Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,
тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
"11" серпня 2010 р. Справа № 56/273-09
вх. № 8003/4-56
Суддя господарського суду
при секретарі судового засідання
за участю представників сторін:
позивача - Скоркіна І.С. за довір. б/н від 10.12.2009 р.
відповідача - Кот Т.В. за довір. від 16.12.2009 р.
розглянувши справу за позовом Іноземного підприємства "Торговий дім "ХЗШВ", м. Харків
до Державного підприємства "Харківський завод шампанських вин", м. Харків
про стягнення 736920,22 грн.
02.10.2009р. Позивач Іноземне підприємство “Торговий дім “ХЗШВ” звернувся до господарського суду Харківської області з позовною заявою про стягнення з відповідача -Державного підприємства “Харківський завод шампанських вин” заборгованості за Договором оренди обладнання № 1-32/10/08 від 31.10.2008р. в розмірі 736920,22 грн., у тому числі: 700122,24 грн. заборгованості з орендної плати з урахуванням ПДВ; 26487,96 грн. інфляційних втрат; 10310,02 грн. -3% річних. Судові витрати позивач просить покласти на відповідача. В обґрунтування своїх позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем своїх зобов'язань за договором оренди.
Ухвалою заступника Голови господарського суду Харківської області від 26.07.2010р. у зв'язку з відпусткою судді Кухар Н.М. справу передано для розгляду судді Бринцеву О.В.
В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримує в повному обсязі, наполягає на їх задоволенні, в порядку ст. 22 ГПК України надав додаткові документи, які долучаються судом до матеріалів справи.
Відповідач відзиву на позов не надав. Представники відповідача проти задоволення позову заперечують повністю, посилаючись на те, що надані позивачем в обґрунтування своїх вимог докази не є належними та не доводять обставин, на які позивач посилається як на підставу задоволення своїх вимог.
Суд, відповідно до статті 75 Господарського процесуального кодексу України, вважає за можливе розглядати справу за наявними в ній матеріалами. В судовому засіданні оголошувалась перерва з 09.08.2010р. до 10:00 11.08.2010р.
З'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, дослідивши матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача, всебічно та повно дослідивши надані учасниками судового процесу докази, суд встановив наступне.
31.10.2008р. між Іноземним підприємством “Торговий дім “ХЗШВ”(позивач у справі) та Державним підприємством “Харківський завод шампанських вин”(відповідач у справі) було оформлено Договір оренди обладнання № 1-32/10/08, відповідно до якого позивач зобов'язався передати, а відповідач -прийняти в тимчасове володіння обладнання, інше майно, загальною вартістю 39839790,87 грн., та сплачувати за його використання встановлену Договором орендну плату. Відповідно до п. 4.1 Договору майно, що орендується, вважається переданим орендареві з дати підписання Акта приймання-передачі майна, що орендується.
На підтвердження факту передачі майна, що складає предмет договору, позивачем надано до матеріалів справи акт прийому-передачі до Договору оренди обладнання № 1-32/10/08 від 31.10.2008р. та долучені оригінали актів здачі-приймання послуг, а саме: акту здачі-приймання послуг № ТД-РНу №00000000000006 від 30.11.08р.; акту здачі-приймання послуг № ТД-РНу №00000000000007 від 31.12.08р.; акту здачі-приймання послуг № ТД-РНу №00000000000001 від 31.01.09р.; акту здачі-приймання послуг № ТД-РНу №00000000000002 від 28.02.09р.; акту здачі-приймання послуг № ТД-РНу №00000000000003 від 31.03.09р.. Ці акти надані позивачем як докази, що свідчать про виконання з його боку своїх зобов'язань за Договором оренди обладнання №1-32/10/08 від 31.10.08р.
Відповідно до п. 5.3 Договору оренди № 1-32/10/08 ВІД 31.20.2008р. орендна плата сплачується в безготівковому порядку на поточний рахунок орендодавця. Відтермінування платежу складає п'ятнадцять календарних днів з моменту підписання акту надання послуг.
Станом на момент подачі позову позивачем нарахована відповідачеві, проте не сплачена останнім сума заборгованості з орендної плати, сума 3-х відсотків рісчних, індекс інфляції у загальному розмірі 736920,22 грн.
