16 вересня 2010 р. № 16/219-08
Колегія суддів Вищого господарського суду України у складі:
головуючого:Першикова Є.В.,
суддів:Данилової Т.Б.,
Полянського А.Г.,
розглянула
касаційну скаргу прокуратури Дніпропетровської області (далі -Прокуратура)
на постановуДніпропетровського апеляційного господарського суду
від08.06.10
у справі№ 16/219-08
господарського судуДніпропетровської області
за позовомтовариства з обмеженою відповідальністю "Траффікс" (далі -Товариство)
доДніпропетровської митниці (далі -Митниця),
Головного управління Державного казначейства України у Дніпропетровській області (далі -Казначейство),
за участю:Прокуратури,
простягнення 2 261 217,90 грн.
В засіданні взяли участь представники:
- позивача:Бабенко С.В. (директор; протокол № 1 загальних зборів учасників від 20.01.09);
Крушінський І.О. (за дов. б/н від 10.09.10);
Проців І.В. (за дов. б/н від 02.02.09);
- відповідачів:Митниці:
Онасенко О.В. (за дов. № 17-07-1/175 від 14.01.10);
Казначейства:
не з'явились;
- Прокуратури:Івченко О.А. (старший прокурор відділу Генеральної прокуратури України; посвідчення № 194 від 27.11.07).
Ухвалою від 19.08.10 колегії суддів у складі головуючого - Першикова Є.В., суддів -Коробенка Г.П., Жаботиної Г.В. касаційна скарга Прокуратури № 05/2-2019вих-10 від 01.07.10 була прийнята до провадження, справа призначена до розгляду у судовому засіданні на 16.09.10.
У зв'язку з виходом судді Данилової Т.Б. з відпустки та зайнятістю суддів Коробенка Г.П., Жаботиної Г.В., розпорядженням від 06.09.10 заступника Голови Вищого господарського суду України для касаційного перегляду справ, призначених до розгляду у судовому засіданні на 16.09.10 колегією суддів у складі головуючого - Першикова Є.В., суддів -Коробенка Г.П., Жаботиної Г.В., створено колегію суддів у складі: головуючий -Першиков Є.В., судді -Данилова Т.Б., Полянський А.Г. яка переглядає справу по суті.
Про вказані обставини присутніх представників сторін повідомлено на початку судового засідання. Відводів складу колегії суддів Вищого господарського суду України, яка переглядає справу по суті, не заявлено.
Відповідно до ч. 2 ст. 85 та ч. 1 ст. 1115 Господарського процесуального кодексу України у судовому засіданні 16.09.10 було оголошено лише вступну та резолютивну частини постанови Вищого господарського суду України.
Рішенням від 15.03.10 господарського суду Дніпропетровської області (колегія суддів у складі: головуючого -Загинайко Т.В., суддів - Євстигнеєва Н.М., Єременко А.В.) в позові до Казначейства відмовлено.
Позовні вимоги до Митниці задоволено частково.
З Митниці на користь Товариства стягнуто 525 949,95 грн. шкоди, 259,50 грн. державного мита та 27,45 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
В решті позовних вимог до Митниці відмовлено.
Постановою від 08.06.10 Дніпропетровського апеляційного господарського суду (колегія суддів у складі: головуючого: Білецької Л.М., суддів -Науменка І.М., Голяшкіна О.В.) рішення від 15.03.10 господарського суду Дніпропетровської області залишено без змін, а апеляційну скаргу Товариства та апеляційне подання Прокуратури -без задоволення.
Вказані судові рішення мотивовані, зокрема, тим, що рішеннями в адміністративних справах встановлено факт неправильної класифікації Митницею товару, який ввозився, що стало причиною для затримки розтаможування такого товару та подальших негативних наслідків для Товариства.
Не погодившись з рішеннями попередніх судових інстанцій, Прокуратура звернулась до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою в якій просить рішення від 15.03.10 господарського суду Дніпропетровської області та постанову від 08.06.10 Дніпропетровського апеляційного господарського суду скасувати, та прийняти по справі нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог Товариству відмовити у повному обсязі.
