донецький апеляційний господарський суд
Постанова
Іменем України
20.09.2010 р. справа №39/80пд
Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого:Величко Н.Л.
суддівАлєєвої І.В. , М'ясищева А.М.
При секретарі Натаріній О.О.
За участю представників сторін:
від позивача: не з'явились
від відповідача: Ніколенко М.Ю. - за дов. від 11.01.2010р.
Розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Колективного підприємства “Центр-Сервіс”, м. Маріуполь
на рішення господарського суду Донецької області від 26.07.2010р. (повний текст підписано 29.07.2010р.) у справі № 39/80пд (головуючий суддя Морщагіна Н.С., судді Сгара Е.В., Плотніцький Б.Д.)
за позовом: Колективного підприємства “Центр-Сервіс”, м. Маріуполь
до відповідача: Публічного акціонерного товариства “Донгорбанк”, м. Донецьк
про розірвання іпотечного договору № 6/1 від 24.05.2006 р.
встановив:
1.Стислий виклад суті рішення місцевого господарського суду
Рішенням від 26.07.2010р. (повний текст підписано 29.07.2010р.) у справі № 39/80пд господарського суду Донецької області (головуючий суддя Морщагіна Н.С., судді Сгара Е.В., Плотніцький Б.Д.) відмовлено у задоволенні позову Колективному підприємству “Центр-Сервіс”, м. Маріуполь, до Публічного акціонерного товариства “Донгорбанк”, м. Донецьк, про розірвання іпотечного договору № 6/1 від 24.05.2006 р.
2. Підстави, з яких порушене питання про перегляд рішення
Позивач з прийнятим рішенням господарського суду не погодився та подав апеляційну скаргу в якій просить його скасувати та прийняти нове судове рішення, яким задовольнити його позовні вимоги.
Апеляційну скаргу мотивує тим, що при прийнятті рішення місцевим господарським судом були неправильно застосовані норми матеріального та процесуального права, не врахував всі обставини, на які посилався позивач, та не правильно встановив фактичні обставини, і внаслідок чого неправильно застосував законодавство.
Скаржник вважає, що суд першої інстанції позбавив його можливості довести обставини, на яких ґрунтується позовні вимоги позивача, а саме у тому, що істотні зміни обставин були виявлені і в різкому спаді попиту та відповідно і ринковій вартості на заставне майно, яким забезпечувався основний кредит, підтвердженням чого є результати відповідної незалежної оцінки, але суд не прийняв це до уваги та не надав можливості долучити незалежну оцінку, до матеріалів справи.
Зазначає, що рішенням суду першої інстанції було встановлено, що сторони досягли згоди про видачу кредиту у валюті долари США і доказів, що курс долару якимось чином вплинув на господарську діяльність товариства, позивачем не представлено. Скаржник посилається на те, що він отримує свій прибуток у національній валюті - гривні, та відповідно до умов виконання оскаржуваного договору має купувати долари США за ціною значно вищою ніж та на яку позивач обґрунтовано сподівався на момент укладання договору та враховуючи зростання курсу долару США по відношенню до гривні збільшилися затрати позивача.
Посилається на те, що у рішенні суду зазначено, що зміна курсу іноземної валюти по відношенню до долара США не може бути підставою для розірвання кредитного договору, оскільки в Україні є тенденція постійного поступового збільшення курсу іноземної валюти по відношенню до національної валюти, та незмінність кусу гривні до іноземних валют законодавчо не закріплена, і позивач повинен був проаналізувати тенденцію зросту курсу та передбачити для себе всі негативні моменти зазначеної тенденції на фінансовому ринку. Скаржник вважає дане ствердження хибним, оскільки Національний банк України повинен був проаналізувати статистичний звіт, де у систематичному вигляді наводяться сумарні дані про зовнішньоекономічні операції країни з іншими країнами світу за певний проміжок часу, передбачити та вжити усі необхідні заходи для запобігання настання негативних наслідків.
Скаржник вважає, що він жодним чином не може нести ризики які покладені на відповідача діючим законодавством.
3. Доводи, викладені в запереченнях на апеляційну скаргу
Відповідач надав відзив на апеляційну скаргу в якому просить рішення суду залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення посилаючись на те, що рішення суду є законним та обґрунтованим, оскільки винесено в повній відповідності з нормами матеріального та процесуального права, при цьому були належним чином з'ясовані та доведені всі обставини, що мають значення для справи.