Такі обставини, на думку позивача, свідчать про порушення його прав та охоронюваних законом інтересів і є підставою для їх захисту у судовому порядку.
Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог суд виходить з наступного.
У відповідності до ст. 4-3 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Згідно ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
У відповідності до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами. Згідно ст.ст. 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ст. 638 ЦК України договір вважається укладеним, коли між сторонами в потрібній у належних випадках формі досягнуто згоди за всіма істотними умовами. Істотними є умови про предмет договору, а також ті, які визнані такими за законом або необхідні для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою однієї зі сторін має бути досягнуто згоди.
Із цим положенням Цивільного кодексу України кореспондуються положення ч.2 ст.180 Господарського кодексу України. Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.
Так само відповідно до ст. 12 Закону України “Про оренду державного та комунального майна” договір оренди вважається укладеним з моменту досягнення домовленості з усіх істотних умов і підписання сторонами тексту договору.
У відповідності до до ч. 5 ст. 1 Закону України “Про оренду державного та комунального майна”, оренда майна інших форм власності регулюється положеннями цього Закону, якщо орендарями є державні підприємства.
Оскільки орендарем у даному випадку є державне підприємство, до спірних правовідносин застосовуються вимоги зазначеного Закону.
Згідно ст. 10 Закону України “Про оренду державного та комунального майна” істотними умовами договору оренди є: об'єкт оренди (склад і вартість майна з урахуванням її індексації); термін, на який укладається договір оренди; орендна плата з урахуванням її індексації; порядок використання амортизаційних відрахувань; відновлення орендованого майна та умови його повернення; виконання зобов'язань; забезпечення виконання зобов'язань - неустойка (штраф, пеня), порука, завдаток, гарантія тощо; порядок здійснення орендодавцем контролю за станом об'єкта оренди; відповідальність сторін; страхування орендарем взятого ним в оренду майна; обов'язки сторін щодо забезпечення пожежної безпеки орендованого майна.
Всупереч зазначеним вимогам Закону у тексті Договору оренди 1-32/10/08 від 31.10.2008р. відсутні істотні умови, а саме: вартість майна з урахуванням її індексації; орендна плата з урахуванням її індексації; порядок використання амортизаційних відрахувань; забезпечення виконання зобов'язань - неустойка (штраф, пеня), порука, завдаток, гарантія тощо; страхування орендарем взятого ним в оренду майна; обов'язки сторін щодо забезпечення пожежної безпеки орендованого майна.
Відсутність у тексті Договору оренди від 31.10.2008р. №1-32/10/08 згоди щодо зазначених істотних умов унеможливлює висновок про укладення даного договору.
Факт неукладення Договору оренди від 31.10.2008р. № 1-32/10/08 в свою чергу означає, що між сторонами не виникли жодні зобов'язання, в тому числі не вникли зобов'язання відповідача по сплаті вказаних у позові коштів позивачеві. Такі обставини означають, що наразі відсутні правові та фактичні підстави для задоволення позовних вимог.
Всупереч вимог ст. 4-3 та ст. 33 ГПК України (судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності; сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами; кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень) позивач доказів на спростування викладених обставин не надав. Позивачем не надано звіту про оцінку переданого в оренду майна (наявність якого є обов'язковою згідно ст. 11 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» (Оцінка об'єкта оренди здійснюється за методикою, затвердженою Кабінетом Міністрів України. Оцінка об'єкта оренди передує укладенню договору оренди)) ні інших доказів які б свідчили про досягнення сторонами згоди щодо усіх істотних умов відповідного договору оренди.
Навпаки, інші матеріали справи свідчать про обґрунтованість зробленого судом висновку про те, що Договір оренди від 31.10.2008р. №1-32/10/08 є неукладеним і жодні зобов'язання за ним не виникли.
