21 вересня 2010 р. № 10/142
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Муравйова О.В. -головуючого
Кривди Д.С.
Полянського А.Г.
за участю представників:
позивачаМасюк М.В. -дов. від 29.07.2010 року
відповідачане з'явились (про час та місце судового засідання повідомлені належним чином)
розглянувши у відкритому судовому засіданні
касаційну скаргуДержавного територіально-галузевого об'єднання "Львівська залізниця"
на постановуЛьвівського апеляційного господарського суду від 14.06.2010 року
у справі№ 10/142 господарського суду Чернівецької області
за позовомДержавного територіально-галузевого об'єднання "Львівська залізниця"
доЧернівецької міської ради
провизнання права постійного користування
Державне територіально-галузеве об'єднання "Львівська залізниця" звернулось до господарського суду Чернівецької області з позовом до Чернівецької міської ради про визнання права постійного користування на земельну ділянку загальною площею 0,5247 га за адресою м. Чернівці, вул. Римського-Корсакова, 3А та зобов'язання відповідача прийняти рішення про надання ДТГО “Львівська залізниця” зазначеної земельної ділянки в постійне користування і видати позивачу державний акт на право постійного користування цією земельною ділянкою.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач відмовив позивачеві у наданні земельної ділянки до вирішення питання щодо відселення мешканців, чим порушив права позивача та чинне законодавство, яке не передбачає таких підстав для відмови у наданні земельної ділянки в постійне користування.
Рішенням господарського суду Чернівецької області від 02.03.2010 року (суддя Ковальчук Т.І.), залишеним без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 14.06.2010 року (судді: Мирутенко О.Л. -головуючий, Гнатюк Г.М., Кравчук Н.М.) у справі №10/142 господарського суду Чернівецької області у задоволенні позову відмовлено повністю.
Судові рішення мотивовані, зокрема, тим, що право постійного користування спірною земельною ділянкою у позивача не виникло у зв'язку з прийняттям відповідачем рішення про відмову у наданні земельної ділянки в постійне користування, а господарський суд не наділений повноваженнями щодо вирішення питань у сфері земельних відносин, віднесених до компетенції органів місцевого самоврядування, суд не має підстав для визнання такого права за позивачем. Вимоги про зобов'язання Чернівецьку міську раду прийняти рішення про надання в постійне користування земельної ділянки також задоволенню не підлягають, оскільки це буде порушенням виключної компетенції відповідача розпоряджатися землями територіальної громади міста Чернівці.
Не погоджуючиcь з постановою суду, Державне територіально-галузеве об'єднання "Львівська залізниця" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить рішення та постанову у справі скасувати, справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції, мотивуючи касаційну скаргу доводами про порушення судами норм матеріального та процесуального права, зокрема, Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", Земельного кодексу України.
Відзив на касаційну скаргу не надано.
Відводів складу суду не заявлено.
Заслухавши доповідь судді - доповідача, перевіривши наявні матеріали справи та доводи, викладені у касаційній скарзі, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Згідно статті 108 Господарського процесуального кодексу України судом касаційної інстанції є Вищий господарський суд України.
Відповідно до вимог статті 1117 Господарського процесуального кодексу України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.
Як встановлено господарськими судами першої та апеляційної інстанції, пунктом 83 рішення 18 сесії V скликання Чернівецької міської ради від 12.07.2007 року № 351 “Про надання в оренду та користування земельних ділянок, припинення права користування земельними ділянками, відміну та внесення змін в раніше прийняті рішення” Державному-територіально-галузевому об'єднанню “Львівська залізниця” відмовлено у наданні земельної ділянки на вул. Римського-Корсакова,3-А площею 0,5247 га в постійне користування для обслуговування будівлі до вирішення питання щодо відселення мешканців
У даному випадку спір виник у зв'язку з тим, що позивач, вважаючи відмову відповідача у наданні земельної ділянки, незаконною, звернувся з позовом про визнання права постійного користування на земельну ділянку загальною площею 0,5247 га за адресою м. Чернівці, вул. Римського-Корсакова, 3А та зобов'язання відповідача прийняти рішення про надання ДТГО “Львівська залізниця” зазначеної земельної ділянки в постійне користування і видати позивачу державний акт на право постійного користування цією земельною ділянкою.
Колегія суддів погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанції щодо відсутності підстав для задоволення позовних вимог, виходячи з наступного.
Відповідно до статті 140 Конституції України місцеве самоврядування є правом територіальної громади - жителів села чи добровільного об'єднання у сільську громаду жителів кількох сіл, селища та міста - самостійно вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції і законів України.
Територіальна громада здійснює місцеве самоврядування в порядку, встановленому законом, безпосередньо або через органи місцевого самоврядування: сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи; органи місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законом, приймають рішення, які є обов'язковими до виконання на відповідній території (частина третя статті 140, частина перша статті 144 Основного Закону України).
Відповідно до частини першої статті 143 Конституції України територіальні громади села, селища, міста безпосередньо або через утворені ними органи місцевого самоврядування вирішують, крім передбачених в Основному Законі України, й інші питання місцевого значення, віднесені законом до їхньої компетенції.
Статтею 116 Земельного кодексу України встановлено, що громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону.
Відповідно до статті 123 Земельного кодексу України надання земельних ділянок юридичним особам у постійне користування здійснюється на підставі рішень органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування за проектами відведення цих ділянок.
Пунктом 5 статті 16 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" встановлено, що від імені та в інтересах територіальних громад права суб'єкта комунальної власності здійснюють відповідні ради.
Згідно з пунктом 34 статті 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" до виключної компетенції міської ради належить вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин, які розглядаються виключно на пленарному засіданні ради - сесії.
Отже, чинним законодавством передбачено, що способом волевиявлення ради, яка здійснює право власності від імені відповідної територіальної громади щодо регулювання земельних відносин, є прийняття рішення сесії.
Таким чином, зважаючи на те, що необхідною умовою визнання права користування земельної ділянки, яка перебуває у державній або комунальній власності, є наявність рішення відповідного органу про надання земельної ділянки, визнання такого права за відсутності позитивного рішення ради з даного питання як і зобов'язання раду винести відповідне рішення є порушенням її виключної передбаченої Конституцією України компетенції на здійснення права власності від імені українського народу та управління землями, яке підлягає захисту, а порушені права позивача мають захищатися способами, передбаченими статтею 152 Земельного кодексу України, з обов'язковим дотриманням норм чинного законодавства.
Зокрема, частиною 11 статті 123 Земельного кодексу України передбачено, що відмова органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування у наданні земельної ділянки у користування або залишення клопотання без розгляду можуть бути оскаржені до суду.
Також колегія погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанції щодо відмови у позові в частині зобов'язання Чернівецької міської ради видати позивачу державний акт на право постійного користування земельною ділянкою, оскільки рада у даному позові взагалі не є належним відповідачем.
Таким чином, твердження заявника про порушення і неправильне застосування судами норм матеріального та процесуального права не знайшли свого підтвердження та суперечать матеріалам справи.
Враховуючи наведене, судова колегія вважає, що постанова суду апеляційної інстанції у справі прийнята у відповідності з нормами процесуального права, підстав для її зміни чи скасування не вбачається.
На підставі викладеного, керуючись статтями 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України
Касаційну скаргу Державного територіально-галузевого об'єднання "Львівська залізниця" залишити без задоволення.
Постанову Львівського апеляційного господарського суду від 14.06.2010 року у справі № 10/142 господарського суду Чернівецької області залишити без змін.
Головуючий О.Муравйов
Судді Д. Кривда
А. Полянський