16 вересня 2010 р. № 47/171
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого суддіДобролюбової Т.В.
суддівГоголь Т.Г.
Швеця В.О.
розглянувши касаційну скаргуПублічного акціонерного товариства "СЕБ Банк"
на постановуКиївського апеляційного господарського суду
від 15.06.10
у справі№ 47/171
господарського судум. Києва
за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Сінтез-Груп"
доПублічного акціонерного товариства "СЕБ Банк"
за участю третьої особиОСОБА_5
провизнання недійсним договору
Згідно з Розпорядженням заступника Голови Вищого господарського суду України № 02.03-10/549 від 08 вересня 2010 року у зв'язку з виходом з лікарняного судді Добролюбової Т.В. та з відпустки судді Гоголь Т.Г. для розгляду касаційної скарги у цій справі сформовано колегію суддів у складі: Добролюбової Т.В. (головуючого), Гоголь Т.Г., Швеця В.О.
В судовому засіданні оголошувалася перерва у справі до 16 вересня 2010 року.
за участю представників сторін від:
позивача: Гісунова Н.В. (дов. від 05.07.10),
відповідача: Матросов О.О. (дов. від 08.06.09), Мартинюк Н.М. (дов. від 08.06.09), Демченко В.С. (дов. від 09.06.10),
третьої особи: не з'явилися, належно повідомлені про час та місце розгляду касаційної скарги,
Товариство з обмеженою відповідальністю "Сінтез-Груп" звернулося з позовом до Публічного акціонерного товариства "СЕБ Банк" про визнання недійсним іпотечного договору від 16.10.08, укладеного між позивачем та ТОВ "Факторіал-Банк", правонаступником прав та обов'язків якого є ПАТ "СЕБ Банк". Позовні вимоги обґрунтовані посиланнями на статті 203, 215 Цивільного кодексу України.
Рішенням Господарського суду м. Києва від 08.04.10, ухваленим суддею Станік С.Р., позовні вимоги задоволено. Приймаючи оскаржуване рішення, суд виходив з того, що оспорюваний іпотечний договір укладений між сторонами з порушенням встановлених вимог, зокрема, без належної згоди власника на передачу нерухомого майна власника в іпотеку,що є обов'язковою умовою в силу вимог статті 6 Закону України "Про іпотеку". Суд також послався на приписи статті 35 Господарського процесуального кодексу України, зазнаючи про преюдиційність фактів, встановлених рішенням Господарського суду м. Києва від 10.02.10 у справі № 11/16.
Київський апеляційний господарський суд, колегією суддів у складі: Отрюха Б.В. -головуючого, Тищенко А.І., Михальської Ю.Б., постановою від 15.06.10 перевірене рішення місцевого господарського суду залишив без змін з тих же підстав.
Не погоджуючись з винесеними у справі судовими актами, Публічне акціонерне товариство "Сінтез-Груп" звернулося з касаційною скаргою до Вищого господарського суду України, в якій просить їх скасувати і прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позову. Касаційна скарга вмотивована доводами щодо порушення судами обох інстанцій положень статті 35 Господарського процесуального кодексу України, вказуючи на те, що в даному випадку, факти, встановлені рішенням Господарського суду м. Києва від 10.02.10 у справі № 11/16 не мають преюдиційного характеру, оскільки Публічного акціонерного товариства "СЕБ Банк" не був стороною у справі № 11/16, що свідчить про різний суб'єктний склад справ № 11/16 і № 47/171. Крім того, скаржник зазначив про невірне застосування судами статей 92, 241 Цивільного кодексу України, посилаючись на те, що положеннями статуту ТОВ "Сінтез-Груп" не обмежено повноваження директора на укладення будь-яких угод.
Відзиву на касаційну скаргу до Вищого господарського суду України не надходило.
Вищий господарський суд України, заслухавши доповідь судді Швеця В.О., пояснення представників сторін, переглянувши матеріали справи і доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами приписів чинного законодавства, відзначає наступне.
