20 вересня 2010 року Справа №07/1331
За позовом фермерського господарства “Ольвія”
до спілки фермерів “Деметра”,
до фермерського господарства “Шипельова О.А.”,
до фермерського господарства “Оріон”,
треті особи на стороні позивача без самостійних вимог на предмет спору:
закрите акціонерне товариство “Агротехнологічна компанія “Подолія”
та товариство з обмеженою відповідальністю “Транс -Логістік Плюс”
про стягнення 3580054грн. 09коп. збитків
Суддя Дорошенко М.В.
Секретар судового засідання Ковба І.М.
Представники сторін та третіх осіб:
від позивача: Бабенко С.В. -за довіреністю від 20.07.2010р.;
від першого відповідача: Волинець Г.І. -директор спілки, Лещинський О.Й. - за довіреністю від 04.03.2010р., Кулик В.Б. -за довіреністю від 13.09.2010р.;
від другого відповідача: Шипельов О.А. - голова господарства, Лещинський О.Й. -за довіреністю від 04.03.2010р.;
від третього відповідача: Дишлева Л.Д. -за довіреністю від 22.07.2010р., Лещинський О.Й.- -за довіреністю від 04.03.2010р.;
від третіх осіб: не з'явилися;
Заявлено позов про стягнення солідарно з відповідачів на користь позивача 3580054 грн. 09коп. збитків у вигляді упущеної вигоди, завданих позивачу порушенням відповідачами його майнових прав.
Заявою від 20.07.2010р. позивач в порядку уточнення позовних вимог визначив стягувану суму збитків як суму витрат, понесених ним внаслідок порушення відповідачами його майнових прав.
Господарський суд прийняв це уточнення позивачем позовних вимог.
В обґрунтування позову позивач зазначив, що відповідачі самовільно захватили і більше як півтора року утримували належні позивачу на праві власності об'єкти нерухомого майна: вагову току дільниці №2, покриття току дільниці №2 та ЗАВ -40 дільниці №2, розташовані за адресою: вулиця Чернишевського, 31(б), село Матусів, Шполянський район, Черкаська область. Такою протиправною поведінкою відповідачів позивачу були створені перешкоди у виконанні ним за допомогою вказаних об'єктів нерухомого майна своїх зобов'язань за укладеним із закритим акціонерним товариством “Агротехнологічна компанія “Подолія” договором про надання послуг від 06.07.2008р. №1/п і додатковою угодою до нього від 04.07.2009р., внаслідок чого цьому товариству було завдано збитків у сумі 3580054 грн. 09 коп., які позивач відшкодував товариству з обмеженою відповідальністю “Транс -Логістік Плюс” як новому кредитору, до якого на підставі укладеного ним із закритим акціонерним товариством “Агротехнологічна компанія “Подолія” договору уступки вимоги від 02.12.2009р., перейшло право вимоги за договором про надання послуг від 06.07.2008р. №1/п і додатковою угодою до нього від 04.07.2009р. Витрати на відшкодування товариству з обмеженою відповідальністю “Транс -Логістік Плюс” збитків у сумі 3580054 грн. 09 коп. позивач вважає своїми збитками, завданими йому порушенням відповідачами його майнових прав.
У засіданні суду представник позивача підтримав позов з викладених у ньому підстав.
Відповідачі проти позову заперечили, оскільки вважають його необґрунтованим та таким, що не підтверджується належними доказами.
У спільному відзиві на позов відповідачі вказали на бездоказовість твердження позивача про заволодіння (захват) ними вказаних у позові об'єктів нерухомого майна, на недостовірність поданих позивачем доказів, на відсутність у позивача права власності на ці об'єкти нерухомого майна, на відсутність доказів, які б підтверджували завдані закритому акціонерному товариству “Агротехнологічна компанія “Подолія” збитки та на необґрунтованість розрахунку суми цих збитків.
Крім того, спілка фермерів “Деметра” вказала на неправильне застосування позивачем норм матеріального права, яке регулює відносини, пов'язані з відшкодуванням шкоди, на недоведеність позивачем: неправомірності поведінки спілки, наявності у нього шкоди, причинного зв'язку між протиправною поведінкою спілки та шкодою і вини спілки.
У засіданні суду представники відповідачів підтримали заперечення проти позову.
Треті особи були належним чином (за адресами їх місцезнаходження, зазначеними в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців) повідомлялися судом про дати, час і місце засідань суду, проте їх представники в жодне судове засідання не з'явилися.
