Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,
тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
"09" серпня 2010 р. Справа № 59/21-10 (н.в.о. 29/431-09)
вх. № 382/4-59
Колегія суддів господарського суду в складі:
Головуючий суддя
суддя
суддя
при секретарі судового засідання
за участю представників сторін:
позивача - Куманецький О.М., довіреність № 682 від 06.05.10;
відповідача - Куценко О.В., довіреність № б/н від 26.07.10,
Коваленко Ю.О. (директор) за протоколом № 3-09 від 15.12.2009р,
розглянувши справу за заявою Закритого акціонерного товариства "Рівненський ливарний завод" про перегляд за нововиявленими обставинами рішення господарського суду Харківської області від 01.12.2009р. у справі №29/431-08 за позовом
Закритого акціонерного товариства "Рівненський ливарний завод", с. Городок
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Іфріт", м. Харків
про визнання недійсним рішень загальних зборів
та зустрічним позовом
Товариства з обмеженою відповідальністю "Іфріт",м.Харків
до Закритого акціонерного товариства "Рівненський ливарний завод", с. Городок
про визнання учасником товариства та визнання права власності
01.12.2009р. господарським судом Харківської області у справі №29/431-09 ухвалено рішення у справі за позовом ЗАТ "Рівненський ливарний завод" до ТОВ "Іфріт", яким відмовлено повністю в задоволенні позовних вимог про визнання недійсним рішення загальних зборів ТОВ “Іфріт” від 09.11.2009р. в частині прийняття до складу учасників Товариства Закритого акціонерного товариства “Рівненський ливарний завод”; збільшення статутного капіталу Товариства за рахунок внеску Закритого акціонерного товариства “Рівненський ливарний завод”; рішення про зобов'язання Закритого акціонерного товариства “Рівненський ливарний завод”сплатити внесок до статутного капіталу шляхом передання об'єктів нерухомості; рішення про затвердження змін до Статуту товариства з обмеженою відповідальністю “Іфріт”, зустрічний позов ТОВ „Іфріт” задоволено частково (визнано право власності на вказане у рішенні нерухоме майно) в решті зустрічного позову відмовлено.
22.01.2010р. позивач ЗАТ "Рівненський ливарний завод" звернувся до господарського суду Харківської області із заявою про перегляд названого рішення суду від 01.12.2009р. у справі №29/431-09 за нововиявленими обставинами. В обґрунтування заяви заявник посилається на ст.ст. 112, 113 ГПК України, стверджує, що відповідне рішення суду підлягає скасуванню, оскільки ЗАТ "Рівненський ливарний завод" не зверталось із відповідним позовом до суду. Рішення суду, вказується у заяві, винесено на підставі позовної заяви, яка подана до суду особою, котра не має повноважень на те, що б діяти від імені ЗАТ "Рівненський ливарний завод", оскільки її довіреність скасована у встановленому порядку. Крім того, заявник вказує, що і представник ЗАТ "Рівненський ливарний завод", котрий брав участь у загальних зборах ТОВ "Іфріт", на яких було ухвалено спірне рішення від 09.11.2009р., також не мав повноважень діяти від імені ЗАТ "Рівненський ливарний завод", і, відповідно не мав повноважень на ухвалення спірного рішення.
Ухвалою господарського суду Харківської області від 25.01.2010р. вирішення питання про прийняття до провадження заяви ЗАТ "Рівненський ливарний завод" про перегляд рішення господарського суду Харківської області від 01.12.2009р. у справі №29/431-09 відкладено до повернення матеріалів справи з суду касаційної інстанції, куди справа була надіслана разом із відповідною касаційною скаргою на назване рішення.
12.07.2010р. справа повернулась до господарського суду Харківської області із постановою Вищого господарського суду Харківської області від 21.01.2010р. та від 21.06.2010р. про повернення касаційних скарг відповідача ТОВ "Іфріт" без розгляду.
Ухвалою заступника голови господарського суду від 28.07.2010р. для розгляду даної справи призначено колегію у складі: головуючий суддя Бринцев О.В., суддя Аюпова Р.М., суддя Суярко Т.Д.
В судовому засіданні представник ЗАТ "Рівненський ливарний завод" підтримує заяву про перегляд рішення господарського суду за нововиявленими обставинами, просить суд рішення господарського суду Харківської області від 01.12.2009р. у справі №29/431-09 скасувати та постановити нове, котрим первісний позов ЗАТ "Рівненський ливарний завод" задовольнити, в задоволенні зустрічного позову відмовити. Відповідно цьому представник позивача заявив клопотання про залишення первісного позову ЗАТ "Рівненський ливарний завод" без розгляду
Представник відповідача ТОВ “Іфріт”у відзиві на заяву про перегляд рішення господарського суду за нововиявленими обставинами проти задоволення заяви заперечує, просить суд відмовити ЗАТ "Рівненський ливарний завод" в задоволенні відповідної заяви. Також представником відповідача подано клопотання про залишення заяви про перегляд рішення господарського суду за нововиявленими обставинами з підстав неправильної сплати державного мита.
В судовому засіданні 28.07.2010р. оголошувалась перерва до 15:000 28.07.2010р. та до 14:30 02.08.2010р. та 02.08.2010р. до 9:30 09.08.2010р.
З'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються заява про перегляд рішення за нововиявленими обставинами, позовні вимоги та заперечення, дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників учасників судового процесу, всебічно та повно дослідивши надані учасниками судового процесу докази колегія суддів дійшла до висновку про те, що вказані у заяві про перегляд рішення господарського суду Харківської області від 01.12.2009р. у справі №29/431-09 за нововиявленими обставинами обставини мають істотне значення для справи і є нововиявленими у розумінні ст.112, 113 ГПК України.
