Постанова
Іменем України
18 березня 2010 року Справа № 5020-11/196
Севастопольський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Котлярової О.Л.,
суддів Антонової І.В.,
Ткаченко М.І.
за участю представників сторін:
прокурора: Хахаліна В.В., посвідчення № 592 від 12.03.09 (прокуратура міста Севастополя);
позивача: не з'явився (Севастопольська міська рада);
відповідача: Крутов М.І., довіреність № б/н від 15.02.10 (приватне багатопрофільне мале підприємство "Фірма "Лакор");
розглянувши апеляційне подання прокурора міста Севастополя на рішення господарського суду міста Севастополя (суддя Дмитрієв В.Є.) від 26 листопада 2009 року у справі № 5020-11/196
за позовом прокурора міста Севастополя (вул. Павліченко, 1, Севастополь, 99011)
в інтересах держави в особі Севастопольської міської ради (вул. Леніна, 3,Севастополь,99011);
до приватного багатопрофільного малого підприємства "Фірма "Лакор" (вул. Морехідна, 60а,Севастополь,99041)
про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки
Прокурор міста Севастополя в особі Севастопольської міської ради звернувся з позовом до приватного багатопрофільного малого підприємства "Фірма "Лакор" про визнання договору оренди недійсним.
Позовні вимоги мотивовані тим, що договір оренди від 11 червня 2008 року підлягає визнанню недійсним у зв'язку з тим, що рішення Ленінського районного суду міста Севастополя від 13 грудня 2007 року, на підставі якого був укладений спірний договір, скасоване постановою Апеляційного суду міста Севастополя від 14 травня 2009 року, справа передана на новий розгляд до суду першої інстанції.
Відповідач заперечував проти позовних вимог, позивач -Севастопольська міська рада позовні вимоги прокурора не підтримала, вважає оспорюваний договір законним.
Рішенням господарського суду міста Севастополя від 26 листопада 2010 року у справі № 5020-11/196 у задоволенні позову відмовлено.
Рішення мотивоване тим, що набуття права оренди земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється виключно на аукціонах, крім земельних ділянок, на яких розташовані об'єкти нерухомого майна, що перебувають у власності громадян і юридичних осіб.
Оскільки правомірність побудування складського ангару № 1/А-2, який розташований на спірній земельній ділянці та належить на праві власності відповідачеві, не оспорювалось прокурором та сторонами, господарський суд вказав, що на момент укладення спірного договору від 11 червня 2008 року порушення вимог чинного законодавства не відбулось, а тому позовні вимоги задоволенню не підлягають.
Не погодившись з рішенням суду, прокурор міста Севастополя звернувся до Севастопольського апеляційного господарського суду з апеляційним поданням, в якому просить рішення суду першої інстанції скасувати, прийняти нове рішення, яким позов задовольнити.
Доводи апеляційного подання обґрунтовані порушенням господарським судом норм матеріального права, а саме -статті 124 Земельного кодексу України, статті 331 Цивільного кодексу України.
Так, за твердженням прокурора, постановою Апеляційного суду міста Севастополя від 14 травня 2009 року у справі № 22ц-360/2009 скасовано рішення Ленінського районного суду міста Севастополя від 13 грудня 2007 року про визнання за приватним багатопрофільним малим підприємством "Фірма "Лакор" права власності на об'єкт нерухомості, який розташований за адресою: місто Севастополь, Фіолентовське шосе, № 1-А/2.
Розпорядженням заступника голови Севастопольського апеляційного господарського суду від 15 лютого 2010 року змінено склад судової колегії, суддю Заплава Л.М. замінено на суддю Остапову К.А.
У судовому засіданні 15 лютого 2010 року прокурор підтримав вимоги апеляційного подання, представник відповідача заперечував та просив рішення суду першої інстанції залишити без змін, представник позивача не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, що підтверджується матеріалами справи.
Судова колегія відклала розгляд справи на 22 лютого 2010 року.
Розпорядженням заступника голови Севастопольського апеляційного господарського суду від 22 лютого 2010 року змінено склад судової колегії, суддю Остапову К.А. замінено на суддю Антонову І.В.
У судове засідання 22 лютого 2010 року представник позивача не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, що підтверджується матеріалами справи.
Судова колегія відклала розгляд справи на 09 березня 2010 року.
У судове засідання 09 березня 2010 року представник позивача не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, що підтверджується матеріалами справи.
Судова колегія оголосила перерву в слуханні справи до 15 березня 2010 року.
У судовому засіданні 15 березня 2010 року підтримав вимоги апеляційного подання, представник відповідача заперечував та просив рішення суду першої інстанції залишити без змін, представник позивача не з'явився, заявив клопотання позивача про розгляд справи за відсутністю представника Севастопольської міської ради.
Судова колегія оголосила перерву в слуханні справи до 18 березня 2010 року.
