"23" вересня 2010 р.Справа № 16/71-10-1748
Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
Головуючого судді: Савицького Я.Ф.
Суддів: Гладишевої Т.Я.
Лавренюк О.Т.
Відповідно до розпорядження голови Одеського апеляційного господарського суду №284 від 13.09.2010р. справа №16/71-10-1748 передана на розгляд колегії суддів у складі : головуючий суддя -Савицький Я.Ф., судді - Гладишева Т.Я., Лавренюк О.Т..
при секретарі судового засідання Скоробагатько О.В.
за участю представників сторін в судовому засіданні від 23.09.2010 р.
від позивача: не з'явилися;
від відповідача: не з'явилися;
Розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства „Балтський молочно-консервний комбінат дитячих продуктів”
на рішення господарського суду Одеської області
від 29.07.2010 року
по справі № 16/71-10-1748
за позовом Дочірнього підприємства „Ружин-молоко”
до відповідача: Відкритого акціонерного товариства „Балтський молочно-консервний комбінат дитячих продуктів”
про стягнення 191217,98 грн.
Сторони належним чином повідомлені про час і місце засідання суду.
В судовому засіданні 23.09.2010р. відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України проголошено вступну та резолютивну частини постанови.
Рішенням господарського суду Одеської області від 29.07.2010р. по справі №16/71-10-1748 (суддя Желєзна С.П.) провадження у справі в частині вимог ДП „Ружин-молоко” до ВАТ „Балтський молочно-консервний комбінат дитячих продуктів” про стягнення основного боргу у розмірі 175184,04 грн. припинено, позов ДП „Ружин-молоко” до ВАТ „Балтський молочно-консервний комбінат дитячих продуктів” задоволено частково: стягнуто з відповідача на користь позивача 6279,60 грн. втрат від інфляції, 3% річних у розмірі 1355,04 грн., 1828,19 грн. держмита, 225,63 грн. -витрат на ІТЗ судового процесу, в іншій частині позову відмовлено, з посиланням на те, що відповідачем належним чином не виконувалися умови договору купівлі-продажу молока та молокопродуктів № 0110/1 від 01.01.2010р., укладеним між сторонами по справі, в частині своєчасної оплати поставлених товарів, у зв'язку з чим у відповідача виникли заборгованість за поставлений позивачем товар у сумі 175184,04 грн., втрати від інфляції у розмірі 10049,15 грн., 3 % річних у сумі 1355,04 грн., пеня у розмірі 4629,75 грн., під час розгляду справи відповідачем погашено заборгованість за поставлений товар, факт погашення під час судового розгляду справи відповідачем основного боргу на загальну суму у розмірі 175184,04 грн. підтверджується платіжними дорученнями № 1396 від 27.05.2010р., № 3580 від 28.05.2010р., № 3579 від 28.05.2010р., № 3583 від 31.05.2010р., у зв'язку з чим господарський суд першої інстанції дійшов висновку про відсутність предмету спору між сторонами по справі в частині вимог щодо стягнення з відповідача основного боргу у розмірі 175184,04 грн. та припинив провадження згідно з п. 1-1 ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України в частині вказаних позовних вимог; зважаючи на відсутність в умовах договору купівлі-продажу молока та молокопродуктів № 0110/1 від 01.01.2010р. положень, які передбачають конкретний розмір пені, який підлягає сплаті покупцем у разі несвоєчасної оплати поставленого молока, та взагалі обов'язок відповідача сплатити пеню, суд дійшов висновку про неправомірність застосування до відповідача такого заходу цивільно-правової відповідальності, як пеня, у зв'язку з чим у задоволенні позову в частині стягнення з відповідача пені у розмірі 4629,75 грн. відмовив; проаналізувавши розрахунок інфляційних витрат, нарахованих позивачем у розмірі 10049,15 грн., судом частково задоволено позовну вимогу про стягнення з відповідача інфляційних втрат, оскільки при нарахуванні позивачем інфляційних втрат були допущені помилки, господарським судом здійснено розрахунок інфляційних втрат, за яким розрахунок втрат від інфляції мав здійснюватися, починаючи з лютого 2010р. наступним чином: 1) по заборгованості у лютому 2010р.- 5228,50 грн. (275184,04 грн. (заборгованість, яка існувала більше половини лютого 2010 р.) х 1,019 (індекс інфляції за лютий 2010р.) - 275184,04 грн.), 2) по заборгованості за березень - квітень 2010р. - 1051,10 грн. (175184,04 гри. х 1,006 (середній індекс інфляції за період з березня 2010р. по квітень 2010р.) - 175184,04 грн.), та стягнуто з відповідача 6279,60 грн. інфляційних втрат; проаналізувавши розрахунок 3% річних, доданий позивачем до позовної заяви, суд дійшов висновку про його обґрунтованість та правомірність, з огляду на викладене та враховуючи неналежне виконання відповідачем прийнятих на себе грошових зобов'язань за договором купівлі-продажу молока та молокопродуктів № 0110/1 від 01.01.2010р., позовну вимогу в частині вимог про стягнення 3% річних у розмірі 1355,04 грн. задоволено; судові витрати, пов'язані із сплатою державного мита, інформаційно-технічного забезпечення судового процесу, також віднести на рахунок відповідача пропорційно розміру задоволених вимог та суми основного боргу згідно із ст. 44, ч. 3 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України.
