23.09.2010 року Справа № 10/102-09
Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Лотоцької Л.О. -доповідача;
суддів: Стрелець Т.Г., Євстигнеєва О.С. (зміна складу судової колегії відбулася на підставі розпорядження секретаря судової палати Неклеси М.П. № 647 від 16.09.2010 року)
при секретарі судового засідання Соловйовій О.І.
За участю прокурора та представників сторін, які були присутні у судовому засіданні 16.09.2010 року:
прокурор: Киричок О.В. посвідчення № 112 від 12.07.2010 року
від позивача: Кучеренко М.А. представник, довіреність №601/01-53-10 від 28.12.09;
від відповідача: Фролов І.В. директор, наказ №8 від 03.11.98;
від відповідача: Балаян А.Г. представник, довіреність №01-17 від 13.04.10;
від відповідача: Гуденко Н.А. представник, довіреність №01-25 від 05.07.10;
від третьої особи: Крохмал С.М. представник, довіреність №10-222 від 22.04.10;
від третьої особи: Борисенко П.С. представник , довіреність №10-345 від 16.09.10.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційне подання Заступника прокурора Дніпропетровської області на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 08.06.2010 року по справі № 10/102-09
за позовом: Управління капітального будівництва Дніпропетровської обласної державної адміністрації, м. Дніпропетровськ
до: Товариства з обмеженою відповідальністю "Індіпендент", м. Дніпропетровськ
третя особа на стороні позивача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: Контрольно-ревізійне управління в Дніпропетровській області, м. Дніпропетровськ
про стягнення збитків у розмірі 2 031 014 грн.
У квітні 2009 року Управління капітального будівництва Дніпропетровської обласної державної адміністрації, м. Дніпропетровськ звернулося до господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Індіпендент", м. Дніпропетровськ за участю третьої особи на стороні позивача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Контрольно-ревізійного управління в Дніпропетровській області, м. Дніпропетровськ про стягнення з відповідача на користь позивача суми матеріальних збитків у розмірі 2 031 014 грн.
Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 08.06.2010 року по справі № 10/102-09 (суддя Кощеєв І.М.) в задоволенні позову відмовлено.
Не погодившись з вказаним рішенням суду першої інстанції, заступник прокурора Дніпропетровської області подав апеляційне подання, в якому просить рішення господарського суду Дніпропетровської області від 08.06.2010 року по справі № 10/102-09 скасувати та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.
Прокурор зазначає, що відповідач в порушення вимог договору № ДП-01-2001/01 та додаткових угод до цього договору, норм діючого законодавства документально не передав позивачу демонтовані матеріали та конструкції оздоровчого комплексу “Таврія”, які були складовані ним на будівельному майданчику та допустив їх втрату, та як наслідок, спричинив збитки державі у розмірі 2 031 014 грн. Вважає, що рішення суду першої інстанції ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права.
Відповідач у відзиві на апеляційне подання зазначає, що не отримував від позивача і не повинен був передавати (або відшкодувати їх вартість) демонтовані за договором та угодами договору будівельні конструкції. Відповідач вважає вимоги, викладені у апеляційному поданні такими, що не підлягають задоволенню та посилання апелянта на обставини відсутності дослідження під час проведення досудового слідства по кримінальній справі № 1-18/10 питання щодо наявності або відсутності неправомірних дій з боку відповідача під час виконання умов договору й угод договору, в тому числі подальших дій відповідача відносно державного майна, як на доказ наявності законних підстав для скасування рішення суду першої інстанції, необґрунтованими.
Третя особа у відзиві підтримує апеляційне подання в повному обсязі та зазначає, що незважаючи на обов'язок відповідача оцінити та передати демонтовані матеріали замовнику, відповідач не виконав вимоги Д.1.1-1-200 Правил визначення вартості будівництва та Положення про систему технічного обслуговування, ремонту та реконструкції житлових будівель в містах і селищах України, не зважаючи на те, що згідно з п.3.3 договору підряду зобов'язується виконати будівельно-монтажні роботи у відповідності з будівельними нормами та правилами.