Закрите акціонерне товариство “Агротехнологічна компанія “Подолія” заявило письмове клопотання від 06.09.2010р. про розгляд справи за відсутності його представника.
Товариство з обмеженою відповідальністю “Транс -Логістік Плюс” не повідомило господарський суд про причини нез'явлення свого представника в судові засідання.
Нез'явлення представників третіх осіб у судові засідання не перешкоджає вирішенню спору за наявними у справі матеріалами.
Дослідивши наявні у справі письмові докази, заслухавши пояснення учасників судового процесу, господарський суд
5 травня 2008р. сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю “Матусів”, як продавець, і фермерське господарство “Ольвія”, як покупець, уклали договір купівлі-продажу №1, згідно з яким продавець продав покупцю, а останній купив за 20100 грн. ряд об'єктів нерухомого майна, розташованих в селі Матусів Шполянського району Черкаської області, у тому числі: вагову току дільниці №2, покриття току дільниці №2 та ЗАВ -40 дільниці №2.
У п. 4.3 договору купівлі-продажу від 05.05.2008р. №1 його сторони передбачили, що право власності на майно у покупця виникає з моменту його приймання-передачі по акту.
Згідно з п. 5.2 договору купівлі-продажу від 05.05.2008р. №1 продавець зобов'язався за власний рахунок нотаріально посвідчити цей договір.
Того ж дня -05.05.2008р. сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю “Матусів” і фермерське господарство “Ольвія” склали акт приймання-передачі майна, за яким продавець передав покупцю, а останній прийняв куплене ним у продавця за договором купівлі-продажу від 05.05.2008р. №1 майно, у тому числі: вагову току дільниці №2, покриття току дільниці №2 та ЗАВ -40 дільниці №2.
Договір купівлі-продажу від 05.05.2008р. №1 нотаріально посвідчений не був.
Рішенням господарського суду Черкаської області від 27.06.2008р. у справі №05/2768 був частково задоволений позов фермерського господарства “Ольвія” до сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю “Матусів” про визнання права власності та визнання договору дійсним. Господарський суд Черкаської області визнав дійсним укладений між сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю “Матусів” і фермерським господарством “Ольвія” та нотаріально не посвідчений договір купівлі-продажу від 05.05.2008р. №1. В частині вимоги про визнання права власності на майно господарський суд Черкаської області прийняв відмову позивача від позову і припинив у зв'язку з цим провадження у справі.
8 липня 2008р. рішення господарського суду Черкаської області від 27.06.2008р. у справі №05/2768 набрало законної сили.
Державної реєстрація договору купівлі-продажу від 05.05.2008р. №1 не була здійснена.
29 вересня 2008р. Шполянським виробничим відділком комунального підприємства “Черкаське обласне об'єднане бюро технічної інвентаризації” на підставі договору купівлі-продажу від 05.05.2008р. №1 та рішення господарського суду Черкаської області від 27.06.2008р. у справі №05/2768 було прийняте рішення про реєстрацію за фермерським господарством “Ольвія” права власності на куплені ним за цим договором будівлі та споруди.
7 жовтня 2008р. Шполянський виробничий відділок комунального підприємства “Черкаське обласне об'єднане бюро технічної інвентаризації” видав фермерському господарству “Ольвія” витяг №20493370 про реєстрацію за ним права власності на куплені за договором купівлі-продажу від 05.05.2008р. №1 будівлі та споруди.
6 липня 2008р. фермерське господарство “Ольвія”, як виконавець, і закрите акціонерне товариство “Агротехнологічна компанія “Подолія”, як замовник, уклали письмовий договір про надання послуг №1/п. Згідно з цим договором виконавець зобов'язався за допомогою вагової току дільниці №2, покриття току дільниці №2 та ЗАВ -40 дільниці №2, розташованих за адресою: вулиця Чернишевського, 31(б), село Матусів, Шполянський район, Черкаська область, надати замовнику послуги з приймання, зважування, очистці та відпуску зерна ячменю, соняшника, сої та кукурудзи за плату, яка на 50 % має бути меншою від вартості на такі послуги відкритого акціонерного товариства “Лебединський насіннєвий завод”.
Пунктом 4.2 договору про надання послуг від 06.07.2008р. №1/п його сторони встановили, що вартість зважування зерна ячменю, соняшника, сої та кукурудзи становить 3 грн. за тонну, вартість приймання -3 грн. 62 коп. за тонну, вартість очистки -1 грн. 88 коп. за 1 тоннопроцент і вартість відпуску -13 грн. 50 коп. за тонну.