Не погоджуючись з рішенням господарського суду першої інстанції, до Одеського апеляційного господарського суду звернулося ВАТ „Балтський молочно-консервний комбінат дитячих продуктів” з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Одеської області від 29.07.2010р. по справі №16/71-10-1748 в частині задоволених позовних вимог, в іншій частині рішення залишити без змін, мотивуючи це тим, що господарським судом першої всебічно не перевірено обставин справи, оскільки терміни оплати поставленої продукції, передбачені п. 5.2 договору купівлі-продажу молока та молокопродуктів № 0110/1 від 01.01.2010р., не настали та, як наслідок, відсутні факти прострочення оплати товарів, з тих підстав, що позивачем не були надані відповідачу супровідні документи -накладні на відвантажену кількість товару протягом минулого місяця, податкові накладні, ветеринарні свідоцтва Ф-2 .
23.09.2010р. до Одеського апеляційного господарського суду від ДП „Ружин-молоко” надійшов відзив на апеляційну скаргу ВАТ „Балтський молочно-консервний комбінат дитячих продуктів”, в якому позивач просить рішення господарського суду першої інстанції залишити без змін, оскільки воно відповідає обставинам справи та вимогам чинного законодавства, а апеляційну скаргу відповідача залишити без задоволення.
Сторони належним чином повідомлені про час, дату та місце розгляду апеляційної скарги, про що свідчать повідомлення про вручення поштового відправлення від 09.09.2010р., проте в судове засідання не з'явилися, правами, наданими ст. 22 Господарського процесуального кодексу України.
Розглянувши матеріали справи та доводи апеляційної скарги ВАТ „Балтський молочно-консервний комбінат дитячих продуктів”, перевіривши правильність юридичної оцінки встановлених фактичних обставин справи, застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті рішення, колегія суддів Одеського апеляційного господарського суду вважає, що рішення господарського суду слід залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення з огляду на таке.
Дослідивши матеріали справи, колегія суддів Одеського апеляційного господарського суду встановила, що 01.01.2010р. між ВАТ „Балтський молочно-консервний комбінат дитячих продуктів” (покупець) та ДП „Ружин -молоко” (продавець) укладено договір купівлі-продажу молока та молокопродуктів № 0110/1, відповідно до умов якого продавець зобов'язався виготовляти та систематично відвантажувати і передавати у власність покупцю певний товар певної кількості та якості (знежирене молоко, якість та ціна якого вказується у додатках, які є невід'ємною частиною даного договору), а покупець зобов'язався приймати цей товар та своєчасно здійснювати його оплату на умовах даного договору ( п.п. 1.1., 1.2, 1.3 договору).
При цьому, у п.п. 2.5, 2.6 договору сторонами обумовлено, що якість товару, який відвантажується, по санітарним, ветеринарним та технічним вимогам повинна відповідати ДСТУ 3662-97, підтвердженням якості товару є ветеринарне свідоцтво (Ф-2), що надається щоденно на кожну відвантажену одиницю транспорту.
Відповідно до п. 2.2 договору купівлі-продажу молока та молокопродуктів №0110/1 від 01.01.2010р. обсяг товару погоджується сторонами щоденно в усній формі і вказується в накладних, які є невід'ємною частиною даного договору.
