17 вересня 2010 р. № 26/151-32/196-6/210
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого суддіДобролюбової Т.В.
суддівГоголь Т.Г.
Швеця В.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргуВідкритого акціонерного товариства "Страхова
компанія "Оранта-Січ"
на постановуКиївського апеляційного господарського суду
від 07 квітня 2010 року
у справі№ 26/151-32/196-6/210
господарського судум. Києва
за позовомВідкритого акціонерного товариства
"Страхова компанія "Оранта-Січ"
до
за участю третьої особиВідкритого акціонерного товариства "Страхова
компанія "Астарта"
Моторно-транспортного бюро України
простягнення 489 508,00 грн.
Згідно з Розпорядженням заступника Голови Вищого господарського суду України № 02.03-10/563 від 14 вересня 2010 року у зв'язку з виходом з лікарняного судді Добролюбової Т.В. та з відпустки судді Гоголь для розгляду касаційної скарги у цій справі сформовано колегію суддів у складі: Добролюбової Т.В. (головуючого), Гоголь Т.Г., Швеця В.О.
В судовому засіданні оголошувалася перерва у справі до 17 вересня 2010 року.
за участю представників сторін від:
позивача: Петровська С.О. (дов. від 11.01.10),
відповідача: Саратов О.Ю. (дов. від 08.09.10),
третьої особи: не з"явилися, належно повідомлені про час та місце розгляду касаційної скарги.
ВАТ “Страхова компанія “Оранта-Січ” звернулося з позовом до ВАТ “Страхова компанія “Астарта” і, з урахуванням уточнень позовних вимог, просило розірвати договір доручення № 07 від 10.03.05 та стягнути з відповідача заборгованість в розмірі 1093935, 67 грн на підставі статей 526, 611, 1008 Цивільного кодексу України. Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем договірних зобов'язань, які виникли на підставі укладеного між сторонами договору доручення № 07, а саме ВАТ "Астарта" не перерахувало вчасно отримані від реалізації полісів кошти.
Справа розглядалася судами неодноразово.
Останнім рішенням Господарського суду м. Києва від 05 листопада 2009 року в задоволенні позову відмовлено. Відмовляючи у позові, суд виходив з того, що відповідачем не порушено зобов'язання згідно додаткових угод №№ 2, 3, 4 до договору доручення № 07, відтак відсутня й вина як обов'язкової складової для відшкодування збитків. Крім того, враховуючи відсутність доказів на підтвердження наявної домовленості сторін про розірвання договору доручення, а також доказів, які б підтверджували звернення позивача до відповідача з вимогою про розірвання такого договору, суд визнав також безпідставною вимогу позивача про розірвання договору доручення № 07 від 10.03.05. Суд також дійшов висновку, що передача позивачем 3000 штук бланків полісів на виконання зазначених вище додаткових угод, що були без штампа страховика та з умовою наступного повернення полісів такої ж кількості
Київський апеляційний господарський суд, колегією судів у складі: Новікова М.М. -головуючого, Мартюк А.І., Зубець А.М., постановою від 07.04.10 перевірене рішення місцевого господарського суду скасував, позов задовольнив частково, розірвав договір доручення № 07 від 10.03.05 та стягнув 874470,00 грн основного боргу, що складає вартість втрачених відповідачем, в іншій частині позову відмовив. Постанова обґрунтована доведеністю позивачем факту порушення відповідачем договірних зобов'язань згідно договору доручення № 07, а також підставністю розірвання зазначеного договору.
Не погоджуючись з прийнятим у справі судовим актом, ВАТ "Оранта-Січ" звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить постанову у справі скасувати, а рішення місцевого господарського суду залишити в силі. Касаційна скарга вмотивована доводами щодо порушення судом апеляційної інстанції приписів статей 15 Закону України "Про страхування", статті 17 Закону України "про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів". Скаржник зазначив, що оскільки відповідач є членом Моторно-транспортного бюро України (далі -МТСБУ), а тому передача позивачем бланків полісів в кількості 3000 штук без наявності штампу страховика передбачала повернення відповідачем такої ж кількості та без такого штампу позивачу, тобто відбувся обмін бланками полісів цивільної відповідальності, що згідно договору про співпрацю № 004 від 15.06.05 між МТСБУ і ВАТ "СК "Оранта-Січ" мають право члени МТСБУ. Зазначене, на думку, відповідача свідчить про відсутність з його порушень покладених на нього зобов'язань згідно договору доручення № 07 від 10.03.05.
