21.09.2010 року Справа № 17/121-10
Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Крутовських В.І.-доповідач,
суддів: Дмитренко А.К., Прокопенко А.Є.
при секретарі судового засідання Прудніковій Г.В.
За участю представників сторін:
від позивача: Кузьмін Р.В. представник, довіреність №28/04/1 від 28.04.10;
від позивача: Кузьміна О.П. представник, довіреність №26/01/1 від 26.01.10;
від відповідача: Ямковий В.Ф. представник, довіреність №03 від 01.02.10;
розглянувши апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю агрофірми “Олімпекс-Агро” на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 18.05.2010р. у справі № 17/121-10
за позовом селянського (фермерського) господарства “Швидко”, Дніпропетровська область, Новомосковський район, с. Івано-Михайлівка
до товариства з обмеженою відповідальністю агрофірми “Олімпекс-Агро”, Дніпропетровська область, Новомосковський район, с. Голубівка
про стягнення 89 795 грн. 65 коп.
Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 18.05.2010р. по справі № 17/121-10 (суддя - Суховаров А.В.) позов селянського (фермерського) господарства “Швидко” (Дніпропетровська область, Новомосковський район, с. Івано-Михайлівка) до товариства з обмеженою відповідальністю агрофірми “Олімпекс-Агро” (Дніпропетровська область, Новомосковський район, с. Голубівка) про стягнення 97 031 грн. 31 коп. (з урахуванням уточнень до позовної заяви без номера і дати отримано господарським судом 18.05.10р.) задоволено в повному обсязі.
Оскаржуючи рішення господарського суду Дніпропетровської області від 18.05.2010р. по справі № 17/121-10, товариство з обмеженою відповідальністю агрофірма “Олімпекс-Агро” просить його скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову повністю, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права.
07.09.2010р. позивач надав відзив на апеляційну скаргу, у якому просить залишити рішення господарського суду Дніпропетровської області від 18.05.2010р. по справі № 17/121-10 без змін, а апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю агрофірми “Олімпекс-Агро” -без задоволення.
Перевіривши матеріали справи, заслухавши представників сторін, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що рішення господарського суду підлягає частковому скасуванню, а апеляційна скарга - задоволенню частково, приймаючи до уваги наступне.
Як вбачається із матеріалів справи, 24.03.2009р. між селянським (фермерським) господарством “Швидко” (Постачальник) та товариством з обмеженою відповідальністю агрофірми “Олімпекс-Агро” (Покупець) було укладено договір поставки № 115 (далі - договір), за умовами якого Постачальник (позивач по справі) взяв на себе зобов'язання поставити та передати у власність Покупця (відповідач по справі) насіння соняшника товарного (Товар), а Покупець зобов'язався прийняти та своєчасно здійснити оплату товару на умовах даного договору (п. 1.1. договору).
Згідно п. 2.1. договору кількість поставляємого товару складає 54 тони (+/-10%).
Повну оплату вартості поставленого товару відповідно до п. 6.2. договору Покупець зобов'язаний провести в строк до 30.08.09р.
Розрахунки за товар який підлягає поставці здійснюється Покупцем у національній валюті України в безготівковому порядку на поточний рахунок Постачальника. Оплата вважається здійсненою, а обов'язки Покупця по оплаті товару виконаними з моменту списання грошових коштів з розрахункового рахунку Покупця (п. 6.1. договору).
Відповідно до вимог ст. 193 Господарського кодексу України та ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до закону, інших правових актів та умов договору; одностороння відмова від виконання зобов'язання і одностороння зміна умов договору не допускається.
Відповідно до п.1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Згідно статті 530 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватись в установлений законом або договором строк.
Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки та відшкодування збитків.
На виконання умов зазначеного договору позивач поставив та передав відповідачу насіння соняшника у кількості 54,343 тони на загальну суму 96 676 грн. 30 коп., що підтверджується накладною № 03/04 від 03.04.09р. та довіреністю на отримання № 000537 від 02.04.2009р. (а.с. 14-15).
Відповідач, у свою чергу, не виконав свого зобов'язання щодо оплати товару в повному обсязі, а оплатив позивачу поставлений товар частково в сумі 15 000 грн. 00 коп.
У зв'язку з чим, позивач звернувся до суду з позовною заявою та з урахуванням уточнень до позовної заяви отриманої господарським судом 18.05.10р. просить суд у примусовому порядку стягнути з відповідача на його користь 81 676 грн. 31 коп. основного боргу, 7 958 грн. 54 коп. пені, 6 228 грн. 38 коп. індексу інфляції, 1 168 грн. 08 коп. 3% річних, а всього 97 031 грн. 31 коп. заборгованості за порушення виконання зобов'язань по договору поставки № 115 від 24.03.09р.
До предмету доказування у даній справі відноситься встановлення судом на підставі належних засобів доказування факт поставки позивачем відповідачу товару на загальну суму 96 676 грн. 30 коп., тобто підтвердження факту виникнення у відповідача зобов'язань за договором поставки № 115 від 24.03.09р.
Відповідно до ч. 1 ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Згідно ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Відповідно до ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Підтвердженням факту поставки товару та отримання його відповідачем без будь-яких заперечень та зауважень є накладна № 03/04 від 03.04.09р. та довіреність на отримання № 000537 від 02.04.2009р.
Крім того, факт поставки товару у кількості 54,343 тони на загальну суму 96 676 грн. 30 коп. не спростовується відповідачем, представник якого в судовому засіданні визнав факт заборгованості основного боргу.