Так суд зазначає, що акт прийому-передачі орендованого майна від 31.10.2008р., який надано позивачем до матеріалів справи, не дає можливості зробити однозначного висновку про факт передачі відповідачеві зазначеного у ньому майна, оскільки підписами та печатками у вказаному акті, на відміну від Договору, завірено лише останню його сторінку. Проте, інші сторінки з переліком переданого майна, сторонами не посвідчено. Жодних накладних, довіреностей на одержання ТМЦ та інших первинних документів, які б могли підтвердити факт передачі відповідачеві спірного майна, позивачем до матеріалів справи не надано. Це спростовує твердження позивача про те, що спірний договір був укладений та майно було дійсно передане за ним в оренду відповідачеві.
Також критично суд критично оцінює посилання позивача на акти здачі-приймання послуг, а саме: акту здачі-приймання послуг № ТД-РНу №00000000000006 від 30.11.08р.; акту здачі-приймання послуг № ТД-РНу №00000000000007 від 31.12.08р.; акту здачі-приймання послуг № ТД-РНу №00000000000001 від 31.01.09р.; акту здачі-приймання послуг № ТД-РНу №00000000000002 від 28.02.09р.; акту здачі-приймання послуг № ТД-РНу №00000000000003 від 31.03.09р. У цих актах відсутні посилання на прізвища, ім'я, по-батькові осіб, які його підписали та данні щодо їх повноважень, що позбавляє ці акти доказової сили внаслідок невідповідності вимогам ч.2 ст. ст. 9 Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні”.
Крім того, суд враховує висновок судової технічної експертизи документів від 26.02.10р., №130/679 яким встановлено той факт, що акти здачі-приймання послуг № ТД-РНу №00000000000006 від 30.11.08 р., № ТД-РНу №00000000000007 від 31.12.08 р., № ТД-РНу №00000000000001 від 31.01.09р., № ТД-РНу №00000000000002 від 28.02.09р., № ТД-РНу №00000000000003 від 31.03.09р. до Договору оренди обладнання №1-32/10/08 від 31.10.08р. вироблені не на протязі періоду часу 30.11.08р. - 31.03.09р., яким вони датовані, а одночасно, або з меншим розривом у часі, і таким же чином підписані особами від імені виконавця та замовника.
Також судом встановлено, що деякі із зазначених актів здачі-приймання послуг датовані вихідними днями, а саме: акту здачі-приймання послуг № ТД-РНу №00000000000006 від 30.11.08р. підписано в неділю; акт здачі-приймання послуг № ТД-РНу №00000000000001 від 31.01.09р. підписано в суботу; акту здачі-приймання послуг № ТД-РНу №00000000000002 від 28.02.09р. підписано в суботу. При цьому з матеріалів справи вбачається, що Державне підприємство “Харківський завод шампанських вин” працює в режимі п'ятиденного робочого тижня, відповідних наказів про встановлення додаткових робочих днів на зазначені дати не видавалося. На підтвердження зазначеного відповідач надав суду графіки роботи Державного підприємства “Харківський завод шампанських вин”за 2008-2008 роки, копії наказів, що видавалися керівництвом підприємства щодо встановлення додаткових робочих днів.
За таких обставин суд приходить до висновку про те, що названий висновок судової технічної експертизи документів від 26.02.10р. №130/679 та інші матеріали справи у сукупності із фактом неукладення договору оренди 1-32/10/08, відсутністю належних доказів передачі майна в користування відповідачеві спростовують факт надання послуг Іноземним підприємством “Торговий дім “ХЗШВ” Державному підприємству “Харківський завод шампанських вин” за Договором оренди 1-32/10/08.
Викладене означає, що позовні вимоги є необґрунтованими, не відповідають нормам чинного законодавства і тому не підлягають задоволенню.
Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд керується ст. 49 ГПК України. У спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав державне мито покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: при задоволенні позову - на відповідача; при відмові в позові - на позивача; при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Таким чином, судові витрати у даній справі покладаються на позивача.
Враховуючи викладене та керуючись статтями 6, 8, 19, 124, 129 Конституції, ст. 638 Цивільного кодексу України, ст. 180 Господарського кодексу України, ст.10, 12 Закону України “Про оренду державного та комунального майна”, керуючись, ст.ст.1, 4, 12, 32, 33, 43, 44-49, 75, 82-85 ГПК України, суд -
В задоволенні позову відмовити повністю.
Суддя
/Справа №56/273-09
Повний текст рішення
підписано 11.08.2010р./