21 вересня 2010 р. № 5020-1/025
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Муравйова О.В. -головуючого
Кривди Д.С.
Полянського А.Г.
за участю представників:
позивачане з'явились (про час та місце судового засідання повідомлені належним чином)
відповідачаМякш О.О. -дов. від 06.09.2010 року
Аникеєва І.А. -дов. від 06.09.2010 року
розглянувши у відкритому судовому засіданні
касаційну скаргуТовариства з обмеженою відповідальністю "Інтеррибфлот-Сервіс"
на постанову
відСевастопольського апеляційного господарського суду
18.05.2010 року
у справі№ 5020-1/025 господарського суду міста Севастополя
за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Інтеррибфлот-Сервіс"
доДержавного підприємства "Севастопольський морський рибний порт"
простягнення 1 171 981,15 грн.
Розпорядженням Заступника Голови Вищого господарського суду України від 13.09.2010 року у зв'язку з виходом з відпустки суддів Муравйова О.В. та Полянського А.Г., призначено колегію суддів у постійнодіючому складі: Муравйова О.В. - головуючого, Кривди Д.С., Полянського А.Г. для розгляду касаційної скарги у справі № 5020-1/025 господарського суду міста Севастополя.
Товариство з обмеженою відповідальністю „Інтеррибфлот-сервіс” звернулось до господарського суду міста Севастополя з позовом до Державного підприємства „Севастопольський морський рибний порт” про стягнення збитків у розмірі 2 673 262,92 грн.
Позивач заявою від 03.03.2010 зменшив позовні вимоги та просить суд стягнути з відповідача збитки у розмірі 1 171 981,15 грн.
Позовні вимоги мотивовані тим, що заявлені до стягнення збитки спричинені сплатою послуг відповідача за тарифами більшими ніж встановлені Збірником тарифів за здійснення навантажувально-розвантажувальних робіт експортної та імпортної продукції, відправником/одержувачем якої є нерезидент України.
Рішенням господарського суду міста Севастополя від 15.03.2010 року (суддя Алсуф'єв В.В.), залишеним без змін постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 18.05.2010 року (судді: Борисова Ю.В. -головуючий, Заплава Л.М., Плут В.М.) у справі № 5020-1/025 господарського суду міста Севастополя у задоволенні позову відмовлено повністю.
Мотивуючи рішення та постанову, суди, зокрема, зазначили, що заявлена позивачем до відшкодування сума не підпадає під ознаки збитків, вказана сума за своєю природою є надмірно (зайво) сплаченими коштами за надані послуги; різницею між тарифами, затвердженими портом та тарифами, встановленими Збірником тарифів, проте, відповідної вимоги позивачем заявлено не було.
Не погоджуючись з постановою суду, Товариство з обмеженою відповідальністю "Інтеррибфлот-Сервіс" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якому просить рішення та постанову у справі скасувати та прийняти нове рішення, мотивуючи касаційну скаргу доводами про порушення судами норм матеріального та процесуального права, зокрема, заявник зазначає, що відповідачем фактично було змінено в односторонньому порядку умови договору, однак судами зазначені обставини залишені поза увагою.
Позивач надав доповнення до касаційної скарги та просить рішення та постанову у справі скасувати та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити.
Відповідач надав відзив на касаційну скаргу та просить рішення та постанову у справі залишити без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.
Відводів складу суду не заявлено.
В судовому засіданні 14.09.2010 року оголошувалась перерва відповідно до статті 77 Господарського процесуального кодексу України.
Заслухавши доповідь судді - доповідача, перевіривши наявні матеріали справи та доводи, викладені у касаційній скарзі, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Згідно статті 108 Господарського процесуального кодексу України судом касаційної інстанції є Вищий господарський суд України.
Відповідно до вимог статті 1117 Господарського процесуального кодексу України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
Як встановлено господарськими судами першої та апеляційної інстанції, 13.12.2004 року між Державним підприємством „Севастопольський морський рибний порт” (порт) та Товариством з обмеженою відповідальністю „Інтеррибфлот-сервіс” (клієнт) був укладений договір №118, за умовами якого порт надає клієнту послуги з перевалки рибної продукції в об'ємі 15 тис. тонн на рік та завантаження на судно клієнта вантажів, банкотари, гофротари, інших вантажів.
Сторони узгодили, що за діючими тарифами порту клієнт сплачує порту: вартість навантажувально-розвантажувальних робіт; послуги перевантажувальної техніки; використання причалів порту при здійснені навантажувально-розвантажувальних робіт за рахунок власних сил; послуги, надані портом за переліком пункту 2.1.4 договору.
Акордну ставку, зберігання по експортно-імпортним та транзитним вантажам клієнт сплачує за тарифами, затвердженими Мінтрансом України (пункт 3.1.2 договору).
Як встановлено судами, спір виник у зв'язку з тим, що позивач вважає, що в порушення умов договору та норм чинного законодавства України, відповідачем надавались послуги, пов'язані з обробленням вантажів Товариства з обмеженою відповідальністю „Інтеррибфлот-сервіс” не за тарифами, встановленими Збірником тарифів, а за власними тарифами, затвердженими начальником порту, значно більшими ніж встановлені Збірником.
Зокрема, з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог, позивач зазначає про порушення відповідачем вимог пункту 3.1.2 договору, за умовами якого позивач сплачує порту акордну ставку, зберігання по експортно-імпортним та транзитним вантажам -за тарифами, затвердженими Мінтрансом України.