Позивач звертався з листом-вимогою Вих. № 04/09-1 від 04.09.2009р. та листом-вимогою Вих. 26/10-1 від 26.10.2009р. до відповідача з проханням сплатити існуючу заборгованість у розмірі 81676 грн. 30 коп. за договором поставки № 115 від 24.03.09р., докази направлення яких містяться в матеріалах справи (а.с. 8-11).
Однак, надіслані позивачем вимоги було залишено відповідачем без відповіді.
Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Тому є наявними правові підстави для стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за договором поставки № 115 від 24.03.09р. в сумі 81676 грн. 30 коп., які не були сплачені відповідачем.
Посилання відповідача в апеляційній скарзі на існування між сторонами інших договірних господарських правовідносин, за якими у позивача існує перед відповідачем заборгованість не може бути підставою для зарахування цієї заборгованості в рахунок несплаченої заборгованості відповідача перед позивачем за договором поставки № 115 від 24.03.09р. з наступних підстав.
В даному випадку предметом розгляду є порушення виконання відповідачем зобов'язань виключно за договором поставки № 115 від 24.03.09р.
І сторонами не було надано належних доказів, які б підтвердили взаємозарахування однорідних вимог між сторонами.
Виконання зобов'язання може забезпечуватися відповідно до ст. 546 Цивільного кодексу України неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.
Згідно ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Відповідно до п 8.3. договору у випадку прострочення Покупцем терміну оплати товару, він повинен сплатити Постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діяла в період прострочення від суми простроченого платежу за кожен день прострочення.
На підставі вищенаведеного позивачем було обґрунтовано нараховано пеню за весь час прострочення у розмірі 7 958 грн. 54 коп., які також підлягають стягненню.
Крім цього, згідно ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити борг з урахуванням індексу інфляції, а також три проценти річних з простроченої суми, якщо законом або договором не встановлений інший розмір процентів.
У заяві про уточнення суми позову, отриманої господарським судом 18.05.2010 р., позивачем було нараховано відповідачу суму 6 228 грн. 38 коп. індексу інфляції за спірний період, а також суму 1 168 грн. 08 коп. 3% річних.
Посилання відповідача в судовому засіданні не неправомірність прийняття господарським судом уточнень до позовної заяви від 18.05.10р. обґрунтовані та підлягають прийняттю до уваги суду з наступних підстав.
Позивачем у позовній заяві не пред'являлися вимоги про стягнення інфляційних витрат і річні, тому надіславши до суду заяву про уточнення позовних вимог позивач фактично подав заяву про нові вимоги, які не були зазначені у тексті позовної заяви.
В даному випадку не було вимоги про збільшення розміру позовних вимог, оскільки під збільшенням розміру позовних вимог слід розуміти збільшення суми позову за тією ж вимогою, яку було заявлено у позовній заяві. Згідно роз'яснення Вищого арбітражного суду України від 10.12.96 р. № 02-5/422 “Про судове рішення” позивач має право заявити про зміну предмета чи підстав позову безпосередньо в засіданні суду. При цьому повинні бути дотримані права відповідача стосовно надання пояснень чи заперечень щодо зміненого предмета чи підстав позову. Зміна в рішенні господарського суду предмета, підстав позову за заявою позивача, зроблено безпосередньо в засіданні суду, допустима лише, якщо при цьому не порушено процесуальних прав відповідача, і відповідачеві було надано можливість подання доказів щодо нового предмета, підстав позову та наведення його доводів у судовому засіданні. У зв'язку з висуненням позивачем додаткових, змінених чи нових вимог до відповідача останній вправі вимагати відкладення розгляду справи для подання відповідних доказів.
Позивачем 18.05.2010 р. було заявлено вимоги у розмірі 6228 грн. 39 коп. інфляційних втрат та 1168 грн. 08 коп. - 3% річних.
Господарським судом Дніпропетровської області 18.05.2010 р. було прийнято рішення про задоволення вимог позивача, що порушило права відповідача, який не отримав від позивача заяви про уточнення позовних вимог і не мав можливості подання доказів щодо нових вимог позивача, наведення його доводів у судовому засіданні.
З огляду на вищевикладене, висновки господарського суду в частині стягнення інфляційних і річних підлягають скасуванню.
Приймаючи до уваги викладене, рішення господарського суду підлягає частковому скасуванню, а апеляційна скарга -задоволенню в частині інфляційних і річних.
Керуючись ст. ст. 99, 101, 103 - 105 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю агрофірми “Олімпекс-Агро” -задовольнити частково.
Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 18.05.2010р. у справі № 17/121-10 скасувати в частині стягнення інфляційних і річних. В решті рішення залишити без змін.
Наказ господарського суду Дніпропетровської області, виданий 07.06.2010 р. по справі № 17/121-10, визнати таким, що не підлягає виконанню в частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю “Агрофірма “Олімпекс-Агро” (с. Голубівка, Новомосковського району, Дніпропетровської області, вул. Леніна, 10, ЄДРПОУ 30195842) на користь Селянського (фермерського) господарства “Швидко” (с. Івано-Михайлівка, Новомосковського району, Дніпропетровської області, код ЄДРПОУ 31426214) індексу інфляції -6228 грн. 38 коп., 3% річних -1168 грн. 08 коп., 73 грн. 97 коп. держмита.
Стягнути з Селянського (фермерського) господарства “Швидко” (с. Івано-Михайлівка, Новомосковського району, Дніпропетровської області, код ЄДРПОУ 31426214) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Агрофірма “Олімпекс-Агро” (с. Голубівка, Новомосковського району, Дніпропетровської області, вул. Леніна, 10, ЄДРПОУ 30195842) 37 грн. витрат на апеляційне оскарження.
Виконання даної постанови доручити господарському суду Дніпропетровської області.
Головуючий В.І. Крутовських
Суддя А.К. Дмитренко
Суддя А.Є. Прокопенко