Постанова
Іменем України
6 квітня 2010 року Справа № 2-23/6392-2009
Севастопольський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Ткаченка М.І.,
суддів Антонової І.В.,
Градової О.Г.,
за участю представників сторін:
позивача -ОСОБА_2, довіреність № 64 від 19 січня 2010 року (фізична особа-підприємець ОСОБА_3);
відповідача - не з'явився (Феодосійська міська рада)
розглянувши апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 на рішення господарського суду Автономної Республіки Крим (суддя Доброрез І.О.) від 26 січня 2010 року по справі № 2-23/6392-2009
за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 (АДРЕСА_1)
(АДРЕСА_2)
до Феодосійської міської ради
(вулиця Земська, 4, місто Феодосія, АР Крим, 98100)
про зміну умов договору
У грудні 2009 року фізична особа-підприємець ОСОБА_3 звернулась до господарського суду АР Крим з позовною заявою до Феодосійської міської ради, в якій просила змінити умови договору оренди землі від 11 березня 2005 року № 040501900026, укладеного між сторонами по справі, виклавши його в наступній редакції: „пункт 9 - орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності здійснюється орендатором у грошовій формі з зазначенням 3-ох відсотків нормативної грошової оцінки земельної ділянки та загальним розміром 53153,84 грн. за рік, у тому числі: 1-ша ділянка 4450,68 грн., 2-га ділянка 1670,79 грн., 3-тя ділянка 23660,12 грн., 4-та ділянка 16502,86 грн., 5-та ділянка 6869,39 грн. з моменту набрання чинності рішення господарського суду АР Крим про зміну умов договору оренди землі від 11 березня 2005 року № 040501900026”.
Позовні вимоги мотивовані тим, що Феодосійська міська рада 28 листопада 2008 року на 41 сесії V-го скликання прийняла рішення № 1842 „Про введення ставок орендної плати на землю”.
У пункті 2 прийнятого рішення встановлений розмір річної плати земельної ділянки у розмірі 3-ох відсотків від нормативної грошової оцінки.
Позивач вважає, що підвищення орендної плати за період з 1 січня 2008 року по 31 грудня 2008 року є незаконним.
Відповідач проти позовних вимог заперечує, посилаючись на частину 3 статті 290 Господарського кодексу України, в якій встановлено, що розмір плати за користування земельними ділянками державної та комунальної власності не може бути меншим, ніж встановлено Законом.
Тобто, умови договору оренди землі в частині орендної плати повинні бути змінені з моменту внесення відповідних змін у законодавство.
Рішенням господарського суду АР Крим від 26 січня 2010 року (суддя Доброрез І.О.) позовні вимоги задоволено.
Не погодившись з прийнятим рішенням, позивач звернувся до Севастопольського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення суду змінити, доповнивши його резолютивну частину наступним змістом: „Змінити умови договору оренди землі від 11 березня 2005 року № 040501900026, укладеного між сторонами, виклавши пункт 1 договору зі змінами додаткової угоди, пункт 33 договору залишити без змін, пунктом 43 додаткової угоди договір доповненню не підлягає”. В іншій частині рішення залишити без змін.
Доводи апеляційної скарги полягають у тому, що судом не в повній мірі з'ясовані обставини, які мають значення для справи. Це порушує права та ускладнює виконання рішення суду.
Відзив на апеляційну скаргу не надходив.
Ухвалою Севастопольського апеляційного господарського суду від 2 березня 2010 року апеляційна скарга прийнята до провадження суду у складі колегії: головуючого судді Ткаченка М.І., судді Антонової І.В., судді Котлярової О.Л. та призначена до розгляду на 16 березня 2010 року.
16 березня 2010 року розгляд справи відкладався до 6 квітня 2010 року.
Розпорядженням керівництва суду від 6 квітня 2010 року у зв'язку з відпусткою судді Котлярової О.Л. здійснена її заміна на суддю Градову О.Г.