Як установлено судами обох інстанцій та підтверджено матеріалами справи, предметом спору у даній справі є вимога Товариства з обмеженою відповідальністю "Сінтез-Груп" до Публічного акціонерного товариства "СЕБ Банк" про визнання недійсним іпотечного договору від 16.10.08, укладеного між позивачем та ТОВ "Факторіал-Банк", правонаступником прав та обов"язків якого є ПАТ "СЕБ Банк". Судами установлено, що 01.07.08 та 08.09.08 загальними зборами учасників ТОВ "Сінтез-Груп" були прийняті рішення, оформлені протоколами загальних зборів ТОВ "Сінтез-Груп" № 4/08 від 01.07.08, № 6/08 від 08.09.08, якими було погоджено передачу в заставу Бази хімічної продукції, яка розташована за адресою: Київська область, Бородянький район, смт. Клавдієво-Тарасове", вулиця Ворошилова, 1. Між АБ "Факторіал-Банк" як кредитодавцем, та ТОВ "Снтез-Груп" як позичальником, було укладено генеральний договір про здійснення кредитування № 08-Ю/017-ГД-В, згідно умов якого кредитодавець зобов'язався надати позивальнику грошові кошти у доларах США у межах загального ліміту в розмірі 2391900,00 дол. США. Судами також установлено, що 16.10.08 між АБ "Фокторіал-Банк" як іпотекодержателем та ТОВ "Сінтез-Груп" як іпотекодавцем, який діяв на підставі статуту і протоколів загальних зборів учасників товариства № 1 від 15.03.00 і № 4/08 від 01.07.08, було укладено іпотечний договір, умовами якого передбачено, що договір забезпечує виконання іпотекодавцем зобов'язань в повному обсязі перед іпотекодержателем, що випливають з генерального договору про здійснення кредитування № 08-Ю/017-ГД-В від 10.10.08 по поверненню суми кредиту в строк не пізніше 09.10.2013 включно, сплати процентів за користування кредитними коштами, сплати комісійних, можливих неустойок та збитків в порядку та на умовах, передбачених договором кредиту. Задовольняючи позов, суди обох інстанцій виходили з того, що рішення загальних зборів позивача, оформлені протоколами № 4\08 від 01.07.08 та № 6/08 від 08.09.08, якими було погоджено передачу в заставу бази хімічної продукції, розташованої за адресою: Київська область, Бородянський район, смт. Клавдієво-Тарасове, вулиця Ворошилова, 1 були визнані недійсними рішенням Господарського суду м. Києва від 10.02.10 у справі № 11/16 з моменту їх прийняття в частині відповідного погодження передачі в заставу зазначеного нерухомо майна. Враховуючи те, що рішення загальних зборів позивача, які передували укладенню спірного іпотечного договору визнані в судовому порядку недійсними, суди дійшли висновку про необхідність застосування до спірних правовідносин положень статті 35 Господарського процесуального кодексу України, посилаючись на преюдиційність встановлених судом фактів у справі № 11/16 та задоволення позову. Проте, колегія суддів не погоджується з такими висновками судів, вважає їх передчасними, з огляду на таке. Задовольняючи позовні вимоги та визнаючи іпотечний договір від 16.10.08 недійсним, суди обох інстанцій, посилаючись на приписи статті 35 Господарського процесуального кодексу України, дійшли висновку, що господарським судом у справі № 11/16 було встановлено факт недійсності рішень загальних зборів позивача №№ 4/08 і 6/08, з тих підстав, що останні суперечать положенням статті 148 Цивільного кодексу України та пп. 6.7, пп. 6.8 Статуту позивача, що є підставою для задоволення позову і визнання укладеного між сторонами іпотечного договору недійсним. В той е час, за приписами частини другої статті 35 Господарського процесуального кодексу України факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори) під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони. Для рішень господарських судів важливою умовою преюдиціальності фактів, що містяться в рішенні господарського суду, є суб'єктивний склад спору. Преюдиціальне значення мають лише рішення зі справи, в якій беруть участь ті самі сторони, що й у справі, яка розглядається. Отже, повна тотожність суб'єктивного складу спору є обов'язковою умовою преюдиціальності щодо сторін. Проте, в даному випадку, під час розгляду справи, всупереч положенням частини другої статті 35 Господарського процесуального кодексу України судами попередніх інстанцій не було з'ясовано питання щодо преюдиційного значення судового рішення у справі № 11/16 враховуючи суб'єктивний склад спору у даній справі та справі № 11/16, на яку посилалися суди під час розгляду справи. Відповідно до статті 4 Господарського процесуального кодексу України рішення з господарського спору повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими судом. Статтею 43 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Оскільки передбачені процесуальним законом межі перегляду справи в касаційній інстанції не дають їй права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази, рішення і постанова у справі підлягають скасуванню, а справа -направленню на новий розгляд до Господарського суду м. Києва. При новому розгляді справи суду необхідно врахувати викладене, всебічно і повно перевірити доводи, на яких ґрунтуються вимоги та заперечення сторін, і в залежності від установлених обставин вирішити спір у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.
Керуючись статтями 43, 1117, пунктом 3 статті 1119, статтями 11110, 11111, 11112 Господарського процесуального кодексу України Вищий господарський суд України,
Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "СЕБ Банк" задовольнити.
Постанову Київського апеляційного господарського суду від 15 червня 2010 року і рішення Господарського суду м. Києва від 08 квітня 2010 року у справі № 47/171 скасувати.
Матеріали справи скерувати для нового розгляду до Господарського суду м. Києва.
Головуючий суддя: Т. Добролюбова
Судді: Т. Гоголь
В. Швець