Ухвалою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 05.07.2010 року апеляційна скарга була прийнята до розгляду, розгляд було призначено у судовому засіданні на 20.07.2010 року.
Ухвалою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 20.07.2010 року розгляд справи відкладався до 16.09.2010 року.
16.09.2010 року у судовому засіданні оголошено перерву на 23.09.2010 року.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення прокурора, представників сторін та третьої особи, перевіривши відповідність оскарженого рішення нормам діючого законодавства, Дніпропетровський апеляційний господарський суд дійшов висновку, що апеляційне подання не підлягає задоволенню, з наступних підстав:
29 січня 2001 року сторонами було укладено договір підряду № ДП-01-2001/01 на виконання будівельно-монтажних підрядних робіт, за умовами якого Управління капітального будівництва Дніпропетровської обласної державної адміністрації - замовник доручив Товариству з обмеженою відповідальністю "Індіпендент" -підрядник виконати будівельно-монтажні роботи по оздоровчому комплексу “Таврія” металоконструкцій, демонтаж м/к крівлі, монтаж металоконструкцій крівлі тощо.
Зміст та обсяг робіт в цілому (по етапам) визначається проектно-кошторисною документацією (п.2.1 договору).
Заявник зобов'язався прийняти роботу (п.1 договору).
18.09.2001 року, 19.11.2001 року, 30.11.2001 року, 24.12.2001 року, 28.12.2001 року, 01.09.2003 року, 30.12.2003 року сторонами були укладені додаткові угоди № 1-5, 9-78і до вказаного договору, якими були внесені зміни щодо вартості робіт та строку дії договору.
В період з 2001 по 2003 роки відповідачем виконувалися підрядні роботи, обсяги та вартість яких підтверджена актами приймання виконаних підрядних робіт форми № КБ-2В та актами вартості виконаних підрядних робіт та витрат форми № КБ-3.
У 2004 році фінансування об'єкту було припинено.
Позивач, посилаючись на те, що при проведенні демонтажу відповідач не оформив передачу демонтованих матеріальних цінностей відповідно до вимог законодавства з питань ведення бухгалтерського обліку, внаслідок чого відповідно до акту Контрольно-ревізійного управління в Дніпропетровській області від 03.05.2007 року № 05-21/015 державі в особі Управління капітального будівництва нанесені збитки в сумі 2 031 014 грн., просив на підставі ст.ст. 509,610,623,883 Цивільного кодексу України та ст.ст.173,193,224,225 Господарського кодексу України стягнути з відповідача збитки в розмірі 2 031 014 грн.
З матеріалів справи вбачається, що на виконання постанови слідчого з особливо важливих справ прокуратури Дніпропетровської області Контрольно-ревізійним управлінням в Дніпропетровській області (надалі -КРУ) в період з 11.04.2007 року по 03.05.2007 року проведена ревізія окремих питань фінансово-господарської діяльності Управління капітального будівництва Дніпропетровської обласної державної адміністрації за період з 01.01.2001 року по 01.04.2007 року.
Проведеною ревізією встановлена недостача демонтованих матеріальних цінностей -металоконструкцій, панелей покриття головного корпусу оздоровчого комплексу “Таврія” “Трімо”, дверних блоків, перегородки червоного дерева. За висновком КРУ розмір недостачі з урахуванням постанови Кабінету Міністрів України № 116 від 22.01.1996 року становив 2 054 057 грн.
Як зазначено в акті ревізії, недостача демонтованих матеріальних цінностей є наслідком неякісного проведення Управлінням капітального будівництва Дніпропетровської обласної державної адміністрації попередніх інвентаризацій майна оздоровчого комплексу “Таврія”, основними завданнями яких, відповідно до п.7 Інструкції по інвентаризації основних засобів, нематеріальних активів, товарно-матеріальних цінностей, грошових коштів і документів та розрахунків, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 11.08.1994 року № 69, що призвело до порушення вимог ст.10 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 року № 996-14.