За приписами статті 7 Закону України "Про ціни та ціноутворення" вільні ціни й тарифи встановлюються на всі види продукції, товарів і послуг, за винятком тих, щодо яких здійснюється державне регулювання цін і тарифів.
Нормативно-правовим актом, що врегульовує питання тарифів, пов'язаних з обробленням зовнішньоторговельних (експортних, імпортних) і транзитних вантажів у морських портах (причалах), а також встановлює ставки та порядок їх обчислення є Збірник тарифів на комплекс робіт, пов'язаних з обробленням вантажів у портах України, затвердженим наказом Міністерства транспорту України від 31.10.1995 №392.
Наведені у Збірнику тарифи встановлені на комплекс робіт (послуг), пов'язаних з обробленням зовнішньоторговельних (експортних, імпортних) і транзитних вантажів у морських портах (причалах) Чорноморсько-Азовського басейну. Тарифні ставки Збірника та порядок їх обчислення застосовуються всіма суб'єктами підприємницької діяльності, які надають послуги, передбачені цим Збірником, у морських портах, на причалах суднобудівних і судноремонтних заводів, інших портах, причалах (пристанях), незалежно від їх відомчої підпорядкованості та форм власності.
Розділом 2А „Зовнішньоторговельні вантажі” Збірника тарифів встановлені акордні ставки плати за виконання навантажувально-розвантажувальних робіт (зовнішньоторговельні вантажі).
Статтею 186 Митного кодексу України передбачено, що декларант самостійно визначає митний режим товарів і транспортних засобів, які переміщуються через митний кордон України, відповідно до мети їх переміщення та на підставі документів, що подаються митному органу для здійснення митного контролю та митного оформлення.
Відповідно до вимог діючого митного законодавства документом на підставі якого визначається обраний митний режим товарів і транспортних засобів є вантажна митна декларація, подана до митних органів.
Відповідно до пункту 2 Інструкції про порядок заповнення вантажної митної декларації, затвердженої наказом Державної митної служби України від 09.07.1997 № 307 (в редакції від 07.01.2006) у графі 1 "Тип декларації" зазначається тип вантажної митної декларації, який формується з двозначного літерного коду відповідного напрямку переміщення товарів, транспортних засобів та інших предметів та двозначний код митного режиму.
Як зазначено судами, на відповідних вантажних митних деклараціях, наданих позивачем на підтвердження невірності розрахунку вартості послуг (застосуванні тарифів), у графі 1 зазначено літерний код "ІМ" та код митного режиму „40”, а також літерний код "ЕК" та код митного режиму "10”.
Згідно із названою вище Інструкцією та розділом 1 Класифікатора процедур переміщення товарів через митний кордон України (Додаток 1 до наказу Державної митної служби України від 09.07.1997 №307) код "ІМ 40" означає увезення в Україну та обрання митного режиму "імпорт", код "ЕК10” -вивезення з України та обрання митного режиму „експорт”.
Позивач вважає, що відповідачем безпідставно за здійснення навантажувально-розвантажувальних робіт експортної та імпортної продукції, відправником/одержувачем якої є нерезидент, застосовано тарифи, затверджені портом ніж ті, що встановлені Збірником тарифів, внаслідок чого відповідачем безпідставно отримано від позивача суму переплати за надані послуги у розмірі 1 171 981,15 грн.
Вказану суму позивач просить стягнути з відповідача як збитки на підставі статті 224 Господарського кодексу України, розмір яких визначено ним шляхом обчислення різниці між тарифами, затвердженими портом та тарифами, встановленими Збірником тарифів.
Відповідно до статті 224 Господарського кодексу України під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.
Для настання господарсько-правової відповідальності, передбаченої зазначеною нормою, необхідна наявність правопорушення, що включає в себе певні елементи: збитки, протиправність поведінки особи, яка заподіяла збитки, причинний зв'язок між протиправною поведінкою і збитками, вина. За відсутності хоча б одного з цих елементів відповідальність не настає. При цьому, як за загальним правилом, так і за приписами статті 906 Цивільного кодексу України відповідач доводить відсутність своєї вини, а решту обставин повинен довести позивач.
Як вірно зазначено судами, заявлена позивачем до відшкодування сума не підпадає під ознаки збитків, оскільки повернення одержаної грошової суми стороною у зобов'язанні не є збитками у розумінні статті 224 Господарського кодексу України, адже необхідно враховувати, що відшкодуванню підлягають не будь-які витрати управленої сторони, які складають реальну шкоду, а лише так звані вимушені витрати, тобто витрати, які є дійсно необхідними, мінімальними за даних умов, в даній конкретній ситуації.
Вказана сума за своєю природою є надмірно (зайво) сплаченими коштами за надані послуги; різницею між тарифами, затвердженими портом та тарифами, встановленими Збірником тарифів.
Крім того, судами зазначено, що позивач не був позбавлений можливості скористатись засобами захисту свого порушеного права або інтересу під час дії договору.
Таким чином, твердження заявника про порушення і неправильне застосування судом норм матеріального та процесуального права не знайшли свого підтвердження та суперечать матеріалам справи.
Враховуючи наведене, судова колегія вважає, що постанова суду апеляційної інстанції у справі прийнята у відповідності з нормами процесуального права, підстав для її зміни чи скасування не вбачається.
На підставі викладеного, керуючись статтями 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України
Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтеррибфлот-Сервіс" залишити без задоволення.
Постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 18.05.2010 року у справі № 5020-1/025 господарського суду міста Севастополя залишити без змін.
Головуючий О.Муравйов
Судді Д. Кривда
А. Полянський