16 вересня 2010 р. № 11/005-10
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого Добролюбової Т.В.
суддів Гоголь Т.Г., Швеця В.О.
за участю представників сторін
позивача
відповідача
розглянувши у відкритому
судовому засіданні касаційну скаргу
Петрик О.В. дов. від 25.05.10
ОСОБА_5 дов.від01.02.10
Підприємця ОСОБА_6
на постановуКиївського міжобласного апеляційного господарського суду від 09.06.10
у справі№ 11/005-10
господарського судуКиївської області
за позовомУкраїнського союзу об'єднань, підприємств і організацій побутового обслуговування населення "Укрсоюзсервіс"
доПідприємця ОСОБА_6
простягнення 58257,76 грн. заборгованості за договором оренди
Український союз об'єднань, підприємств і організацій побутового обслуговування населення "Укрсоюзсервіс" звернувся до господарського суду Київської області з позовом про стягнення з фізичної особи-підприємця ОСОБА_6 58257 грн. 76 коп., з яких: 51479 грн. 14 коп. основного боргу за договором оренди укриття ангарного типу № 2-А/08 від 01.10.2008 року, пені в розмірі 5014 грн. 51 коп., інфляційні збитки в розмірі 1091 грн. 36 коп. та 3% річних в сумі 672 грн. 75 коп. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що всупереч вимогам укладеного договору оренди укриття ангарного типу № 2-А/08 від 01.10.2008 року відповідач за оренду не розрахувався, в результаті чого утворилась заборгованість.
Господарський суд Київської області рішенням від 30.03.2010 року (суддя Мальована Л.Я.) позовні вимоги задовольнив повністю, стягнув з фізичної особи-підприємця ОСОБА_6 на користь Українського союзу об'єднань, підприємств і організацій побутового обслуговування населення "Укрсоюзсервіс" 51479 грн. 14 коп. боргу за договором оренди, 5014 грн. 51 коп. пені, інфляційні збитки в розмірі 1091 грн. 36 коп. та 3% річних в сумі 672 грн. 75 коп. Приймаючи рішення, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем порушені пункти З.1., 3.2., 5.7., 5.8. договору оренди укриття ангарного типу № 2-А/08 від 01.10.2008 року щодо внесення плати за орендне приміщення .
Київський міжобласний апеляційний господарський суд постановою від 09.06.2010 року ( судді Разіна Т.І., Суховий В.Г., Чорногуз М.Г.) рішення господарського суду Київської області від 30.03.2010 року залишив без змін з тих самих підстав.
Не погоджуючись з прийнятими у справі судовими рішеннями, до Вищого господарського суду України звернулася підприємець ОСОБА_6, яка просить судові акти скасувати, у задоволенні позовних вимог відмовити. Скаржник зазначає, що судами попередніх інстанцій під час прийняття судових рішень не повно з'ясовано обставини, що мають істотне значення для справи; порушено норми матеріального та процесуального права, зокрема, статті 762 Цивільного кодексу України, статті 43, 38 Господарського процесуального кодексу України. Скаржник посилається на те, що з кінця листопада 2008 року в орендованому приміщення було припинене постачання електричної енергії, у зв'язку з чим відповідач був позбавлений можливості здійснювати підприємницьку діяльність. Також скаржник посилається на те, що господарським судом неправомірно було стягнуто орендну плату з 01.01.2009 по 25.05.2009 року, оскільки спірне приміщення було звільнене відповідачем 12.12.2008 року.
Позивач не скористався своїм правом на подання відзиву на касаційну скаргу.
Заслухавши доповідь судді Гоголь Т.Г, пояснення присутніх в судовому засіданні представників сторін, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, Вищий госпо дарський суд України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
В ході розгляду справи господарськими судами попередніх інстанцій встановлено, що 01.10.2008 року Українським союзом об'єднань, підприємств і організацій побутового обслуговування населення "Укрсоюзсервіс" (орендодавець) та суб'єктом підприємницької діяльності -ОСОБА_6 (орендар) був укладений договір оренди укриття ангарного типу за № 2-А/08, згідно з умовами якого орендодавець передає орендарю в тимчасове користування частину укриття ангарного типу площею 193,5 м2, що знаходиться по АДРЕСА_1. Пунктом 3.1. договору сторони визначили, що за користування орендованим майном орендар сплачує орендну плату з розрахунку 51 грн. за 1 кв.м. майна станом на 01.10.2008 року. Розмір орендної плати за кожен наступний місяць визначається шляхом коригування місячної орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції на поточний місяць. Загальна вартість користування орендованим майном, загальною площею 193.5 кв.м., станом на 01.10.2008 року складає 9868 грн. 50 коп. в місяць (без ПДВ). Згідно з пунктом 3.2. договору орендна плата за наступний місяць здійснюється не пізніше 25 числа поточного місяця шляхом перерахування грошових коштів на р/р орендодавця. Відповідно до пункту 3.4 договору, орендар додатково сплачує за: спільне використання технологічних мереж на підставі показників електричного лічильника, який знаходиться в Трансформаторній підстанції ТП-16-12, згідно виставлених орендодавцем рахунків не пізніше 1 числа наступного місяця за поточний місяць. Пунктом 3.5. сторони визначили, що орендна плата, перерахована несвоєчасно або не в повному обсязі, підлягає індексації і стягується на розрахунковий рахунок орендодавця відповідно до чинного законодавства з урахуванням пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості, з урахуванням індексації, за кожний день прострочення, включаючи день оплати. Згідно з пунктом 3.6. договору пеня в зазначеному розмірі також нараховується на несвоєчасно, або не в повному обсязі сплачені платежі за спільне використання технологічних мереж. В разі закінчення строку договору або в разі дострокового припинення договору орендар зобов'язаний звільнити майно, передати його орендодавцю та підписати акт прийому-передачі (пункту 5.7 договору). В разі звільнення орендарем приміщення без оформлення акта прийому-передачі його в належному стані, орендар несе повну матеріальну відповідальність за збитки, що виникли в зв'язку з цим. При цьому орендар не звільняється від сплати орендної плати і інших, передбачених цим договором платежів до передачі майна за актом. Сторони також встановили, що договір діє з 01.10.2008 року до 30.09.2009 року включно. Зазначене нежиле приміщення було передано відповідачу згідно з актом приймання-передачі від 01.10.2008 року.
