79010, м.Львів, вул.Личаківська,81
14.09.10 Справа № 15/5
м.Львів
Львівський апеляційний господарський суд в складі колегії: Головуючого -судді Скрипчук О.С.
Суддів Дубник О.П.
Процика Т.С.
При секретарі Мацкулі Н.М.
розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю (далі ТзОВ) «Галка Макс»№ 16 від 17.05.2010 року
на рішення Господарського суду Львівської області від 11.02.2010 року
у справі № 15/5
за позовом: Регіонального відділення Фонду державного майна України по Львівській області (надалі РВ ФДМУ по Львівській області), м. Львів
до відповідача ТзОВ «Галка Макс», м.Львів
про стягнення 12 766, 00 грн.
за участю представників:
від позивача: Дутка Ю.І. - довіреність № 18.11.00004 від 11.01.2010 року;
від відповідача: Пристай А.Б -довіреність б/н від 19.07.2010 року.
РВ ФДМУ по Львівській області звернулось до Господарського суду Львівської області з позовом до ТзОВ «Галка Макс»про стягнення неустойки за користування орендованим майном в період з 01.03.2009 року по 31.08.2009 року в сумі 12 766,00 грн..
Рішенням Господарського суду Львівської області від 11.02.2010 року у справі № 15/5 (суддя Костів Т.С.) позов РВ ФДМУ по Львівській області до ТзОВ «Галка Макс»про стягнення 12 766, 00 грн. задоволено. Суд стягнув з ТзОВ «Галка Макс»на користь РВ ФДМУ по Львівській області неустойку в сумі 12 766,00 грн., 127,66 грн. державного мита та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового.
Не погоджуючись з даним рішенням суду ТзОВ «Галка Макс»подало апеляційну скаргу № 16 від 17.05.2010 року, в якій просить рішення Господарського суду Львівської області від 11.02.2010 року скасувати, прийняти нове, яким в задоволенні позову відмовити.
Апеляційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції порушено норми матеріального і процесуального права. А саме скаржник стверджує, що на час винесення судом першої інстанції оскаржуваного рішення, відповідач правомірно користувався об'єктом оренди за договором № 72 від 30.07.2004 року, а тому жодні санкції щодо його неповернення не можуть застосовуватись.
Позивачем не подано відзиву на апеляційну скаргу.
Відповідно до ч. 2 ст. 101 ГПК України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги (подання) і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.
Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються доводи та заперечення сторін, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи, суд встановив наступне.
Як вбачається з матеріалів справи, 30.07.2004 року між РВ ФДМ України по Львівській області (орендодавець) та ТзОВ «Галка Макс»(орендар) було укладено договір оренди індивідуально визначеного нерухомого майна, що належить до державної власності (далі -договір, а.с. 6-8) .
На підставі зазначеного договору позивач передав відповідачу у строкове платне користування цілісний майновий комплекс, загальною площею 262, 5 кв.м., що міститься за адресою: м.Львів, вул.Погулянка, 26 та знаходиться на балансі закритого акціонерного товариства «Львівський виноробний завод».
У відповідності до п.10.1 договору, цей договір укладено терміном на 364 дні. Згідно з п.10.8. договору, у разі відсутності заяви однієї зі сторін про припинення або зміну договору після закінчення строку його чинності протягом одного місяця, договір може бути продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені цим договором. Таким чином, строк дії договору продовжувався з 2005 року по 2007 рік.
Згідно з пунктом 2.4. договору, у разі припинення цього договору майно повертається орендарем балансоутримувачу в тижневий термін. Орендар повертає майно балансоутримувачу аналогічно порядку, встановленому при передачі майна орендарю цим договором. Майно вважається поверненим балансоутримувачу з моменту підписання сторонами акта приймання -передачі.
08.08.2007 року позивач направив на адресу відповідача заяву № 3/11-5721 про припинення договору оренди індивідуально визначеного нерухомого майна, що належить до державної власності від 30.07.2004 № 72 (а.с. 10), в якій повідомив відповідача, що договір оренди припинив свою дію 25.07.2007 року. Заява була направлена рекомендованою кореспонденцією і отримана відповідачем 09.07.2007 року, що підтверджено поштовим повідомленням про вручення № 729253 (а.с. 11). Крім того, позивач у даній заяві просив відповідача скерувати на адресу позивача акт приймання-передачі орендованого майна у відповідності до п.2.4. договору.
Позивач при зверненні до суду першої інстанції стверджує, що станом на день подання позову, відповідач свої договірні зобов'язання не виконав, а саме не повернув балансоутримувачу орендоване майно згідно договору. Відтак, позивач на підставі ст.785 ЦК України у зв'язку із невиконанням обов'язку щодо повернення орендованого згідно договору майна, нарахував відповідачу неустойку за період з 01.03.2009 року по 31.08.2009 року, яка згідно поданого ним розрахунку становить 12 766,00 грн.
Позивачем була надіслана на адресу відповідача претензія від 07.10.2009 року. № 11-11-06788 про сплату неустойки в сумі 12 766,00 грн., яка залишена без відповіді.
При винесенні постанови колегія суддів виходила з наступного.
Згідно ст.759 ЦК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.
