Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,
тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
"13" вересня 2010 р. Справа № 61/152-10
вх. № 5876/4-61
Суддя господарського суду
при секретарі судового засідання
за участю представників сторін:
позивача - Зайцев М.М., довіреність №24 від 11.04.10р.;
відповідача- Оганезов О.А., довіреність №11 від 01.07.10р.;
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні господарського суду Харківської області справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Євро Лізинг", м. Київ
до Товариства з обмеженою відповідальністю “Міська Рекламно-Інформаційна Система”, м. Харків
про стягнення 113505,95 грн.
Позивач - ТОВ "Євро Лізинг" , звернувся до господарського суду Харківської області з позовною заявою до ТОВ “Міська Рекламно-Інформаційна Система” про стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості по лізинговим платежам в сумі 98634,54грн., пені в сумі 8272,57грн., 1299,40грн. - 3% річних , 5299,44грн. - збитків від інфляції. Також позивач просить судові витрати покласти на відповідача.
Представник позивача в судовому засіданні 13.09.2010р. позовні вимоги підтримує в повному обсязі та просить суд їх задовольнити, надав суду письмові заперечення на доповнення до відзиву на позовну заяву, які суд долучає до матеріалів справи.
Представник відповідача в судовому засіданні 13.09.2010р. проти позову заперечує в повному обсязі, з підстав , викладених у відзиві на позовну заяву та доповнень до відзиву на позовну заяву, через канцелярію суду надав клопотання про зупинення провадження у справі №61/152-10 на строк, до вирішення Господарським судом м.Києва справи №51/243 за позовом ТОВ “Міська Рекламно-Інформаційна Система” до ТОВ "Євро Лізинг" про визнання договору лізингу частково недійсним.
Представник позивача проти задоволення клопотання представника відповідача про зупинення провадження у справі заперечує в повному обсязі та просить суд відмовити в його задоволенні.
Суд, розглянувши клопотання представника відповідача про зупинення провадження у справі , вважає його необгрунтованим та таким , що не підлягає задоволенню , з наступних підстав.
Відповідно до п.2 ст.806 Цивільного кодексу України до договору лізингу застосовуються загальні положення про найм (оренду) з урахуванням особливостей, встановлених Цивільного кодексу України.
Згідно ст.759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.
Стаття 762 Цивільного кодексу України передбачає плату за користування майном, розмір якої встановлюється договором найму. Якщо розмір плати не встановлений договором, він визначається з урахуванням споживчої якості речі та інших обставин, які мають істотне значення.
Плата за користування предметом лізингу є істотною умовою договору лізингу.
Відповідно до п.3 ст.215 Цивільного кодексу України, якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
Таким чином, відповідач має право звернутись до суду із відповідним позовом про визнання договору недійсним, проте, враховуючи положення ст.ст.762, 806 Цивільного кодексу України це не позбавляє його обов"язку виконувати зобов"язання за договором лізингу , щодо оплати за користування предметом лізингу.
Крім того , суд враховує те, що відповідно до ст.69 ГПК України спір має бути вирішено господарським судом у строк не більше двох місяців від дня одержання позовної заяви, у виняткових випадках за клопотанням сторони, з урахуванням особливостей розгляду спору, господарський суд ухвалою може продовжити строк розгляду спору, але не більш як на п'ятнадцять днів.
Ухвалою суду від 20.08.2010р. (т.2 , а.с.118) було задоволено клопотання позивача та продовжено строк розгляду справи до 13.09.2010р. , тобто у вказаний термін суд має право вирішити спір по суті.
Отже, на даний час , розглянути вказане клопотання про зупинення провадження у справі у суду відсутній процесуальний строк для здійснення дій щодо зупинення , подальшого поновлення та призначення до слухання даної справи.
На підставі вказаного , суд відмовляє в задоволенні клопотання відповідача про зупинення провадження у справі.
Розглянувши матеріали справи, проаналізувавши доводи позовної заяви, відзиву на неї , заслухавши пояснення представників сторін, повно та всебічно дослідивши обставини справи та докази на їх підтвердження, суд встановив наступне.
