16 вересня 2010 р. № 31/243
Колегія суддів Вищого господарського суду України у складі:
головуючого:Першикова Є.В.,
суддів:Данилової Т.Б.,
Полянського А.Г.,
розглянула
касаційну скаргуМіжнародної громадської організації "Ліга нафтопромисловців України" (далі -Громадська організація)
на постановуКиївського апеляційного господарського суду
від03.08.10
у справі№ 31/243
господарського судуміста Києва
за позовомтовариства з обмеженою відповідальністю "Еверт Лігал Груп" (далі -Товариство)
доГромадської організації,
третя особа:товариство з обмеженою відповідальністю "РосУкрЕнерго" (далі -РосУкрЕнерго),
провиселення Громадської організації з нежитлового приміщення та вселення в таке приміщення Товариства.
В засіданні взяли участь представники:
- позивача:Василик В.В. (за дов. б/н від 01.07.10);
- відповідача:Степанов С.М. (за дов. б/н від 14.06.10);
- третьої особи:Євстігнеєв А.С. (за дов. б/н від 01.06.10).
Ухвалою від 27.08.10 колегії суддів у складі головуючого - Першикова Є.В., суддів -Коробенка Г.П., Жаботиної Г.В. касаційна скарга Громадської організації б/н від 04.08.10 була прийнята до провадження та призначена до розгляду у судовому засіданні на 16.09.10. У зв'язку з виходом судді Данилової Т.Б. з відпустки та зайнятістю суддів Коробенка Г.П., Жаботиної Г.В., розпорядженням від 06.09.10 заступника Голови Вищого господарського суду України для касаційного перегляду справ, призначених до розгляду у судовому засіданні на 16.09.10 колегією суддів у складі головуючого -Першикова Є.В., суддів -Коробенка Г.П., Жаботиної Г.В., створено колегію суддів у складі: головуючий -Першиков Є.В., судді -Данилова Т.Б., Полянський А.Г. яка переглядає справу по суті.
Про вказані обставини присутніх представників сторін повідомлено на початку судового засідання. Відводів складу колегії суддів Вищого господарського суду України, яка переглядає справу по суті, не заявлено. Відповідно до ч. 2 ст. 85 та ч. 1 ст. 1115 Господарського процесуального кодексу України у судовому засіданні 16.09.10 було оголошено лише вступну та резолютивну частини постанови Вищого господарського суду України.
Рішенням від 06.07.10 господарського суду міста Києва (суддя Качан Н.І.) позовні вимоги Товариства задоволено частково. Громадську організацію зобов'язано виселитись із нежитлового приміщення загальною площею 226,4 м2 на 7-му поверсі будівлі, що знаходиться за адресою: м.Київ, вул.Червоноармійська (Велика Васильківська), 2, літ. А. Також, цим рішенням суд визначив вселити до вказаного приміщення Товариство. З Громадської організації на користь Товариства стягнуто 255,00 грн. державного мита та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Постановою від 03.08.10 Київського апеляційного господарського суду (колегія суддів у складі: головуючого -Моторного О.А., суддів -Кошіля В.В., Шапрана В.В.) апеляційну скаргу Громадської організації залишено без задоволення, а рішення від 06.07.10 господарського суду міста Києва -без змін.
Вказані судові рішення мотивовані тим, що Товариство набуло право користування спірним приміщенням згідно договору оренди, укладеного з його власником РосУкрЕнерго), в той час, як матеріалами справи доведено факт користування таким приміщенням Громадської організацією без належних правових підстав.
Не погодившись з рішеннями попередніх судових інстанцій, Громадська організація звернулась до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою в якій просить рішення від 06.07.10 господарського суду міста Києва та постанову від 03.08.10 Київського апеляційного господарського суду скасувати, та прийняти по справі нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог Товариству відмовити.
Свої вимоги скаржник обґрунтовує тим, що при винесенні оскаржених судових актів було порушено норми матеріального та процесуального права, зокрема: ч. 1 ст. 765, ч. 1 ст. 766, Цивільного кодексу України.
Присутні у судовому засіданні 16.09.10 представники Товариства та РосУкрЕнерго щодо доводів та вимог скаржника заперечували, вважаючи їх безпідставними, у зв'язку з чим просили касаційну скаргу Громадської організації залишити без задоволення, а оскаржену постанову -без змін.
Розглянувши матеріали справи, касаційну скаргу, заслухавши пояснення представників сторін, суддю-доповідача по справі, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла до висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.
Як встановлено попередніми судовими інстанціями на підставі матеріалів справи, Товариство є власником нежитлового приміщення загальною площею 226,4 м2 на 7-му поверсі будівлі, що знаходиться за адресою: м.Київ, вул.Червоноармійська (Велика Васильківська), 2, літ. А, що підтверджується, зокрема, листом Київського міського бюро технічної інвентаризації та реєстрації прав власності на об'єкти нерухомого майна від 27.07.09 № 32883, а також ухвалою від 12.06.07 господарського суду міста Києва у справі № 23/476-6 із проставленим на ній реєстраційним написом БТІ про реєстрацію права власності Товариства на вказане приміщення, запис про реєстрацію у реєстровій книзі БТІ № д1з-161 за реєстровим № 19-з від 05.07.07.