Колегія суддів вважає, що в силу п.4 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України, п.4 Прикінцевих та перехідних положень Господарського кодексу України до цивільних, господарських відносин сторін повинні застосовуватися положення Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України, оскільки обов'язки сторін продовжували існувати після набрання ним чинності, що підтверджується постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 03.10.2007 року у справі № 10/144-07.
Відповідно до ст. 224 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управленою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також неодержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.
Згідно зі ст. 614 Цивільного кодексу України, особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини, якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання.
Відповідно до частин 1, 2, 4 ст. 623 Цивільного кодексу України, боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки. Розмір збитків, завданих порушенням зобов'язання, доказується кредитором. При визначенні неодержаних доходів (упущеної вигоди) враховуються заходи, вжиті кредитором щодо їх одержання.
У відповідності з вимогами п. 4 ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, у вигляді відшкодування збитків та моральної шкоди.
Для застосування такої міри відповідальності, як стягнення збитків, потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення:
1) протиправної поведінки;
2) збитків;
3) причинного зв'язку між протиправною поведінкою боржника та збитками;
4) вини.
За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає.
Згідно зі статтею 22 Цивільного кодексу України збитками є:
1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки);
2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
Як вбачається з листа слідчого з особливо важливих справ прокуратури Дніпропетровської області від 17.09.2008 року № 06/1-1183 вих.-08, який оцінюється колегією суддів відповідно до ст. 32 Господарського процесуального кодексу України, як письмовий доказ у справі:
Протягом 2001-2003 р. р. на замовлення Управління капітального будівництва Дніпропетровської обласної державної адміністрації Товариство з обмеженою відповідальністю "Індіпендент" та ПП „Південбуд” виконали роботи з демонтажу 8 з 12 поверхів головного корпусу оздоровчого комплексу “Таврія” вище позначки 0,00, внаслідок чого були отримані та складовані цими підрядниками на будівельному майданчику зворотні матеріали, як то: покриття головного корпусу конструкціями фірми „Трімо" у кількості 3 177 кв. м., металеві конструкції (колони, прогони, вузли, стропильні і підстропильні ферми, рамні конструкції тощо) у кількості 608,19 тонни, дверні блоки з червоного дерева у кількості 13 одиниць, а також перегородки з цього матеріалу.
Виконані Товариством з обмеженою відповідальністю "Індіпендент" та ПП „Південбуд" роботи з демонтажу конструкцій головного корпусу у вказаний час були прийняті та сплачені від особи замовника будівництва Управління капітального будівництва Дніпропетровської обласної державної адміністрації, на підставі отриманих від підрядників актів прийому виконаних підрядних робіт за ф. № КБ-2в та довідок про їх вартість за ф. № КБ-3, у яких кінцева сума у довідці про вартість виконаних робіт вказаними підприємствами не зменшувалася, відповідно - у актах приймання виконаних робіт вартість демонтованих матеріалів ними не вказувалася, тобто підрядники під час демонтажу конструкцій головного корпусу не отримували від замовника демонтовані матеріали, у зв'язку з чим вони не мали підстав для зменшення вартості виконаних на будівництві робіт на вартість демонтованих матеріалів.
За цих обставин керівники Управління капітального будівництва Дніпропетровської обласної державної адміністрації неналежно виконуючи покладені на них службові обов'язки зі збереження державного майна, в порушення вимог Порядку списання витрат по об'єктах незавершеного будівництва, що ліквідуються, затвердженого спільним наказом Міністерства статистики України, Міністерства економіки України, Міністерства фінансів України, Державного комітету у справах містобудування і архітектури України від 28.09.1995 року № 243/150/166/195, не прийняли заходів щодо прийняття на баланс управління отриманих від демонтажу головного корпусу оздоровчого комплексу “Таврія” вищевказаних зворотних матеріалів, не визначили матеріально-відповідальну особу за їх збереження, та не оприбуткували їх по бухгалтерському обліку управління у встановленому законодавством порядку.
