14 вересня 2010 р. № 36/358
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Дроботової Т.Б. - головуючого,
Бакуліної С.В.,
Рогач Л.І.,
за участю представників сторін:
позивачаДяченко А.М., дов. від 02.01.10р.
відповідачане з'явився (про час та місце судового засідання повідомлений належно)
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Приватного підприємства "Хімагромаркетинг 2000"
на постанову Донецького апеляційного господарського суду від 17.05.2010р.
у справі№ 36/358
господарського суду Донецької області
за позовомПриватного підприємства "Хімагромаркетинг 2000"
доФермерського господарства "Меркурій"
простягнення 29265,78грн.
Приватне підприємство "Хімагромаркетинг 2000" звернулося до господарського суду з позовом про стягнення з Фермерського господарства "Меркурій" 29265,78грн., в тому числі 10718,40грн. втрат внаслідок інфляційних процесів та 18547,38грн відсотків річних на підставі статті 625 Цивільного кодексу України; при цьому позивач послався на наявність рішення Господарського суду Донецької області від 10.03.2009р. по справі № 36/9, яким з відповідача стягнуто 176988,15грн. основного боргу, а також пеня, штраф, відсотки річних та інфляційні втрати за попередній період.
Відповідач не виклав власної позиції щодо даного спору, в зв'язку з чим спір вирішувався за статтею 75 Господарського процесуального кодексу України.
Рішенням Господарського суду Донецької області від 25.01.2010р. (суддя Будко Н.В.) позов задоволено частково; стягнуто з відповідача на користь позивача 1672,90грн. відсотків річних та 30,21грн. судових витрат; в решті позову відмовлено.
Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 17.05.2010р. (судді: Діброва Г.І. -головуючий, Стойка О.В., Шевкова Т.А.) рішення місцевого господарського суду залишено без змін.
Не погоджуючись з висновками судів попередніх інстанцій, позивач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати судові рішення у даній справі та прийняти нове рішення про стягнення спірної суми у повному обсязі.
Скаржник зазначає у касаційній скарзі, що в силу статті 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, здійсненим належним чином; надання судом відстрочки виконання рішення не змінює строків виконання зобовязання та відповідальності за їх невиконання, визначених умовами договору.
Відповідач відзив на касаційну скаргу не подав, не скористався правом на участь представника в судовому засіданні.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника позивача, присутнього в судовому засіданні, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в судових рішеннях, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково з таких підстав.
Відповідно до статті 1117 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
Касаційна інстанція не має права встановлювати чи вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду або відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або перевіряти докази.
Як встановлено судами та вбачається з матеріалів справи, рішенням Господарського суду Донецької області від 10.03.2009р. по справі № 36/9 з Фермерського господарства "Меркурій" стягнуто на користь Приватного підприємства "Хімагромаркетинг 2000" 176988,15грн. основного боргу, 12917,43грн. відсотків пені, 47909,47грн. штрафу, 8498,30грн. відсотків річних, 5670,23грн. інфляційних втрат, з огляду на встановлене судом неналежне виконання відповідачем зобов'язання по оплаті товару; вказане рішення набрало законної сили та має преюдиціальний характер для вирішення даного спору.
Ухвалою Господарського суду Донецької області від 29.04.2009р. по справі № 36/9 (залишена без змін за наслідками її перегляду судами апеляційної та касаційної інстанції) відповідачу надано відстрочку виконання рішення до 29.10.2009р. за статтею 121 Господарського процесуального кодексу України.
Позивач звернувся з даним позовом про стягнення з відповідача річних за період з 10.03.2009р. по 20.11.2009р. та інфляційних втрат за період з березня по жовтень 2009р.
Частково відмовляючи в задоволенні позовних вимог, місцевий господарський суд дійшов висновку про неправомірність нарахування інфляційних втрат та відсотків за період, коли діяла відстрочка виконання рішення, надана відповідачу ухвалою суду від 10.03.2009р.
Переглядаючи справу в повному обсязі за приписами статті 101 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції погодився з вказаним висновком суду першої інстанції, зазначивши, що підставою поданого позову є невиконання відповідачем судового рішення, а не господарського зобов'язання.
