Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,
тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
"02" вересня 2010 р. Справа № 37/133-10
вх. № 6493/5-37
Суддя господарського суду
при секретарі судового засідання
за участю представників сторін:
позивача - Бєліков О.О. за довіреністю № б/н від 16.08.2010 р.
відповідача - Купріянов Б.А. за довіреністю № 03ок/3ю від 14.01.2010 р.
розглянувши справу за позовом ТОВ фірма "Арктур", м. Харків
до ВАТ "Турбогаз", м. Харків
про стягнення 16974,96 грн.
Товариство з обмеженою відповідальністю фірма "Арктур" (позивач) звернулося до господарського суду Харківської області з позовом до Відкритого акціонерного товариства "Турбогаз" про стягнення з відповідача на користь позивача загальної суми боргу, з урахуванням пені за невиконання грошових зобов'язань, у розмірі 16974,96 грн. у зв'язку з невиконанням у повному обсязі відповідачем умов договору будівельного підряду № 0611 від 06.11.2007 р.
Сторони до початку судового засідання призначеного на 17.08.2010 р., через канцелярію господарського суду 17.08.2010 р. за вх. № Д860, надали заяву про розгляд справи без застосування технічних засобів фіксації судового процесу, яка судом була задоволена.
Позивач, через канцелярію господарського суду 17.08.2010 р. за вх. № 16228, надав платіжне доручення № 101 від 16.08.2010 р. (оплата за ІТЗ), яке господарським судом залучено до матеріалів справи.
У судовому засіданні призначеному на 17.08.2010 року було оголошено перерву до 02.09.2010 року о 17:00.
Сторони до початку судового засідання, через канцелярію господарського суду 02.09.2010 р. за вх. № Д987, надали заяву про розгляд справи без застосування технічних засобів фіксації судового процесу. Дана заява не суперечить чинному законодавству, інтересам сторін, тому приймається судом та підлягає задоволенню.
Відповідач, через канцелярію господарського суду 20.08.2010 р. за вх. № 3106, надав заперечення проти позову з додатком, які господарським судом залучаються до матеріалів справи. В наданих запереченнях відповідач вказував про те, що він позовні вимоги позивача в частині стягнення пені не визнає та в їх задоволенні необхідно відмовити, оскільки позивач втратив на це право. Також, відповідач вказував про те, що ним в добровільному порядку до 02.09.2010 р. буде погашена сума заборгованості у розмірі 12998,40 грн. за вказаним договором.
Позивач, через канцелярію господарського суду 02.09.2010 р. за вх. № 18242, надав заяву про надіслання йому всіх процесуальних документів по справі на адресу: 61000, м. Харків, вул. Б. Чичибабіна, 2, кв. 89, яка господарським судом задовольняється та залучається до матеріалів справи.
Відповідач, через канцелярію господарського суду 02.09.2010 р. за вх. № 18241, надав заяву про надіслання йому всіх процесуальних документів по справі на адресу: 61003, м. Харків, пров. І.Дубового, 6/4, яка господарським судом задовольняється та залучається до матеріалів справи.
Представник позивача у судовому засіданні підтримав свої позовні вимоги у повному обсязі.
Представник відповідача у судовому засіданні проти позову заперечував.
Беручи до уваги, що відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України обов'язок доказування і подання доказів покладено на сторони, суд згідно за статтею 75 Господарського процесуального кодексу України розглядає справу за наявними матеріалами.
Суд, дослідивши матеріали справи, вислухавши пояснення представників сторін, встановив наступне.
Товариство з обмеженою відповідальністю фірма «Арктур», згідно з умовами договору будівельного підряду № 0611 від 06 листопада 2007 р. (надалі - договір), виконало замовнику ВАТ «Турбогаз» роботи, а саме: виготовлення та установка перегородок із алюмінієвого профілю в офісі першого поверху адміністративної будівлі за адресою: м. Харків, пров. І. Дубового, 6/4, на загальну суму з урахуванням ПДВ 107496 грн. Цей факт підтверджується актом приймання виконаних робіт, за типовою формою № КБ - 2в, узгоджений сторонами 27 лютого 2009 року. За цим договором відповідач повинен був перерахувати на рахунок позивача грошові кошти у розмірі 107496,00 грн.
Пунктом 3.2.3. договору було передбачено, що кінцева оплата за виконані роботи здійснюється після узгодження акту виконаних робіт та перераховується не пізніше 10-ти днів після підписання цього акту.
Відповідач повинен був розрахуватися з позивачем у визначені строки, а саме не пізніше 09 березня 2009 року. Однак відповідач свої зобов'язання в частині розрахунків виконав не повністю.
Так, відповідач здійснив наступні перерахування позивачу за договором, а саме - 11.01.2008 р. платіжне доручення № 129 на суму 64497,60 грн.; 25.07.2008 р. платіжне доручення № 1790 на суму 5000,00 грн.; 29.10.2008 р. платіжне доручення № 2613 на суму 15000,00 грн.; 29.12.2008 р. платіжне доручення № 3132 на суму 3000,00 грн.; 04.03.2009 р. платіжне доручення № 446 на суму 1200,00 грн.; 18.03.2009 р. платіжне доручення № 79 на суму 1800,00 грн.; 07.07.2009 р. платіжне доручення № 1357 на суму 4000,00 грн. Всього відповідачем було перераховано позивачу за договором 94497,60 грн.
Таким, чином господарський суд приходить до висновку, що заборгованість відповідача за договором перед позивачем становить 12998,40 грн.
Щодо посилань відповідача про те, що ним буде сплачено позивачу 12998,40 грн. за договором до 02.09.2010 р., господарський суд зазначає, що ці посилання не заслуговують на уваги, оскільки відповідачем не було надано до суду доказів в підтвердження сплати заборгованості у розмірі 12998,40 грн. за вказаним договором. При цьому суд зазначає, що докази сплати відповідачем позивачу заборгованості у розмірі 12998,40 грн. за вказаним договором не містяться в матеріалах справи.
