21 вересня 2010 р. № 16/162-ПД-09
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Муравйова О.В. -головуючого
Кривди Д.С.
Полянського А.Г.
за участю представників:
позивачане з'явились (про час та місце судового засідання повідомлені належним чином)
відповідачане з'явились (про час та місце судового засідання повідомлені належним чином)
Генеральної прокуратури УкраїниСавицька О.В., прокурор
розглянувши у відкритому судовому засіданні
касаційне поданняЗаступника прокурора Херсонської області
на рішеннягосподарського суду Херсонської області від 10.09.2009 року
у справі№ 16/162-ПД-09
за позовомПриватного підприємства "Чонгар"
доГенічевської районної державної адміністрації
прозобов'язання внести зміни до договору оренди земельної ділянки
Приватне підприємство "Чонгар" звернулось до господарського суду Херсонської області з позовом до Генічевської районної державної адміністрації про зобов'язання внести зміни до договору оренди земельної ділянки від 22.08.2008 року, зареєстрованого 23 жовтня 2008 року за №УАА 002179-040872000013, а саме: викласти абзац перший пункт 9 Договору у наступній редакції: "Орендна плата вноситься орендарем у грошовій формі та трикратному розмірі земельного податку, але не більше 12% від нормативно-грошової оцінки земельної ділянки, що складає - 47018 грн. 64 коп. на рік." (з урахуванням уточнень позовних вимог).
Позовні вимоги обґрунтовані, зокрема, тим, що розмір орендної плати, визначений в договорі, перевищує граничний розмір, передбачений статтею 21 Закону України "Про оренду землі".
Рішенням господарського суду Херсонської області від 10.09.2009 року (суддя Немченко Л.М.) у справі № 16/162-ПД-09 позовні вимоги задоволено в повному обсязі. Зобов'язано Генічеську районну державну адміністрацію внести зміни до п.9 Договору оренди землі від 22.08.2008р., зареєстрованого 23 жовтня 2008 року за №УАА 002179-040872000013 та викласти абзац перший п.9 Договору у наступній редакції: "Орендна плата вноситься орендарем у грошовій формі та трикратному розмірі земельного податку, але не більше 12% від нормативно-грошової оцінки земельної ділянки, що складає - 47018 грн. 64 коп. на рік." Стягнуто з Генічеської районної державної адміністрації на користь приватного підприємства "Чонгар" 85 грн. в рахунок відшкодування витрат по сплаті державного мита та 315 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Судове рішення мотивовано тим, що орендна плата в трикратному розмірі земельного податку, визначена договором втричі перевищує максимально встановлену згідно закону, а тому не може бути застосована до даних правовідносин.
Не погоджуючиcь з рішенням суду, Заступник прокурора Херсонської області звернувся до Вищого господарського суду України з касаційним поданням, в якому просить рішення у справі скасувати та прийнято нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову, мотивуючи касаційне подання доводами про порушення судом норм матеріального та процесуального права, зокрема, Закону України "Про оренду землі". Зокрема, скаржником зазначено, що у разі визначення орендаря на конкурентних засадах, розмір орендної плати може бути вищим, ніж визначено частиною 4 статті 21 Закону.
Відзив на касаційне подання не надано.
Від позивача та відповідача надійшли клопотання про відкладення розгляду справи у зв'язку з неможливістю забезпечити явку повноважних представників в судове засідання.
Враховуючи, що явка представників сторін обов'язковою не визнавалася, додаткові документи від сторін не витребовувались, з врахуванням особливостей розгляду скарги судом касаційної інстанції, колегія суддів дійшла висновку щодо можливості розгляду справи за відсутності представників сторін.
Відводів складу суду не заявлено.
Заслухавши доповідь судді - доповідача, перевіривши наявні матеріали справи та доводи, викладені у касаційному поданні, колегія суддів вважає, що касаційне подання підлягає задоволенню частково з таких підстав.
Згідно статті 108 Господарського процесуального кодексу України судом касаційної інстанції є Вищий господарський суд України.
Відповідно до вимог статті 1117 Господарського процесуального кодексу України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.