Встановлено, що відповідно до чинного законодавства відповідальність за збереження отриманого від демонтажу головного корпусу оздоровчого комплексу “Таврія” державного майна несли колишні начальник Управління капітального будівництва Дніпропетровської обласної державної адміністрації Євсюков А.В. та головний бухгалтер Сояшник Н.Л.
Таким чином внаслідок неналежного невиконання Євсюковим А. В. та Сояшник Н. Л. своїх службових обов'язків з обліку, збереженню та витрачанню отриманих на баланс управління матеріальних цінностей, державі в особі Дніпропетровської облдержадміністрації заподіяні збитки на суму загальну суму 2 054 057 грн., яка підлягає відшкодуванню на її користь.
За даним фактом прокуратурою Дніпропетровської області порушена кримінальна справа № 95 за ознаками злочину, передбаченого ст. 367 ч. 2 Кримінального кодексу України ( службова недбалість ).
Постановою слідчого з особливо важливих справ прокуратури Дніпропетровської області від 10.08.2008 р. - Управління капітального будівництва Дніпропетровської обласної державної адміністрації визнане цивільним позивачем у кримінальній справі № 95. В зазначеній постанові слідчого вказується, що протягом 2001-2003 р. р., на замовлення Управління капітального будівництва Дніпропетровської обласної державної адміністрації Товариство з обмеженою відповідальністю "Індіпендент" та ПП ”Південбуд” виконали роботи з демонтажу головного корпусу оздоровчого комплексу “Таврія” в с. Олива АР Крим вище позначки 0,00, внаслідок чого були отримані та складовані цими підрядниками на будівельному майданчику зворотні матеріали, які відповідно до чинного законодавства є власністю замовника.
За цих обставин колишні начальник Управління капітального будівництва Дніпропетровської обласної державної адміністрації Євсюков А.В. та головний бухгалтер управління Сояшник Н.Л. неналежно виконуючи свої службові обов'язки не прийняли на баланс отримані від демонтажу головного корпусу оздоровчого комплексу “Таврія” матеріали, не визначили матеріально - відповідальну особу за їх збереження, та не оприбуткували по бухгалтерському обліку управління у встановленому порядку, внаслідок чого вони були протягом 2001-2006 р. р. викрадені невстановленими особами, чим державі заподіяні збитки на загальну суму 2 054 057 грн.
За вказаним фактом слідчим відділом прокуратури Дніпропетровської області порушено кримінальну справу № 95/1, за ознаками злочину, передбаченого ст. 367 ч.2 Кримінального кодексу України.
Вказану кримінальну справу було передано до Кіровського районного суду м. Дніпропетровська.
Після усунення обставин, що зумовили зупинення провадження у справі, останнє було поновлене.
23.03.2010 р. Кіровський районний суд м. Дніпропетровська по кримінальній справі № 1-18/10 по звинуваченню Сояшник Н. Л. в скоєнні злочину, передбаченого ст. 367 ч. 2 Кримінального кодексу України та Євсюкова А. В. в скоєні злочинів, передбачених ст. ст. 367 ч. 2. 365 ч. 3 Кримінального кодексу України, виніс постанову про припинення кримінальної справи у зв'язку із спливом строків давності, яка оцінюється колегією суддів як письмовий доказ у справі.
Вказаною постановою, суд припинив кримінальні справи по відношенню звинувачуваних Сояшник Н. Л. та Євсюкова А. В. в скоєні злочину, передбаченого ст. 367 ч. 2 Кримінального кодексу України, у зв'язку зі спливом строку давності, звільнивши вказаних осіб від кримінальної відповідальності по ст. 367 ч. 2 Кримінального кодексу України.