Згідно з 4.3 договору про надання послуг від 06.07.2008р. №1/п замовник зобов'язався оплатити надані виконавцем послуги до 25 листопада 2008 р.
Відповідно до п. 5.2 договору про надання послуг від 06.07.2008р. №1/п у випадку не надання виконавцем за увесь час дії договору послуг з приймання, зважування, очистці та відпуску зерна незалежно від обставин та причин, він зобов'язаний відшкодувати замовнику втрачену вигоду або передати в натурі зерно згідно з актом приймання-передачі за ціною, що склалася в регіоні на момент передачі зерна замовнику за увесь час ненадання таких послуг.
У п.6.1 договору про надання послуг від 06.07.2008р. №1/п зазначено, що цей договір набирає чинності з моменту його укладення і діє до 30 листопада 2009р.
Кількість зерна ячменю, соняшника, сої та кукурудзи, яке виконавець зобов'язався прийняти, зважити, очистити та відпустити, договором про надання послуг від 06.07.2008р. №1/п не була передбачена.
В 2008р. фермерське господарство “Ольвія” зобов'язання за договором про надання послуг від 06.07.2008р. №1/п не виконало.
Письмовою претензією від 01.12.2008р. №С49/11 закрите акціонерне товариство “Агротехнологічна компанія “Подолія” пред'явило фермерському господарству “Ольвія”, вимогу про відшкодування йому збитків у сумі 1829206грн. 09 коп., завданих невиконанням фермерським господарством “Ольвія” своїх зобов'язань за договором про надання послуг від 06.07.2008р. №1/п щодо приймання, зважування, очистці та відпуску 71400 тонн зерна ячменю, соняшника, сої та кукурудзи, у тому числі: 1642320 грн. у вигляді втраченої вигоди і 186886 грн. 09 коп. у вигляді витрат на сушку 1900 тонн зерна соняшника, яке намокло.
4 липня 2009р. фермерське господарство “Ольвія” і закрите акціонерне товариство “Агротехнологічна компанія “Подолія” уклали додаткову угоду до договору про надання послуг від 06.07.2008р. №1/п, якою в п. 4.2 договору передбачили, що в 2009р. вартість зважування зерна ячменю, соняшника, сої та кукурудзи становить 3 грн. за тонну, вартість приймання -4 грн. 63 коп. за тонну, вартість очистки -2 грн. 38 коп. за 1 тоннопроцент і вартість відпуску -12 грн. 50 коп. за тонну.
Крім того, цією додатковою угодою її сторони змінили п. 4.4 договору про надання послуг від 06.07.2008р. №1/п і встановили новий строк оплати замовником послуг виконавця -до 25 листопада 2009р.
В 2009р. фермерське господарство “Ольвія” зобов'язання за договором про надання послуг від 06.07.2008р. №1/п не виконало.
Письмовою претензією від 30.11.2009р. №С52/12 закрите акціонерне товариство “Агротехнологічна компанія “Подолія” пред'явило фермерському господарству “Ольвія”, вимогу про відшкодування йому збитків у сумі 3580054 грн. 09 коп., у тому числі: 1829206 грн. 09 коп. за 2008р. згідно з претензією від 01.12.2008р. №С49/11 і 1750848 грн. за 2009р. у вигляді втраченої вигоди.
Фермерське господарство “Ольвія” претензії закритого акціонерного товариства “Агротехнологічна компанія “Подолія” від 01.12.2008р. №С49/11 і від 30.11.2009р. №С52/12 залишило без задоволення.
2 грудня 2009р. закрите акціонерне товариство “Агротехнологічна компанія “Подолія”, як первісний кредитор, і товариство з обмеженою відповідальністю “Транс -Логістік Плюс”, як новий кредитор, уклали письмовий договір уступки вимоги, за яким первісний кредитор передав свої права по відношенню до фермерського господарства “Ольвія” за договором про надання послуг від 06.07.2008р. №1/п і додатковою угодою до нього від 04.07.2009р. новому кредитору.
Письмовим повідомленням від 03.12.2009р. №С53/14 закрите акціонерне товариство “Агротехнологічна компанія “Подолія” повідомило фермерське господарство “Ольвія” про уступку ним товариству з обмеженою відповідальністю “Транс -Логістік Плюс” права вимоги за договором про надання послуг від 06.07.2008р. №1/п і додатковою угодою до нього від 04.07.2009р.