У судовому засіданні 18 березня 2010 року підтримав вимоги апеляційного подання, представник відповідача заперечував та просив рішення суду першої інстанції залишити без змін, представник позивача не з'явився, клопотання позивача про розгляд справи за відсутністю представника Севастопольської міської ради.
Повторно розглянувши матеріали справи в порядку статті 101 Господарського процесуального кодексу України, судова колегія встановила наступне.
Розпорядженням Севастопольської міської державної адміністрації № 987-р від 08 червня 1998 року надано приватному багатопрофільному малому підприємству "Фірма "Лакор" із земель запасу державної власності у тимчасове користування на умовах оренди строком до 01 травня 2008 року земельну ділянку площею 0,1378 га по Фіолентовському шосе для обслуговування складського ангару.
21 січня 2000 року розпорядженням Севастопольської міської державної адміністрації № 110-р змінено відповідачеві вид користування земельною ділянкою, яка передана в оренду, що розташована по Фіолентовському шосе, з тимчасового користування на умовах оренди строком до 01 травня 2008 року на тимчасове користування строком до 01 травня 2008 року.
18 лютого 2000 року на підставі розпорядження № 110-р між Севастопольською міською державною адміністрацією та приватним багатопрофільним малим підприємством "Фірма "Лакор" був укладений договір на право тимчасового користування землею № 497, за умовами якого Севастопольська міська державна адміністрація передала, відповідач прийняв у тимчасове користування земельну ділянку загальною площею 0,1378 га, яка розташована в районі Фіолентовського шосе строком до 01 травня 2008 року.
13 березня 2008 року рішенням ІХ сесії V скликання Севастопольської міської ради № 3901 було вирішено передати приватному багатопрофільному малому підприємству "Фірма "Лакор" в оренду земельну ділянку загальною площею 0,1378 га в районі Фіолентовського шосе для обслуговування складського ангару, строком на 10 років.
11 червня 2008 року на виконання рішення Севастопольської міської ради № 3901 між Севастопольською міською радою (орендодавець) та приватним багатопрофільним малим підприємством "Фірма "Лакор" (орендар) був укладений договір оренди земельної ділянки площею 0,1378 га, яка розташована за адресою: місто Севастополь, Фіолентовське шосе, для обслуговування складського ангару, строком на 10 років.
Як вбачається з матеріалів справи, рішенням Ленінського районного суду міста Севастополя від 13 грудня 2007 року у справі № 22ц-360/2009 визнано за приватним підприємством „Фірма „Лакор” право власності на закінчений будівництвом об'єкт -ангар, який розташований за адресою: місто Севастополь, Фіолентовське шосе, з правом державної реєстрації.
На підставі вказаного рішення суду за приватним підприємством „Фірма „Лакор” зареєстроване право власності на об'єкт -ангар, який знаходиться за адресою: місто Севастополь, Фіолентовське шосе, № 1-А/2, що підтверджується довідкою комунального підприємства „Бюро технічної інвентаризації та державної реєстрації об'єктів нерухомого майна” № 3032 від 25 грудня 2007 року (а.с. 64).
Ухвалою Апеляційного суду міста Севастополя від 14 травня 2009 року рішення Ленінського районного суду міста Севастополя від 13 грудня 2007 року скасовано, цивільна справа передана на розгляд суду першої інстанції.
Проаналізувавши обставини даної справи, перевіривши підстави прийняття оскаржуваного рішення судом першої інстанції, судова колегія дійшла висновку щодо необґрунтованості вимог апеляційного подання з огляду на наступне.
Статтею 14 Конституції України передбачено, що земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.
Частиною 2 статті 19 Конституції України вказано, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною 1 статті 142 Конституції України встановлено, що матеріальною і фінансовою основою місцевого самоврядування є рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, земля, природні ресурси, що є у власності територіальних громад сіл, селищ, міст, районів у містах, а також об'єкти їхньої спільної власності, що перебувають в управлінні районних і обласних рад.
Згідно зі статтями 143-144 Конституції України, територіальні громади села, селища, міста безпосередньо або через утворені ними органи місцевого самоврядування управляють майном, що є в комунальній власності, шляхом прийняття рішень у межах своїх повноважень.
Відповідно до частини 1 статті 116 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.
Рішенням Севастопольської міської ради № 3901 від 13 березня 2008 року було передано відповідачу в оренду земельну ділянку загальною площею 0,1378 га в районі Фіолентовського шосе для обслуговування складського ангару.
Частиною 2 статті 120 Земельного кодексу передбачено, якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об'єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача.
Пунктом „б” частини 1 статті 21 Земельного кодексу України встановлено, що порушення порядку встановлення та зміни цільового призначення земель є підставою для визнання недійсними угод щодо земельних ділянок.
Так, на підставі рішення Ленінського районного суду міста Севастополя від 13 грудня 2007 року у справі № 22ц-360/2009 за приватним підприємством „Фірма „Лакор” зареєстроване право власності на об'єкт -ангар, який знаходиться за адресою: місто Севастополь, Фіолентовське шосе, № 1-А/2.