Кіровський районний суд м. Дніпропетровська від 23.03.2010 року в постанові по кримінальній справі № 1-18/10 зазначив, що органами досудового слідства Сояшник Н. Л. звинувачується у тому, що вона, будучи призначеною на посаду головного бухгалтера Управління капітального будівництва Дніпропетровської обласної державної адміністрації на протязі 2001-2004 року допустила службову недбалість, тобто невиконання нею обов'язків по забезпеченню повного оприбуткування та збереження матеріальних цінностей, які знаходились на балансі управління. Внаслідок недобросовісного відношення до них, призвела до крадіжки невстановленими особами державного майна в особливо великих розмірах, що спричинило вагому шкоду охоронюваним законом державним інтересам на суму 2 054 057 грн. та призвело до тяжких наслідків за ознаками нанесення шкоди державі, яка перевищує більш ніж на 250 разів неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Дії Сояшник Н. Л., які виражалися в невиконанні посадовою особою своїх службових обов'язків внаслідок недобросовісного відношення до них, що спричинило вагому шкоду охоронюваним законом державним інтересам, що спричинило тяжкі наслідки -службова недбалість, кваліфіковані органом досудового слідства по ч. 2 ст. 367 Кримінального кодексу України.
Органами досудового слідства Євсюков А. В. звинувачується в тому, що він будучи начальником управління капітального будівництва Дніпропетровської обласної державної адміністрації, держаним службовцем в період часу з 2001 по 2004 рік перевищив службові повноваження при укладанні з дочірнім підприємством „Вільно гірський державний гірничо-металургійний комбінат ДАК „Українські поліметали” договорів про сумісну діяльність та про дольову участь у будівництві оздоровчого комплексу „Таврія” в с. Олива Крим , перевищив службові повноваження при укладенні з виконкомом Дніпропетровської міської ради договору про дольову участь у будівництві оздоровчого комплексу “Таврія” в с. Олива Крим, перевищив службові повноваження при укладанні з Дніпропетровською торгово-промисловою палатою договорів про сумісну діяльність та дольову участь у будівництві оздоровчого комплексу “Таврія” в с. Олива АР Крим, перевищив повноваження при укладанні з ВАТ „ЕК „Дніпрообленерго” договору про дольову участь в будівництві оздоровчого комплексу “Таврія” с. Олива АР Крим, перевищив службові повноваження при укладанні з ВАТ ДП „Придніпровська залізниця” договору про дольову участь у будівництві оздоровчого комплексу “Таврія” с. Олива АР Крим, перевищив службові повноваження при укладанні з державним комунальним виробничим управлінням водопровідно-каналізаційного господарства м. Дніпропетровська договорів про сумісну діяльність в будівництві оздоровчого комплексу “Таврія” с. Олива АР Крим, перевищив службові повноваження при веденні господарських відносин з ДФ НАК „Украгролізинг” в будівництві оздоровчого комплексу “Таврія” с. Олива АР Крим, перевищив службові повноваження при передачі у власність ТОВ „будівельна фірма „Перспектива-1”, яке знаходиться в с. Олива АР Крим та належних Верховній Раді України оздоровчого корпуса (літ. Д), кліматопавільйону (літ. М) та котеджу № 4 (літ О) оздоровчого комплексу „Таврія”, перевищив службові повноваження при передачі у власність.
Також Євсюков А. В. звинувачується в недбалому відношенні по збереженню демонтованих конструкцій головного корпуса оздоровчого комплексу “Таврія” та незавершеного будівництвом котеджу № 3 оздоровчого комплексу “Таврія”.
Дії Євсюкова А. В., що виражалися в перевищенні службових повноважень, тобто умисному скоєні посадовою особою дій, які явно виходять за межі наданих йому законом прав та повноважень, що спричинили вагому шкоду державним інтересам та призвели до тяжких наслідків, органом досудового слідства кваліфіковані по ч. 3 ст. 365 Кримінального кодексу України.
Дії Євсюкова А. В., що виражалися в невиконанні посадовою особою своїх службових обов'язків внаслідок недобросовісного відношення до них, що спричинили вагому шкоду державним інтересам та призвели до тяжких наслідків, органом досудового слідства кваліфіковані по ч. 2 ст. 367 Кримінального кодексу України.