За п. 6.4 договору транспортування товару здійснюється автотранспортом покупця за його рахунок, також за умовами п.п. 2.3, 4.3, 6.1 договору купівлі-продажу молока та молокопродуктів № 0110/1 від 01.01.2010р. сторонами передбачено, що у випадку поставки молока транспортом покупця право власності і ризики по якості молока та його кількості переходять від продавця до покупця під час приймання-передачі молока на пункті відвантаження молока у продавця, пункт відвантаження - смт Ружин.
Згідно з п. 5.2 договору купівлі-продажу молока та молокопродуктів № 0110/1 від 01.01.2010р. повний розрахунок за минулий місяць здійснюється з моменту отримання покупцем відповідних документів (накладна на відвантажену кількість товару протягом минулого місяця, податкова накладна, ветеринарні свідоцтва Ф-2).
На виконання умов договору купівлі-продажу молока та молокопродуктів №0110/1 від 01.01.2010р. ДП „Ружин-молоко” за видатковими накладними № РМ -0000307 від 22.01.2010р., № РМ-0000219 від 23.01.2010р., № РМ -0000269 від 26.01.2010р., № РМ -0000264 від 27.01.2010р., № РМ -0000334 від 27.01.2010р., № РМ -0000308 від 28.01.2010р., № РМ -0000330 від 30.01.2010р., № РМ - 0000329 від 31.01.2010р., № РМ -0000638 від 01.02.2010р., № РМ -0000639 від 01.02.2010р., № РМ - 0000383 від 03.02.2010р. поставлено, а уповноваженим представником ВАТ „Балтський молочно-консервний комбінат дитячих продуктів” на підставі довіреностей № 6 від 01.01.2010р. та № 66 від 01.02.2010р. одержано молоко знежирене загальною вартістю 764920,80 грн..
Між тим, як свідчать матеріали справи, ВАТ „Балтський молочно-консервний комбінат дитячих продуктів” належним чином не виконувало умови договору купівлі-продажу молока та молокопродуктів №0110/1 від 01.01.2010р., оскільки сплатило продавцю лише 589736,76 грн. за поставлений товар, внаслідок чого у покупця утворилася заборгованість перед позивачем у розмірі 175184,0 ВАТ „Балтський молочно-консервний комбінат дитячих продуктів” претензію №354, в якій просило оплатити заборгованість за поставлений товар у сумі 175184,04 грн., яка залишена покупцем без задоволення.
Наведене стало підставою для звернення ДП „Ружин-молоко” до господарського суду Одеської області з позовною заявою про стягнення з ВАТ „Балтський молочно-консервний комбінат дитячих продуктів” заборгованості у розмірі 175184,04грн., індексу інфляції у розмірі 10049,15 грн., 3% річних у сумі 1355,04 грн. та пені в сумі 4629,75 грн..
Під час розгляду справи в господарському суді Одеської області ВАТ „Балтський молочно-консервний комбінат дитячих продуктів” перерахувало на рахунок ДП „Ружин-молоко” основну заборгованість, про що свідчать платіжні доручення №1396 від 27.05.2010р., № 3580 від 28.05.2010р., № 3579 від 28.05.2010р., № 3583 від 31.05.2010р..
Дослідивши обставини справи та вимоги чинного законодавства. апеляційний господарський суд встановив наступне.
Статтею 655 Цивільного Кодексу України передбачено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Предметом договору купівлі-продажу може бути товар, який є у продавця на момент укладення договору або буде створений (придбаний, набутий) продавцем у майбутньому (п.1 ст. 656 Цивільного Кодексу України).
Пунктом 1 ст. 691 Цивільного Кодексу України визначено, що покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до ст. 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.
Відповідно до ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару, покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.
Під час розгляду справи в господарському суді першої інстанції та в апеляційній скарзі ВАТ „Балтський молочно-консервний комбінат дитячих продуктів” обґрунтовувало несвоєчасну оплату поставленого товару тим, що строк виконання зобов'язань з оплати поставленого позивачем молока з огляду на ненадання покупцю до теперішнього часу ветеринарних свідоцтв не настав, проте вказані доводи спростовуються наступним.
Відповідно до ст. 662 Цивільного кодексу України продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу, продавець повинен одночасно з товаром передати покупцеві його приналежності та документи (технічний паспорт, сертифікат якості тощо), що стосуються товару та підлягають переданню разом із товаром відповідно до договору або актів цивільного законодавства.