У відповідності до п.1 ч.1 ст. 112 ГПК України (із змінами, внесеними згідно із законами України від 21.06.2001р. N2539-III,від 07.07.2010р. N2453-V) господарський суд може переглянути прийняте ним судове рішення, яке набрало законної сили, за нововиявленими обставинами. Підставами для перегляду судових рішень господарського суду за нововиявленими обставинами є, крім іншого, істотні для справи обставини, що не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи.
Наразі такими обставинами заявник ЗАТ “Рівненський ливарний завод”вказує по-перше, те, що його, ЗАТ “Рівненський ливарний завод”, інтереси на загальних зборах учасників ТОВ “Іфріт”(на яких ухвалено спірне рішення від 09.11.2009р.) представляла особа, котра не мала повноважень діяти від імені цього підприємства (ОСОБА_1), та по-друге, те, що від його, ЗАТ “Рівненський ливарний завод”, імені подано позов у даній справі, який підписано особою, котра також не має повноважень діяти від імені підприємства (ОСОБА_2).
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача, відповідача, всебічно та повно дослідивши надані учасниками судового процесу докази, судова колегія прийшла до висновку про те, що вказані заявником обставини підтверджуються матеріалами справи та поясненнями представників сторін та відповідають ознакам нововиявлених обставин.
Так, суд приймає до уваги, що у відповідності до ч. 1 ст. 92 Цивільного кодексу України юридична особа набуває цивільних прав та обов'язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону. Порядок створення органів юридичної особи встановлюється установчими документами та законом. Згідно ст.97 ЦК України управління товариством здійснюють його органи. Органами управління товариством є загальні збори його учасників і виконавчий орган, якщо інше не встановлено законом. У відповідності до ч.1 ст.98 ЦК України загальні збори учасників товариства мають право приймати рішення з усіх питань діяльності товариства, у тому числі і з тих, що передані загальними зборами до компетенції виконавчого органу. Згідно ч.1 і 2 ст. 99 ЦК України загальні збори товариства своїм рішенням створюють виконавчий орган та встановлюють його компетенцію і склад. Виконавчий орган товариства може складатися з однієї або кількох осіб.
Відповідно ст. 246 ЦК України довіреність від імені юридичної особи видається її органом або іншою особою, уповноваженою на це її установчими документами, та скріплюється печаткою цієї юридичної особи. Згідно ч.3 ст. 28 ГПК України представниками юридичних осіб можуть бути також інші особи, повноваження яких підтверджуються довіреністю від імені підприємства, організації. Довіреність видається за підписом керівника або іншої уповноваженої ним особи та посвідчується печаткою підприємства, організації.
У відповідності до п.п. 8.4.5. Статуту ЗАТ “Рівненський ливарний завод”(т.ІІ а.с. 65-70) видача довіреностей відноситься до компетенції Генерального директора.
Матеріали справи свідчать, що станом на день видачі довіреностей від імені ЗАТ “Рівненський ливарний завод”на ім'я ОСОБА_1 та на ім'я ОСОБА_2, справжність яких поставлена під сумнів, згідно даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців був і залишається до сьогодні Канський Валерій Кирилович. Так, саме Канський В.К. вказаний у Виписці з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців від 19.07.2010р. (т.ІІ а.с. 55) в якості особи, яка має право вчиняти юридичні дії від імені юридичної особи без довіреності, у тому числі підписувати договори. Такі самі дані містяться у Виписці та Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців наданих суду представником позивача від 06.10.2009р. від, 19.10.2009р., від 01.12.2009р. та від 21.12.2009р. (т.ІІ а.с. 16-19).
У відповідності до ст. 18 Закону України “Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців” ці відомості є достовірними і не потребують додаткового доказування (якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін).
Відповідно, у суду немає достатніх правових підстав вважати Марчука В.П., інформація про котрого не міститься в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців, особою, яка має чи мала у день видачі довіреностей право діяти від імені ЗАТ "Рівненський ливарний завод".
Надані ОСОБА_2, та відповідачем ТОВ “Іфріт” копії судових рішень не можуть бути прийняті як достатній доказ наявності повноважень на представництво ОСОБА_3. відповідної юридичної особи. За змістом ст. 115 ГПК України,ст. 368 ЦПК України та ст. 1 Закону України “Про виконавче провадження” виконавче провадження є завершальною стадією судового провадження. Отже змінені на підставі судових рішень відомості які стосуються осіб, які мають право діяти від імені юридичної особи повинні відповідно абз. 9 ч.2 ст. 17 Закону України “Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців” повинні бути внесені до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців для надання їм статусу достовірних. В іншому разі (в разі наявності значної кількості протилежних за змістом і не виконаних в установленому порядку судових рішень (що в дійсності і має місце наразі)) це може привести до унеможливлення визначення в питанні про те, хто в кінцевому підсумку має право діяти від імені відповідної юридичної особи.
Такі обставини унеможливлюють визнання чинними довіреностей, котрі від імені ЗАТ “Рівненський ливарний завод”були підписані названою особою -ОСОБА_3. Так суд оцінює як таку, що видана неповноважною особою підписану ОСОБА_3 довіреність від імені ЗАТ “Рівненський ливарний завод”на ім'я ОСОБА_1 від 06.11.2009р. на представництво інтересів підприємства по питанню вступу до складу учасників ТОВ “Іфріт” з правом розпорядження майном та майновими правами ЗАТ “РЛЗ”та ін. (т.І а.с. 72). Аналогічно, як нікчемна кваліфікується судом довіреність, підписана ОСОБА_3. від імені ЗАТ “Рівненський ливарний завод”на ім'я ОСОБА_2 від 30.10.2009р. (т.І а.с. 25) на підставі якої останнім було підписано та подано позовну заяву, що розглядається у даній справі.
