донецький апеляційний господарський суд
Постанова
Іменем України
21.09.2010 р. справа №37/156пд
Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого:Москальової І.В.
суддівАлєєвої І.В. , М'ясищева А.М.
при секретарі Апонащенко О.С.
за участю представників сторін:
від позивача: Манжула А.М. - за дов. № 68 від 22.07.2010 р.
від відповідача: ОСОБА_5 -за дов. № ВРА 018948 від 10.08.2010р.; ОСОБА_6 -особисто
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Регіонального відділення Фонду державного майна України по Донецькій області, м.Донецьк
на рішення господарського суду Донецької області від 10.08.2010 р. по справі № 37/156пд (суддя Попков Д.О.)
за позовом: Регіонального відділення Фонду державного майна України по Донецькій області, м.Донецьк
до відповідача: ОСОБА_6, с.Ілліча Донецької області
про розірвання договору купівлі-продажу № 4297 від 30.07.2004 р., -
Рішенням господарського суду Донецької області від 10.08.2010 р. у справі № 37/156пд відмовлено у задоволені позовних вимог Регіонального відділення Фонду державного майна України по Донецькій області до ОСОБА_6 про розірвання договору купівлі-продажу №4297 від 30.07.2004р. та зобов'язання повернути будівлю колишнього клуба, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1, до державної власності відповідно до порядку повернення у державну власність об'єктів приватизації у разі розірвання або визнання недійсним договорів купівлі-продажу таких об'єктів, затвердженого постановою КМУ від 18.01.2001р. №32.
Непогодившись з таким рішенням, позивач звернувся до Донецького апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить зазначене судове рішення скасувати як прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального законодавства (а.с.36-41).
Мотивуючи апеляційну скаргу Регіональне відділення Фонду державного майна України посилається на те, що абз.18 ч.2 ст.27 Закону України «Про приватизацію державного майна»встановлює термін дії приватизаційних зобов'язань, який не повинен перевищувати п'яти років і на думку скаржника обтяження для покупця стосовно виконання його обов'язків, не можна розглядати як окремо існуюче зобов'язання. Таке обтяження є невід'ємною частиною кожного обов'язку покупця передбаченого розділом 5 Договору без виключення і повинно розглядатися комплексно. Натомість, суд першої інстанції термін дії приватизаційного зобов'язання визначає як окремо існуючий обов'язок покупця, не зазначення якого в договорі робить його необов'язковим для застосування. Також в апеляційній скарзі позивач зазначає, що з огляду на положення ст.ст. 599, 530 ЦК України термін виконання приватизаційних зобов'язань за спірним договором закінчився 30.07.09 р., тому вважає висновок місцевого господарського суду про відсутність існування факту порушення відповідачем своїх зобов'язань за спірним договором після спливу максимального п'ятирічного строку дії будь-яких приватизаційних зобов'язань.
Також, скаржник вважає, що судом було зроблено неправильну юридичну оцінку листів від 27.07.2009 р. № 195, від 19.03.2010 р. № 63 Сільського голови Кондратіївської сільради у зв'язку з чим, факт порушення покупцем своїх обов'язків за договором залишився невстановленим. Посилання суду на те, що надання означеної у листах інформації не відноситься до повноважень сільської ради, а є виключною компетенцією відповідних спеціалізованих організацій не відповідає дійсності, оскільки п.44 ст.26, пп. 7, 15 ст. 30, п. 3 ст. 31 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»встановлено, що до виключної компетенції сільських, селищних, міських рад, серед іншого, відноситься вирішення такого питання як встановлення відповідно до законодавства правил з питань благоустрою території населеного пункту, забезпечення в ньому чистоти і порядку.
Відповідач в судовому засіданні проти доводів апеляційної скарги заперечував, вважає рішення місцевого господарського суду законним та обґрунтованим, тому просить його залишити без змін, а апеляційну скаргу -без задоволення.
Заслухавши доводи сторін, дослідивши матеріали справи та правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на наступне.
30.07.2004 р. між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Донецькій області та фізичною особою ОСОБА_6 укладено договір № 4297 купівлі-продажу будівлі колишнього клубу, розташованої за адресою: АДРЕСА_1, що знаходиться на балансі ТОВ «Агрофірма «Берестовий»(а.с.6-7). згідно п.1.1 якого Продавець зобов'язався передати у власність Покупця відповідне нежиле приміщення загальною площею 260,3кв.м., а Покупець, в свою чергу -прийняти вказаний об'єкт та сплатити за нього ціну відповідно до умов, що визначені у договорі.