Свої вимоги скаржник обґрунтовує тим, що при винесенні оскаржених судових актів було порушено норми матеріального та процесуального права, а саме: ст.ст. 1166, 1193 Цивільного кодексу України, ст. 42 Господарського кодексу України, ст. 3, п. 13 ч. 2 ст. 11, ст. 313 Митного кодексу України, ст. 35 Господарського процесуального кодексу України
Зокрема, Прокуратура звертає увагу на те, що Товариство фактично свідомо йшло на ризики виникнення збитків замовляючи товар, напевне знаючи, що існують ускладнення щодо його митного оформлення.
Митниця у письмовому відзиві на касаційну скаргу доводи та вимоги Прокуратури підтримує.
У своєму відзиві на касаційну скаргу Товариство щодо доводів та вимог Прокуратури заперечує, вважаючи їх безпідставними, у зв'язку з чим просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржену постанову -без змін.
Розглянувши матеріали справи, касаційну скаргу, відзиви на касаційну скаргу, заслухавши пояснення представників Прокуратури та сторін, суддю-доповідача по справі, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла до висновку, що касаційна скарга Прокуратури підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Як встановлено попередніми судовими інстанціями на підставі матеріалів справи, 21.10.05 між Landpower Enterprises Company Limited, Гонконг (Продавець) та Товариством (Покупець) було укладено контракт № LP199.05SP (далі -Контракт), відповідно до п. 1.1 якого Продавець за замовленням Покупця та відповідно до його технічного завдання робить, маркує, упаковує й передає у власність Покупцеві, а той, в свою чергу, приймає та оплачує товари в асортименті, кількості, якості та за ціною, зазначеною в додатках до Контракту, що є його невід'ємною частиною.
Судами встановлено, що на виконання даного Контракту, протягом квітня -жовтня 2006 року на адресу Товариство надійшов вантаж -колби скляні для ламп розжарювання електричні 25W-100W зі стеблом, провідниками, вольфрамовою ниткою, підтримувачами згідно інвойсів №№ GLS1-25FAB, GLS1-18MAR, GLS2-18MAR(А), GLS2-18MAR(B), GLS2-27APR, GLS2-30APR, GLS1-5JUN, GLS1- 12JUN, GLS2- 12JUN, GLS1- 13AUG.
Разом з тим, встановлено, що при розмитненні даного товару Митницею була прийнята до митного оформлення надана Товариством вантажна митна декларація, що зареєстрована за № 110000001/6/108520. При цьому, судами взято до уваги, що рішенням від 05.05.06 № КТ-110-0445-06 відділу номенклатури та класифікації товарів Митниці визначено код товару 8539229010 УКТ ЗЕД, що унеможливило його митне оформлення.
Матеріалами справи підтверджено, що рішеннями від 30.06.06 господарського суду Дніпропетровської області у справі № А18/180/06 та від 16.01.07 у справі № А18/15-07 рішення Митниці про визначення коду товару за № 85 3922 90 10 визнано протиправним та скасовано, а також встановлено, що ввезений товар "колби скляні для ламп розжарювання електричні 25W-100W, зі стеблом, провідниками, вольфрамовою ниткою, підтримувачами" класифікуються за кодом УКТ ЗЕД 85 3990 90 00.
Судами першої та апеляційної інстанцій враховано, що протягом подальших одинадцяти місяців Митницею без перешкод здійснювалося митне оформлення вантажу, що надходив на адресу Товариства згідно умов Контракту, за кодом УКТ ЗЕД 85 3990 90 00.
Однак, встановлено, що при оформленні вантажу, що надійшов на адресу Товариства у березні 2008 року, згідно інвойсів №№ GLS2-22NOV, GLS2-23NOV, GLS2-02DEC, GLS2-9DEC, GLS1-2DEC, GLS1-9DEC, Митниця знову відмовила Товариству у митному оформленні вказаного вантажу і тільки 03.04.08, в порядку примусового виконання, здійснила митне оформлення цього товару.