Приходячи до висновку про те, що вказані обставини є нововиявленими у розумінні ст.112, 113 ГПК України судова колегія керується також Роз'ясненням Президії Вищого господарського суду України від 21.05.2002 р. №04-5/563 “Про деякі питання практики перегляду рішень, ухвал, постанов за нововиявленими обставинами”, де в п.1 зокрема зазначається, що до нововиявлених обставин відносяться матеріально-правові факти, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші факти, які мають значення для правильного вирішення спору або розгляду справи про банкрутство. Необхідними ознаками нововиявлених обставин є, по-перше, їх наявність на час розгляду справи, по-друге, те, що ці обставини не могли бути відомі заявникові на час розгляду справи.
Судова колегія з наявних у справі матеріалів вбачає, що наведені обставини (ухвалення спірного рішення загальних зборів ТОВ “Іфріт”від 09.11.2009р. (т.І а.с. 7-11) за участю особи, яка не мала повноважень на представництво інтересів ЗАТ “Рівненський ливарний завод”ОСОБА_1. та подача позову у даній справі неупоноваженою особою ОСОБА_2) дійсно є матеріально-правовими фактами істотними для даної справи. Перша з названих обставин суттєво впливає на результат вирішення господарського спору про спору визнання недійсним рішення загальних зборів ТОВ “Іфріт” від 09.11.2009р. та визнання права власності на передане ТОВ “Іфріт”у відповідності до вказаного рішення нерухоме майно. Друга, -в разі якщо позов не підтримується повноважним представником позивача, взагалі виключає можливість судового розгляду первісного позову у даній справі, оскільки є імперативною підставою для залишення позову без розгляду згідно приписів п.1 ч.1 ст. 81 ГПК України (господарський суд залишає позов без розгляду, якщо позовну заяву підписано особою, яка не має права підписувати її, або особою, посадове становище якої не вказано).
Названі обставини є такими, що не були і не могли бути відомі заявникові ЗАТ “Рівненський ливарний завод”, адже вказані вище довіреності на ім'я ОСОБА_1. та ОСОБА_2 були видані не компетентним на це згідно положень п.8.4.5. Статуту ЗАТ “Рівненський ливарний завод” органом (Генеральним директором Канським В.К.), а сторонньою особою -ОСОБА_3. Тобто дії останнього за відсутності належних та достовірних доказів повноважень діяти від імені ЗАТ “Рівненський ливарний завод”(зокрема внесення відомостей до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців) не можуть вважатися діями ЗАТ “Рівненський ливарний завод”і не створюють жодних прав та обов'язків для цього підприємства, в т.ч. не утворюють і не можуть утворювати факту обізнаності підприємства про дані обставини.
Тобто, названі обставини є нововиявленими, оскільки відповідають ознакам, вказаним у п.1 ч. ст.112 ГПК України та у Роз'ясненні Президії Вищого господарського суду України від 21.05.2002 р. №04-5/563, а відтак вони тягнуть за собою відповідні процесуальні наслідки передбачені ч.4 ст. 114 ГПК України. Згідно положень зазначеної норми за результатами перегляду судового рішення приймаються: 1) рішення - у разі зміни або скасування рішення; 2) постанова - у разі зміни або скасування постанови; 3) ухвала - у разі зміни чи скасування ухвали або залишення рішення, ухвали, постанови без змін.
З урахуванням викладеного судова колегія приходить до висновку про те, що у даному разі рішення господарського суду Харківської області у справі від 01.12.2009р. у справі №29/431-09 внаслідок встановлення нововиявлених обставин підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення.
При цьому клопотання представника ТОВ “Іфріт”про залишення без розгляду заяви ЗАТ “Рівненський ливарний завод” про перегляд рішення за новоявленими обставинами залишається судовою колегією без задоволення, як таке що не ґрунтується на нормах чинного законодавства України. Так ні ст.81 ГПК України ні 112, 113 ГПК України, ні жодна інша норма господарського процесуального права не передбачають можливості залишення без розгляду заяви про перегляд рішення за новоявленими обставинами з мотивів неправильної сплати державного мита.
Проте, з урахуванням викладених у клопотанні обставини щодо неправильної (неповної) сплати державного мита судова колегія в порядку ст.46 ГПК України вважає за необхідне стягнути з заявника ЗАТ “Рівненський ливарний завод” в доход бюджету суму державного мита за подачу заяви про перегляд за нововиявленими обставинами у розмірі 12707,50 грн. ((25500,00 грн. / 2) -42,50 грн. = 12707,50 грн.)
Вирішуючи господарський спір по суті на підставі наявних у справі доказів та з урахуванням наданих представниками сторін пояснень судовою колегією встановлено наступне.