Згідно ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.
Відповідно до ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
У відповідності до ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення, для господарського суду не є обов'язковими.
Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно ч.1 ст. 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.
Статтею 875 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором будівельного підряду підрядник зобов'язується збудувати і здати у встановлений строк об'єкт або виконати інші будівельні роботи відповідно до проектно-кошторисної документації, а замовник зобов'язується надати підрядникові будівельний майданчик (фронт робіт), передати затверджену проектно-кошторисну документацію, якщо цей обов'язок не покладається на підрядника, прийняти об'єкт або закінчені будівельні роботи та оплатити їх. Договір будівельного підряду укладається на проведення нового будівництва, капітального ремонту, реконструкції (технічного переоснащення) підприємств, будівель (зокрема житлових будинків), споруд, виконання монтажних, пусконалагоджувальних та інших робіт, нерозривно пов'язаних з місцезнаходженням об'єкта. До договору будівельного підряду застосовуються положення цього Кодексу, якщо інше не встановлено законом.
Частиною 4 ст. 882 Цивільного кодексу України передбачено, що передання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформляється актом, підписаним обома сторонами.
З огляду на вищевикладене господарський суд приходить до висновку, що станом на момент пред'явлення позивачем позову до суду заборгованість відповідача перед позивачем за договором становила 12998,40 грн., вона не була погашена відповідачем і ця сума підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.
Правові наслідки порушення зобов'язання встановлені статтею 611 Цивільного кодексу України. Відповідно до частини 1 вказаної статті, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки.
Відповідно до ч.3 ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Згідно ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями є господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Відповідно до ч. 4 ст. 231 Господарського кодексу України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).
Відповідно до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
У відповідності до ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
В частині 2 статті 343 Господарського кодексу України прямо зазначається, що пеня за прострочку платежу встановлюється за згодою сторін господарських договорів, але її розмір не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України.
Пунктом 7.4. договору було передбачено, що у разі порушення відповідачем строків розрахунків за виконані роботи, вказані у п. 3.2.3. договору, відповідач сплачує позивачу за кожен день прострочки пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України.
Що ж стосується позовних вимог позивача про стягнення з відповідача пені у розмірі 3757,55 грн. господарський суд зазначає, що ці вимоги не підлягають задоволенню у зв'язку з наступним:
- у п.5 розрахунку пені позивачем нараховувалася відповідачу пеня за період з 12.08.2009 р. по 30.06.2010 р. тобто більш ніж шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано, що не було передбачено умовами договору та є порушення ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України;
- у п.2 розрахунку пені розмір нарахованої пені за період з 18.03.2009 р. по 15.06.2009 р. становить 993,82 грн.;
- у п.4 розрахунку пені розмір нарахованої пені за період з 07.07.2009 р. по 12.08.2009 р. становить 281,51 грн.
Отже, господарським судом було перераховано розрахунок пені позивача та встановлено, що стягненню з відповідача на користь позивача підлягає сума пені у розмірі 1828,75 грн.
При цьому суд зазначає, ч.2 ст. 258 Цивільного кодексу України передбачена спеціальна позовна давність в один рік щодо до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).
Отже, враховуючи те, що річний термін пред'явлення вимоги про стягнення з відповідача пені спливає 09.09.2010 р., а позивачем відповідний позов до суду був поданий 20.07.2010 р., тобто до спливу річного терміну, суд зазначає, що посилання відповідача на те, що позивач втратив право на стягнення з відповідача пені є безпідставними.
За таких обставин господарський суд приходить до висновку, що позов підлягає частковому задоволенню в частині стягнення з відповідача на користь позивача 12998,40 грн. заборгованості та 1828,75 грн. пені, всього - 14827,15 грн.
Враховуючи те, що позов підлягає частковому задоволенню, господарський суд відповідно до статей 44-49 Господарського процесуального кодексу України вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача сплачену позивачем суму державного мита у розмірі 148,27 грн. та суму витрат на оплату інформаційно-технічного забезпечення судового процесу у розмірі 206,03 грн.
На підставі вищевикладеного та керуючись ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", ст.ст. 230, 231, 232, 343 Господарського кодексу України, ст.ст. 258, 526, 530, 549, 611, 629, 837, 875, 882 Цивільного кодексу України, ст.ст. 1, 4, 12, 22, 32, 33, 34, 43, 44-49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -
Задовольнити заяву позивача про надіслання йому всіх процесуальних документів по справі на адресу: 61000, м. Харків, вул. Б. Чичибабіна, 2, кв. 89, та надсилати всі процесуальні документи по справі позивачу на вказану адресу.
Задовольнити заяву відповідача про надіслання йому всіх процесуальних документів по справі на адресу: 61003, м. Харків, пров. І.Дубового, 6/4, та надсилати всі процесуальні документи по справі відповідачу на вказану адресу.
Позов задовольнити частково.
Стягнути з Відкритого акціонерного товариства "Турбогаз" (61003, м. Харків, пров. І. Дубового, 6/4, код ЄДРПОУ 00158787, р/р 26005300000198 в ХФ АКБ «Форум», МФО 350772) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю фірма "Арктур" (61022, м. Харків, вул. Б. Чичибабіна, 2, кв. 89, код ЄДРПОУ 24488058, р/р № 26000300160 в ХФ АКБ «Меркурій», МФО 351663) - 12998,40 грн. заборгованості; 1828,75 грн. пені; 148,27 грн. державного мита та 206,03 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
В решті позову відмовити.
Суддя
Рішення підписано 06.09.2010 р.