Як встановлено місцевим господарським судом, між позивачем та відповідачем 22 серпня 2008 року укладено договір оренди земельної ділянки загальною площею 10га із земель запасу рекреаційного призначення, розташованої за межами населеного пункту селі Стрілкове на території Стрілківської сільської ради Генічеського району Херсонської області для розміщення бази відпочинку. Договір зареєстрований у Генічеському реєстраційному відділі Херсонської регіональної філії ДП "Центру ДЗК", про що у Державному реєстрі земель вчинено запис 23.10.2008р. за №УАА 002179-040872000013.
Судом встановлено, що нормативна грошова оцінка земельної ділянки визначена у сумі 391822 грн.
Пунктом 9 договору визначено, що орендна плата вноситься орендарем у грошовій формі та трикратному розмірі земельного податку, що становить 162101 гривня 40 копійок щороку за 10га.
Отже, як зазначено судом, орендна плата в трикратному розмірі земельного податку, визначена договором втричі перевищує максимально встановлену згідно закону, а тому не може бути застосована до даних правовідносин.
У пункті 2 роз'яснення Вищого арбітражного суду України від 10.12.1996 року №02-5/422 "Про судове рішення" зазначено, що, у відповідності з статтею 4 Господарського процесуального кодексу України рішення з господарського спору повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом.
Рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: 3.1. чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; 3.2. чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; 3.3. яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору (пункт 3 Роз'яснення).
Відповідно до статті 21 Закону України "Про оренду землі" орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою.
Розмір, форма і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Закону України "Про плату за землю").
Обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції, якщо інше не передбачено договором оренди.
Річна орендна плата за земельні ділянки, які перебувають у державній або комунальній власності, надходить до відповідних бюджетів, розподіляється і використовується відповідно до закону і не може бути меншою: для земель сільськогосподарського призначення - розміру земельного податку, що встановлюється Законом України "Про плату за землю"; для інших категорій земель - трикратного розміру земельного податку, що встановлюється Законом України "Про плату за землю".
Частиною 5 зазначеної статті передбачено, що річна орендна плата за земельні ділянки, які перебувають у державній або комунальній власності, не може перевищувати 12 відсотків їх нормативної грошової оцінки. При цьому у разі визначення орендаря на конкурентних засадах може бути встановлений більший розмір орендної плати, ніж зазначений у цій частині.
Проте, судом першої інстанції не було належним чином досліджено питання щодо порядку та умов укладання договору оренди земельної ділянки, зокрема, щодо укладання зазначеного договору на конкурентних засадах. Зазначені обставини судом першої інстанції залишені поза увагою.
Крім того, місцевим господарським судом взагалі не застосовані норми матеріального права, які визначають порядок та підстави внесення змін до договору.
Відповідно до статті 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Колегія суддів Вищого господарського суду України зазначає, що судом першої інстанцій при винесенні рішення по суті спору наведеним правовим положенням юридичного аналізу в контексті спірних правовідносин надано не було, в той час, як у даному випадку необхідно було враховувати вказані норми в комплексі.
Враховуючи викладене, рішення у справі підлягає скасуванню, а справа підлягає передачі на новий розгляд до суду першої інстанції відповідно до статей 1119, 11110 Господарського процесуального кодексу України.
При новому розгляді справи суду слід взяти до уваги наведене, з'ясувати всі обставини справи, і, в залежності від встановленого та у відповідності до діючого законодавства, вирішити спір.
Доводи касаційного подання щодо того, що спірна ділянка фактично знаходиться у межах повноважень Херсонської обласної державної адміністрації, яка має бути залучена до участі у справі, то колегія суддів зазначає, що зазначені обставини не є предметом доказування у даній справі.
Керуючись статтями 1115, 1117, пунктом 3 статті 1119, статтями 11110, 11111, 11112 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -
Касаційне подання Заступника прокурора Херсонської області задовольнити частково.
Рішення господарського суду Херсонської області від 10.09.2009 року у справі № 16/162-ПД-09 скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.
Головуючий О.Муравйов
Судді Д. Кривда
А. Полянський