Пунктом 1.2. договору передбачено, що право власності на об'єкт переходить до Покупця з моменту нотаріального посвідчення договору та держаної реєстрації у відповідних органах. Передача спірного об'єкту Продавцем та його прийняття Покупцем посвідчується актом приймання передачі (п.3.2 договору).
Відповідно до умов розділу 5 спірного договору на Покупця, покладений обов'язок з утримання об'єкту у належному технічному та санітарному стані та забезпечення благоустрою прилеглої до об'єкта території.
За змістом п.11.3. договору у разі невиконання однією стороною умов цього договору, він може бути змінений або розірваний на вимогу другої сторони за рішенням суду.
02.08.2004 р. позивач передав, а фізична особа ОСОБА_6 прийняв за Актом приймання-передачі продану на аукціоні будівлю колишнього клубу загальною площею приміщень 260,3 кв.м., розташовану за адресою: АДРЕСА_1, що знаходиться на балансі ТОВ «Агрофірма «Берестовий»(а.с.25).
Листом від 05.03.2010р. №05-12-02449 (а.с.11) позивач звернувся до голови сільської ради с. Кіндратівна із запитом щодо визначення поточного санітарно-технічного стану об'єкту приватизації за спірним договором, на який листом від 19.03.2010р. №63 (а.с.8) повідомлено про нездійснення відповідачем з моменту придбання об'єкту ніяких ремонтних робіт та благоустрою прилеглої території, в чому існує потребу через жалюгідний вигляд об'єкту.
Листом від 18.06.2009р. №05-12-06511 (а.с.10) Регіональне відділення Фонду державного майна України знову просило голову сільської ради с. Кіндратівка визначити технічний стан будівлі та прилеглої території, на що листом від 27.07.2009р. №195 (а.с.9) зазначено про перебування будівлі у занедбаному стані.
Посилаючись на вказані відповіді Кіндратівської сільської ради позивач листом від 09.04.2010р. №20-12-03813 (а.с.12), отриманим відповідачем 14.04.2010р. (згідно відмітки на повідомленні про вручення поштового відправлення), запропонував останньому у добровільному порядку розірвати договір купівлі-продажу від 30.07.2004р. №4297 та повернути будівлю до державної власності. Відповідь на зазначену пропозицію з боку відповідача в матеріалах справи відсутня.
Предметом спору у цій справі є розірвання договору купівлі-продажу № 4297 від 30.07.2004 р.
Згідно статті 30 Закону України «Про приватизацію державного майна»спори щодо приватизації державного майна вирішуються господарським судом у порядку, встановленому Господарським процесуальним кодексом України.
Відповідно до ч. 5 ст. 27 Закону України «Про приватизацію державного майна»на вимогу однієї із сторін договір купівлі-продажу може бути розірвано за рішенням суду в разі невиконання іншою стороною зобов'язань, передбачених договором купівлі-продажу, у визначені строки.
Відповідно до статті 651 Цивільного кодексу України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.
Відповідно до статті 33 ГПК України обов'язок доказування і подання доказів покладений на сторін та інших учасників судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (ст.34 ГПК України).
Обґрунтовуючи позовні вимоги та апеляційну скаргу позивач посилався на листи Кондратіївської сільради від 19.03.2010р. №63 (а.с.8), від 27.07.2009р. №195 (а.с.9), в яких зазначено про знаходження нерухомого майна, що є предметом спірного договору, у занедбаному стані, необхідності проведення ремонту та інше, що є на його думку підставою для розірвання договору купівлі-продажу № 4297 від 30.07.2004 р.
Колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду про те, що позивачем не доведено належними доказами факту порушення відповідачем умов спірного договору в обсязі, достатньому для його розірвання з наступних обставин.
Наказом Фонду державного майна України від 19.08.1998 N 1649 затверджено Порядок здійснення державними органами приватизації контролю за виконанням умов договорів купівлі-продажу об'єктів приватизації затверджений із змінами та доповненнями (надалі за текстом - Порядок), за змістом п. 1.1 якого, контроль за виконанням умов договорів здійснюється шляхом проведення органами приватизації перевірок реалізації покупцями державного майна зобов'язань, взятих на себе за результатами викупу, аукціонів чи конкурсів з продажу об'єктів приватизації та відображених у договорах, застосування санкцій, передбачених законодавством і умовами договорів за невиконання зазначених зобов'язань, а також передбачає систематичне інформування вищих державних органів про результати проведеної роботи.
Відповідно до п. 1.3 Порядку, перевірки можуть бути, як плановими так і позаплановими. Перевірка здійснюється на підприємстві (організації), майно (акції) якого є об'єктом купівлі-продажу за даним договором, за участі уповноважених представників юридичної (фізичної) особи-покупця та підприємства. В окремих випадках (за рішенням органу приватизації) допускається здійснення перевірки без виїзду на підприємство шляхом надання покупцем необхідних документів безпосередньо органу приватизації.