Рішенням Наглядової ради ЗАТ “РЛЗ” від 30.10.2009р., прийнято рішення про участь ЗАТ “Рівненський ливарний завод” у ТОВ “Іфріт”. Вказаним рішенням визначені розмір участі ЗАТ “Рівненський ливарний завод” у статутному капіталі ТОВ “Іфріт” та форма сплати частки ЗАТ “РІВНЕНСЬКИЙ ЛИВАРНИЙ ЗАВОД”, а саме, шляхом внесення наступного нерухомого майна, загальною вартістю 5961274 грн. 38 коп.:
- Будівля котельні, будівля компресорної, будівля станції хімчистки літера "Г", загальна площа 1439.5 м.кв.;
- Будівля газорозподільної станції ГРП літера "З", загальна площа 40.4 м.кв.;
- Будівля насосної станції літера 'К", загальна площа 659.0 м.кв.;
- Будівля ЕРУ-10 з закритою розподільчою установкою літера "Д", загальна площа 1372.8 м. кв.;
- Насосна станція літера "Л", загальна площа 516.0 м.кв.;
- Будівля підстанції літера "Е", загальна площа 68.1 м.кв.;
- Будівля одноповерхова літера "Ж", загальна площа 167,0 м.кв.;
- Галерея літера "Р", загальна площа 93.2 м.кв.;
- Будівля станції промавтоматики літера "Н", загальна площа 62.8 м.кв.;
- Насосна станція з насосом літера "С-2", загальна площа 136,4 м.кв.;
- Будівля насосної літера "М", загальна площа 76,5 м.кв.;
- Частина будівлі метало-модельного цеху літера "С-2", загальна площа 8778.2 м.кв.;
- Корпус ливарного цеху літера "А-2", загальна площа 71886,8 м.кв., розташованих за адресою Рівненська область, Рівненський район, с. Городок, вул. Привокзальна, 2.
09.11.2009р. відбулися загальні збори учасників ТОВ “Іфріт”, на яких прийняті рішення щодо: прийняття до складу учасників товариства ЗАТ “Рівненський ливарний завод”; зобов'язано ЗАТ “Рівненський ливарний завод” сплатити частку у статутному капіталі ТОВ “Іфріт” шляхом внесення нерухомого майна, вартість якого оцінена учасниками на суму 5961274,38 грн. (п'ять мільйонів дев'ятсот шістдесят одна тисяча двісті сімдесят чотири грн. 38 коп.); збільшено статутний капітал товариства; затверджений Статут товариства в нової редакції.
На загальних зборах учасників ТОВ “Іфріт” від 09.11.2009р., від імені ЗАТ “Рівненський ливарний завод”, діяв ОСОБА_1 на підставі довіреності від 06.11.2009р.
16.11.2009р. між ЗАТ “Рівненський ливарний завод” та ТОВ “Іфріт” був складений та підписаний Акт приймання-передання нерухомості, відповідно до якого ЗАТ “Рівненський ливарний завод” передало, а ТОВ “Іфріт” прийняло об'єкти нерухомості, в якості внеску до статутного капіталу ТОВ “Іфріт”.
17.11.2009р., ТОВ “Іфріт” направило на адресу ЗАТ “Рівненський ливарний завод” лист, відповідно до якого вимагало надання правовстановлювальних документів, для можливості реєстрації права власності на об'єкти нерухомості, який був залишений позивачем без задоволення.
Викладені обставини на думку сторін свідчать про порушення їхніх прав та охоронюваних законом інтересів.
При цьому представник позивача під час перегляду справи за нововиявленими обставинами первісний позов підтримує, у письмових поясненнях вказує, що хоча позивач ЗАТ “Рівненський ливарний завод”такого позову і не подавав, обставини справи зумовлюють його правову позицію, яка полягає у підтриманні первісних позовних вимог, оскільки їх задоволення є єдиним способом захисту порушених прав та охоронюваних законом інтересів ЗАТ “Рівненський ливарний завод”від незаконного рішення, внаслідок якого позивач був фактично позбавлений права власності на своє майно. Клопотання від 28.07.2010р. (т.ІІ а.с. 53) про залишення позову без розгляду в порядку п.1 ч.1 ст. 81 ГПК України представник позивача відкликав 09.08.2010р., у зв'язку з чим воно залишається судом без розгляду.
Проти задоволення зустрічного позову позивач ЗАТ “Рівненський ливарний завод” заперечує. Представник позивача вказує, що компетентним органом рішення ЗАТ “Рівненський ливарний завод” про участь у ТОВ “Іфріт”не приймалося, як і не приймалося рішень про передачу на користь ТОВ “Іфріт”права власності на спірне майно. З цих підстав представник позивача просить в задоволенні зустрічного позову відмовити.
Представник відповідача проти задоволення первісного позову заперечує, посилаючись на те, що викладені в ньому обставини не відповідають дійсності. Стверджує, що спірне рішення загальних зборів ТОВ “Іфріт”було прийнято з додержанням вимог чинного законодавства України, від імені ЗАТ “Рівненський ливарний завод”у діяльності зборів приймала участь повноважна особа -ОСОБА_1, який діяв на підставі довіреності від 06.11.2009р. підписаної ОСОБА_3.
На задоволенні зустрічних позовних вимог представник відповідача наполягає, просить суд визнати ЗАТ “Рівненський ливарний завод” учасником Товариства з обмеженою відповідальністю “Іфріт”; визнати право власності Товариства з обмеженою відповідальністю “Іфріт”на нерухоме майно, що було передано Закритим акціонерним товариством “Рівненський ливарний завод” у власність, до статутного капіталу Товариства з обмеженою відповідальністю “Іфріт”, і розташоване за адресою Рівненська область, Рівненський район, с. Городок, вул. Привокзальна, 2:
Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог і заперечень проти них суд виходить з наступного.
Згідно ч.1 ст. 54 ГПК України позовна заява подається до господарського суду в письмовій формі і підписується повноважною посадовою особою позивача або його представником, прокурором чи його заступником, громадянином - суб'єктом підприємницької діяльності або його представником.
Відповідно п.1 ч.1 ст. 81 ГПК України господарський суд залишає позов без розгляду, якщо позовну заяву підписано особою, яка не має права підписувати її, або особою, посадове становище якої не вказано.
