донецький апеляційний господарський суд
Постанова
Іменем України
20.09.2010 р. справа №39/81пд
Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого:Величко Н.Л.
суддівАлєєвої І.В. , М'ясищева А.М.
При секретарі Натаріній О.О.
За участю представників сторін:
від позивача: Мороз Ю.А. -за дов. від 01.04.2010р.
від відповідача: не з'явились
Розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю “Колесо-Центр”, м. Маріуполь
на рішення господарського суду Донецької області від 26.07.2010р. (повний текст підписано 29.07.2010р.) у справі № 39/81пд (головуючий суддя Морщагіна Н.С., судді Сгара Е.В., Плотніцький Б.Д.)
за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю “Колесо-Центр”, м. Маріуполь
до відповідача: Публічного акціонерного товариства “Донгорбанк”, м. Донецьк
про розірвання кредитного договору № 6 від 24.05.2006 р.
встановив:
1.Стислий виклад суті рішення місцевого господарського суду
Рішенням від 26.07.2010р. у справі № 39/81пд господарського суду Донецької області (головуючий суддя Морщагіна Н.С., судді Сгара Е.В., Плотніцький Б.Д.) відмовлено у задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю “Колесо-Центр”, м. Маріуполь, до Публічного акціонерного товариства “Донгорбанк”, м. Донецьк, про розірвання кредитного договору № 6 від 24.05.2006 р.
2. Підстави, з яких порушене питання про перегляд рішення
Позивач з прийнятим рішенням господарського суду не погодився та подав апеляційну скаргу в якій просить його скасувати та прийняти нове судове рішення, яким задовольнити його позовні вимоги.
Апеляційну скаргу мотивує тим, що при прийнятті рішення місцевим господарським судом були неправильно застосовані норми матеріального та процесуального права, не врахував всі обставини, на які посилався позивач, та не правильно встановив фактичні обставини, і внаслідок чого неправильно застосував законодавство.
Скаржник вважає, що суд першої інстанції позбавив його можливості довести обставини, на яких ґрунтується позовні вимоги позивача, а саме у тому, що істотні змини обставин були виявлені і в різкому спаду попиту та відповідно і ринковій вартості на заставне майно, яким забезпечувався основний кредит, підтвердженням чого є результати відповідної незалежної оцінки, але суд не прийняв це до уваги та не надав можливості долучити її, незалежну оцінку, до матеріалів справи.
Зазначає, що рішенням суду першої інстанції було встановлено, що сторони досягли згоди про видачу кредиту у валюті долари США і доказів, що курс долару якимось чином вплинув на господарську діяльність товариства, позивачем не представлено. Скаржник посилається на те, що він отримує свій прибуток у національній валюті - гривні, та відповідно до умов виконання оскаржуваного договору має купувати долари США за ціною значно вищою ніж та на яку позивач обґрунтовано сподівався на момент укладання договору та враховуючи зростання курсу долару США по відношенню до гривні збільшилися затрати позивача.
Посилається на те, що у рішенні суду зазначено, що зміна курсу іноземної валюти по відношенню до долара США не може бути підставою для розірвання кредитного договору, оскільки в Україні є тенденція постійного поступового збільшення курсу іноземної валюти по відношенню до національної валюти, та незмінність кусу гривні до іноземних валют законодавчо не закріплена, і позивач повинен був проаналізувати тенденцію зросту курсу та передбачити для себе всі негативні моменти зазначеної тенденції на фінансовому ринку. Скаржник вважає дане ствердження хибним, оскільки Національний банк України повинен був проаналізувати статистичний звіт, де у систематичному вигляді наводяться сумарні дані про зовнішньоекономічні операції країни з іншими країнами світу за певний проміжок часу, передбачити та вжити усі необхідні заходи для запобігання настання негативних наслідків.
Скаржник вважає, що він жодним чином не може нести ризики які покладені на відповідача діючим законодавством.
3. Доводи, викладені в запереченнях на апеляційну скаргу
Відповідач надав відзив на апеляційну скаргу в якому просить рішення суду залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення посилаючись на те, що рішення суду є законним та обґрунтованим, оскільки винесено в повній відповідності з нормами матеріального та процесуального права, при цьому були належним чином з'ясовані та доведені всі обставини, що мають значення для справи.