27.07.2009 р. між сторонами по справі був укладений договір фінансового лізингу № 392 , відповідно до умов якого позивачем надано послуги в повному обсязі, в узгоджені строки, а саме:
- позивачем на підставі Замовлення на транспортний засіб № 392/001 від 27.07.2007 р. було надано відповідачу транспортний засіб Газель 3302-414 У, шасі № 33020070468603, реєстраційний номер АА 3161 ЕЕ, що підтверджується актом прийому-передачі транспортного засобу № 392/001 від 03.10.2007 р., підписаним позивачем та відповідачем.
- позивачем на підставі Замовлення на транспортний засіб № 392/002 від 12.10.2007 р. було надано відповідачу транспортний засіб ТАТА LTP 613/40-22, шасі № Y6D38132785L70277, реєстраційний номер АА 4648 ТС, що підтверджується актом прийому-передачі транспортного засобу № 392/002 від 31.10.2007 р., підписаним позивачем та відповідачем.
- позивачем на підставі Замовлення на транспортний засіб № 392/003 від 13.11.2007 р. було надано відповідачу транспортний засіб Dong Feng DF-1062, шасі № Y6LD620127L000088, реєстраційний номер АА 2431ЕР, що підтверджується актом прийому-передачі транспортного засобу № 392/003 від 07.12.2007 р., підписаним позивачем та відповідачем.
Відповідно до п. 5.1 Договору лізингу, за переданий у лізинг транспортний засіб в період з Дати надання до завершення строку лізингу сплачуються орендні платежі.
Позивачем та відповідачем було підписано Додаток № 3 до Договору лізингу:
план лізингу № 392/001 від 27.07.2007 р.;
зміни до плану лізингу № 392/001 від 01.10.2007 р.;
зміни до плану лізингу № 392/001 від 14.09.2008 р.;
зміни до плану лізингу № 392/001 від 09.04.2009р.;
план лізингу № 392/002 від 12.10.2007 р.;
зміни до плану лізингу № 392/002 від 30.10.2007 р.;
зміни до плану лізингу № 392/002 від 14.09.2008 р.;
зміни до плану лізингу № 392/002 від 09.04.2009р.;
план лізингу № 392/003 від 13.11.2007 р.;
зміни до плану лізингу № 392/003 від 06.12.2007 р.
зміни до плану лізингу № 392/003 від 13.09.2008 р.;
зміни до плану лізингу № 392/003 від 09.04.2009р., що є невід'ємними частинами Договору лізингу.
Відповідно до п 7.16 Договору лізингу, лізингоодержувач зобов'язаний вчасно та у повному обсязі сплачувати Лізингодавцю всі необхідні лізингові платежі, а також платежі за послуги, надані Лізингодавцем, штрафні санкції відповідно до положень Договору та інші платежі, які пов'язані з використанням транспортного засобу і не входять до складу щомісячних лізингових платежів.
09.04.2009 р. між сторонами по справі була підписана додаткова угода до договору фінансового лізингу № 392, в якій сторони виклали п. 5.8 Договору лізингу в наступній редакції: оплата вартості послуг лізингодавця здійснюється в українських гривнях. Кожний наступний платіж здійснюється у наступному порядку: сума, яка відшкодовує при кожному платежі частину вартості транспортного засобу сплачується у сумі, зазначеній у плані лізингу; комісія лізингодавця за наданий у лізинг транспортний засіб кожен місяць розраховується за формулою: КЛПМ=КЛПЛ+(ЛППЛ*КоефКВ-ЛППЛ), де КЛПМ -комісія лізингодавця за поточний місяць; КЛПЛ комісія лізингодавця за відповідний місяць згідно плану лізингу; ЛППЛ лізинговий платіж за відповідний місяць згідно плану лізингу; КоефКВ -коефіцієнт зміни курсу валют, який розраховується наступним чином: курс валюти, зазначеної у відповідному плані лізингу, за даними української міжбанківської валютної біржі/курс валюти, зазначений у відповідному платі лізингу. При цьому розрахунок здійснюється, виходячи з обмінного курсу, що оприлюднено на Веб-сайті www.finance.ua станом на останній робочий день, що передує даті виставлення рахунку лізингодавцем.
Згідно наданого відповідачем розрахунку заборгованості, сума заборгованості відповідача перед позивачем з урахуванням змін до договору лізингу становить: 98634,54 грн. заборгованості по сплаті лізингових платежів; 5299,44грн. збитки від інфляції; 5299,44 грн. інфляційних; 8272,57 грн. пені та 1299,40 грн. 3% річних.
Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, суд виходить з наступного.
