15 вересня 2010 р. № 24/216-09-6204
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого: Мачульського Г.М.
суддів: Олійника В.Ф.
Шаргала В.І.
розглянувши у відкритому
судовому засіданні
касаційну скаргуФізичної особи -підприємця ОСОБА_4
на постановуОдеського апеляційного господарського суду
від13.05.2010р.
у справі№24/216-09-6204
Господарського судуОдеської області
за позовомПредставництва по управлінню комунальною власністю Одеської міської ради
доФізичної особи -підприємця ОСОБА_4
провиселення, стягнення заборгованості з орендної плати та за фактичне користування приміщенням
за участю представників
- відповідача:ОСОБА_5. (довіреність НОМЕР_1 від 26.12.08р.), -
Представництво по управлінню комунальною власністю Одеської міської ради звернулося у суд з даним позовом до Фізичної особи -підприємця ОСОБА_4 про виселення, стягнення заборгованості з орендної плати та за фактичне користування приміщенням, обґрунтовуючи позов тим, що відповідач не сплачує орендну плату, у зв'язку з чим, станом на 24.11.2009 р. утворилася заборгованість з орендної плати в розмірі 2 600, 90 грн., а тому договір оренди було припинено, однак займане приміщення відповідач не звільнив і саме з цієї дати займає його без правових підстав, в результаті чого в нього утворилася заборгованість за фактичне користування об'єктом оренди за Договором в сумі 475, 94 грн.
Рішенням Господарського суду Одеської області від 08.02.2010р. (суддя Оборотова О.Ю.), залишеним без змін постановою Одеського апеляційного господарського суду від 13.05.2010р. (колегія суддів у складі: головуючого -судді Лавренюк О.Т., суддів Савицького Я.Ф., Гладишевої Т.Я.) позов задоволено.
У касаційній скарзі відповідач просить вказані судові рішення скасувати і прийняти нове, яким в задоволенні позову відмовити повністю, посилаючись на неправильне застосування господарськими судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права.
Відзиву на касаційну скаргу не надійшло.
Позивач не використав наданого законом права на участь свого представника у судовому засіданні.
Переглянувши у касаційному порядку судові рішення, колегія суддів Вищого господарського суду України, приймаючи до уваги межі перегляду справи в касаційній інстанції, приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Із встановлених судами обставин справи вбачається, що відповідач не виконує умови договору оренди нежилого приміщення №19/2 від 01.04.2004р., укладеного між Малиновською районною адміністрацією Одеської міської ради (Орендодавець) та відповідачем (Орендар), відповідно до умов якого Орендар прийняв у строкове платне користування нежитлове приміщення, розташоване за адресою: м. Одеса вул. Заньковецька, 7, поверх перший загальною площею 38 м2, оскільки не вносить орендної плати більше ніж протягом 3-х місяців з дати закінчення терміну платежу.
Враховуючи наведене порушення орендарем умов договору, позивач звернувся на його адресу з повідомленням від 10.06.2009р. вих. №01-15/590, яким повідомив про відмову від договору оренди №19/2 від 01.04.2004р. в порядку статті 782 Цивільного кодексу України, запропонувавши оплатити заборгованість з орендної плати та сплатити за фактичне користування, здійснити фактичну передачу позивачеві приміщення за актом приймання-передачі в строк до 24.06.2009р.
Вказане повідомлення отримано відповідачем 12.06.2009р., що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення, однак його вимоги не виконав, що і стало причиною звернення у суд з даним позовом.
Місцевий господарський суд задовольняючи позов виходив з того, що підставою для односторонньої відмові наймодавця від договору найму є факт невнесення наймачем плати за користування річчю протягом трьох місяців поспіль, і таке право на відмову від договору у наймодавця виникло, враховуючи, що договір оренди №19/2 від 01.04.2004р. є розірваним з моменту отримання орендарем повідомлення, тобто з 12.06.2009р., дійшов до висновків щодо наявності правових підстав для задоволення позову.
Апеляційний господарський суд погодився з висновками місцевого господарського суду, зазначивши також в оскарженій постанові, що посилання відповідача на виникнення у нього права власності на спірне приміщення, вказане в Договорі, є необґрунтованими, оскільки таке право має бути обов'язково зареєстроване у визначеному порядку в БТІ та РОН, після чого власнику нерухомого майна видається свідоцтво або витяг, якими посвідчується право власності на нерухоме майно.
Судові рішення скасуванню не підлягають виходячи з наступного.
Статтею 11110 Господарського процесуального кодексу України визначено підстави для скасування або зміни рішення або постанови. Згідно цієї норми підставами для скасування або зміни рішення місцевого чи апеляційного господарського суду або постанови апеляційного господарського суду є порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права, які б могли призвести, або призвели до неправильного вирішення спору.
Особа, що звернулась із касаційної скаргою, обґрунтовує її тим, що у зв'язку з прийняттям Малиновською районною адміністрацією Одеської міської ради розпорядження від 23.11.2005р. №1144/01-04 про відчуження нежитлового приміщення на користь відповідача, також прийняттям Одеською міською радою рішення від 05.04.2007р. про перелік об'єктів, що підлягають приватизації, та сплатою відповідачем коштів за нерухоме майно, було вчинено правочин про відчуження майна з комунальної власності і відповідач став його власником, а відтак вважає, що Договір оренди припинив свою дію, а останній став власником приміщення, і тому відпали підстави для оплати оренди.
Між тим, такі висновки не ґрунтуються на вимогах чинного законодавства.
Так, відповідно до приписів статті 657 Цивільного кодексу України договір купівлі-продажу нерухомого майна укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню та державній реєстрації.
Згідно приписів статті 182 цього кодексу право власності та інші речові права на нерухомі речі, їх виникнення, перехід, підлягають державній реєстрації (ч.1).
Відтак, суд касаційної інстанції погоджується з висновками суду апеляційної інстанції про те, що відповідач не набув права власності на спірне приміщення, оскільки його доводи не ґрунтуються на приписах наведених норм права, зокрема правочин, на який відповідач посилається у касаційній скарзі, як вбачається з викладеного не укладено.
Крім того, у касаційній скарзі особа, що її подала, як на підставу для скасування судових рішень посилається на відсутність у рішенні місцевого господарського суду стислого викладу відзиву на позов, та відсутність відомостей щодо оголошення перерви у судовому засіданні.
Між тим, статтею 11110 Господарського процесуального кодексу України визначено підстави для скасування або зміни рішення або постанови. Згідно цієї норми підставами для скасування або зміни рішення місцевого чи апеляційного господарського суду або постанови апеляційного господарського суду є порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права, які б могли призвести, або призвели до неправильного вирішення спору.
Із доводів, наведених у касаційній скарзі, з урахуванням викладеного, не вбачається те, що відсутність у рішенні місцевого господарського суду стислого викладу відзиву на позов, та відсутність відомостей щодо оголошення перерви у судовому засіданні, призвели до неправильного вирішення спору.
З урахуванням того, що за результатами розгляду касаційної скарги не встановлено неправомірності судових рішень, суд касаційної інстанції, враховуючи приписи статей 1115, 1117 Господарського процесуального кодексу України, не вбачає правових підстав для скасування постанови суду апеляційної інстанції.
Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119 п.1, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -
Касаційну скаргу Фізичної особи -підприємця ОСОБА_4 залишити без задоволення, а постанову Одеського апеляційного господарського суду від 13.05.2010р. у справі №24/216-09-6204 Господарського суду Одеської області -без змін.
Головуючий суддя Г.М. Мачульський
С у д д і В.Ф. Олійник
В.І. Шаргало