Наразі судом встановлено, що первісна позовна підписана від імені позивача ЗАТ “Рівненський ливарний завод” ОСОБА_2, який діє на підставі довіреності від імені ЗАТ “Рівненський ливарний завод”від 30.10.2009р., котра підписана ОСОБА_3. (т.І а.с. 25). Встановлена вище відсутність повноважень ОСОБА_3. та ОСОБА_2 діяти від імені ЗАТ “Рівненський ливарний завод” означає, що позовну заяву підписано особою, яка не має права її підписувати. Проте, враховуючи, що повноважний представник позивача Куманецький О.М., який діє на підставі довіреності від 06.05.2010р. №682-ЮР (Т.ІІ а.с. 88), підписаної Генеральним директором ЗАТ “Рівненський ливарний завод”Канським В.К., підтримує первісні позовні вимоги, про що подав відповідні письмові пояснення підписані ним, судова колегія приходить до висновку про неможливість залишення позову без розгляду. Суд зазначає, що підписанням таких письмових пояснень повноважним представником позивача фактично виправлено порок позовної заяви в частині її підписання неповноважною особою (ч.1 ст.54 ГПК України), чим унеможливлено залишення її без розгляду на підставі п.1 ч.1 ст. 81 ГПК України.
Відтак судова колегія приходить до висновку про відсутність підстав для залишення позову без розгляду, та про необхідність вирішення його по суті.
Надаючи правову кваліфікацію викладеним у первісному позові та встановленим судом обставинам суд виходить з наступного.
У відповідності до ч. 1 ст. 92 Цивільного кодексу України юридична особа набуває цивільних прав та обов'язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону. Порядок створення органів юридичної особи встановлюється установчими документами та законом. Згідно ст.97 ЦК України управління товариством здійснюють його органи. Органами управління товариством є загальні збори його учасників і виконавчий орган, якщо інше не встановлено законом. У відповідності до ч. 1 ст. 98 ЦК України загальні збори учасників товариства мають право приймати рішення з усіх питань діяльності товариства, у тому числі і з тих, що передані загальними зборами до компетенції виконавчого органу. Згідно ч. 1 і 2 ст. 99 ЦК України загальні збори товариства своїм рішенням створюють виконавчий орган та встановлюють його компетенцію і склад. Виконавчий орган товариства може складатися з однієї або кількох осіб.
Згідно ст.65 ГК України управління підприємством здійснюється відповідно до його установчих документів на основі поєднання прав власника щодо господарського використання свого майна і участі в управлінні трудового колективу. Власник здійснює свої права щодо управління підприємством безпосередньо або через уповноважені ним органи відповідно до статуту підприємства чи інших установчих документів. Для керівництва господарською діяльністю підприємства власник (власники) або уповноважений ним орган призначає (обирає) керівника підприємства. Керівник підприємства без доручення діє від імені підприємства, представляє його інтереси в органах державної влади і органах місцевого самоврядування, інших організаціях, у відносинах з юридичними особами та громадянами, формує адміністрацію підприємства і вирішує питання діяльності підприємства в межах та порядку, визначених установчими документами.
Відповідно до ст. 23 Закону України “Про господарські товариства” управління товариством здійснюють його органи, склад і порядок обрання (призначення) яких здійснюється відповідно до виду товариства.
Згідно ст.60 Закону України “Про акціонерні товариства”порядок прийняття рішень особою, яка здійснює повноваження одноосібного виконавчого органу, встановлюється статутом або положенням про виконавчий орган акціонерного товариства. Особа, яка здійснює повноваження одноосібного виконавчого органу, вправі без довіреності діяти від імені акціонерного товариства, в тому числі представляти його інтереси, вчиняти правочини від імені товариства, видавати накази та давати розпорядження, обов'язкові для виконання всіма працівниками товариства.
У відповідності до п.п. 8.4.5. Статуту ЗАТ “Рівненський ливарний завод”(т.ІІ а.с. 65-70) видача довіреностей відноситься до компетенції Генерального директора.
Статтею 18 Закону України “Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців” визначено статус відомостей Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців. Зокрема, Законом встановлено, що якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.
Матеріали справи свідчать проте, що до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців у відношенні позивача ЗАТ “Рівненський ливарний завод” внесені відомості про те, що від імені підприємства в якості особи, яка має право вчиняти юридичні дії від Канський В.К. такі дані містяться у Виписці з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців від 19.07.2010р. (т.ІІ а.с. 55) , а також від 06.10.2009р. від, 19.10.2009р., від 01.12.2009р. та від 21.12.2009р. (т.ІІ а.с. 16-19).
Відповідно до ст. 237 ЦК України, представництвом є правовідношення, в якому одна сторона (представник) зобов'язана або має право вчинити правочин від імені другої сторони, яку вона представляє. Представництво виникає на підставі договору, закону, акта органу юридичної особи та з інших підстав, встановлених актами цивільного законодавства.
Відповідно до ст. 244 ЦК України, представництво, яке ґрунтується на договорі, може здійснюватися за довіреністю. Представництво за довіреністю може грунтуватися на акті органу юридичної особи.
Відповідно до ст. 246 ЦК України, довіреність від імені юридичної особи видається її органом або іншою особою, уповноваженою на це її установчими документами, та скріплюється печаткою цієї юридичної особи.
Матеріали справи свідчать, що ОСОБА_1, який брав участь у роботі загальних зборів ТОВ “Іфріт”від 09.11.2009р. від імені ЗАТ “Рівненський ливарний завод”не мав довіреності, яка б відповідала визначеним вимогам чинного законодавства України -були видана компетентним органом (генеральним директором Канським В.К.) або іншою особою, уповноваженою на це її установчими документами, та скріплена печаткою цієї юридичної особи.