Згідно статті 193 Господарського кодексу України, та ст.526 Цивільного кодексу України, яка містить аналогічні положення, зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог що у певних умовах звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом не допускається.
За договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов'язується передати другій стороні (лізингоодержувачеві) у користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі). До договору лізингу застосовуються загальні положення про найм (оренду) з урахуванням особливостей, встановлених параграфом 6 ЦК України та законом (ст.806 ЦК України).
За змістом ч.2 ст.1 Закону України "Про фінансовий лізинг", за договором фінансового лізингу лізингодавець зобов'язується набути у власність річ у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов і передати її у користування лізингоодержувачу на визначений строк не менше одного року за встановлену плату (лізингові платежі).
Обов'язок своєчасно і в повному обсязі лізингоотримувачем сплачувати періодичні лізингові платежі за користування об'єктом лізингу встановлені частиною 1 статті 806 Цивільного кодексу України, частиною 1 статті 292 Господарського кодексу України та статтею 16 Закону України "Про фінансовий лізинг".
Згідно з п. 5.1. договору за переданий у лізинг транспортний засіб в період з Дати надання до завершення строку лізингу сплачуються лізингові платежі. Розмір та строки сплати Лізингоодержувачем лізингових платежів Лізингодавцю встановлюється в Плані лізингу та інших додатках.
Згідно з ч.1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Як вже було зазначено вище, позивач нарахував відповідачу заборгованість по сплаті лізингових платежів в сумі 98634,54 грн.
Однак, з матеріалів справи вбачається, що відповідач фактично припинив користування вказаними автомобілями у період з 15.12.2009р. по 18.01.2010р. , у зв"язку з чим, суд доходить висновку про часткове задоволення позовних вимог щодо стягнення на користь позивача заборгованості зі сплати лізингових платежів , а саме у сумі 94618,91 грн. , в іншій частині нарахованих лізингових платежів слід відмовити, як в необгрунтованій.
Окрім того, позивач просить суд стягнути з відповідача 8272,57 грн. пені.
Згідно зі ст.ст. 610, 611 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов'язання, настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
Відповідно до ст. 546 Цивільного кодексу України, виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов'язання.
Ст.549 Цивільного кодексу України передбачено, що пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення.
У відповідності до п. 16.1 договору, сторонами була встановлена відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань у вигляді пені в розмірі 0,1 (однієї десятої) % від простроченої суми за кожен день прострочення, включаючи день оплати.
Частиною 6 статті 232 Господарського кодексу України встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Відповідно до пункту 1 частини 2 статті 258 Цивільного кодексу України, позовна давність в один рік застосовується до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).
У відповідності до ст. 3 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
В частині 2 статті 343 Господарського кодексу України прямо зазначається, що пеня за прострочку платежу встановлюється за згодою сторін господарських договорів, але її розмір не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України.
За прострочення внесення лізингових платежів позивач нарахував відповідачу пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України у сумі 8272,57 грн.
Розрахунок пені перевірено судом з урахуванням вимог діючого законодавства та встановлено, що він не відповідає вимогам ст.343 Господарського кодексу України та ст. 3 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", а саме розмір нарахованої позивачем пені перевищує подвійну облікову ставку НБУ.
Наведені законодавчі приписи та установлені фактичні дані, зокрема й щодо вини в невиконанні взятих на себе зобов'язань по сплаті грошових коштів у строк, встановлений договором, дають підстави для висновку суду про часткове задоволення позовних вимог щодо стягнення на користь позивача за первісним позовом пені, а саме у сумі 7929,75 грн.
Згідно ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми.
Позивач нарахував відповідачу 3% річних в сумі 1299,40 грн. та інфляційних в сумі 5299,44 грн.
Судом перевірено нараховані позивачем 3% річних та інфляційних та встановлено , що вони підлягають частковому задоволенню , а саме 3% річних в сумі 1246,50грн. та 5083,69 грн. інфляційних, в іншій частині нарахованих 3% річних та інфляційних слід відмовити, як в зайво нарахованих.
Заперечення відповідача стосовно збільшення суми боргу на суму різниці курсу гривні до долару США та посилання його на те, що таке збільшення суперечить чинним нормативно правовим актам України, не відповідає дійсним обставинам справи та базується на довільному тлумаченні норм чинного законодавства з огляду на таке.
