22 вересня 2010 р. № 16/211-09
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Головуючого судді Мамонтової О.М.
суддів Малетича М.М.
Черкащенка М.М.
За участю представників сторін:
від позивача не з'явилися
від відповідача не з'явилися
розглянувши касаційну скаргу приватного підприємця ОСОБА_2 на рішення господарського суду Херсонської області від 16.12.09р. та постанову Запорізького апеляційного господарського суду від 11.03.10р.
у справі № 16/211-09
за позовом приватного підприємця ОСОБА_3, м. Каховка
до приватного підприємця ОСОБА_2, м. Каховка
про стягнення 45916,23 грн.
Рішенням господарського суду Херсонської області від 16.12.09р. у справі № 16/211-09 (суддя Немченко Л.М.) позов задоволено частково, з відповідача на користь позивача стягнуто 19164 грн. основного боргу, 957,97 грн. пені, 19468 грн. збитків, 395,90 грн. державного мита та 236 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, в решті позову - відмовлено.
Постановою Запорізького апеляційного господарського суду від 11.03.10р. (головуючий Коробка Н.Д., судді Хуторной В.М., Шевченко Т.М.) вказане рішення скасовано частково, з відповідача на користь позивача стягнуто 19164 грн. основного боргу, 957,97 грн. пені, 201,22 грн. державного мита та 103,41 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, в решті позову - відмовлено.
Не погоджуючись з прийнятими судовими актами, відповідач звернулася з касаційною скаргою, в якій просить рішення від 16.12.09р. і постанову від 11.03.10р. скасувати, а справу передати на новий розгляд до місцевого господарського суду. В обґрунтування касаційної скарги заявник посилається на порушення судом норм матеріального і процесуального права, зокрема, ч. 2 ст. 180, ст.ст. 331, 623, 638, 761, 795 Цивільного кодексу України, ст. 225 Господарського кодексу України, стст.. 42, 43, ч. 2 ст. 22, ст.ст. 33, 34, 38, 43, 65, 84 Господарського процесуального кодексу України.
Згідно розпорядження заступника голови Вищого господарського суду України від 21.09.10р. № 02.02-10/467 розгляд касаційної скарги здійснено колегією суддів у складі: головуючий суддя -Мамонтова О.М., судді -Малетич М.М., Черкащенко М.М.
Клопотання позивача від 17.09.10р. про відкладення розгляду касаційної скарги відхилено колегією за спливом строку, визначеного ст. 1118 ГПК України.
Колегія суддів Вищого господарського суду України, на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши застосування судами норм матеріального та процесуального права, дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на слідуюче.
Судами попередніх інстанцій встановлено наступне.
17.05.07р. між приватним підприємцем ОСОБА_3 (Орендодавець) та приватним підприємцем ОСОБА_2 (Орендар) укладено договори оренди № 2 і № 3, за умовами яких орендодавець зобов'язався надати, а орендар -прийняти в оренду нежитлові приміщення, які розташовані на першому і другому поверхах будівлі за адресою: м. Каховка, вул. Луначарського 12/2, площею 108 м2 та 103 м2 відповідно, для здійснення торгівельної діяльності непродовольчими товарами і розміщення складського приміщення. Зазначена будівля належить позивачу на праві власності згідно свідоцтва від 24.05.09р., виданого виконавчим комітетом Каховської міської ради на підставі рішення виконкому Каховської міської ради № 226 від 15.05.07р. (а.с. 146, т. 1). За пунктами 8.1, 8.2 договори вступають в силу з моменту підписання сторонами акту прийому - передачі приміщень і діють протягом поточного року (365 днів) та вважаються пролонгованими на той же строк, якщо ні одна з сторін за 30 днів до закінчення строку дії договору не надасть іншій стороні обґрунтованої відмови від його укладання.
За користування орендованим приміщенням орендатор сплачує орендодавцю орендну плату в розмірі 65 грн. за м2 і відповідно 54 грн. за м2 щомісячно (п. 2.1).
Відповідно п. 3.1 договорів, орендна плата сплачується щомісячно, не пізніше 9 числа поточного місяця за перший і останній місяць, в розмірі 100% оплати.
За порушення строків оплати, обумовлених договорами, нараховується пеня в розмірі 0,5% від суми заборгованості за кожний день прострочки (п. 6.3).
28.10.09р. приватний підприємець ОСОБА_3 звернувся з позовом до приватного підприємця ОСОБА_2 про стягнення 19164 грн. орендної плати, 7284,23 грн. пені та 19468 грн. вартості ремонтних робіт на підставі ст. 224 ГК України.
Рішенням господарського суду Херсонської області від 16.12.09р. у справі № 16/211-09 позов задоволено частково, з відповідача на користь позивача стягнуто 19164 грн. основного боргу, 957,97 грн. пені, 19468 грн. збитків, 395,90 грн. державного мита та 236 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, в решті позову - відмовлено.
Постановою Запорізького апеляційного господарського суду від 11.03.10р. рішення скасовано частково, з відповідача на користь позивача стягнуто 19164 грн. основного боргу, 957,97 грн. пені, 201,22 грн. державного мита та 103,41 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, в решті позову - відмовлено. Постанова мотивована недоведеністю позивачем наявності і розміру понесених збитків, причинного зв'язку між правопорушенням та збитками.
Частиною першою ст. 759 ЦК України визначено, за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.
За користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму (абз. 1 ч. 1 ст. 762 ЦК України).
Пунктом першим статті 193 Господарського Кодексу України та статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Відповідно до ч. 2 ст. 1117 ГПК України касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.
Як встановлено судами, договори оренди пролонговані у відповідності з п. 8.2, відповідач фактично користувався приміщеннями, що підтверджується доказами, наявними в матеріалах справи, проте, акти приймання - передачі до договорів сторонами не укладалися, заборгованість відповідача з орендної плати за червень-липень 2009 року становить 19164 грн. Відтак, суди обґрунтовано задовольнили вимоги про стягнення суми основного боргу.
Згідно ч. 1 і 3 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня (ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань").
Приймаючи до уваги положення наведених норм, суд першої інстанції правильно обчислив і стягнув пеню, нарахування якої обумовлено п. 6.3 договорів та зменшив її розмір, керуючись п. 3 ч. 1 ст. 83 ГПК України.
Частиною першою і другою ст. 623 ЦК України передбачено, боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки. Розмір збитків, завданих порушенням зобов'язання, доказується кредитором.
Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Судом апеляційної інстанції зазначено, що позивачем не доведено розміру заявленої до стягнення суми збитків. Колегія погоджується з висновком апеляційного господарського суду, що за відсутності актів приймання -передачі об'єктів оренди позивачем неможливо встановити чи був погіршений їх стан відповідачем за час користування.
Доводи заявника касаційної скарги судами досліджені, спростовуються викладеними висновками, а тому касаційною інстанцією відхиляються.
Враховуючи вищенаведене, колегія вважає, що оскаржена постанова, якою рішення суду правильно скасовано в частині стягнення збитків, прийнята з дотриманням норм матеріального і процесуального права, а тому підлягає залишенню без змін.
Керуючись ст. ст. 1117, 1119 -11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -
Касаційну скаргу приватного підприємця ОСОБА_2 залишити без задоволення.
Постанову Запорізького апеляційного господарського суду від 11.03.10р. у справі № 16/211-09 залишити без змін.
Головуючий суддя О.М. Мамонтова
Судді: М.М. Малетич
М.М. Черкащенко