Як вбачається з пояснень ДП „ружин-молоко” з цього приводу, поставка товарів відбувалася відповідно до умов договору купівлі-продажу молока та молокопродуктів № 0110/1 від 01.01.2010р. у пункті відвантаження смт Ружин, транспортування молока здійснювалося автотранспортом покупця, що не спростовано відповідачем, при цьому, водію передавалися всі необхідні товарно-супровідні документи, а також ветеринарні свідоцтва, наведене відповідає умовам п. 2.6 договору, за якими підтвердженням якості товару є ветеринарне свідоцтво (Ф-2), яке має надаватися продавцем щоденно на кожну відвантажену одиницю транспорту.
До того ж, відповідно до ст. 48 Закону України „Про автомобільний транспорт” від 05.04.2001р. №2344-ІІІ автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред'являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення, документами для юридичної особи, що здійснює вантажні перевезення для власних потреб, є: для автомобільного перевізника - документ, що засвідчує використання транспортного засобу на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством України; для водія - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, дорожній лист, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж, інші документи, передбачені законодавством України.
Згідно з п. 11.1. Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997р. №363, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 20.02.1998р. за № 128/2568, якими визначаються права, обов'язки і відповідальність власників автомобільного транспорту - перевізників та вантажовідправників і вантажоодержувачів - замовників, основними документами на перевезення вантажів є товарно-транспортні накладні та дорожні листи вантажного автомобіля, залежно від виду вантажу та його специфічних властивостей до основних документів додаються інші (ветеринарні, санітарні та якісні - сертифікати, свідоцтва, довідки, паспорти тощо), що визначається правилами перевезень зазначених вантажів.
При цьому, згідно з п.п. 29.9, 29.10 вказаних Правил продукти тваринного походження і продукти переробки, наведені в додатку 20, підлягають ветеринарно-санітарному контролю, перевізник, якому видається ветеринарне свідоцтво, зобов'язаний пред'являти його в дорозі для перевірки, а потім разом з вантажем передати вантажоодержувачу.
За змістом додатку 20 Правил до згаданих продуктів відноситься і молоко і молочні продукти, в т. ч. масло вершкове, сир твердий і кисломолочний, молоко сухе й згущене, дитяче харчування.
Виходячи з наведених вимог закону, господарським судом першої інстанції цілком правомірно здійснено висновок, що ветеринарні свідоцтва на молоко мали надавалися позивачем покупцю кожного разу при відвантаженні молока для забезпечення можливості його транспортування з дотриманням приведених вище вимог діючого законодавства України, в протилежному випадку вантаж не міг бути прийнятий покупцем, який перевозив молоко власними силами, до перевезення.
Крім того, ст. 666 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо продавець не передає покупцеві приналежності товару та документи, що стосуються товару та підлягають переданню разом з товаром відповідно до договору купівлі-продажу або актів цивільного законодавства, покупець має право встановити розумний строк для їх передання, якщо приналежності товару або документи, що стосуються товару, не передані продавцем у встановлений строк, покупець має право відмовитися від договору купівлі-продажу та повернути товар продавцеві.
Матеріали справи не містять жодних доказів, в розумінні ст. ст. 32-34 Господарського процесуального кодексу України, заявлення покупцем вимог з приводу надання покупцем ветеринарних свідоцтв, що також підтверджує передачу покупцю даних документів.
До того ж, часткова оплата покупцем товару свідчить про належне виконання продавцем умов договору щодо передачі усіх супровідних документів.
Викладене вище спростовує твердження ВАТ „Балтський молочно-консервний комбінат дитячих продуктів” про ненадання покупцю ветеринарних свідоцтв та ненастання строку виконання зобов'язань з оплати поставленого позивачем молока.
За таким обставин, господарським судом цілком правомірно встановлено, що строки розрахунків за поставлений товар настали відповідно до положень п. 5.2 договору купівлі-продажу молока та молокопродуктів № 0110/1 від 01.01.2010р. одночасно з передачею покупцю відповідних документів на товар при відвантаженні молока.
За умовами п. 5.1 вказаного договору розрахунки за поставлену на протязі поточного місяця партію товару здійснюється у безготівковій або готівковій формі.
Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором. Не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.
Такі ж самі положення містяться й у ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, за якими зобов'язання мають виконуватись належним чином відповідно до умов договору.