Приймаючи вказану постанову, Кіровський районний суд м. Дніпропетровська зазначив, що відповідно до ст. 49 Кримінального кодексу України особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з дня вчинення ним злочину середньої тяжкості минуло п'ять років.
З дня вчинення Сояшник Н. Л. злочину, що їй інкримінується пройшло більш ніж 5 років.
Як вбачається з матеріалів кримінальної справи, підсудний Євсюков А. В. вчинив злочин, що йому інкримінується, передбачений ст. 367 ч. 2 Кримінального кодексу України в період часу з 2001 по 2004 рік, його дії органами досудового слідства кваліфіковані по ч. 2 ст. 367 Кримінального кодексу України, санкція якої передбачає покарання у вигляді позбавлення волі до 5 років. Згідно ст. 12 Кримінального кодексу України цей злочин відноситься до злочинів середньої тяжкості.
З дня вчинення Євсюковим А. В. злочину, що йому інкримінується, передбаченого ст. 367 ч. 2 Кримінального кодексу України, пройшло більш ніж 5 років.
У відповідності до ч. 2 ст. 11-1 КПК України, суд в судовому засіданні при наявності підстав, вказаних в ч. 1 ст. 49 Кримінального кодексу України, припиняє кримінальну справу в зв'язку з закінченням строку давності у випадках, коли справа надійшла до суду з обвинувачувальним висновком.
Давність притягнення до кримінальної відповідальності, заключається в тому, що зі спливом відповідного проміжку часу з моменту вчинення злочину за умов, зазначених в ст. 49 Кримінального кодексу України, притягнення до кримінальної відповідальності винного не неможливе.
Таким чином, районний суд, встановивши наявність злочину, зазначеного у обвинувачувальному висновку, не притягнув до кримінальної відповідальності винних осіб у зв'язку із закінченням строку давності.
Оцінивши всі наведені докази у їх сукупності, відповідно до вимог ст.43 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів дійшла висновку про відсутність з боку відповідача порушення зобов'язання та про відсутність вини відповідача в недостачі матеріальних цінностей.
При цьому колегія суддів вважає помилковим застосування судом першої інстанції ст. 35 Господарського процесуального кодексу України, оскільки у вищенаведеній кримінальній справі вирок не виносився.
Вищий господарський суд у рекомендаціях від 01.04.1994 року № 02-5/215 "Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з відшкодуванням шкоди", із змінами та доповненнями від 29.12.2007 року № 04-5/239, роз'яснив, що відповідно до статті 35 Господарського процесуального кодексу України преюдиціальне значення для господарського суду мають вирок суду з кримінальної справи, що набрав законної сили, щодо певних подій та ким вони вчинені або рішення суду з цивільної справи, що набрало законної сили, щодо фактів, які встановлені судом. В інших випадках питання щодо вини конкретних осіб вирішується господарським судом самостійно за результатами дослідження всіх обставин та матеріалів справ, у тому числі матеріалів слідчих органів. Рішення господарського суду не може обґрунтовуватись тільки довідкою органу ДАІ або постановою про відмову у порушенні кримінальної справи.
Таким чином, матеріали слідчих органів та постанова суду кримінальної справи повинні оцінюватися судом як письмові докази у справі.
З урахуванням викладеного, відсутні елементи складу цивільного правопорушення, а саме -протиправна поведінка та вина відповідача, що виключає застосування такої міри відповідальності як стягнення збитків.
З огляду на вищенаведене, відсутні правові підстави для скасування судового рішення.
Керуючись ст.ст.103-105 Господарського процесуального кодексу України, Дніпропетровський апеляційний господарський суд, -
Апеляційне подання Заступника прокурора Дніпропетровської області залишити без задоволення.
Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 08.06.2010 року по справі № 10/102-09 залишити без змін.
Головуючий суддя Л. О. Лотоцька
Суддя Т.Г. Стрелець
Суддя О.С.Євстигнеєв