Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,
тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
"14" вересня 2010 р. Справа № 40/76-10
вх. № 1998/4-40
Колегія суддів господарського суду в складі:
Головуючий суддя
суддя
суддя
при секретарі судового засідання
за участю представників сторін:
позивача - не з*явився відповідача - Фулов К.В., дов. від 18.03.2010 року
розглянувши справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Росія", с. Чорне
до Черненської сільської ради Великобурлуцького району Харківської області, с. Чорне
про скасування рішення
Позивач звернувся до господарського суду Харківської області з позовом до Черненської сільської ради Великобурлуцького району Харківської області про скасування рішення 44 сесії V скликання Черненської сільської ради від 24 грудня 2009 року про скасування реєстрації договорів оренди земельних часток (паїв), зареєстрованих Черненською сільською радою в книзі записів договорів на право тимчасового користування від 12 лютого 2000 року, укладених між фізичними особами -власниками та Товариством з обмеженою відповідальністю "Росія".
Через канцелярію господарського суду Харківської області 03 вересня 2010 року супроводним листом за вхідним № 17128 були надані письмові пояснення голови Черненської сільської ради Великобурлуцького району Харківської області, секретаря Черненської сільської ради Великобурлуцького району Харківської області та депутатів Черненської сільської ради Великобурлуцького району Харківської області, які долучаються судом до матеріалів справи.
Представник позивача у судове засідання не з*явився, про день і час розгляду справи був повідомлений належним чином.
Представник відповідача у судовому засіданні та у наданому доповненні до заперечення проти заявлених позовних вимог заперечує, просить відмовити у задоволенні позову.
Розглянувши матеріали справи, вислухавши пояснення представника відповідача, судом встановлено наступне.
20 лютого 2000 року було укладено договори оренди земельної ділянки частки (паю) між фізичними особами - власниками земельних часток (паїв) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Росія" на підставі сертифікатів на право на земельну ділянку частку (пай), які були правовстановлюючими документами на момент укладання зазначеного договору.
Відносини пов*язані з орендою земельної частки (паю) регулюються відповідно до типового договору оренди, затвердженого наказом Державного комітету України по земельних ресурсах "Про затвердження форми типового договору оренди земельної частки (паю)" від 17 січня 2000 року № 5".
Позивач вказує в позові, що дані договори було укладено виключно у відповідності до вимог чинного законодавства України.
24 грудня 2009 року 44 сесією V скликання Чернянської сільська рада Великобурлуцького району Харківської області за заявами 224 власників земельних часток (паїв) про скасування реєстрації договорів оренди земельних часток (паїв) прийняла Рішення, яким вирішила: 1. скасувати реєстрацію договорів оренди земельних часток (паїв), зареєстрованих Чернянською сільською радою в книзі записів договорів на право тимчасового користування землею 12 лютого 2000 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Росія" та землевласниками згідно додатку № 1 (що є невід'ємною частиною даного Рішення); 2. Землевпоряднику сільської ради Бихун А.П. внести відповідні записи в книгу реєстрації договорів оренди земельних часток (паїв), щодо зняття з реєстрації договорів оренди по сертифікату землевласникам (згідно додатку №1) та довести до відома відділ Держкомзему у Великобурлуцькому районі дане Рішення; 3. Контроль за виконанням цього Рішення покласти на сільського голову.
Позивач з даним Рішенням Черненської сільської ради Харківської області від 24 грудня 2009 року про скасування реєстрації договорів оренди земельних часток (паїв) не згодне, вважає його прийнятим з численними порушеннями норм діючого законодавства, з перевищенням повноважень, наданих сільським та селищним радам Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", таким, що порушує майнові права Товариства з обмеженою відповідальністю "Росія" та таким, що підлягає скасуванню, посилаючись на наступне.
Відповідно до статті 20 Закону України "Про оренду землі" договори оренди землі, земельної частки (паю) підлягають реєстрації. Порядок державної реєстрації договорів затверджений КМУ від 25 грудня 1998 року № 2073, встановлював, що такі договори реєструються виконавчими комітетами сільських, селищних та міських рад за місцем знаходження земельної ділянки, а тому, у відповідності до вищенаведеного, дані договори було зареєстровано Черненською сільською радою, оскільки вони розташовані в її адміністративних межах, строком на 20 років.
Позивач в позові вказує, що з тексту Рішення 44 сесії V скликання Черненської сільської ради Великобурлуцького району Харківської області, підстави прийняття вищевказаного Рішення є безпідставними, а посилання Черненської сільської ради при прийнятті Рішення на статтю 141 Земельного кодексу України, котрою передбачено припинення права користування земельною ділянкою в зв*яку з припиненням діяльності релігійних організацій, державних чи комунальних установ та організацій є невірним. Так відносно Товариства з обмеженою відповідальністю "Росія" було винесено постанову господарського суду Харківської області про визнання банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури, проте, така постанова не означає, що товариство зникло чи повністю припинило свою господарську діяльність. оскільки Товариство з обмеженою відповідальністю "Росія" продовжує свою діяльність з завершенням технологічного циклу з виготовленням продукції у разі можливості її продажу, як того вимагає стаття 23 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом". Позивач в позові вказує, що посилання сесії Черненської сільської ради у тексті рішення на статтю 22 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" як на підставу скасування реєстрації вищенаведених договорів оренди є не вірним, оскільки стаття 22 закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" встановлює виключно факт на підстави винесення постанови про визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури, а частина 2 статті 22 Закону України "Про відновлення латоспроможності боржника або визнання його банкрутом", встановлює граничний строк її проведення і ніяк не відсилання до норм Земельного кодексу України, як на підставу скасування певних договірних взаємовідносин.