Оскільки відповідачем умови договору, щодо сплати орендних платежів не виконувались, позивач неодноразово ( 09.02.2009 року лист № 01/1-28, 18.03.2009 року лист № 01/1-58, 08.05.2009 року № 01-1/87) звертався до відповідача з вимогою сплатити орендну плату згідно з розрахунком. Український союз об'єднань, підприємств і організацій побутового обслуговування населення "Укрсоюзсервіс" пропонував орендарю розірвати договір та протягом трьох днів з дати розірвання договору звільнити та повернути орендодавцю спірне приміщення в належному стані.
Господарськими судами попередніх інстанція встановлено, що 25.05.2009 року сторонами підписано акт прийому-передачі, згідно з яким суб'єкт підприємницької діяльності -ОСОБА_6 повернула Українському союзу об'єднань, підприємств і організацій побутового обслуговування населення "Укрсоюзсервіс" спірне приміщення в технічному стані, який з урахуванням зносу відповідає встановленим нормативам. Отже спірний договір діяв з 01.10.2008 року до 25.05.2009 року включно.
В ході розгляду справи встановлено, що за період з січня по травень 2009 року включно була нарахована плата за користування майном в сумі 51479,14 грн. Суб'єкт підприємницької діяльності ОСОБА_6 за користування переданим їй в оренду майном не розрахувалась, у зв'язку з чим заборгованість за договором оренди укриття ангарного типу № 2-А/08 від 01.10.2008 року склала 51479,14 грн.
Поняття зобов'язання та підстави його виникнення визначені статтею 509 Цивільного кодексу України. За приписами наведеної норми зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. З зазначеною нормою кореспондується і стаття 175 Господарського кодексу України, якою визначено, що майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Згідно приписів статті 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлене договором або законом. Стаття 526 цього Кодексу визначає загальні умови виконання зобов'язання. В розумінні наведеної норми зобов'язання має виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до вимог договору, Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства.Аналогічні вимоги до виконання господарських зобов'язань закріпленні і в статті 193 Господарського кодексу України, за приписами якої суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. За змістом частини 1 статті 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно в користування за плату на певний строк. Статтею 762 Цивільного кодексу України визначено обов'язок наймача своєчасно справляти орендну плату за користування майном, розмір якої встановлюється договором найму. Стаття 611 Цивільного кодексу України передбачає, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом. Статтею 612 Цивільного кодексу України визначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. (стаття 625 Цивільного кодексу України).Стаття 1 Закону України " Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" визначає, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Статтею 3 вказаного Закону встановлено, що розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня. Згідно зі статтею 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Враховуючи, що господарськими судами встановлено порушення суб'єктом підприємницької діяльності ОСОБА_6 своїх зобов'язань за договором оренди укриття ангарного типу № 2-А/08 від 01.10.2008 року, в частині внесення орендної плати, суд правомірно задовольнив позовні вимоги в сумі 51479 грн. 14 коп. боргу за договором оренди, 5014 грн. 51 коп. пені, інфляційних втрат в розмірі 1091 грн. 36 коп. та 3% річних в сумі 672 грн. 75 коп.
Вищий господарський суд України не приймає доводи відповідача, щодо відсутності підстав для плати за користування орендованим майном, оскільки спірне майно було передане відповідачу згідно з актом приймання-передачі від 01.10.2008 року, і , відповідно, як встановили попередні судові інстанції, повернуто позивачу за актом приймання-передачі від 25.05.2009 року.
За таких обставин, доводи скаржника, викладені в касаційній скарзі, є неспроможними, оскільки зводять до переоцінки обставин справи. Правова оцінка обставин та достовірності доказів є виключною прерогативою суду першої та апеляційної інстанцій. Відповідно до вимог статті 1117 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція, виходить з обставин, встановлених у даній справі судом апеляційної інстанції. Згідно з приписами частини 2 цієї норми до юрисдикції касаційної інстанції не відноситься повторна оцінка доказів та встановлення обставин, відхилених господарським судом при розгляді спору. Рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши всі обставини справи, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.
З огляду на викладене, доводи касаційної скарги не спростовують висновків викладених в постанові Київського міжобласного апеляційного господарського суду та не можуть бути підставою для зміни або скасування прийнятої у справі постанови, під час розгляду справи фактичні її обставини були встановлені апеляційним судом на підставі повного і об'єктивного дослідження поданих доказів, висновки суду відповідають цим обставинам і їм дана належна юридична оцінка з правильним застосуванням норм матеріального і процесуального права.
З огляду на зазначене, керуючись статтями 108, 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України
Постанову Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 09.06.2010 року у справі № 11/005-10 залишити без змін, а касаційну скаргу Підприємця ОСОБА_6 -без задоволення.
Головуючий суддя Т. Добролюбова
Судді Т.Гоголь
В.Швець
Повне рішення складено 21.09.2010 року