79010, м.Львів, вул.Личаківська,81
14.09.10 Справа № 32/7
м.Львів
Львівський апеляційний господарський суд в складі колегії: Головуючого -судді Скрипчук О.С.
Суддів Дубник О.П.
Процика Т.С.
При секретарі Мацкулі Н.М.
розглянувши апеляційну скаргу Суб'єкта підприємницької діяльності фізичної особи (надалі СПД-ФО )ОСОБА_2 б/н від 29.04.2010 року;
на рішення Господарського суду Львівської області від 20.04.2010 року;
у справі № 32/7;
за позовом: Регіонального відділення Фонду державного майна України по Львівській області, м. Львів;
до відповідача: Суб'єкта підприємницької діяльності фізичної особи ОСОБА_2, м. Львів;
за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: Товариство з обмеженою відповідальністю (далі ТзОВ) «Видавництво «Фоліо», м. Харків;
про стягнення неустойки в сумі 40 975,93 грн.
за участю представників:
від позивача: Дутка Ю.І. - довіреність № 18.11.00004 від 11.01.2010 року;
від відповідача: не з'явився;
від тр.ос.: Бойкович Т.- довіреність б/н від 10.08.2010 року
РВ ФДМ України по Львівській області звернулось до Господарського суду Львівської області з позовом до Суб'єкта підприємницької діяльності фізичної особи ОСОБА_2 про стягнення неустойки (з врахуванням заяви про збільшення позовних вимог) в сумі 40 975,93 грн. за період з 01.10.2008 року по 29.12.2009 року.
Рішенням Господарського суду Львівської області від 20.04.2010 року у справі № 32/7 (суддя Сухович Ю.О.) задоволено позов РВ ФДМ України по Львівській області до Суб'єкта підприємницької діяльності фізичної особи ОСОБА_2 про стягнення 40 975,93 грн.
Не погоджуючись з даним рішенням суду підприємець ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу б/н від 29.04.2010 року, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Львівської області від 20.04.2010 року та прийняти нове, яким в позові відмовити.
Апеляційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції порушено норми матеріального і процесуального права. А саме скаржник стверджує, що об'єкт нерухомості, який був предметом оренди по договору оренди нерухомого державного майна № 75 від 30.07.2004р., перебуває у фактичному користуванні колишнього суборендаря ТзОВ «Видавництво «Фоліо», що виключає підстави для відповідальності підприємця ОСОБА_2 за неповернення орендованого приміщення.
Позивачем подано відзив на апеляційну скаргу № 10-11-04261 від 19.07.2010 року, в якому просить відмовити в задоволенні апеляційної скарги СПД ФО ОСОБА_2
Ухвалою Львівського апеляційного господарського суду 20.07.2010 року було залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача ТзОВ «Видавництво «Фоліо».
Скаржник у судове засідання, яке відбулося 14.09.2010 року, повноважного представника не направив.
Поштові конверти, які були адресовані на адреси СПД ФО ОСОБА_2, а саме АДРЕСА_1 та АДРЕСА_2 повернулись на адресу Львівського апеляційного господарського суду, з відміткою за закінченням терміну зберігання.
Згідно п.4 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 02.06.2006 року № 01-8/1228 „Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році», до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв'язку з позначками "адресат вибув", "адресат відсутній" і т. п., з урахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання господарським судом обов'язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій.
Таким чином, колегія суддів вважає можливим здійснити перевірку рішення суду першої інстанції у даній справі в апеляційному порядку без участі представника скаржника.
Відповідно до ч. 2 ст. 101 ГПК України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги (подання) і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.
Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються доводи та заперечення сторін, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи, суд встановив наступне.
Як вбачається з матеріалів справи, 30.07.2004р. між РВ ФДМ України по Львівській області (орендодавець) та суб'єктом підприємницької діяльності -фізичною особою ОСОБА_2 (орендар) було укладено договір оренди №75 нерухомого державного майна (надалі договір, а.с. 11-14).
На підставі зазначеного договору позивач передав відповідачу в строкове платне користування державне майно - нежитлові вбудовані приміщення, розміщені на 1-ому поверсі та антресолі п'ятиповерхової будівлі загальною площею 72,1 кв.м. за адресою м.Львів, вул Коперніка, 3, що знаходиться на балансі Львівської державної фінансової академії (правонаступник Львівського державного фінансово-економічного інституту), що підтверджується актом приймання передачі від 30.07.2004 року.
Згідно п.2.4. та п.2.5. договору оренди у разі припинення цього договору майно повертається орендарем балансоутримувачу (або ж відповідному підприємству вказаному орендодавцем), в тижневий термін. Орендар повертає майно балансоутримувачу аналогічно порядку, встановленому при передачі майна орендарю цим договором. Майно вважається поверненим балансоутримувачу (чи відповідному підприємству, вказаному орендодавцем) з моменту підписання сторонами акта приймання-передачі. Обов'язок по складанню акта приймання-передачі покладається на сторону, яка передає майно іншій стороні договору.
Згідно п.10.1., п.10.7. договору оренди, даний договір набрав чинності з дати підписання і діє протягом 364 днів. У разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну цього договору після закінчення строку його чинності протягом одного місяця, договір вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені цим договором.
Відповідно до п.10.10 договору однією з підстав його припинення є закінчення строку на який його було укладено.