Судами першої та апеляційної інстанцій враховано, що 01.06.09 між РосУкрЕнерго, як Орендодавцем, та Товариством, як Орендарем, було укладено договір найму (оренди) приміщення (далі -Договір), відповідно до п. 1.1 якого РосУкрЕнерго передає, а Товариство -приймає у строкове платне користування об'єкт оренди -нежитлові приміщення загальною площею 226,4 м2, що знаходиться на сьомому поверсі нежитлової будівлі за адресою: м.Київ, вул.Червоноармійська (Велика Васильківська), 2 (Літ. А).
Попередніми судовими інстанціями взято до уваги, що п. 2.1 Договору встановлено, що вступ Орендаря (Товариства) в користування об'єктом оренди настає після підписання сторонами договору і акту приймання-передачі зазначеного об'єкта оренди, що є невід'ємною частиною Договору. Акт приймання-передачі об'єкта оренди підписується в строк не більше 15-ти днів з моменту підписання Договору. В акті приймання-передачі фіксується технічний стан приміщення. Акт підписують повноважні представники Орендаря й Орендодавця (РосУкрЕнерго).
Матеріалами справи підтверджено, що 15.06.09 сторонами було складено акт приймання-передачі приміщення за Договором, у зв'язку з чим місцевий та апеляційний суди дійшли до висновку про те, що з цієї дати Товариство набуло право здійснювати орендне володіння і користування спірним приміщенням. Разом з тим, судами встановлено, що приступити до такого володіння і користування спірним приміщенням Товариство не змогло через перебування в ньому Громадської організації.
При цьому, судами зазначено, що факт перебування Громадської організації у визначеному приміщенні підтверджується витягом із Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців від 01.07.10, відповідно до якого місцем знаходження Громадської організації є саме спірне приміщення. Також, попередніми судовими інстанціями враховано, що відповідно до довідки Головного міжрегіонального управління статистики у м.Києві від 25.11.09 № 21-10/8263 Громадська організація зареєстрована за адресою: м.Київ, вул.Червоноармійська, 2.
Вирішуючи спір, суди встановили, що у п. 8.1 Договору сторони визначили, що даний Договір укладається строком на 364 дні та набирає чинності з 01.06.09 і діє до 30.05.10. Також, встановлено, що додатковою угодою від 01.09.09 до Договору, підписаною між Товариством та РосУкрЕнерго, п. 8.1 Договору викладно в такій редакції: "Даний договір укладається строком на 2 роки та набирає чинності з 01.06.2009 і діє до 30.05.2011".
Колегія суддів Вищого господарського суду України враховує, що відповідно до ч. 1 ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. За змістом ч. 1, ч. 2 ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема, припинення дії, яка порушує право.
Також, колегія суддів Вищого господарського суду України бере до уваги, що відповідно до ст. 93 Цивільного кодексу України місцезнаходженням юридичної особи є адреса органу або особи, які відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступають від її імені.
Частиною 1 статті 18 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців" визначено, що уразі, якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.
З урахуванням наведеного колегія суддів Вищого господарського суду України вважає правомірним висновок попередніх судових інстанцій про те, що дані витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, відповідно до яких місцем знаходження Громадської організації є спірне приміщення, в силу ч. 1 ст. 18 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців" вважаються достовірними, у зв'язку з чим доводи вказаної організації про те, що вона не займає таких приміщень, не можуть бути взяті до уваги.
Отже, оскільки, судами першої та апеляційної інстанцій встановлено факти порушення прав Товариства щодо володіння та користування нежитловим приміщенням згідно Договору у зв'язку з користуванням спірними приміщеннями Громадською організацією без достатніх правових підстав для цього, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає підставними висновки попередніх судових інстанцій щодо задоволення позовних вимог у даній справі. При цьому, суд касаційної інстанцій звертає увагу на те, що скаржник доводить, що особою, яка мала право звернутися з позовом у даній справі є власник спірного приміщення -третя особа у справі (РосУкрЕнерго), що не є визначальним для вирішення даного спору по суті, та практично не доводить підставність свого перебування у такому приміщенні.
З урахуванням наведених правових положень та встановлених обставин справи колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що доводи, викладені Громадською організацією в касаційній скарзі, є необґрунтованими, оскільки вони спростовуються зібраними по справі доказами і не відповідають вимогам закону.
Колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що скаржник в касаційній скарзі стверджує факти порушення судами не лише норм матеріального та процесуального права, а також і питання, які стосуються оцінки доказів, але оцінка доказів, на підставі яких судова інстанція дійшла до висновку про встановлення тих чи інших обставин справи в силу вимог ст. 43 Господарського процесуального кодексу України здійснюється за внутрішнім переконанням суду, і їх переоцінка не віднесена до компетенції касаційної інстанції.
З огляду на те, що з'ясування підставності оцінки доказів та встановлення обставин по справі згідно приписів ст. 1117 Господарського процесуального кодексу України знаходиться поза межами компетенції касаційної інстанції, колегія суддів Вищого господарського суду України приходить до висновку про неможливість задоволення касаційної скарги.
На підставі викладеного, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що судами першої та апеляційної інстанцій було повно та всебічно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, надано їм належну правову оцінку та винесені рішення з дотриманням норм матеріального та процесуального права, що дає підстави для залишення їх без змін.
Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів
Касаційну скаргу Міжнародної громадської організації "Ліга нафтопромисловців України" б/н від 04.08.10 залишити без задоволення.
Постанову від 03.08.10 Київського апеляційного господарського суду у справі № 31/243 господарського суду міста Києва залишити без змін.
Головуючий Є.Першиков
судді:Т.Данилова
А.Полянський