Вирішуючи спір попередні судові інстанції взяли до уваги, що рішеннями у справах №№ А18/180/06, А18/15-07 було встановлено неправомірність дій Митниці при винесенні рішень щодо визначення коду товару, який ввозився Товариством на територію України, та наданні Товариству карток відмови у митному оформленні, у зв'язку з неправильним визначенням коду товару. При цьому, враховано, що згідно таких рішень визначено, що ввезений товар не відповідав коду УКТ ЗЕД 8539229010, а мав класифікуватись за кодом УКТ ЗЕД 8539909000, у зв'язку з чим рішення Митниці від 05.05.06 № КТ-110-0445-06 про визначення коду товару визнано протиправним та скасовано.
Місцевим та апеляційним судами встановлено, що Товариство, посилаючись на понесені внаслідок неправомірних дій Митниці витрати, звернулось до суду з позовом у межах даної справи про відшкодування 374 840,14 грн. витрат на оплату за зберігання та демередж контейнерів; 62 350,70 грн. витрат на оплату зберігання контейнерів ТОВ "Автопорт "Південний" та за розвантажувально-завантажувальні роботи; 72 819,00 грн. витрат на сплату штрафів автоперевізнику за простій контейнеровозів на Дніпропетровському ВВ № 1, а також, несвоєчасне повернення контейнеровозів в порт; 116 186,91 грн. витрат на сплату відсотків по банківських кредитах; 8 161,98 грн. витрат на сплату пені за порушення розрахунків у сфері ЗЕД; 132 519,83 грн. витрат на сплату заробітної плати працівникам Товариства за період простою; 42 747,37 грн. витрат на оплату орендної плати приміщення, у якому розташоване виробництво в період простою виробництва; 1 080,00 грн. витрат на оплату висновку експерта ТПП; 1 443 960,00 грн. упущеної вигоди в період простою виробництва та 6 551,97 грн. витрат, пов'язаних зі сплатою штрафних санкцій постачальникові за Контрактом.
При вирішенні спору по суті попередні судові інстанції дійшли до висновку про наявність складових елементів, наявність яких є необхідною для доведення наявності підстав для відшкодування заподіяної шкоди.
Суди вказали, що розмір шкоди 525 949,95 грн. складається з понесених Товариством грошових витрат (374 840,14 грн. /банківські виписки 02.04.07, 14.05.07, 16.05.07/); 72 819,00 грн. -сплата штрафів за простій контейнеровозів, 116 186,91 грн. -відсотки по банківських кредитах; 8 161,98 грн. -пеня за порушення розрахунків у сфері ЗЕД; 132 519,00 грн. -витрати на оплату заробітної плати за період простою; 42 747,37 грн. -витрати на оплату орендної плати приміщення; 1 080,00 грн. -витрати на оплату висновку експерту ТПП; 1 443 960,00 грн. -упущена вигода в період простою виробництва; 6 551,97 грн. -витрати, пов'язані зі сплатою штрафних санкцій постачальникові за Контрактом.
Також, суди першої та апеляційної інстанцій зазначили, що наявність правопорушення Митниці встановлена судовими рішеннями у справах № А18/180/06 та № А18/15-07, та полягає в тому, що відділ номенклатури та класифікації товару Митниці неправильно визначив код ввезеного товару. При цьому, суди зауважили, що не зважаючи на те, що судовими рішеннями у відповідності з правилами інтерпретації УКТ ЗЕД було визначено, що спірний товар класифікується за кодом УКТ ЗЕД 8539909000, 21.11.06 Митниця знову прийняла рішення № КТ-110-1544-06 з іншим кодом класифікації.
Суди прийшли до висновку, що причинний зв'язок між діями Митниці та завданими Товариству збитками полягає у тому, що неправомірні дії працівників Митниці щодо неправильного визначення коду товару і, внаслідок цього незаконного прийняття картки відмови у митному оформленні, носили тривалий характер та спричинили понесення Товариством збитків. При цьому, зазначено, що вина Митниці полягає у тому, що її посадові особи вчинили незаконні дії: неправильно визначили код товару та невірно видали картку відмови у митному оформленні, внаслідок чого завезений на територію України товар не міг бути своєчасно розмитнений.
