14 вересня 2010 року Справа №01/1391
Господарський суд Черкаської області в складі: головуючого судді Чевгуза О.В., секретаря судового засідання Олійник І.С., за участю представників сторін:
від позивача -Ганенко І.С. -представник за довіреністю,
від відповідача -Чепурна С.А. - представник за довіреністю,
в приміщенні господарського суду Черкаської області у відкритому судовому засіданні розглянувши справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю “Терапостаченерго”, м. Черкаси
до відкритого акціонерного товариства “Черкаський асфальтобетонний завод”, м. Черкаси
про стягнення 163608 грн. 95 коп., -
Позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача 89706 грн. 41 коп. боргу, 5839 грн. 72 коп. інфляційних, 56201 грн. 91 коп. відсотків за користування чужими коштами, 9169 грн. 72 коп. пені, 2691 грн. 19 коп. штрафу.
В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав повністю та просив їх задовольнити з підстав та мотивів, зазначених у позові.
Представник відповідача проти позову заперечила, мотивуючи тим, що відповідач не надав доказів порушення відповідачем умов договору №77/1 від 03.04.2008 р.
Суд, дослідивши наявні у справі докази, заслухавши в судовому засіданні представників сторін, вважає позов таким, що не підлягає до задоволення з таких правових підстав та мотивів.
В судовому засіданні оголошувались вступна та резолютивна частини рішення.
Позивач в обґрунтування позовних вимог пояснив наступне.
03.04.2008 року між позивачем (постачальник) та відповідачем (покупець) укладено договір постави, відповідно до умов якого постачальник зобов'язався поставляти, а покупець приймати та оплачувати вартість нафтопродуктів -мазуту, пічного палива та бітуму (товару).
Відповідно до п. 2.1 асортимент, ціна, кількість та загальна вартість товару при поставці кожної партії визначається в рахунках постачальника або товарно-транспортних або видаткових накладних. Рахунки та накладні є невід'ємною частиною даного договору.
Згідно з пунктом 3.2 договору у випадку, якщо поставка товару покупцю буде відбуватись після попередньої оплати згідно з рахунком, покупець зобов'язаний зробити 100% попередньої оплати загальної вартості товару протягом трьох банківських днів з моменту отримання товару.
Пунктом 3.3 договору встановлено, що якщо поставка товару покупцю буде відбуватись з відстрочкою оплати за товар, покупець зобов'язаний оплатити вартість поставленого товару протягом 60 банківських днів з моменту передачі йому товару.
Відповідно до наданих позивачем копій видаткових накладних №РН-0000024 від 23.09.2009 р. та №РН-0000022 від 18.09.2009 р. відповідач отримав у позивача бітум дорожній БНД на загальну суму 164755 грн. 00 коп.
На сплату вартості поставленого бітуму позивачем видано рахунки-фактури №СФ-0000022 від 18.09.2009 р. та №0000024 від 23.09.2009 р.
Згідно з наданими суду копіями банківських витягів з особового рахунку позивача та заяви позивача про зміну позовних вимог, відповідач частково розрахувався за поставлений бітум і його борг на час розгляду судом даної справи складає 84706 грн. 41 коп.
З копії акту звірки, складеного між сторонами, йдеться, що відповідач у справі підтверджує наявність боргу перед позивачем на загальну суму 144706 грн. 41 коп.
Дослідженням зазначених вище доказів встановлено, що жоден із складених між сторонами документів не містить відомостей, отриманий відповідачем бітум відповідно до видаткових накладних №РН-0000024 від 23.09.2009 р. та №РН-0000022 від 18.09.2009 р. був поставлений на підставі договору №77/1 від 03.04.2008 р., а тому суд вважає недоведеною обставину виникнення у відповідача зобов'язань при виконанні вказаного договору.
Окрім того, суд вважає зазначити, що складені між сторонами документи щодо отримання та оплати бітуму, не містять строків оплати його вартості.
Відповідачем не заперечується обставина отримання у позивача та часткової сплати отриманого бітуму за вказаними вище накладеними, проте відповідач заперечує обставини виконання умов договору №77/1 від 03.04.2008 р.
З пояснень позивача йдеться, що керівництво позивача неодноразово зверталось в усному порядку до відповідача з вимогами про сплату боргу, проте відповідач грошей не сплатив.
Письмових вимог щодо сплати суми боргу позивач відповідачу не направляв.
Позивачем, окрім суми боргу, заявлено також вимогу про стягнення з відповідача сум пені, штрафу, процентів за користування чужими коштами.
Згідно зі ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства. Одностороння відмова від зобов'язання не допускається, якщо інше не передбачено договором або законом.
Як встановлено ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.
Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Таким чином, суд вважає, що між сторонами у даній справі був укладений договір, який за своєю правовою природою являється договором поставки. Умовами договору визначено порядок отримання та оплати товару сторонами.
Проте, суд вважає, що позивачем не доведено обставин виконання умов договору поставки і наявності у відповідача невиконаних зобов'язань за вказаним договором.
В даному випадку суд вважає, що строк зобов'язання відповідача щодо сплати позивачу боргу не настав, оскільки при отриманні бітуму сторонами строку оплати визначено не було, а позивачем така вимога відповідачу не направлялась.
Аналогічна правова позиція викладена у п. 4 Роз'яснення Вищого господарського суду України від 29.04.94 р. N 02-5/293 «Про деякі питання практики застосування майнової відповідальності за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань».
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 49, 82-84 ГПК України, суд,-
У задоволенні позову відмовити повністю.
Рішення може бути оскаржене до Київського апеляційного господарського суду.
Суддя О.В.Чевгуз
Повний текст рішення складений суддею 20.09.2010 р.