За ст. 629 Договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Статтею 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
ВАТ „Балтський молочно-консервний комбінат дитячих продуктів” в порушення умов п.п. 1.1, 5.1, 5.2 договору купівлі-продажу молока та молокопродуктів № 0110/1 від 01.01.2010р. та вимог чинного законодавства на час звернення ДП „Ружин -молоко” до суду з даним позовом зобов'язання із своєчасного та повного здійснення розрахунків за придбані товари належним чином виконані не було, матеріали справи свідчать, що на час звернення позивача до суду з даним позовом відповідачем не було оплачено молоко вартістю 175184,04 грн., у зв'язку з чим за ВАТ „Балтський молочно-консервний комбінат дитячих продуктів” утворилась заборгованість на вищевказану суму, яка була погашена відповідачем лише після звернення позивача до суду з позовними вимогами про її стягнення у примусовому порядку.
Приймаючи до уваги неналежне виконання відповідачем зобов'язань із своєчасного та повного розрахунку за отримане молоко, передбачені договором купівлі-продажу молока та молокопродуктів № 0110/1 від 01.01.2010р., ДП „Ружин -молоко” звернулось до господарського суду Одеської області з позовною заявою про стягнення з ВАТ „Балтський молочно-консервний комбінат дитячих продуктів” 191217,98 грн. загальної заборгованості за вказаним договором, у тому числі основного боргу в сумі 175184,04 грн., витрат від інфляції у розмірі 10049,15 грн., 3 % річних у сумі 1355,04 грн., а також пені у розмірі 4629,75 грн.
Факт погашення під час судового розгляду справи відповідачем основного боргу на загальну суму у розмірі 175184,04 грн. підтверджується платіжними дорученнями № 1396 від 27.05.2010р., № 3580 від 28.05.2010р., № 3579 від 28.05.2010р., № 3583 від 31.05.2010р..
Таким чином, господарським судом першої інстанції правомірно зроблено висновок про відсутність предмету спору між сторонами по справі в частині вимог про стягнення з ВАТ „Балтський молочно-консервний комбінат дитячих продуктів” основного боргу у розмірі 175184,04 грн. та необхідність припинення провадження у справі в частині цих позовних вимог на підставі п.1-1 ч. 1 ст.80 Господарського процесуального кодексу України ( відсутній предмет спору).
Також ДП „Ружин -молоко” просило господарський суд стягнути з ВАТ „Балтський молочно-консервний комбінат дитячих продуктів” втрати від інфляції у розмірі 10049,15 грн., 3 % річних у сумі 1355,04 грн. та пеню у розмірі 4629,75 грн..
Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), згідно з ч. 2 ст. 615 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов'язання.
Згідно з ч.1 ст. 216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбаченому цим Кодексом, іншими законами та договором.
У сфері господарювання застосовуються наступні господарські санкції: відшкодування збитків, штрафні санкції, оперативно господарські санкції (ч. 2 ст. 217 Господарського кодексу України).
Статтею 218 Господарського кодексу України передбачено, що підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов'язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов'язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.
Згідно з п. 1 ст. 624 Цивільного кодексу України, якщо за порушення зобов'язання встановлена неустойка (пеня, штраф), то вона підлягає стягненню у повному розмірі, незалежно від відшкодування збитків.
За ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Відповідно до ч. 4 ст. 231 Господарського кодексу України у разі, якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором, при цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).
За ч. 1 ст. 549, п. 3 ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки - грошової суми, яку боржник повинен сплатити кредиторові у рази порушення ним зобов'язання.
Так, згідно з ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожний день прострочення виконання. При цьому, відповідно до ст.ст. 1, 3 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань” від 22.11.1996р. №543/96-ВР платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочення платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, розмір пені, передбачений ст. 1 вказаного Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Частиною 1 ст. 547 Цивільного кодексу України встановлено, що правочин, щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі.