Пунктом 5.8 договору лізингу, умовами п.п. 7, 10, 11 Додаткового угоди № 1 до договору від 10.04.2009 р. та умовами п. 4,5 змін до планів лізингу від 09.04.2009 р. передбачено формування ціни за договором лізингу в залежності від зміни курсу долару США до гривні.
Відповідно до ст.35 Закону України “Про Національний банк України” гривня (банкноти і монети) як національна валюта є єдиним законним платіжним засобом на території України.
Згідно ст.2 Закону України “Про банки і банківську діяльність” кошти - гроші у національній або іноземній валюті чи їх еквівалент.
Відповідно до ч.2 533 ЦК України, якщо у зобов'язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.
Визначена сторонами умова щодо розміру лізингових платежів на час здійснення розрахунків не суперечить законодавству та свідчить про дійсну угоду, яка забезпечує захищеність сторін у разі фіксації державою інфляційних процесів та визначення співвідношення національної валюти до інших валют з урахуванням відповідного коефіцієнта.
Слід зазначити також, що законодавчі акти України, зокрема, Декрет Кабінету Міністрів України від 19.03.93 р. № 15-93 "Про систему валютного регулювання і валютного контролю" не містять приписів щодо заборони на вираження грошових зобов'язань у іноземній валюті.
Також необгрунтованими та безпідставними є зауваження відповідача щодо невірності розрахунку позивача у зв"язку з невключенням до нього сплаченої відповідачем суми у розмірі 44543,96 грн. у період з 20.08.2009р. по 10.08.2010р. , оскільки всі платежі за платіжними дорученнями №164 від 20.08.2009р., №1953 від 09.09.2009р., №1954 від 09.09.2009р., №1951 від 07.09.2009р., №184 від 09.09.2009р., №1940 від 27.08.2009р., №1955 від 16.09.2009р., №286 від 24.11.2009р., №221 від 08.10.2009р., №215 від 01.10.2009р., №213 від 30.09.2009р., №1957 від 17.09.2009р., №1958 від 17.09.2009р., №1959 від 17.09.2009р., №2007 від 19.11.2009р., №2010 від 20.11.2009р., №2013 від 27.11.2009р., №2034 від 30.12.2009р., №410 від 02.03.2010р., №412 від 03.03.2010р., №415 від 04.03.2010р., №427 від 10.03.2010р., №529 від 15.06.2010р., №515 від 07.05.2010р., №506 від 30.04.2010р., №480 від 14.04.2010р., №446 від 22.03.2010р., №434 від 16.03.2010р., №432 від 15.03.2010р., №2072 від 15.04.2010р., №2071 від 15.04.2010р., були зараховані в рахунок оплати заборгованості за лізинговими платежами в повному обсязі , що підтверджується наявною в матеріалах справи довідкою про стан взаєморозрахунків №2575 від 10.09.2010р.
Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд керується ст. 49 ГПК України. У спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав державне мито покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: при задоволенні позову - на відповідача; при відмові в позові - на позивача; при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Таким чином, судові витрати покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Відповідно до статті 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, статті 11, 15,16, 509, 525, 526, 530, 546, 548, 549, 599, 610, 611, 612, 625, 626, 692, 762, 806, 903 Цивільного кодексу України, статтями 173, 174, 175,179, 193, 198, 224, 232, 258, 285, 286, 292, 343 Господарського кодексу України, ст..1, 2,16 Закону України "Про фінансовий лізинг" статтями 1, 4, 12, 33, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України,суд -
Відмовити в задоволенні клопотання відповідача про зупинення провадження у справі.
Позовні вимоги задовольнити частково.
Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Міська Рекламно-інформаційна Система» (код ЄДРПОУ 31343590, адреса: 61058, м. Харків, вул. Данилевського, 22, 7 під"їзд) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Євро лізинг» (код ЄДРПОУ 32774741, адреса: 03062, м. Київ, пр.Перемоги,67) заборгованість за лізинговими платежами у сумі 94618,91 грн, пені у сумі 7929,75 грн, збитків від інфляції у сумі 5083,69грн, 3 % річних у сумі 1246,50 грн., а також 1088,79 грн. державного мита та 226,38 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Видати наказ після набрання судовим рішення законної сили.
В іншій частині позову відмовити.
Суддя
Повний текст рішення підписано 20.09.2010р.
Справа №61/152-10.