Згідно пункту 3.1 Порядку результати перевірок оформлюються актами перевірок, форми яких затверджено наказом Фонду від 15.08.97 N 885 "Про затвердження типових актів перевірки виконання умов договорів купівлі-продажу" (зареєстрований у Міністерстві юстиції України 12.09.97 за N 394/2198), з урахуванням вимог інструктивного листа Фонду від 21.10.97 N 10-23-10008.
У разі неявки покупця для участі у перевірці, відмови його та/або представника підприємства від підписання акта перевірки, представник органу приватизації, що проводить перевірку, може здійснити оформлення акта перевірки за підписом (підписами) представників інших органів (за погодженням з ними): органу місцевого самоврядування, бюро технічної інвентаризації тощо. Можливим у такому випадку є також оформлення акта перевірки комісією, створеною органом приватизації (п.3.2 Порядку).
До акта перевірки як документи, що підтверджують висновки, зазначені в ньому, додаються належним чином оформлені документи (копії), які використовувалися під час перевірки. Конкретний склад цих документів визначається перевіряючим, який несе відповідальність за їх достатність та достовірність для підтвердження зафіксованих в акті перевірки висновків (п.3.3 Порядку).
У разі незгоди покупця з висновками, зробленими перевіряючим у результаті перевірки і відображеними в акті перевірки, їх оскарження здійснюється у Порядку оскарження результатів перевірки виконання умов договору купівлі-продажу об'єкта приватизації у державному органі приватизації, затверджений наказом Фонду від 07.04.2005 N 878, зареєстрованим у Міністерстві юстиції 26.04.2005 за N 436/10716. (п.3.4 Порядку).
Тобто, єдиним належним доказом, що може підтверджувати факт не виконання взятих покупцем зобов'язань за договором купівлі-продажу об'єкту приватизації, у розумінні ст.34 ГПК України, є акт складений позивачем відповідно до встановлено порядку за наслідками перевірки.
Проте, докази складання відповідного акту перевірки матеріали справи не містять. В судовому засіданні апеляційної інстанції представник позивача посилався на відсутність таких доказів.
Згідно пункту 2.2.11 вищенаведеного Порядку, при перевірці виконання умови договору щодо утримання об'єкта у належному санітарно-технічному стані рекомендується використовувати дані документів (за належністю), викладених у пункті 2.2.8 цього Порядку, а також наявні акти перевірок санітарно-епідеміологічних органів.
Матеріали справи не містять доказів складення актів перевірок санітарно-епідеміологічними органами з огляду на умови ст.31 Закону України «Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення», про що обґрунтовано зазначено судом першої інстанції.
Частиною 2 ст. 27 Закону України «Про приватизацію державного та комунального майна» (в редакції чинній на момент укладення договору) також встановлено, що до договору купівлі-продажу повинні включатися передбачені бізнес-планом чи планом приватизації зобов'язання або зобов'язання сторін, які були визначені умовами аукціону, конкурсу чи викупу. Частиною 3 зазначеної статті визначено, що термін дії зазначених зобов'язань, за винятком виконання встановлених мобілізаційних завдань, не повинен перевищувати п'ять років. Колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду про те, що всі зобов'язання сторін, які визначалися умовами відповідного аукціону, мають бути обов'язково включені до договору. Із змісту спірного договору купівлі-продажу вбачається, що його положення не визначають такого терміну.
Враховуючи, що в порушення ст.ст.32-34 ГПК України, позивачем не доведено істотності порушень Договору з боку відповідача, колегія суддів оцінює як мотивований висновок суду першої інстанції про відмову в розірванні Договору на підставі норм ст.651 ЦК України та ч.5 ст.27 Закону України «Про приватизацію державного майна».
З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що оскаржуване рішення у справі прийнято у відповідності з нормами матеріального та процесуального права, підстав для його зміни чи скасування не вбачається.
Керуючись ст.ст.99, 101, 102, п.1 ст.103, ст.105 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
Апеляційну скаргу Регіонального відділення Фонду державного майна України по Донецькій області, м.Донецьк залишити без задоволення, а рішення господарського суду Донецької області від 10.08.2010 р. у справі № 37/156пд -без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Вищого господарського суду України у касаційному порядку через апеляційний господарський суд протягом двадцяти днів.
Головуючий І.В. Москальова
Судді: А.М. М'ясищев
І.В. Алєєва
Надруковано: 5 прим.
1. позивачу
2. відповідачу
3 у справу
4 ДАГС