Такі обставини, означають, що рішення загальних зборів ТОВ “Іфріт”від 09.11.2009р. про участь ЗАТ “Рівненський ливарний завод”у цьому товаристві та про передачу до статутного фонду товариства майна ЗАТ “Рівненський ливарний завод”прийнято без участі повноважного представника ЗАТ “Рівненський ливарний завод”.
Це суперечить положенням ч.1 ст.92 ЦК України, ст.65 ГК України, ст. 23 Закону України “Про господарські товариства”, ст.60 Закону України “Про акціонерні товариства”згідно положень яких юридична особа набуває цивільних прав та обов'язків (в т.ч. тих, що стосуються питань видачі довіреностей, питань участі у господарському товаристві) і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону.
Також викладене означає, що рішення загальних зборів ТОВ “Іфріт”від 09.11.2009р.положенням ст.317, 319 ЦК України відповідно до яких право на розпорядження майном (в т.ч. на передачу до статутного капіталу товариства) належить власникові майна.
Висновок про невідповідність спірного рішення положення ЦК України узгоджується з положеннями ч.1 ст. 207 ГК України, відповідно до якої господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.
У відповідності до ч.5 ст. 98 ЦК України рішення загальних зборів може бути оскаржене учасником товариства до суду.
За таких обставин судова колегія приходить до висновку про законність та обґрунтованість позовних вимог про визнання недійсним рішення загальних зборів ТОВ “Іфріт”від 09.11.2009р. в частині прийняття до складу учасників Товариства Закритого акціонерного товариства “Рівненський ливарний завод”; збільшення статутного капіталу Товариства за рахунок внеску Закритого акціонерного товариства “Рівненський ливарний завод”; рішення про зобов'язання Закритого акціонерного товариства “Рівненський ливарний завод”сплатити внесок до статутного капіталу шляхом передання об'єктів нерухомості; рішення про затвердження змін до Статуту товариства з обмеженою відповідальністю “Іфріт”.
Судова колегія відхиляє посилання відповідача на рішення Наглядової ради ЗАТ “Рівненський ливарний завод” (т.І а.с. 62-65) про участь у ТОВ “Іфріт” та про передачу в якості внеску до статутного капіталу відповідного спірного майна, як на достатню підставу законності спірного рішення загальних зборів ТОВ “Іфріт”. При цьому суд зазначає, що наявність такого рішення наглядової ради згідно п. 8.3.4 статуту ЗАТ “Рівненський ливарний завод”є необхідною, але недостатньою умовою ухвалення рішень про участь у товаристві та про передачу майна у статутний капітал. Таке рішення наглядової ради не замінює собою довіреність чи інший документ який згідно ст.ст. 237, 244 ЦК України міг би потягнути виникнення відносин представництва і слугував би належним підтвердженням повноважень відповідної фізичної особи (ОСОБА_1.) діяти від імені ЗАТ “Рівненський ливарний завод”під час ухвалення спірного рішення.
Такі твердження відповідача спростовуються наданими ним самим документами, а саме текстом протоколу засідання наглядової ради ЗАТ “Рівненський ливарний завод”від 30.10.2009р. (т.І а.с. 65). Цим рішенням надано повноваження голові наглядової ради Кошкіну І.В. на участь у загальних зборах ТОВ “Іфріт”та зобов'язано (!) виконавчий орган товариства -генерального директора видати йому відповідну довіреність. Також суперечність та непослідовність позиції відповідача з цього приводу та правильність висновку суду про те, що протокол засідання наглядової ради не замінює собою довіреність та не звільняє від необхідності додержання положень ст. 92 ЦК України та п. 8.4.5. Статуту ЗАТ “Рівненський ливарний завод”, підтверджується текстом протоколу загальних зборів ТОВ “Іфріт” в якому зазначено, що ОСОБА_1 бере участь у зборах саме на підставі довіреності від 06.11.2009р. (т.І а.с.7, 72), а не на підставі статуту, наказу чи рішення наглядової ради.
Тобто, рішення наглядової ради, на яке посилається відповідач, може бути лише підставою для подальшого зобов'язання належного виконавчого органу ЗАТ “Рівненський ливарний завод”(Генерального директора Канського В.К.) виконати особисто вказані в ньому дії. Посилання позивача на незаконність рішення наглядової ради ЗАТ “Рівненський ливарний завод”від 30.10.2009р. внаслідок невідповідності його вимогам абз.2 ч.2 ст.98 ЦК України (рішення про відчуження майна товариства на суму, що становить п'ятдесят і більше відсотків майна товариства приймаються більшістю не менш як у 3/4 голосів) не приймаються судом до уваги, оскільки це виходить за межі підстав та предмету позову.
Разом з тим, приходячи до висновку про невідповідність вимогам Закону спірного рішення загальних зборів ТОВ “Іфріт”судова колегія враховує, що у відповідності до ст. 100 ЦК України право участі у товаристві є особистим немайновим правом і не може окремо передаватися іншій особі. Стосовно даного випадку це означає, що передача ТОВ “Рівненський ливарний завод”(як і Єрмаковим М.В.) прав на вирішення питань, пов'язаних з участю у ТОВ “Іфріт”на підставі відповідних довіреностей є незаконною. Це також додатково свідчить про незаконність рішень загальних зборів ухвалених з порушенням цих норм Цивільного кодексу України.
Вирішуючи господарський спір в частині зустрічних позовних вимог ТОВ “Іфріт”про визнання ЗАТ “Рівненський ливарний завод” учасником ТОВ “Іфріт” суд виходить з наступного.