У судове засідання 6 квітня 2010 року представник Феодосійської міської рада не з'явився, хоча про дату, час та місто розгляду справи був повідомлений належним чином рекомендованим листом.
Частина 3 статті 22 Господарського процесуального кодексу України зобов'язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами.
Оскільки явка в судове засідання представників сторін - це право, а не обов'язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо нез'явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.
Статтею 77 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу, розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.
Враховуючи, що матеріали справи в достатній мірі характеризують взаємовідносини сторін, судова колегія вважає можливим розглянути справу у відсутності представників сторін.
Розглянувши справу повторно, в порядку статті 101 Господарського процесуального кодексу України судова колегія встановила наступне.
Як вбачається з матеріалів справи, між Феодосійською міською радою (орендодавець) та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3 (орендар) 11 березня 2005 року укладено договір оренди землі № 040501900026 на наступні земельні ділянки загальною площею 0,8363 га:
- ділянка № 1 площею 0,1171 га;
- ділянка № 2 площею 0,0314 га;
- ділянка № 3 площею 0,1245 га;
- ділянка № 4 площею 0,4342 га;
- ділянка № 5 площею 0,1291 га.
Строк дії договору визначено до 25 лютого 2020 року.
У пункті 9 укладеного договору визначено, що орендна плата вноситься орендарем у грошовій формі в розмірі 9624,72грн. за рік, у тому числі:
- 1 ділянка - 805,92 грн. за рік,
- 2 ділянка - 302,55 грн. за рік,
-3 ділянка - 284,05 грн. за рік,
- 4 ділянка - 2988,29 грн. за рік,
- 5 ділянка - 1243,91 грн. за рік.
29 серпня 2008 року на 37 сесії V-го скликання Феодосійською міською радою прийнято рішення № 1698 „Про затвердження нормативної грошової оцінки земель міста Феодосії”, яким вирішено ввести в дію нормативну грошову оцінку земель міста Феодосії на підставі положень Закону України „Про плату за землю” з 1 січня 2009 року.
28 листопада 2008 року на 41 сесії V-го скликання Феодосійською міською радою прийнято рішення № 1842 „Про введення ставок орендної плати на землю”.
Пунктом 2 вказаного вище рішення № 1842 Феодосійська міська рада вирішила установити розмір річної плати за земельну ділянку у розмірі 3-ох відсотків від нормативної грошової оцінки.
Феодосійською міською радою підготовлено та направлено на адресу позивача проект додаткової угоди до договору оренди землі від 21 березня 2006 року № 040601900044, у якому пункт 9 договору викладався у наступній редакції: „Орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності здійснюється орендарем починаючи з 1 січня 2008 року по 31 грудня 2008 року включно, у грошовій формі із зазначенням 4 відсотків нормативної грошової оцінки земельної ділянки та розміром 119063,75грн., у тому числі: 1 ділянка - 80690,00грн.; 2 ділянка - 38373,75грн., починаючи з 1 січня 2009 року у грошовій формі з зазначенням 3-ох відсотків нормативної грошової оцінки земельної ділянки та розміром 207877,53 грн. за рік, у тому числі: 1- ділянка 140879,47грн., 2- ділянка 66998,06грн. за рік”.
У зв'язку з тим, що сторони не досягли згоди щодо добровільного укладення додаткової угоди до договору оренди земельної ділянки про зміни розміру орендної плати, то це стало підставою для звернення позивача до суду.
Вивчивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права та відповідність висновків суду обставинам справи, судова колегія вважає апеляційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню, виходячи з наступного. Правовідносини сторін регулюються Цивільним кодексом України, Законом України „Про оренду землі” № 161-XIV від 6 жовтня 1998 року, Законом України „Про плату за землю” № 2535-XII від 3 липня 1992 року.
Згідно статті 1 Закону України „Про оренду землі” оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.
Відповідно до статті 2 вказаного вище Закону відносини, пов'язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.
Статтею 15 Закону України „Про оренду землі” визначено, що істотними умовам договору оренди землі, крім іншого є, орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату.