Договір оренди № 75 від 30.07.2004 року припинив свою дію 26.07.2008р., у зв'язку із закінченням строку, на який його було укладено, що встановлено рішенням Господарського суду Львівської області від 28.05.2009р. у справі №27/159, яке залишене без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 01.12.2009р. та постановою Вищого господарського суду України від 08.04.2010р.
Відтак, позивач на підставі ст.785 ЦК України у зв'язку із невиконанням обов'язку щодо повернення орендованого згідно договору майна, нарахував відповідачу неустойку за період з 01.10.2008р. по 29.12.2009р., яка згідно поданого ним уточненого розрахунку становить 40 975,93 грн.
З метою досудового врегулювання спору, позивач надіслав на адресу відповідача претензію від 29.10.2009р. № 11-11-07363 (а.с. 8) із пропозицією у добровільному порядку сплатити нараховану суму неустойки та скерувати на адресу позивача докази повернення орендованого майна балансоутримувачу. Претензія залишена відповідачем без відповіді та належного реагування.
При винесенні постанови колегія суддів виходила з наступного.
Згідно ст.759 ЦК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.
Відносини щодо оренди державного майна або майна яке перебуває у комунальній власності регулюються Законом України „Про оренду державного та комунального майна" від 10.04.1992р. № 2269-ХП із змінами та доповненнями.
За умовами ст.2 Закону України „Про оренду державного та комунального майна" орендою є засноване на договорі строкове платне користування майном, необхідним орендареві для здійснення підприємницької та іншої діяльності.
Згідно ч.2 ст.291 ГК України договір оренди припиняється у разі закінчення строку, на який його було укладено, аналогічну норму містить ч.2 ст.26 Закону України «Про оренду державного та комунального майна».
В силу ст. 27 Закону України „Про оренду державного і комунального майна" у разі розірвання договору оренди, закінчення строку його дії та відмови від його продовження або банкрутства орендаря він зобов'язаний повернути орендодавцеві об'єкт оренди на умовах, зазначених в договорі оренди.
Договір оренди № 75 від 30.07.2004р. припинив свою дію 26.07.2008 року. А орендоване відповідачем майно було повернуто суборендарем -ТзОВ «Видавництво «Фоліо»балансоутримувачу -Львівській державній фінансовій академії 29.12.2009 року, що підтверджується актом приймання-передачі індивідуально визначеного нерухомого майна, що належить до державної власності згідно договору оренди № 75 від 30.07.2004 року (а.с. 51).
Відповідно до ст. 785 ЦК України у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу або у стані, який було обумовлено в договорі. Якщо наймач не виконує обов'язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення.
Зі змісту ст.785 ЦК України випливає, що виконання обов'язку щодо повернення орендованого майна здійснюється орендарем (наймачем) негайно після закінчення договору, а отже, і застосування наслідків (сплати неустойки), передбачених даною нормою, у зв'язку із невиконанням зазначеного обов'язку орендаря, здійснюється з моменту припинення договору оренди (найму).
Оскільки, відповідач не повернув позивачу у встановлений строк договором орендне майно то останній має право вимагати від орендаря сплати неустойку у розмірі подвійної плати за користування майном за час прострочення.
Таким чином, господарським судом першої інстанції, у відповідності до ст. 785 ЦК України правомірно стягнуто з відповідача на користь позивача неустойку в розмірі 40 975,93 грн. за період з 01.10.2008 року по 29.12.2009 року.
Посилання апелянта на те, що об'єкт нерухомості, який був предметом оренди по договору оренди нерухомого державного майна № 75 від 30.07.2004р., перебував у фактичному користуванні колишнього суборендаря ТзОВ «Видавництво «Фоліо», що виключає підстави для відповідальності підприємця ОСОБА_2 за неповернення орендованого приміщення, не заслуговують на увагу, з огляду на наступне.
Відповідно до ч. 2 ст. 774 ЦК України строк договору піднайму не може перевищувати строку договору найму.
До договору піднайму застосовуються положення про договір найму. Це означає, що наймач отримує відносно піднаймача всі права та обов'язки наймодавця. В свою чергу піднаймач має права та обов'язки наймача. При цьому піднаймач не вступає в якісь відносини із наймодавцем. Перед останнім відповідальним за стан речі, внесення плати за користування та повернення майна, залишається наймач. Він повинен виконувати свої обов'язки незалежно від того, яким чином виконує свої обов'язки піднаймач.
Як вбачається з матеріалів справи, договір оренди на індивідуально визначене нерухоме майна, що належить до державної власності між РВ ФДМ України по Львівській області та ТзОВ «Видавництво «Фоліо»був укладений 04 березня 2010 року -за межами періоду, який заявлений до стягнення неустойки.
Посилання апелянта на те, що судом першої інстанції порушено норми процесуального права не знаходять свого підтвердження в матеріалах справи.
Таким чином, з огляду на вищевикладене, колегія суддів Львівського апеляційного господарського суду вважає, що рішення Господарського суду Львівської області від 20.04.2010 року відповідає матеріалам справи, ґрунтується на чинному законодавстві і підстав для його скасування немає.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, -
Львівський апеляційний господарський суд
1.Рішення Господарського суду Львівської області від 20.04.2010 року у даній справі залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
2.Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку.
3. Справу направити в Господарський суд Львівської області.
Головуючий - суддя Скрипчук О.С.
суддя Дубник О.П.
суддя Процик Т.С.