Згідно ч.1 ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.
Встановлена вище судом недійсність рішення загальних зборів ТОВ “Іфріт”від 09.11.2009р. у відповідній частині означає, що це рішення є нікчемним з моменту його ухвалення і відтак воно не потягло за собою виникнення, зміну чи припинення жодних прав та обов'язків. В тому числі воно не потягло виникнення у ЗАТ “Рівненський ливарний завод”прав учасника ТОВ “Іфріт”, не потягло збільшення статутного капіталу Товариства за рахунок внеску ЗАТ “Рівненський ливарний завод”; не створило зобов'язань “Рівненський ливарний завод”сплатити внесок до статутного капіталу шляхом передання об'єктів нерухомості тощо.
В кінцевому підсумку, недійсність рішення загальних зборів ТОВ “Іфріт”від 09.11.2009р. означає відсутність підстав виникнення у ТОВ “Іфріт”права власності на майно ЗАТ “Рівненський ливарний завод”в розумінні ч.1 ст. 328 ЦК України.
За таких обставин підстави для задоволення зустрічного позову про визнання ЗАТ “Рівненський ливарний завод”учасником ТОВ “Іфріт”та про визнання за ТОВ “Іфріт”права власності на вказане у позові нерухоме майно задоволенню не підлягають.
Відмовляючи в зустрічному позові в частині позовних вимог про визнання ЗАТ “Рівненський ливарний завод”учасником ТОВ “Іфріт”судова колегія також зауважує, що у відповідності до ст.ст.1, 2 ГПК України позов повинен подаватися на захист власних прав та охоронюваних законом інтересів позивача, а не на захист третіх осіб, тим більше не на захист прав відповідача. Тому пред'явлення ТОВ “Іфріт”зустрічного позову про визнання корпоративних прав відповідача ЗАТ “Рівненський ливарний завод”, тобто на його, відповідача, користь і є безпідставним і таким що суперечить вимогам Закону (ст.ст.1, 2, 4-3 ГПК України).
Також підставою відмови в цій частині зустрічного позову є невідповідність обраного способу захисту права способам, встановленим законом.
Згідно абз.2 ч.2 ст.16 ЦК України ч.2 ст.20 ГК України суд може захистити цивільне право або інтерес способами, що встановлені договором або законом. В даному разі предмет позову в частині вимог про визнання відповідача учасником товариства не відповідає способам захисту права, передбаченим законом. Такий спосіб захисту не міститься в переліках способів захисту права, що визначені в ст.16 ЦК України та ст.20 ГК України, не передбачений він й іншими нормами права. Також, в матеріалах справи відсутні докази того, що такий спосіб захисту був передбачений договором сторін. Це свідчить про відсутність у суду правових підстав для застосування обраного позивачем способу захисту права і унеможливлює задоволення позову в частині такого предмету.
При цьому суд відхиляє як юридично неспроможні посилання представника ТОВ “Іфріт”на те, що обраний ним спосіб захисту права є різновидом способу "визнання права". Суд зауважує, що вимога про визнання учасником товариства не є вимогою про визнання права. У відповідності до ст. 15, 16 ЦК України, ст. 20 ГК України способи захисту права по своїй суті -це правові заходи, за допомогою яких у встановленому законом порядку здійснюється відновлення порушеного суб'єктивного права. Спосіб захисту права “визнання права” застосовується в разі необхідності підтвердження в судовому порядку наявності у певної особи конкретного, визначеного за змістом і за обсягом суб'єктивного права.
Натомість, право участі у господарському товаристві (корпоративне право) не підпадає під категорію конкретного суб'єктивного права. Корпоративне право згідно ст. 167 ГК України - це права особи, частка якої визначається у статутному фонді (майні) господарської організації, що включають правомочності на участь цієї особи в управлінні господарською організацією, отримання певної частки прибутку (дивідендів) даної організації та активів у разі ліквідації останньої відповідно до закону, а також інші правомочності, передбачені законом та статутними документами.. Тобто, корпоративне право це юридична категорія, котра включає в себе не одне суб'єктивне право, а комплекс числених за кількістю та різноманітних за змістом та обсягом суб'єктивних прав та обов'язків. Тому таке право не можна ототожнювати з суб'єктивним правом в розумінні ст. 16 ЦК України.
Висновок суду про неможливість застосування способу захисту права, який не відповідає Закону, договору і не приводить до відновлення порушеного права узгоджується з позицією ВГСУ, викладеною в п.3 Інформаційного листа від 25.11.2005 р. N 01-8/2229, а також із правовою позицією ВСУ викладеною в його постановах від 13.07.2004 у справі №10/732 та від 14.12.2004 у справі №6/11.
Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд керується ст. 49 ГПК України. У спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав державне мито покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: при задоволенні позову - на відповідача; при відмові в позові - на позивача; при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Таким чином судові витрати у даній справі покладаються на відповідача.
Розмір мита згідно до п.п."а", "б" розд.2 ч.1 ст. 3 Декрету Кабінету Міністрів України "Про державне мито" із заяв майнового характеру складає 1% від ціни позову, але не менше 6 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, та не більше 1500 неоподаткованих мінімумів доходів громадян (17,00 грн. х 1500 = 25500,00 грн.); із позовних заяв немайнового характеру, в тому числі із заяв про неоподатковуваних визнання недійсними повністю або частково актів ненормативного характеру ставка державного мита встановлюються в розмірі 5 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян тобто 85,00 грн. (17,00 грн. х 5 = 85,00 грн.). Відповідно п.3 ч.1 ст. 55 ГПК України у позовах, які складаються з кількох самостійних вимог ціна позову визначається загальною сумою усіх вимог.