4.Апеляційною інстанцією встановлено:
24.05.2006 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю “Колесо-Центр”, м. Маріуполь (Позичальник) та Закритим акціонерним товариством “Донгорбанк”, правонаступником якого згідно п. 1.1 Статуту Товариства є відповідач (Банк), було укладено кредитний договір № 6 від 24.05.2006р. (а.с.10-12).
Згідно даного Договору Банк зобов'язався видати Позичальнику кредит в режимі поновлювальної кредитної лінії на наступних умовах:
максимальна сума заборгованості за кредитом -780000,00 доларів США;
цільове призначення кредиту -для конвертації валюти на поповнення оборотних та основних засобів підприємства та використання в подальшому на будівництво нового автосалону, авто мийки, агрегатного цеху, покупку обладнання та автомобілів та інші виробничі цілі підприємства;
строк повернення кредиту -згідно графіку, наведеному в додатку № 1 до цього Договору, дата кінцевого повернення кредиту -23 травня 2011 року;
відсотки за користування кредитом по строковій заборгованості в розмірі 12 (дванадцять) % річних;
комісія за невикористання суми кредитної лінії - в розмірі 0,72 % річних.
У відповідності з п. 7.1 Договору, останній набирає чинності з моменту підписання цього договору та припиняє свою дію після повного виконання Позичальником своїх зобов'язань, що випливають з договору.
Відповідно до додаткової угоди № 6 від 24.04.2009р., до кредитного договору № 6 від 24.05.2006р. (а.с.63-64), сторони внесли зміни в п. 1.1 кредитного договору, виклавши його в наступній редакції
“У відповідності з умовами цього договору Банк зобов'язується видати Позичальнику кредит в режимі не поновлювальної мультивалютної кредитної лінії на наступних умовах
ліміт кредитної лінії 6123000,00 гривень;
цільове використання кредиту -для поповнення оборотних та основних засобів підприємства;
кредит підлягає погашенню згідно графіку, який наведений в Додатку № 1 до цього Договору та є його невід'ємною частиною; кінцевий строк повернення кредиту 23 травня 2011 року;
відсотки за користування кредитом по строковій заборгованості в розмірі 12 (дванадцяти) ; річних до 31.12.2009 р., з 01.012010 р. відсотки за користування кредитом по строковій заборгованості в розмірі 25% річних;
комісія за оформлення та видачу кредиту -0% від суми кредиту;
проценти за безпідставне користування кредитом по строковій заборгованості -17 % річних до 31.12.2009 р., з 01.01.2010 р. проценти за безпідставне користування кредитом по строковій заборгованості в розмірі 30% річних.”.
У відповідності з п. 4 означеної Додаткової угоди, остання набирає чинності в момент її підписання.
5.Мотиви, за якими апеляційна інстанція виходила при прийнятті постанови
Відповідно до ст. 526 Цивільного Кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).
Згідно ст. 652 ЦК України у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений або розірваний за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов'язання.
Зміна обставин є істотною, якщо вони змінилися настільки, що, якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах .
Тобто, зміст прав та обов'язків, які виникли у сторін на підставі договору, доцільно змінити з метою зберегти той баланс інтересів сторін, якого було досягнуто при укладанні договору і який виявився порушеним у зв'язку з істотною зміною обставин.
Частиною 2 статті 652 Цивільного кодексу України, передбачено, що якщо сторони не досягли згоди щодо приведення договору у відповідність з обставинами, які істотно змінились, або щодо його розірвання, договір може бути розірваний, а з підстав, встановлених частиною четвертою цієї статті, - змінений за рішенням суду на вимогу заінтересованої сторони за наявності одночасно таких умов:
1) в момент укладення договору сторони виходили з того, що така зміна обставин не настане;
2) зміна обставин зумовлена причинами, які заінтересована сторона не могла усунути після їх виникнення при всій турботливості та обачності, які від неї вимагалися;
3) виконання договору порушило б співвідношення майнових інтересів сторін і позбавило б заінтересовану сторону того, на що вона розраховувала при укладенні договору;
4) із суті договору або звичаїв ділового обороту не випливає, що ризик зміни обставин несе заінтересована сторона.