Відносини щодо оренди державного майна або майна яке перебуває у комунальній власності регулюються Законом України „Про оренду державного та комунального майна" від 10.04.1992р. № 2269-ХП із змінами та доповненнями.
За умовами ст.2 Закону України „Про оренду державного та комунального майна" орендою є засноване на договорі строкове платне користування майном, необхідним орендареві для здійснення підприємницької та іншої діяльності.
Згідно ч.2 ст.291 ГК України договір оренди припиняється у разі закінчення строку, на який його було укладено, аналогічну норму містить ч.2 ст.26 Закону України «Про оренду державного та комунального майна».
В силу ст. 27 Закону України „Про оренду державного і комунального майна" у разі розірвання договору оренди, закінчення строку його дії та відмови від його продовження або банкрутства орендаря він зобов'язаний повернути орендодавцеві об'єкт оренди на умовах, зазначених в договорі оренди.
Судом встановлено, що строк дії договору оренди нерухомого державного майна № 72 від 30.07.2004 року закінчився 25.07.2007р.
Матеріали справи не містять доказів, які б підтверджували факт повернення ТзОВ «Галка Макс»орендованого майна балансоутримувачу, згідно договору оренди №72 від 30.07.2004 року.
Відповідно до ст. 785 ЦК України у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу або у стані, який було обумовлено в договорі. Якщо наймач не виконує обов'язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення.
Зі змісту ст.785 ЦК України випливає, що виконання обов'язку щодо повернення орендованого майна здійснюється орендарем (наймачем) негайно після закінчення договору, а отже, і застосування наслідків (сплати неустойки), передбачених даною нормою, у зв'язку із невиконанням зазначеного обов'язку орендаря, здійснюється з моменту припинення договору оренди (найму).
Оскільки, відповідач не повернув позивачу у встановлений строк договором орендне майно то останній має право вимагати від орендаря сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування майном за час прострочення.
Таким чином, господарським судом першої інстанції, у відповідності до ст. 785 ЦК України правомірно стягнуто з відповідача на користь позивача неустойку в розмірі 12 766,00 грн.
Посилання скаржника в апеляційній скарзі на те, що ним сплачувалась орендна плата після закінчення дії договору оренди від 30.07.2004 року № 72, у зв'язку з чим, суд повинен був врахували дану проплату, не заслуговують на увагу. Адже, суд не вправі зараховувати сплачені кошти за орендну плату в рахунок погашення заборгованості по неустойці за користування майном за час прострочення, без відповідного погодження сторін.
Не заслуговують на увагу також посилання апелянта про те, що судом першої інстанції порушено норми процесуального права, у зв'язку з тим, що останнім не було направлено на адресу відповідача жодних процесуальних документів про порушення провадження у справі, з огляду на наступне.
Як вбачається з матеріалів справи, ухвала Господарського суду Львівської області від 30.12.2009 року у справі № 15/5, якою було порушено провадження у справі та призначено засідання на 26.01.2009 року, була надіслана на адресу відповідача (вул. Погулянка, 26, м. Львів) 11.01.2009 року, про що свідчить відмітка на звороті ухвали. Однак, поштовий конверт який був направлений на адресу ТзОВ «Галка Макс»з зазначеною ухвалою повернувся на адресу суду з відміткою, що за даною адресою відповідач не проживає.
У зв'язку з неявкою представника відповідача ухвалою Господарського суду Львівської області від 26.01.2010 року розгляд справи було відкладено на 11.02.2010 року, зазначена ухвала була надіслана на адресу відповідача 30.01.2010 року, про свідчить також відмітка на звороті ухвали.
Згідно п. 3.6 роз'яснення президії Вищого арбітражного суду України № 02-5/289 від 18.09.1997 „Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України” особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною у позовній заяві.
Також, дана правова позиція викладена у п. 11 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2007 № 01-8/123 „Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році”.
Відповідно до Інструкції з діловодства в господарських судах України, затвердженої наказом Вищого господарського суду України від 10.12.2002 № 75 на звороті у лівому нижньому куті першого примірника процесуального документа, який залишається у справі, проставляється відповідний штамп суду з відміткою про відправку документа, що містить: вихідний реєстраційний номер, загальну кількість відправлених примірників документа, дату відправки, підпис працівника, яким вона здійснена.
Як вбачається із матеріалів справи, РВ ФДМ України по Львівській області при зверненні до Господарського суду Львівської області було зазначено адресу ТзОВ «Галка Макс»: вул. Погулянка, 26, м. Львів. Згідно довідки ЄДРЮОФОП ( а.с.26) ТзОВ «Галка Макс» знаходиться за адресою вул. Погулянка, 26, м. Львів.
Відтак, судом першої інстанції не було порушено норми процесуального права.
Таким чином, з огляду на вищевикладене, колегія суддів Львівського апеляційного господарського суду вважає, що рішення Господарського суду Львівської області від 11.02.2010 року відповідає матеріалам справи, ґрунтується на чинному законодавстві і підстав для його скасування немає.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, -
Львівський апеляційний господарський суд
1.Рішення Господарського суду Львівської області від 11.02.2010 року у даній справі залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
2.Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку.
3. Справу направити в Господарський суд Львівської області.
Головуючий - суддя Скрипчук О.С.
суддя Дубник О.П.
суддя Процик Т.С.