Письмовою претензією від 25.12.2009р. №11 товариство з обмеженою відповідальністю “Транс -Логістік Плюс” з посиланням на укладений ним із закритим акціонерним товариством “Агротехнологічна компанія “Подолія” договір уступки вимоги від 02.12.2009р. пред'явило фермерському господарству “Ольвія” вимогу про сплату протягом 20 днів боргу у сумі 3580054 грн. 09 коп.
За платіжними дорученнями від 13.01.2010р. №7, №8, №9, від 14.01.2010р. №10, №11, №12, від 15.01.2010р. №25, №26, №27 і від 19.01.2010р. №28 і №29 фермерське господарство “Ольвія” перерахувало на рахунок товариству з обмеженою відповідальністю “Транс - Логістік Плюс” в установі банку 3580054 грн. 09 коп. як відшкодування завданої шкоди згідно з претензією від 25.12.2009р. №11.
Сплачену товариству з обмеженою відповідальністю “Транс -Логістік Плюс” суму 3580054 грн. 09 коп. фермерське господарство “Ольвія” вважає своїми збитками, завданими йому внаслідок порушення відповідачами його прав власника на об'єкти нерухомого майна: вагову току дільниці №2, покриття току дільниці №2 та ЗАВ -40 дільниці №2, розташовані по вулиці Чернишевського, 31(б) села Матусів Шполянського району Черкаської області. Ці порушення полягали у фактичному утриманні відповідачами вказаних об'єктів нерухомого майна в 2008, 2009 роках у своєму володінні, що перешкоджало використанню їх фермерським господарством “Ольвія” для виконання зобов'язань за договором про надання послуг від 06.07.2008р. №1/п і додатковою угодою до нього від 04.07.2009р.
Статтею 13 Цивільного кодексу України передбачено, що при здійсненні своїх прав особа зобов'язана утримуватися від дій, які б могли порушити права інших осіб. Не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах.
Статтею 16 Цивільного кодексу України передбачено відшкодування збитків як спосіб відшкодування майнової шкоди.
Під збитками ст. 22 Цивільного кодексу України визначає втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки), а також доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
Згідно з ч. 3 ст. 386 Цивільного кодексу України власник, права якого порушені, має право на відшкодування завданої йому майнової та моральної шкоди.
Статтею 20 Господарського кодексу України передбачений захист прав та законних інтересів шляхом відшкодування збитків.
Відповідно до ч. 3 ст. 147 Господарського кодексу України збитки, завдані суб'єкту господарювання порушенням його майнових прав громадянами чи юридичними особами, а також органами державної влади чи органами місцевого самоврядування, відшкодовуються йому відповідно до закону.
Відповідно до ст. 224 Господарського кодексу України під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.
Позивач і відповідачі не перебували у договірних відносинах, тому до спірних правовідносин слід застосовувати главу 82 Цивільного кодексу України.
Частиною 1 ст. 1166 Цивільного кодексу України встановлено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Згідно з ч. 1 ст.1192 Цивільного кодексу України з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов'язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі.
Отже, для відшкодування шкоди за правилами ст. 1166 ЦК необхідно довести такі факти:
неправомірність поведінки особи;
наявність шкоди;
причинний зв'язок між протиправною поведінкою та шкодою;
вину завдавача шкоди.
З огляду на доводи позивача про те, що збитки йому були завдані порушенням відповідачами його майнових прав (прав власника) на об'єкти нерухомого майна, позивач повинен довести наявність у нього таких майнових прав.
Згідно з ч. 1 ст. 210 Цивільного кодексу України правочин підлягає державній реєстрації лише у випадках, встановлених законом. Такий правочин є вчиненим з моменту його державної реєстрації.
Відповідно до ч. 3 та ч. 4 ст. 334 Цивільного кодексу України право власності на майно за договором, який підлягає нотаріальному посвідченню, виникає у набувача з моменту такого посвідчення або з моменту набрання законної сили рішенням суду про визнання договору, не посвідченого нотаріально, дійсним. Якщо договір про відчуження майна підлягає державній реєстрації, право власності у набувача виникає з моменту такої реєстрації.
Частиною 3 ст. 640 Цивільного кодексу України встановлено, що договір, який підлягає нотаріальному посвідченню або державній реєстрації, є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення або державної реєстрації, а в разі необхідності і нотаріального посвідчення, і державної реєстрації - з моменту державної реєстрації.