Отже в даному разі за первісним позовом, який мість немайнові вимоги (визнання недійсним рішення) державне мито складає 85,00 грн., а за зустрічним, з урахуванням об"єднання в одній позовній заяві майнових (визнання права власності) та немайнових вимог (визнання учасником) державне мито підлягає сплаті у розмірі 1% від ціни позову, тобто 25500,00 грн. та крім того у розмірі 85,00 грн.
За подачу заяви про перегляд рішення за нововиявленими обставинами згідно до п.п."г", розд.2 ч.1 ст. 3 Декрету Кабінету Міністрів України "Про державне мито" нараховується 50 відсотків ставки, що підлягає сплаті у разі подання заяви, для розгляду спору в першій інстанції, а із спорів майнового характеру - 50 відсотків ставки, обчисленої виходячи з оспорюваної суми, що в даному разі становить 12750,00 грн. (25500,00 грн. / 2 = 12750,00 грн.)
Таким чином, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 85,00 грн. державного мита та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу нарахованих за подачу позову до господарського суду в частині немайнових вимог про визнання недійсним рішення загальних зборів ТОВ “Іфріт”.
Крім того, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 12750,00 грн. державного мита нарахованого за подачу заяви про перегляд рішення за нововиявленими обставинами, в т.ч. 42,50 грн., які сплачені позивачем, та 12707,50 грн. державного мита нарахованого за подачу заяви про перегляд рішення за нововиявленими обставинами, які не сплачені позивачем, але підлягають стягненню з нього.
З позивача на користь державного бюджету підлягає стягненню недоплачена сума державного мита за подачу заяви про перегляд рішення за нововиявленими обставинами 12707,50 грн.
З відповідача на користь бюджету підлягає стягненню 25500,00грн -держмита нарахованого за подачу позову в частині майнових вимог про визнання права власності. Враховуючи те, що про стягнення цієї суми вже був виданий наказ (т.І а.с.143,144), новий наказ на виконання рішення в цій частині не видається.
Питання про визнання наказу від 11.12.2009р. у справі №29/431-09 про стягнення з позивача на користь відповідача суми 235,21 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу (т.І а.с142) таким, що не підлягає виконанню, чи про видачу поворотного наказу підлягає вирішенню судом в порядку ст.ст. 117, 122 ГПК України за окремою заявою заінтересованої особи після надання доказів виконання/невиконання цього наказу.
На підставі викладеного, на підставі ст.ст. 6, 8, 19, 124, 129 Конституції, ст.ст. 15, 16, 92, 97-100, 237, 244, 246, 317, 319 Цивільного кодексу України, ст.ст.20, 65, 165, 207 Господарського кодексу України, ст.ст. 17, 18 Закону України “Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців”, керуючись, ст. ст. 1, 4, 12, 27, 32, 33, 43, 44-49, 75, 81-85, 112, 113, 114 ГПК України, судова колегія -
1. Рішення господарського суду Харківської області від 01.12.2009р. у справі №29/431-09 скасувати.
2. Позов Закритого акціонерного товариства “Рівненський ливарний завод” задовольнити. Визнати недійсним рішення загальних зборів Товариства з обмеженою відповідальністю «Іфріт»від 09.11.2009р. викладених в протоколі загальних зборів учасників від 09.11.2009р., а саме:
- рішення про прийняття до складу учасників Товариства Закритого акціонерного товариства «Рівненський ливарний завод»;
- рішення про збільшення статутного капіталу Товариства за рахунок внеску Закритого акціонерного товариства «Рівненський ливарний завод»;
- рішення про зобов'язання Закритого акціонерного товариства «Рівненський ливарний завод»сплатити внесок до статутного капіталу шляхом передання об'єктів нерухомості;
- рішення про затвердження змін до Статуту товариства з обмеженою відповідальністю «Іфріт»,
3. В задоволенні зустрічного позову Товариства з обмеженою відповідальністю „Іфріт” відмовити повністю.
4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Іфріт” (м. Харків, пров. Університетський, 1, код ЄДРПОУ 35245232) на користь Закритого акціонерного товариства “Рівненський ливарний завод” (Рівненська область, Рівненський район, с. Городок, вул. Привокзальна, 2, код 30606056) -85,00 грн. державного мита за подачу позову та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Видати наказ після набранням рішення законної сили.
5. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Іфріт” (м. Харків, пров. Університетський, 1, код ЄДРПОУ 35245232) на користь Закритого акціонерного товариства “Рівненський ливарний завод” (Рівненська область, Рівненський район, с. Городок, вул. Привокзальна, 2, код 30606056) -12750,00 грн. державного мита за подачу заяви про перегляд рішення за нововиявленими обставинами.
Видати наказ на суму 42,50 грн. після набранням рішення законної сили.
Видати наказ на суму 12707,50 грн. після набранням рішення законної сили та надання доказів сплати ЗАТ “Рівненський ливарний завод” суми 12707,50 грн. державного мита за подачу заяви про перегляд рішення за нововиявленими обставинами на користь державного бюджету.
6. Стягнути з Закритого акціонерного товариства “Рівненський ливарний завод” (Рівненська область, Рівненський район, с. Городок, вул. Привокзальна, 2, код 30606056) на користь державного бюджету України -12707,50 грн. державного мита.
Видати наказ після набранням рішення законної сили.
7. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Іфріт” (м. Харків, пров. Університетський, 1, код ЄДРПОУ 35245232) на користь державного бюджету України -25500,00 грн. державного мита.
Наказ не видавати.
Головуючий суддя
суддя
суддя
/Справа №59/21-10
Повний текст рішення підписано
10.08.2010р./