Між тим, як вбачається з матеріалів справи ( розрахунку розміру пені та змісту позовної заяви) ДП „Ружин -молоко” заявлена до стягнення з відповідача сума пені , нарахована з посиланням на положення ст. 230, ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України, при цьому, сторони у договорі купівлі-продажу молока та молокопродуктів № 0110/1 від 01.01.2010р. не встановили конкретного розміру відповідальності покупця за несвоєчасну оплату товару, як то передбачено Законом України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань”, Цивільним та Господарським кодексами України, за таким обставин пеня, нарахована ДП „Ружин-молоко”, у розмірі 4629,75 грн. стягненню не підлягає, у зв'язку з чим господарський суд дійшов правомірного висновку про неправомірність застосування до відповідача такого заходу цивільно-правової відповідальності, як пеня, у зв'язку з чим у задоволенні позову в частині стягнення з відповідача пені у розмірі 4629,75 грн. відмовлено.
Проаналізувавши розрахунок інфляційних витрат, нарахованих ДП „Ружин-молоко” у розмірі 10049,15 грн., апеляційний господарський суд дійшов до висновку, що господарським судом першої інстанції правомірно здійснено власний розрахунок інфляційних втрат та частково задоволено вказану позовну вимогу з наступних підстав.
Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення.
Однак, як вбачається з розрахунку, доданого до позовної заяви, при нарахуванні позивачем інфляційних витрат допущені помилки, оскільки позивачем нарахування інфляційних здійснювалося від суми заборгованості, яка існувала на кожну конкретну дату прострочення, що, у тому числі, призвело до помилкового нарахування втрат від інфляції за 9 днів січня 2010р., при цьому позивачем не прийнято до уваги положення листа Верховного Суду України від 03.04.1997р. № 62-97р „Рекомендації відносно порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ”, якими визначається, що при застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а у середньому за місяць, а відтак слід вважати, що сума, внесена за період з 1 по 15 число наступного місяця, наприклад, травня, індексується за період з урахуванням травня, а якщо з 16 по 31 число, то розрахунок починається з наступного місяця - червня.
Розрахунок втрат від інфляції повинен був здійснюватися, починаючи з лютого 2010р. наступним чином: 1) по заборгованості у лютому 2010р. - 5228,50 грн. (275184,04 грн. (заборгованість, яка існувала більше половини лютого 2010р.) х 1,019 (індекс інфляції за лютий 2010р.) - 275184,04 грн.); 2) по заборгованості за березень - квітень 2010р. - 1051,10 грн. (175184,04 грн. х 1,006 (середній індекс інфляції за період з березня 2010р. по квітень 2010р.) - 175184,04 грн.).
Таким чином, за розрахунком господарського суду першої інстанції втрати від інфляції становлять 6279,60 грн., вказана сума інфляційних втрат відповідає вимогам чинного законодавства та обставинам справи, а отже й підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.
Крім того, за ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити також 3% річних від простроченої суми.
ДП „Ружин-молоко” нараховано до сплати ВАТ „Балтський молочно-консервний комбінат дитячих продуктів” 3% річних з прострочених сум у розмірі 1355,04 грн..
Апеляційний господарський суд та господарський суд першої інстанції перевірили розрахунок 3% річних, доданий позивачем до позовної заяви, та дійшли висновку про його обґрунтованість та правомірність, а отже позовна вимога про стягнення з відповідача 3% річних у розмірі 1355,04 грн. підлягає задоволенню.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат між сторонами по справі, враховуючи ті обставини, що господарський спір у даній справі виник внаслідок неналежного виконання відповідачем прийнятих на себе договірних зобов'язань з своєчасного та повного розрахунку за поставлену продукцію та сума основного боргу була погашена після звернення позивача до суду з даним позовом, господарським судом першої інстанції цілком правомірно віднесено витрати, пов'язані із сплатою державного мита, інформаційно-технічного забезпечення судового процесу, також віднести на рахунок відповідача пропорційно розміру задоволених вимог та суми основного боргу згідно зі ст. 44, ч. 3 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України.
Таким чином, враховуючи вищенаведене, колегія суддів Одеського апеляційного господарського суду приходить до висновку, що рішення господарського суду Одеської області від 29.07.2010р. по справі №16/71-10-1748 залишити без змін, апеляційну скаргу -без задоволення.
Керуючись ст. ст. 99, 101 -103, 105 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд, -
Рішення господарського суду Одеської області від 29.07.2010р. по справі №16/71-10-1748 залишити без змін, апеляційну скаргу -без задоволення.
Постанова набирає законної сили з дня її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку.
Головуючий суддя Савицький Я.Ф.
Суддя Гладишева Т.Я.
Суддя Лавренюк О.Т.