Стаття 657 Цивільного кодексу України передбачає, що договір купівлі-продажу земельної ділянки, єдиного майнового комплексу, житлового будинку (квартири) або іншого нерухомого майна укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню та державній реєстрації.
Державна реєстрація договорів купівлі-продажу нерухомого майна здійснюється відповідно до Тимчасового порядку державної реєстрації правочинів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26 травня 2004 року №671. Згідно з цим Тимчасовим порядком державна реєстрація договорів купівлі-продажу нерухомості здійснюється шляхом внесення нотаріусом запису до Державного реєстру правочинів одночасно з його нотаріальним посвідченням.
Отже, в силу ч. 1 ст. 210 та ст. 657 Цивільного кодексу України укладений між сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю “Матусів” і фермерським господарством “Ольвія” договір купівлі-продажу від 05.05.2008р. №1 підлягає нотаріальному посвідченню та державній реєстрації.
З визнанням за рішенням господарського суду Черкаської області від 27.06.2008р. у справі №05/2768 договору купівлі-продажу від 05.05.2008р. №1 дійсним відпадає необхідність у нотаріальному посвідченні цього договору, але не відпадає необхідність у його державній реєстрації.
Нездійснення державної реєстрації договору купівлі-продажу від 05.05.2008р. №1 відповідно до Тимчасового порядку державної реєстрації правочинів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26 травня 2004 року №671 в силу ч. 1 ст. 210, ч. 4 ст. 334, ч. 3 ст. 640 Цивільного кодексу України означає, що цей договір є неукладеним і у покупця - фермерського господарства “Ольвія” не виникло право власності на вказані у цьому договорі об'єкти нерухомого майна, у тому числі на: вагову току дільниці №2, покриття току дільниці №2 та ЗАВ - 40 дільниці №2.
Державна реєстрація права власності на нерухомість, необхідність якої передбачена ст. 182 Цивільного кодексу України, не заміняє державної реєстрації договору купівлі-продажу нерухомості, і не є реєстрацією, з якою закон пов'язує виникнення у покупця права власності на придбані ним за таким договором об'єкти нерухомого майна.
Згідно з ч. 2 ст. 43 Господарського процесуального кодексу України ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.
Витяг від 07.10.2008р. №20493370 про реєстрацію за фермерським господарством “Ольвія” права власності на куплені за договором купівлі-продажу від 05.05.2008р. №1 будівлі та споруди був виданий Шполянським виробничим відділком комунального підприємства “Черкаське обласне об'єднане бюро технічної інвентаризації” без державної реєстрації цього договору, тобто на підставі неукладеного договору купівлі-продажу і до настання події, з якою закон пов'язує виникнення права власності на майно у набувача. Тому цей витяг за оцінкою господарського суду не свідчить про наявність у фермерського господарства “Ольвія” права власності на придбані ним за договором купівлі-продажу від 05.05.2008р. №1 об'єкти нерухомого майна.
Отже, фермерське господарство “Ольвія” ні в 2008 р. ні в 2009р. права власності на вагову току дільниці №2, покриття току дільниці №2 та ЗАВ -40 дільниці №2, розташовані по вулиці Чернишевського, 31(б) села Матусів Шполянського району Черкаської області, за договором купівлі-продажу від 05.05.2008р. №1 не набуло. Докази наявності у фермерського господарства “Ольвія” інших майнових прав на ці об'єкти нерухомого майна відсутні.
Відсутність у фермерського господарства “Ольвія” майнових прав на вагову току дільниці №2, покриття току дільниці №2 та ЗАВ -40 дільниці №2, розташовані по вулиці Чернишевського, 31(б) села Матусів Шполянського району Черкаської області, означає про недоведеність протиправності поведінки відповідачів по відношенню до фермерського господарства “Ольвія”. Отже, витрати фермерського господарства “Ольвія” на сплату товариству з обмеженою відповідальністю “Транс -Логістік Плюс” 3580054 грн. 09 коп. не спричинені протиправною поведінкою відповідачів.
За таких обставини позов фермерського господарства “Ольвія” про відшкодування за рахунок відповідачів 3580054 грн. 09 коп. збитків задоволенню не підлягає.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 82-84 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
В позові відмовити повністю.
Це рішення може бути оскаржене до Київського апеляційного господарського суду у порядку та строки, передбачені розділом ХІІ Господарського процесуального кодексу України.
СУДДЯ М.В. Дорошенко
Повне рішення складено 20.09.2010р.