Суд розглянув заявлені позовні вимоги та вважає їх такими, що не підлягають задоволенню виходячи з наступного.
Твердження позивача в позовній заяві, що 20 лютого 2000 року Товариством з обмеженою відповідальністю "Росія" були укладені договори оренди земельних часток (паїв) з власниками сертифікатів на право на земельну частку (пай), та наведення переліка осіб, не можуть бути прийняті судом до уваги, оскільки у переліку вказані особи, які взагалі не укладали будь які договори з Товаристом з обмеженою відповідальністю "Росія", оскільки вони є спадкоємцями; на момент винесення оскаржуваного рішення були відсутні договори оренди земельних часток (паїв) між Товариством з обмеженою відповідальністю "Росія" та ОСОБА_1, ОСОБА_2| ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 та Товариством з обмеженою відповідальністю "Росія" укладено безліч нікчемних договір з особами які втратили свою дієздатність та правоздатність на момент укладання договорів оренди земельних часток (паїв) (тобто, на момент укладення договорів померли), а саме: ОСОБА_8, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 - спадкоємець ОСОБА_9, ОСОБА_10, який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 - спадкоємець ОСОБА_11, ОСОБА_12, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_3 - спадкоємець ОСОБА_13, ОСОБА_14, який помер ІНФОРМАЦІЯ_4 - спадкоємець ОСОБА_15 та ОСОБА_16, який помер ІНФОРМАЦІЯ_5 - спадкоємець ОСОБА_17 та інші.
Також приймаючи оскаржуване рішення Черненська сільська рада виходила з того, що згідно з положеннями пункту 17 "Перехідні положення" Земельного кодексу України - сертифікати на право на земельну частку (пай) є дійсними до виділення власникам земельних часток (паїв) у натурі (на місцевості) земельних ділянок та видачі їм державних актів на право власності на землю. Тобто, сертифікат на право на земельну частку (пай) є підставою для отримання земельної ділянки, а не самою земельною ділянкою.
На час винесення оскаржуваного рішення, всі особи, які звернулись з вимогою скасування реєстрації договорів оренди земельних часток (паїв), отримали державні акти на право власності на земельні ділянки, тобто вони стали власниками конкретних, виділених в натурі (на місцевості), з встановленням меж, земельних ділянок.
Статтями 125, 126 Земельного кодексу України передбачено, що право власності та право постійного користування на земельну ділянку виникає після одержання її власником або користувачем документа, що посвідчує право власності чи право постійного користування земельною ділянкою, та його державної реєстрації.
Приступати до використання земельної ділянки до встановлення її меж в натурі (на місцевості), одержання документа, що посвідчує право на неї, та державної реєстрації забороняється.
Право власності на земельну ділянку і право постійного користування земельною ділянкою посвідчується державним актом.
Право оренди землі оформляється договором, який реєструється відповідно до закону.
Отже, враховуючи зазначене, договори оренди земельних часток (паїв) вважаються припиненими, що підтверджується низкою рішень Великобурлуцького районного суду, ухвалами Харківського апеляційного суду, оскільки відсутній предмет договору - відсутнє право на земельну частку (пай).
Вказану позицію підтримав і Верховний суд України в своїй Постанові Пленуму від 19 березня 2010 року №2.
Крім того, приймаючи рішення Черненська сільська ради керувалась тим, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Росія" було визнано банкрутом та відносно нього відкрита ліквідаційна процедура.
Згідно статті 23 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" з дня прийняття господарським судом постанови про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури, підприємницька діяльність банкрута завершується закінченням технологічного циклу з виготовлення продукції у разі можливості її продажу.
Враховуючи те, що Товариством з обмеженою відповідальністю "Росія" на всі орендовані земельні частки (паї) був укладений договір суборенди з Товариством з обмеженою відповідальністю "АФ "Росія", то на момент винесення рішення, відповідач не здійснював ніяких заходів щодо виготовлення продукції, а отже у нього не було жодної з перешкод виконати вимогу власників земельних ділянок, щодо розторгнення договорів земельних часток (паїв), оскільки вони не відповідали вимогам діючого законодавства.
Вважання позивачем, не вірним посилання в своєму рішенні Черненською сільською радою на статтю 22 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", є надуманим, оскільки вказаною нормою відповідач лише підтверджував правомірність своїх дій (оскільки дійсно як вже зазначалось Товариство з обмеженою відповідальністю "Росія" визнано банкрутом), а не робив посилання на норму, як підставу зняття з реєстрації. Крім того позивачем не зазначено той факт, що в рішенні, саме в цьому реченні, де згадується стаття 22 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", є також посилання на пункт 4 статті 44, якою чітко передбачено, що у разі ліквідації підприємства в зв'язку з визнанням його банкрутом, рішення щодо земельних ділянок, які є зокрема у користуванні на умовах оренди, приймається відповідно до положень Земельного кодексу України.
Також всі зауваження щодо порушення регламенту проведення 44 сесії V скликання Черненською сільською радою, відсутності деяких депутатів та іншого не знайшли свого підтвердження при розгляді справи.
У відповідності до статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Згідно статті 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об"єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Таким чином, суд вважає вимоги позивача необгрунтованими, не підтвердженими доданими до матеріалів справи доказами, та такими, що не підлягають задоволенню.
Відповідно до статті 44 та статті 49 Госпордарського процесульного кодексу України, витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, покладаються на позивача.
На підставі викладеного та керуючись статтями 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, статтями 1, 4, 12, 22, 33, 43, 47-49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, -
У позові відмовити повністю.
Повний текст рішення підписаний 17.09.2010 року.
Головуючий суддя
суддя
суддя