У статті 30 Закону України „Про оренду землі” встановлено, що зміна умов договору оренди землі здійснюється за взаємною згодою сторін. У разі не досягнення згоди щодо зміни умов договору оренди землі спор вирішується в судовому порядку.
Згідно з частиною 2 статті 632 Цивільного кодексу України зміна ціни після укладення договору допускається тільки у випадках і за умов, встановлених договором або законом.
Відповідно до статті 651 Цивільного кодексу України та статті 188 Господарського кодексу України зміна або розірвання договору допускається тільки за згодою сторін, якщо інше не встановлене договором або законом.
Законом України „Про Державний бюджет України на 2008 рік і внесення змін до деяких законодавчих актів України” від 28 грудня 2007 року були внесені зміни до Закону України „Про оренду землі”, а також до Закону України „Про плату за землю”.
Таким чином, починаючи з 1 січня 2008 року було встановлено новий мінімальний розмір орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності, який не може бути менше: земель сільськогосподарського призначення - розміру земельного податку, встановленого будинок України „Про плату за землю” від 3 липня 1992 року; інших категорій земель - триразового розміру земельного податку, встановленого законом України „Про плату за землю”.
В той же час, Законом України „Про Державний бюджет України на 2008 роки і внесення змін до деяких законодавчих актів України” також був змінений розмір земельного податку.
З положень Закону України „Про Державний бюджет України на 2008 рік і внесення змін до деяких законодавчих актів України” не витікає, що даний Закон встановлює випадки та умови односторонньої зміни умов договору, оскільки у ньому відсутні положення про приведення раніше укладених договорів у відповідність до цього Закону, про порядок односторонньої зміни умов договору, положення про те, яка із сторін повинна змінити умови договору, положення про те, що умови раніше укладених договорів змінюються відповідно до прийнятих змін.
Судова колегія погоджується з висновками господарського суду, що вказаний вище Закон не встановлює норми, відповідно до яких змінювалися б умови раніше укладених договорів оренди землі в односторонньому порядку, або автоматичної зміни умов договору у зв'язку з набуттям чинності цього Закону.
З частини 2 статті 4 Закону України „Про плату за землю” вбачається, що ставки земельного податку, порядок нарахування і сплати земельного податку не можуть встановлюватися або змінюватися іншими законодавчими актами, окрім цього Закону.
Зміни і доповнення до цього Закону вносяться не пізніше чим за три місяці до початку нового бюджетного року та набирають сили з початку нового бюджетного року.
Однак, зміни і доповнення до Закону України „Про плату за землю” були внесені з порушенням вищенаведеної норми Закону.
Враховуючи, що згідно статті 18 Закону України „Про оренду землі” договір оренди землі набуває чинності після його державної реєстрації, зміни, що вносяться до даного договору, також набувають чинності після їх державної реєстрації.
Відповідно до статті 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.
Тобто, норми закону діють з моменту його набуття чинності, але не раніше дня його офіційної публікації.
Таким чином, внесення змін до договорів оренди землі з 1 січня 2008 року по 31 грудня 2008 року у грошовій формі з визначенням 4 відсотків нормативної грошової оцінки землі є незаконним, оскільки рішення № 1698 було прийнято 29 серпня 2008 року, рішення № 1842 прийнято 28 листопада 2008 року, що є порушенням вказаних вище норм Закону.
За результатами повторного перегляду справи, суд апеляційної інстанції встановив, що місцевим господарським судом вирішено спір без порушень норм процесуального та матеріального права України, а також правильно встановлені та з'ясовані всі обставини, що мають значення у справі.
Керуючись статтями 46, 101, пунктом 1 статті 103, статтею 105 Господарського процесуального кодексу України, суд
Апеляційну скаргу фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 залишити без задоволення.
Рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 26 січня 2010 року по справі № 2-23/6392-2009 залишити без змін.
Головуючий суддя М.І. Ткаченко
Судді І.В. Антонова
О.Г. Градова