За приписами статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається, якщо інше не встановлено законом або договором.
Зобов'язання припиняється на підставах, встановлених законом, зокрема, виконанням, здійсненим належним чином; звертаючись до суду з позовом, позивач у певній процедурній формі реалізує надану йому статтею 16 Цивільного кодексу України можливість захистити свої цивільні права та інтереси в суді, при цьому судове рішення може породжувати, змінювати чи припиняти права та обов'язки тільки у випадках, встановлених актами цивільного законодавства (частина 5 статті 11 Цивільного кодексу України).
Відповідно до частини 1 статті 121 Господарського процесуального кодексу України за наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення, або роблять його неможливим, за заявою сторони чи за своєю ініціативою суд у виняткових рішеннях, залежно від обставин справи, може відстрочити виконання рішення.
Судова колегія погоджується з доводами касаційної скарги, що, судове рішення про задоволення позову не спричинило припинення зобов'язання як правовідношення сторін; в свою чергу надання судом відстрочки виконання рішення впливає на можливість для позивача одержати виконання зобов'язання за допомогою державних органів, що здійснюють його примусове стягнення, а не змінює існуючого зобов'язання, не перешкоджає відповідачу здійснити його добровільне виконання.
Під час дії відстрочки виконання судового рішення інфляційні процеси тривають, і їх негативний вплив на майнові інтереси позивача потребує компенсації відповідно до підстав та порядку, визначених статтею 625 Цивільного кодексу України; відповідно також продовжується користування відповідача коштами.
Зазначення у постанові апеляційного суду на відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог з огляду на наведені позивачем предмет та підстави позову суперечить подальшим висновкам суду апеляційної інстанції про залишення без змін рішення суду першої інстанції в частині часткового задоволення позовних вимог щодо аналогічного предмету та підстав позову.
Рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин; обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, які мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні. Разом з тим, оскаржувані судові рішення вказаним вимогам не відповідають за вище вказаних підстав.
Таким чином, перевіривши у відповідності до частини 2 статті 111 5 Господарського процесуального кодексу України юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення у постанові апеляційного господарського суду, рішенні місцевого суду, колегія суддів дійшла висновків про те, що апеляційний та місцевий господарські суди, розглядаючи справу, не розглянули всебічно, повно та об'єктивно в судовому процесі всі обставини справи в їх сукупності; не належним чином проаналізували правовідносини, що виникли та існували між сторонами, неправильно застосували статті 599, 625 Цивільного кодексу України, внаслідок чого їх висновки щодо розгляду позову та апеляційної скарги не можуть вважатись законними та обґрунтованими.
Допущені судами порушення процесуального права є істотними та унеможливлюють встановлення фактичних обставин, що мають істотне значення для справи.
Водночас, зазначаючи в касаційній скарзі про скасування судових рішень у даній справі в цілому, скаржником не наведено підстав для скасування судових рішень в частині задоволення його позовних вимог.
З огляду на межі повноважень касаційної інстанції, визначені статтею 1117 Господарського процесуального кодексу України, постанова апеляційної інстанції та рішення місцевого суду підлягають скасуванню в частині відмови у задоволенні позовних вимог, а справа в цій частині направленню на новий розгляд до суду першої інстанції. Під час нового розгляду справи, господарським судам слід врахувати вищенаведене, та вирішити спір у відповідності до вимог чинного законодавства.
Керуючись статтями 43, 1117, пунктом 3 статті 1119, статтями 11110, 11111, 11112 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України
Касаційну скаргу Приватного підприємства "Хімагромаркетинг-2000" задовольнити частково.
Постанову Донецького апеляційного господарського суду від 17.05.2010р. у справі № 36/358 Господарського суду Донецької області та рішення Господарського суду Донецької області від 25.01.2010р. скасувати в частині відмови в задоволенні позовних вимог.
Справу в цій частині направити на новий розгляд до Господарського суду Донецької області
Головуючий Т. Дроботова
Судді С. Бакуліна
Л. Рогач