На підставі вказаного рішення Севастопольською міською радою було постановлено рішення № 3901 та укладений договір від 11 червня 2008 року.
Пунктом 5.2 договору від 11 червня 2008 року вказано, що цільове призначення земельної ділянки -обслуговування складського ангару.
Ухвалою Апеляційного суду міста Севастополя від 14 травня 2009 року рішення Ленінського районного суду міста Севастополя від 13 грудня 2007 року скасовано, цивільна справа передана на розгляд до Гагарінського районного суду міста Севастополя.
Матеріали даної справи не містять відомостей щодо розгляду Гагарінським районним судом міста Севастополя справи за позовом приватного багатопрофільного малого підприємства "Фірма "Лакор" до Коротченко О.Т. про визнання права власності на об'єкт нерухомості - ангар, який розташований за адресою: місто Севастополь, Фіолентовське шосе, 1-А/2.
Отже, земельна ділянка, що розташована на Фіолентовському шосе була надана відповідачу за договором від 11 червня 2008 року для обслуговування ангару, який на ній розташований, але рішення суду першої інстанції, яким було визнано право власності відповідача на цей ангар, скасоване.
На запит апеляційного господарського суду сторонами надана уточнена позовна заява до Гагарінського районного суду міста Севастополя у цивільній справі, де приватного багатопрофільного малого підприємства "Фірма "Лакор" просить визнати право власності на матеріали та обладнання, які були використані для створення ангару на земельній ділянці площею 0,1378 га за адресою: місто Севастополь, Фіолентовське шосе, 1-А/2, з правом державної реєстрації об'єкту.
Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 2 Господарського процесуального кодексу України господарський суд порушує справи за позовними заявами, зокрема, прокурорів та їх заступників, які звертаються до господарського суду в інтересах держави.
В останньому абзаці пункту 4 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 08 квітня 1999 року № 3-рп/99 у справі № 1-1/99 (справа про представництво прокуратурою України інтересів держави в арбітражному суді) наведено таке: із врахуванням того, що "інтереси держави" є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, у чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.
Згідно з пунктом 2 резолютивної частини названого рішення під поняттям "орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах", зазначеним у частині 2 статті 2 Арбітражного процесуального кодексу України (нині це частина 3 статті 2 Господарського процесуального кодексу України) потрібно розуміти, зокрема, орган місцевого самоврядування, якому законом надано повноваження органу виконавчої влади (Інформаційний лист Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2007 року" № 01-8/675 від 14 серпня 2007 року).
Прокурор міста Севастополя у даній справі звернувся з позовом в інтересах держави в особі Севастопольської міської ради.
Відповідно до частин 1,4 статті 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін.
Проте, вирішуючи спір про визнання недійсним правочину, згідно з частиною 1 статті 215 Цивільного кодексу України судова колегія зазначає, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 Цивільного кодексу України.
Отже, наявність вільного волевиявлення учасників правочину та його відповідність внутрішній волі при укладенні цього правочину є однією з необхідних умов визнання останнього дійсним, а відсутність вільного волевиявлення учасника правочину є підставою для визнання такого недійсним (пункт 1 оглядового листа Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з орендою земельних ділянок" № 01-8/918 від 30 листопада 2007 року).
Вимога про визнання недійсним правочину за договором у даному випадку повинна бути заявлена до відповідачів -сторін правочину.
Згідно з частиною 1 статті 24 Господарського процесуального кодексу України господарський суд за наявністю достатніх підстав має право до прийняття рішення залучити за клопотанням сторони або за своєю ініціативою до участі у справі іншого відповідача.
Проте, господарському суду не надано повноважень змінити склад учасників судового процесу, якщо сторона, яка повинна бути заявлена як відповідач, виступає позивачем.
Крім того, за процесуальними правовідносинами позивач звертається до суду за захистом порушеного права та домагається вирішення спору на свою користь.
За вказаним випадком позивач зазначив, що порушення прав не відбулось, та спірний договір відповідає вимогам законодавства.
Прокурор у судовому процесі наполягав на даному складі сторін.
За такими обставинами, судова колегія дійшла висновку про необхідність відмови у задоволенні апеляційного подання та залишає рішення суду першої інстанції без змін, виклавши мотивувальну частину у наступній редакції.
Враховуючи вищезазначене, судова колегія дійшла висновку про те, що рішення суду першої інстанції прийнято при правильному застосуванні норм матеріального та процесуального права, підстав для його скасування не вбачається.
Керуючись статтями 101, пунктом 1 частини 1 статті 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Апеляційне подання прокурора міста Севастополя залишити без задоволення.
2. Рішення господарського суду міста Севастополя від 26 листопада 2009 року у справі № 5020-11/196 залишити без змін.
Головуючий суддя О.Л. Котлярова
Судді І.В. Антонова
М.І. Ткаченко