21 вересня 2010 р. № 12/334-7/743
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Муравйова О.В. -головуючого
Кривди Д.С.
Полянського А.Г.
за участю представників:
позивачаСавицький А.Д. -дов. від 15.10.2009 року
відповідачаЗагорудько Д.А. -дов. від 06.02.2010 року
третіх осіб1) не з'явились (про час та місце судового засідання повідомлені належним чином)
2) Курінська І.С. -дов. від 10.09.2010 року
3) не з'явились (про час та місце судового засідання повідомлені належним чином)
розглянувши у відкритому судовому засіданні
касаційну скаргуГоловного управління соціального захисту населення виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації)
на постановуКиївського апеляційного господарського суду від 23.06.2010 року
у справі№ 12/334-7/743 господарського суду міста Києва
за позовомВідкритого акціонерного товариства "Укртелеком" в особі Центру обслуговування споживачів та продажу послуг Київської міської філії
доГоловного управління соціального захисту населення виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації)
треті особи1) Державне казначейство України
2) Міністерство фінансів України
3) Київська міська державна адміністрація
простягнення 22 620 636,19 грн.
Відкрите акціонерне товариство "Укртелеком" в особі Центру обслуговування споживачів та продажу послуг Київської міської філії (далі -позивач) звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до Головного управління соціального захисту населення виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), треті особи: Державне казначейство України, Міністерство фінансів України, Київська міська державна адміністрація, про стягнення заборгованості у розмірі 22 620 636,19 грн.
В процесі судового розгляду позивач збільшив розмір своїх вимог та просив суд стягнути з відповідача заборгованість у розмірі 24 970 820,12 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що заборгованість виникла внаслідок неналежного виконання відповідачем своїх обов'язків, покладених на нього Законами України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", "Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ і деяких інших осіб та їх соціальний захист" та "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту".
Справа розглядалася судами повторно.
Рішенням господарського суду міста Києва від 11.02.2010 року (суддя Якименко М.М.), залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 23.06.2010 року (судді Лосєв А.М. -головуючий, Новіков М.М., Іваненко Ю.Г.), позов задоволено частково, присуджено до стягнення з відповідача на користь позивача 23 369 514,58 грн. боргу, 25 500,00 грн. державного мита, 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. В іншій частині в позові відмовлено.
Мотивуючи рішення та постанову, суди, зокрема, зазначили, що факт надання позивачем пільг з оплати послуг зв'язку відповідачем не заперечується, однак належних та допустимих доказів на підтвердження погашення заборгованості відповідачем суду надано не було.
Не погоджуючись з постановою суду, Головне управління соціального захисту населення виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якому просить рішення та постанову у справі скасувати та прийняти нове рішення, мотивуючи касаційну скаргу доводами про порушення судами норм матеріального та процесуального права.
Позивач надав відзив на касаційну скаргу та просить рішення та постанову у справі залишити без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.
Відводів складу суду не заявлено.
Справа розглядалась судами неодноразово.
Заслухавши доповідь судді - доповідача, перевіривши наявні матеріали справи та доводи, викладені у касаційній скарзі, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково з таких підстав.
Згідно статті 108 Господарського процесуального кодексу України судом касаційної інстанції є Вищий господарський суд України.
Відповідно до вимог статті 1117 Господарського процесуального кодексу України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
Як встановлено господарськими судами першої та апеляційної інстанції, пунктом 54 Правил користування місцевим телефонним зв'язком та Законами України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", "Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ і деяких інших осіб та їх соціальний захист", "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" передбачено, що філії Відкритого акціонерного товариства "Укртелеком" в особі Центру обслуговування споживачів та продажу послуг Київської міської філії Відкритого акціонерного товариства "Укртелеком" надаються пільги по оплаті послуг зв'язку ветеранам війни, ветеранам військової служби та органів внутрішніх справ, а також громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, віднесені до І та II категорії, сім'ям, що мають дитину інваліда, інвалідність якої пов'язана з аварією на Чорнобильській атомній електростанції. До таких пільг відносяться позачергове і безоплатне встановлення домашніх телефонів, 50% пільги на оплату при користуванні телефоном, тощо.
Відповідно до частини 3 статті 63 Закону України “Про телекомунікації” телекомунікаційні послуги споживачам, які мають установлені законодавством України пільги з їх оплати, надаються операторами, провайдерами телекомунікацій відповідно до законодавства України.
Згідно статті 87 Бюджетного кодексу України видатки на соціальний захист та соціальне забезпечення належать до видатків, що здійснюються з Державного бюджету України.
Відповідно до статті 102 зазначеного Кодексу видатки місцевих бюджетів, передбачені у підпункті "б" пункту 4 частини першої статті 89 цього Кодексу, фінансуються за рахунок субвенцій з Державного бюджету України у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Порядок та механізм фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення компенсаційних виплат за вказані пільги окремих категорій громадян за рахунок субвенцій з державного бюджету встановлений Постановою Кабінету Міністрів України від 04.03.2002 року № 256 “Про затвердження Порядку фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету" (далі -Порядок), зокрема, пунктами 2 та 3 якого передбачено, що фінансування видатків місцевих бюджетів за державними програмами соціального захисту населення провадиться за рахунок субвенцій, передбачених державним бюджетом на відповідний рік, у межах обсягів, затверджених у обласних бюджетах, бюджетів Автономної Республіки Крим, бюджетах міст Києва та Севастополя, міст республіканського Автономної Республіки Крим і обласного значення та у районних бюджетах на зазначені цілі.
Головними розпорядниками коштів місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення є керівники головних управлінь, управлінь, відділів та інших самостійних структурних підрозділів місцевих держадміністрацій, виконавчих органів рад, до компетенції яких належать питання праці та соціального захисту населення.