Відзиву на касаційну скаргу до Вищого господарського суду України не надходило.
Вищий господарський суд України, заслухавши доповідь судді Швеця В.О., пояснення представників сторін, переглянувши матеріали справи і доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами приписів чинного законодавства, відзначає наступне.
Судами обох інстанцій встановлено та підтверджено матеріалами справи, що 10.03.05 між позивачем, як довірителем, та відповідачем, як агентом, укладено договір доручення № 07 по проведенню обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (далі -Договір), відповідно до умов якого відповідач від імені та за дорученням та в інтересах позивача здійснює проведення робіт по укладенню договорів страхування, отриманню страхових платежів з обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (пункт 1.1. Договору). Пунктом 2.1.1 Договору доручення № 07 від 10 березня 2005 року передбачено обов'язок страховика по передачі Агенту бланків полісів та договорів. Протягом дії Договору між позивачем та відповідачем було укладено ряд додаткових угод №№ 1, 2, 3, 4, 6, якими, виходячи із їх змісту, сторонами було доповнено зміст договору стосовно зобов'язання страховика передати агенту бланки полісів по проведенню обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, а саме:
додатковою угодою №1 від 23.03.05 договір доповнено пунктом, яким встановлено обов'язок страховика у певний строк передати агенту бланки полісів в кількості 1800 шт. серії ВА №№ 1923001-1924000, інші умови договору залишено без змін;
додатковою угодою № 2 від 18.07.05 договір доповнено пунктом, яким встановлено обов'язок страховика у певний строк передати агенту бланки полісів без штампу страховика, в кількості 1000 шт. серії ВА №№ 3756001-37570000, з умовою повернення такої ж кількості полісів, інші умови договору залишено без змін;
додатковою угодою № З від 14.09.09 договір доповнено пунктом, яким встановлено обов'язок страховика у певний строк передати агенту бланки полісів без штампу страховика, в кількості 1000 шт. серії ВА №№ 3761001-37620000, з умовою повернення такої ж кількості полісів, інші умови договору залишено без змін;
додатковою угодою № 4 від 26.05.06 договір доповнено пунктом, яким встановлено обов'язок страховика у певний строк передати агенту бланки полісів без штампу страховика, в кількості 1000 шт. серії ВА №№ 9711001-9712000 з умовою повернення такої ж кількості полісів, інші умови договору залишено без змін;
додатковою угодою № 6 від 19.07.06 договір доповнено пунктом, яким встановлено обов'язок страховика у певний строк передати агенту бланки полісів без штампу страховика, в кількості 1000 шт. серії ВА №№ 9704001- 9705000, з умовою повернення такої ж кількості полісів, інші умови договору залишено без змін.
Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не доведено належними засобами доказування в порядку статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України порушення відповідачем зобов'язань згідно договору доручення № 07 від 10.03.05, відтак вважає відсутніми підстави для стягнення з відповідача збитків за втрачені бланки полісів та штрафних санкцій. Крім того, суд вказав й про відсутність правових підстав для розірвання договору доручення № 07 в розумінні статті 651 Цивільного кодексу України.
