний Суд України зазначає, що в Конституції України закріплено принцип, за яким права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави, яка відповідає перед людиною за свою діяльність (стаття 3). Органи місцевого самоврядування є відповідальними за свою діяльність перед юридичними і фізичними особами (стаття 74 Закону). Таким чином, органи місцевого самоврядування не можуть скасовувати свої попередні рішення, вносити до них зміни, якщо відповідно до приписів цих рішень виникли правовідносини, пов'язані з реалізацією певних суб'єктивних прав та охоронюваних законом інтересів, і суб'єкти цих правовідносин заперечують проти їх зміни чи припинення. Це є "гарантією стабільності суспільних відносин" між органами місцевого самоврядування і громадянами, породжуючи у громадян впевненість у тому, що їхнє існуюче становище не буде погіршене прийняттям більш пізнього рішення, що узгоджується з правовою позицією, викладеною в абзаці другому пункту 5 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 13 травня 1997 року N 1-зп у справі щодо несумісності депутатського мандата.
За таких обставин рішення суду першої інстанції законодавчо обґрунтовано, відповідає фактично встановленим обставинам справи а доводи апеляційної скарги наведених висновків не спростовують.
Доводи Сакської районної ради щодо неправильно визначеної підвідомчості справи також не знайшли свого підтвердження.
Відповідно до підпункту 1 пункту 1 статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України справа адміністративної юрисдикції (далі адміністративна справа) - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Згідно з підпунктом 1 пункту 1 статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України компетенція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.
Оскаржене рішення суб'єкта владних повноважень стосується питання майбутніх договірних відносин щодо передачі водного об'єкту в оренду. Отже, між сторонами вбачається наявність спору про право, що виключає розгляд справи в порідку адміністративного судочинства.
Керуючись статтями 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, суд
Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю " Фосния" залишити без задоволення.
Апеляційну скаргу Сакської районної ради залишити без задоволення.
Рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 10.02.2010 року у справі № 2-22/493-2010 залишити без змін.
Головуючий суддя Г.К. Прокопанич
Судді І.В. Антонова
Т.П. Фенько