Отже, для розірвання договору у разі істотної зміни обставин необхідно наявність всіх перелічених умов одночасно.
Суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що позивачем не доведено наявності всіх чотирьох умов, необхідних для розірвання кредитного договору у зв'язку із істотною зміною обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору.
Відповідно до ст. 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності і справедливості.
Статтею 42 ГК України визначено,що підприємництво -це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктом господарювання (підприємця) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.
Згідно до ст. 44 ГК України підприємництво здійснюється на основі вільного вибору підприємцем видів підприємницької діяльності, комерційного розрахунку та власного комерційного ризику.
При укладенні господарського договору будь-яка особа здійснює оцінку свого інтересу від укладення того чи іншого договору, виходячи з усієї сукупності існуючих зовнішніх обставин, за яких він буде виконуватися, і певні прогнози відносно їх розвитку в майбутньому та забезпечення своїх інтересів на випадок можливих змін.
Валютні курси, як зазначено у частині першій статті 8 Декрету Кабінету Міністрів України "Про систему валютного регулювання та валютного контролю", встановлюються Національним банком України за погодженням з Кабінетом Міністрів України.
Згідно Положення про встановлення офіційного курсу гривні до іноземних валют та курсу банківських металів, затвердженого постановою Правління Національного Банку України від 12 листопада 2003 року N 496, офіційний курс гривні до іноземних валют, зокрема до долара США, установлюється щоденно. Для розрахунку курсу гривні до іноземних валют використовується інформація про котирування іноземних валют за станом на останню дату.
Отже, незмінність курсу гривні до іноземних валют законодавчо не закріплена.
Таким чином, укладаючи спірний кредитний договір, сторони приймали на себе певні ризики, на випадок зміни валютного курсу та в момент укладення договору не мали будь-яких законних підстав вважати, що зміна встановленого валютного курсу не настане.
Судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції, що сам по собі факт коливання курсу іноземної валюти по відношенню до національної валюти, не може бути підставою для розірвання кредитного договору .
Відсутність у боржника необхідних коштів для виконання зобов'язань за кредитним договором не є підставою для розірвання договору .
Крім того, судова колегія приймає до уваги, що у відповідності з додатковою угодою № 6 від 24.04.2009 р., до кредитного договору № 6 від 24.05.2006 р., Товариством з обмеженою відповідальністю “Колесо-Центр”, м. Маріуполь (Позичальник) та Закритим акціонерним товариством “Донгорбанк”, внесені зміни в п. 1.1 кредитного договору, відповідно до яких заборгованість за кредитним договором № 6 від 24.05.2006р. була переведена у національну валюту -гривню.
Посилання позивача на настання світової фінансової кризи не може вважатися істотною зміною обставин в розумінні ч.ч. 1, 2 ст. 652 Цивільного кодексу України.
Щодо посилання позивача, як на підставу розірвання кредитного договору у відповідності до вимог ст. 652 ЦК України, на невжиття Національним банком України всіх необхідних заходів для запобігання настання негативних наслідків, то вони не беруться до уваги, оскільки надання оцінки діяльності Національного банку України, не є предметом розгляду даної справи.
Судова колегія вважає, що суд першої інстанції повно з'ясував обставини справи і дав їм правильну юридичну оцінку. Порушень чи неправильного застосування норм матеріального чи процесуального права при розгляді спору судовою колегією не встановлено, тому мотиви, з яких подана апеляційна скарга, не можуть бути підставою для скасування прийнятого у справі судового рішення.
Керуючись ст.99, ст.101, ст.102, п.1 ст.103, ст.105, Господарського процесуального кодексу України судова колегія, -
Рішення господарського суду Донецької області від 26.07.2010р. (повний текст підписано 29.07.2010р.) у справі № 39/81пд залишити без змін, а апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю “Колесо-Центр”, м. Маріуполь - без задоволення.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Вищого господарського суду України у касаційному порядку через апеляційний господарський суд протягом двадцяти днів з дня прийняття постанови.
Головуючий Н.Л. Величко
Судді: І.В. Алєєва
А.М. М'ясищев
Повний текст постанови виготовлений та підписаний 22.09.2010р.
Надруковано: 5 прим.
1. позивачу
2. відповідачу
3 у справу
4 ДАГС