Колегія суддів Вищого господарського суду України враховує, що відповідно до ч. 1 ст. 1166 Цивільного кодексу України шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Для застосування такої міри відповідальності, як відшкодування шкоди, потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення: протиправної поведінки, шкоди, причинного зв'язку між протиправною поведінкою заподіювача та шкодою, вини. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає.
Разом з тим, колегія суддів Вищого господарського суду України звертає увагу на те, що за змістом ст. 22 Цивільного кодексу України збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
При цьому, суд касаційної інстанції зазначає, що важливим елементом доказування наявності шкоди є встановлення причинного зв'язку між протиправною поведінкою заподіювача шкоди та збитками потерпілої сторони. Тобто суд має встановити, що протиправна дія чи бездіяльність заподіювача є причиною, а збитки, які виникли у потерпілої особи, -наслідком такої протиправної поведінки.
Також, колегія суддів Вищого господарського суду України звертає увагу на те, що відповідно до приписів ст. 1173 Цивільного кодексу України шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів. Слід зазначити, що завдана шкода відшкодовується не безпосередньо органами державної влади, органами влади Автономної Республіки Крим або органами місцевого самоврядування, а за рахунок державного бюджету.
Колегія суддів Вищого господарського суду України зазначає, що спірні правовідносини стосуються здійснення митного оформлення специфічного товару, назва якого не передбачена національними стандартами Української класифікації товарів зовнішньоекономічної діяльності, та вважає, що попередніми судовими інстанціями помилково у цьому зв'язку не надано правової оцінки наявності вини Митниці у спірних правовідносинах.
Крім того, колегія суддів Вищого господарського суду України бере до уваги, що наявність вини Митниці попередніми судовими інстанціями визначена лише на підставі рішень в адміністративних справах, однак такі рішення були винесені щодо інших правовідносин, при цьому судами фактично не досліджено належним чином наявність чи відсутність причинно-наслідкового зв'язку між неправомірними діями (рішеннями) митного органу при здійсненні ним своїх повноважень та завданою Товариству шкодою, власне, як і не визначено наявності самої шкоди на зазначені Товариством суми.
Колегія суддів Вищого господарського суду України зазначає, що судами першої та апеляційної інстанцій при винесенні рішень по суті спору наведеним правовим положенням юридичного аналізу в контексті спірних правовідносин надано не було, в той час, як у даному випадку необхідно було враховувати вказані норми в комплексі.
На підставі викладеного колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що спір було розглянуто попередніми судовими інстанціями без дослідження в повному обсязі обставин справи та норм чинного законодавства, що є порушенням принципу всебічного, повного і об'єктивного розгляду всіх обставин справи в їх сукупності, та призвело до прийняття рішень з помилковим застосуванням норм права.
Колегія суддів Вищого господарського суду України бере до уваги, що в касаційних скаргах стверджуються факти порушення судами не лише норм матеріального та процесуального права, а також і питання, які стосуються оцінки доказів. Разом з тим, колегія суддів Вищого господарського суду України зазначає, що оцінка доказів не віднесена до компетенції касаційної інстанції.
Відповідно до роз'яснень Пленуму Верховного Суду України, викладених у п. 1 Постанови від 29.12.76 № 11 "Про судове рішення", рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши всі обставини справи, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.
Оскільки передбачені процесуальним законом межі перегляду справи в касаційній інстанції не дають їй права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази, судові рішення, ухвалені у справі, підлягають скасуванню, а справа -направленню на новий розгляд до господарського суду Дніпропетровської області.
Під час нового розгляду справи господарському суду слід взяти до уваги викладене в цій постанові, вжити всі передбачені законом засоби для всебічного, повного і об'єктивного встановлення обставин справи, прав і обов'язків сторін і в залежності від встановленого та у відповідності з чинним законодавством вирішити спір.
Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів
Касаційну скаргу прокуратури Дніпропетровської області № 05/2-2019вих-10 від 01.07.10 задовольнити частково.
Рішення від 15.03.10 господарського суду Дніпропетровської області та постанову від 08.06.10 Дніпропетровського апеляційного господарського суду у справі № 16/219-08 господарського суду Дніпропетровської області скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.
Головуючий Є.Першиков
судді:Т.Данилова
А.Полянський