4.Апеляційною інстанцією встановлено:
24.05.2006 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю “Колесо-Центр”, м. Маріуполь (Позичальник) та Закритим акціонерним товариством “Донгорбанк”, правонаступником якого згідно п. 1.1 Статуту Товариства є відповідач , було укладено кредитний договір № 6 від 24.05.2006 р. , який за
Згідно даного Договору Банк зобов'язався видати Позичальнику кредит в режимі відновлювальної кредитної лінії на наступних умовах:
максимальна сума заборгованості за кредитом -780000,00 доларів США;
цільове призначення кредиту -для конвертації валюти на поповнення оборотних та основних засобів підприємства та використання в подальшому на будівництво нового автосалону, авто мийки, агрегатного цеху, покупку обладнання та автомобілів та інші виробничі цілі підприємства;
строк повернення кредиту -згідно графіку, наведеному в додатку № 1 до цього Договору, дата кінцевого повернення кредиту -23 травня 2011 року;
відсотки за користування кредитом по строковій заборгованості в розмірі 12 (дванадцять) % річних;
комісія за невикористання суми кредитної лінії - в розмірі 0,72 % річних.
В забезпечення виконання зобов'язань ТОВ “Колесо-Центр” за кредитним договором № 6 від 24.05.2006 р. між позивачем, Колективним підприємством “Центр-Сервіс” (Іпотекодавець) та відповідачем (Іпотекодержатель) було укладено іпотечний договір № 6/1 від 24.05.2006 р. (т.1,а.с.10-12).
Згідно даного Договору Іпотекодавець передає Іпотекодержателю в іпотеку об'єкти нерухомого майна комплекс, розташований у м. Маріуполі, по проспекту Нахимова, 53 -основний будинок-кафе літ. А-1 з прибудовою магазином літ. А'-1 загальною площею 956,4 кв.м., основний будинок-топочна літ. Г-1 загальною площею 24,4 кв.м. для задоволення вимог Іпотекодержателя за кредитним договором № 6 від 24.05.2006 р. Заставна вартість майна становить 6 371 095грн.
Пунктом 2.1 договору іпотеки передбачено ,що за рахунок іпотеки задовольняються вимоги іпотекодержателя до ТОВ “Колесо-Центр” за кредитним договором № 6 від 24.05.2006р у повному обсязі,включаючи сплату процентів,неустойки,основної суми боргу,а також будь-яке збільшення цієї суми таабо процентів за основним зобов'язанням .
Відповідно до додаткової угоди № 6 від 24.04.2009р., до кредитного договору № 6 від 24.05.2006р. (т.1а.с.61-62), сторони внесли зміни в п. 1.1 кредитного договору, виклавши його в наступній редакції
“У відповідності з умовами цього договору Банк зобов'язується видати Позичальнику кредит в режимі не відновлювальної мультивалютної кредитної лінії на наступних умовах
ліміт кредитної лінії 6123000,00 гривень;
цільове використання кредиту -для поповнення оборотних та основних засобів підприємства;
кредит підлягає погашенню згідно графіку, який наведений в Додатку № 1 до цього Договору та є його невід'ємною частиною; кінцевий строк повернення кредиту 23 травня 2011 року;
відсотки за користування кредитом по строковій заборгованості в розмірі 12 (дванадцяти) ; річних до 31.12.2009 р., з 01.012010 р. відсотки за користування кредитом по строковій заборгованості в розмірі 25% річних;
комісія за оформлення та видачу кредиту -0% від суми кредиту;
проценти за безпідставне користування кредитом по строковій заборгованості -17 % річних до 31.12.2009 р., з 01.01.2010 р. проценти за безпідставне користування кредитом по строковій заборгованості в розмірі 30% річних.”.
5.Мотиви, з яких апеляційна інстанція виходила при прийнятті постанови
Згідно ст. 652 ЦК України у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений або розірваний за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов'язання.
Зміна обставин є істотною, якщо вони змінилися настільки, що, якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах .
Якщо сторони не досягли згоди щодо приведення договору у відповідність з обставинами, які істотно змінились, або щодо його розірвання, договір може бути розірваний, а з підстав, встановлених частиною четвертою цієї статті, - змінений за рішенням суду на вимогу заінтересованої сторони за наявності одночасно таких умов:
1) в момент укладення договору сторони виходили з того, що така зміна обставин не настане;
2) зміна обставин зумовлена причинами, які заінтересована сторона не могла усунути після їх виникнення при всій турботливості та обачності, які від неї вимагалися;
3) виконання договору порушило б співвідношення майнових інтересів сторін і позбавило б заінтересовану сторону того, на що вона розраховувала при укладенні договору;
4) із суті договору або звичаїв ділового обороту не випливає, що ризик зміни обставин несе заінтересована сторона.