Скасовуючи рішення місцевого господарського суду і задовольняючи позов частково, суд апеляційної інстанції виходив з того, що позивач вчасно, відповідно з умовами, встановленими договором та додатковими угодами до нього, передав відповідачу вищезазначені бланки полісів. В межах дії договору доручення № 07 від 10.03.05 та під час розгляду судової справи відповідачем було повернуто позивачу отриманих за додатковою угодою № 1 від 23.03.05 (серії ВА № 1923001 - № 1924000.№ 1924201 - №1925000) 1800 полісів та отриманих за додатковою угодою №6 від 19.06.06 (серії ВА № 9704001 №9705000) 1000 полісів. Таким чином, зобов'язання по поверненню бланків полісів, отриманих відповідачем за Додатковими угодами № 1 від 23.03.05 та № 6 від 19.06.06 до Договору доручення № 07 від 10.03.05 на даний час виконані, хоча і з порушенням строків, обумовлених договором доручення. В той же час, судом апеляційної інстанції установлено, що бланки полюсів, які були передані за умовах, які визначались додатковими угодами № 2, від 28.07.05, № 3 від 19.09.05 та №4 від 26.05.06 відповідачем досі не повернуті. Крім того, приймаючи оскаржувану постанову, апеляційний суд виходив з того, що ВАТ "СК"Астарта" до лютого 2007 року не набув статусу асоційованого члена Моторно-транспортного (страхового) бюро України, чим не виконав законодавчо встановлені вимоги і, відповідно, не мав права укладати договори обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів від свого імені, а мав змогу виступати лише як посередник (агент). Проте, такого висновку апеляційний суд дійшов без спростування наведених відповідачем доводів, як на підставу своїх заперечень. Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Частиною 2 статті 34 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Статтею 38 Господарського процесуального кодексу України унормовано, якщо подані сторонами докази є недостатніми, господарський суд зобов'язаний витребувати від підприємств та організацій незалежно від їх участі у справі документи і матеріали, необхідні для вирішення спору. Однак, вирішуючи даний спір, апеляційний суд наведеного не врахував, та не спростував доводів ВАТ "СК"Астарта" про те, що останній є асоційованим членом Моторно-транспортного (страхового) бюро України з 1997 року, а відтак наділений правом передавати бланки полісів цивільно-правової відповідальності без штампа страховика іншому страховику-члену бюро і не дослідив подані відповідачем докази в підтвердження заявлених доводів. При цьому, відхиляючи будь-які доводи сторін чи спростовуючи подані стороною докази, господарський суд повинен у мотивувальній частині судового рішення навести правове обґрунтування і ті доведені фактичні обставини, з огляду на які ці доводи або докази не взято до уваги судом. Викладення у судовому акті лише доводів та доказів сторони, на користь якої приймається рішення, є порушенням вимог статті 42 Господарського процесуального кодексу України щодо рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом. Постанова у даній справі цим вимогам не відповідає. Суд апеляційної інстанції при прийнятті оскаржуваної постанови, всупереч вимогам статті 43 Господарського процесуального кодексу України, не дослідив повно і всебічно всі обставини справи, чим порушив основний галузевий принцип здійснення правосуддя - принцип змагальності, згідно з яким господарський суд створює сторонам необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і, відповідно, правильного застосування законодавства. Викладене свідчить про те, що судом не вжито заходів для всебічного, повного і об'єктивного розгляду справи, а тому судовий акт прийнятий за неповно з'ясованими обставинами справи. Оскільки передбачені процесуальним законом межі перегляду справи в касаційній інстанції не дають їй права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази, постанова у справі підлягає скасуванню, а справа -направленню на новий розгляд до Київського апеляційного господарського суду. При новому розгляді справи судові необхідно врахувати викладене, всебічно і повно перевірити доводи, на яких ґрунтуються вимоги та заперечення сторін, і в залежності від встановлених обставин вирішити даний спір.
Керуючись статтями 1117, 1119, 11110, 11111, 11112 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -
Касаційну скаргу Відкритого акціонерного товариства "Страхова компанія "Астарта" задовольнити частково.
Постанову Київського апеляційного господарського суду від 07.04.10 у справі № 26/151-32/196-6/210 Господарського суду міста Києва скасувати. Матеріали справи скерувати до Київського апеляційного господарського суду для нового розгляду.
Головуючий суддя Т. Добролюбова
Судді Т. Гоголь
В. Швець