Головні розпорядники коштів місцевих бюджетів щомісяця готують інформацію про фактично нараховані суми та акти звіряння розрахунків за надані послуги з підприємствами - надавачами відповідних послуг і надсилають їх фінансовим органам райдержадміністрацій, виконкомів міських рад (міст республіканського Автономної Республіки Крим і обласного значення) (п.5 Порядку).
Фінансові органи районних держадміністрацій, виконкомів міських рад (міст республіканського Автономної Республіки Крим і обласного значення) на підставі актів звіряння, зазначених у пункті 5 цього Порядку, щомісяця готують реєстри нарахованих сум та подають їх Міністерству фінансів Автономної Республіки Крим, фінансовим органам обласних, Київської та Севастопольської міських держадміністрацій, управлінням Державного казначейства в Автономній Республіці Крим, областях, м. Києві та Севастополі (п.6 Порядку).
За змістом пункту 8 Порядку управління праці і соціального захисту населення в п'ятиденний термін з моменту надходження субвенцій на рахунки управління здійснює розрахунки з постачальниками відповідних послуг і веде облік громадян по видах пільг.
Скеровуючи справу № 12/334 на новий розгляд, Вищий господарський суд України в постанові від 21.10.2009 року зазначив про необхідність дослідження обставин, пов'язаних з встановленням обсягів видатків місцевих бюджетів, в межах яких здійснюються субвенції з державного бюджету, а саме: яким чином вони були встановлені, виходячи з яких даних або розрахунків та чи відповідають суми, передбачені в бюджеті, сумам, заявленим позивачем.
Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази надаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.
Однак в порушення зазначеної норми та вказівок касаційної інстанції сторонами і третіми особами не надано доказів на підтвердження обставин, пов'язаних з формуванням та виконанням бюджету в частині відшкодування витрат позивачу за надані послуги пільговим категоріям населення.
Відповідно, зазначені докази не були предметом судового дослідження, обставини, які є суттєвими для вирішення цього спору, не були встановлені в повному обсязі, що свідчить про неповне з'ясування обставин справи, є порушенням статті 43 ГПК України, яке унеможливлює прийняття рішення по суті спору судом касаційної інстанції.
Також, колегія суддів Вищого господарського суду України бере до уваги, що за змістом статті 63 Закону № 796-ХІІ, статті 4 Закону України "Про основні засади соціального захисту ветеранів праці та інших громадян похилого віку в Україні" від 16.12.93 № 3721-XII (далі Закон № 3721-XII), статті 17 Закону № 3551-ХІІ, статті 14 Закону № 160/95-ВР, статті 92 Закону № 1280-IV, а також Постанови Кабінету Міністрів України "Про затвердження Порядку фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету" № 256 від 04.03.02 (далі Постанова № 256), витрати, які понесені підприємством зв'язку в результаті надання послуг на пільгових умовах, повинні відшкодовуватися за рахунок коштів державного бюджету.
Згідно з зі статтею 48 Бюджетного кодексу України в Україні застосовується казначейська форма обслуговування Державного бюджету України. Казначейська форма передбачає здійснення Державним казначейством України операцій з коштами державного бюджету, розрахунково-касового обслуговування розпорядників бюджетних коштів, контролю бюджетних повноважень при зарахуванні надходжень, прийнятті зобов'язань та проведенні платежів, бухгалтерського обліку та складання звітності про виконання державного бюджету.
Однак, зазначені положення чинного законодавства також залишені судами поза увагою.
Крім того, як зазначено судами, між Сервісним центром Київської міської філії Відкритого акціонерного товариства "Укртелеком" та Головним Управлінням соціального захисту населення Київської міської держаної адміністрації було складено зведені акти звірки розрахунків за спожиті послуги зв'язку по наданих пільгах: ветеранам війни; громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи; ветеранам військової служби та органів внутрішніх справ, інвалідам військової служби за період з січня по грудень 2009 року.
Також судами зазначено, що позивачем заявлені вимоги (з урахуванням заяви про збільшення їх розміру) про стягнення з відповідача заборгованості за вказаний період у загальному розмірі 24 970 820,12 грн. Натомість, згідно з актами звірки розрахунків заборгованість перед позивачем станом на 01.12.2009 року становить лише 23 369 514,58 грн.
Проте, з позовної заяви та пояснень сторін, наявних в матеріалах справи вбачається, що вказана заборгованість виникла за 2004-2005 роки.
Відповідно до статті 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Колегія суддів Вищого господарського суду України зазначає, що судом першої інстанцій при винесенні рішення по суті спору наведеним правовим положенням юридичного аналізу в контексті спірних правовідносин надано не було, в той час, як у даному випадку необхідно було враховувати вказані норми в комплексі.
Враховуючи викладене, рішення та постанова у справі підлягають скасуванню, а справа підлягає передачі на новий розгляд до суду першої інстанції відповідно до статей 1119, 11110 Господарського процесуального кодексу України.
При новому розгляді справи суду слід взяти до уваги наведене, з'ясувати всі обставини справи, і, в залежності від встановленого та у відповідності до діючого законодавства, вирішити спір.
Керуючись статтями 1115, 1117, пунктом 3 статті 1119, статтями 11110, 11111, 11112 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -
Касаційну скаргу Головного управління соціального захисту населення виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) задовольнити частково.
Постанову Київського апеляційного господарського суду від 23.06.2010 року у справі № 12/334-7/743 господарського суду міста Києва та рішення господарського суду міста Києва від 11.02.2010 року у даній справі скасувати, справу передати на новий розгляд до господарського суду першої інстанції.
Головуючий О.Муравйов
Судді Д. Кривда
А. Полянський