Відповідно до ст. 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності і справедливості.
Згідно ст. 553,556 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку.
Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником.
Після виконання поручителем зобов'язання, забезпеченого порукою, кредитор повинен вручити йому документи, які підтверджують цей обов'язок боржника.
До поручителя, який виконав зобов'язання, забезпечене порукою, переходять усі права кредитора у цьому зобов'язанні, в тому числі й ті, що забезпечували його виконання.
До кожного з кількох поручителів, які виконали зобов'язання, забезпечене порукою, переходять права кредитора у розмірі частини обов'язку, що виконана ним.
Тобто обставиною, яка зумовила укладання між сторонами договору поруки, є прагнення забезпечити виконання боржником зобов'язань перед кредитором,шляхом виконання цього зобов'язання поручителем за боржника за рахунок свого майна і обставини, якими сторони керувалися при укладенні договору, на момент подання позову не змінилися.
Відповідно до ст. 42 ГК України підприємництво -це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктом господарювання (підприємця) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.
Згідно до ст. 44 ГК України підприємництво здійснюється на основі вільного вибору підприємцем видів підприємницької діяльності, комерційного розрахунку та власного комерційного ризику.
При укладенні господарського договору будь-яка особа здійснює оцінку свого інтересу від укладення того чи іншого договору, виходячи з усієї сукупності існуючих зовнішніх обставин, за яких він буде виконуватися, і певні прогнози відносно їх розвитку в майбутньому та забезпечення своїх інтересів на випадок можливих змін.
Судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції, що сам по собі факт коливання курсу іноземної валюти по відношенню до національної валюти, не може бути підставою для розірвання іпотечного договору , оскільки тенденція постійного поступового збільшення курсу іноземної валюти по відношенню до національної валюти України існувала як до укладення між сторонами іпотечного договору, так і протягом його дії.
Тобто, позивач до укладання з банком іпотечного договору мав змогу і повинен був проаналізувати тенденцію до зростання курсу та передбачити для себе всі негативні наслідки зазначеної тенденції на фінансовому ринку.
Крім того, судова колегія приймає до уваги, що у відповідності з додатковою угодою № 6 від 24.04.2009 р., до кредитного договору № 6 від 24.05.2006 р., Товариством з обмеженою відповідальністю “Колесо-Центр”, м. Маріуполь (Позичальник) та Закритим акціонерним товариством “Донгорбанк”, внесені зміни в п. 1.1 кредитного договору, відповідно до яких заборгованість за кредитним договором № 6 від 24.05.2006р. була переведена у національну валюту -гривню.
Щодо посилання позивача на настання світової фінансової кризи, то це не може вважатися істотною зміною обставин в розумінні ч.ч. 1, 2 ст. 652 Цивільного кодексу України, оскільки економічна криза в країні носить загальний характер та у повній мірі стосується обох сторін договору, не може бути самостійно віднесена до зміни обставин укладання конкретних договорів, якими сторони керувались, та підставою для розірвання договорів.
Так само не береться судом до уваги посилання позивача як на підставу розірвання іпотечного договору у відповідності до вимог ст. 652 ЦК України, на невжиття Національним банком України всіх необхідних заходів для запобігання настання негативних наслідків, оскільки надання оцінки діяльності Національного банку України, не є предметом розгляду даної справи.
За таких підстав, суд першої інстанції обґрунтовано відмовив у задоволенні позовних вимог Колективному підприємству “Центр-Сервіс”, м. Маріуполь.
Судова колегія вважає, що суд першої інстанції повно з'ясував обставини справи і дав їм правильну юридичну оцінку. Порушень чи неправильного застосування норм матеріального чи процесуального права при розгляді спору судовою колегією не встановлено, тому мотиви, з яких подана апеляційна скарга, не можуть бути підставою для скасування прийнятого у справі судового рішення.
Керуючись ст.99, ст.101, ст.102, п.1 ст.103, ст.105, Господарського процесуального кодексу України судова колегія, -
Рішення господарського суду Донецької області від 26.07.2010р. (повний текст підписано 29.07.2010р.) у справі № 39/80пд залишити без змін, а апеляційну скаргу Колективного підприємства “Центр-Сервіс”, м. Маріуполь - без задоволення.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Вищого господарського суду України у касаційному порядку через апеляційний господарський суд протягом двадцяти днів з дня прийняття постанови.
Головуючий Н.Л. Величко
Судді: І.В. Алєєва
А.М. М'ясищев
Повний текст постанови виготовлений та підписаний 22.09.2010р.
Надруковано: 5 прим.
1. позивачу
2. відповідачу
3 у справу
4 ДАГС