14 вересня 2010 р. № 35/80-10
Вищий господарський суд України в складі колегії
суддів:Овечкін В.Е.
Чернов Є.В.
Цвігун В.Л.
розглянув касаційну скаргу ВАТ "Криворізький залізорудний комбінат"
на постановуДніпропетровського апеляційного господарського суду
від 18 травня 2010 року
у справі№ 35/80-10 господарського суду Дніпропетровської області
за позовомТОВ фірма "Сальвіа"
доВАТ "Криворізький залізорудний комбінат"
простягнення заборгованості
Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 25.03.2010 (суддя: Л.Широбокова) позов про стягнення заборгованості за поставлений товар задоволений.
Суд дійшов висновку, що відповідач в порушення умов п. 4.3 договору та вимог ст.ст. 525, 526, 712 Цивільного кодексу України не виконав належним чином зобов'язання з оплати поставленого позивачем товару, тому вимоги позивача про стягнення заборгованості та враховуючи вимоги ст. 625 Цивільного кодексу України нарахованих на заборгованість індексу інфляції та трьох відсотків річних, обґрунтовані та підлягають задоволенню.
Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 18.05.2010 (судді: І.Герасименко, В.Прудніков, Л.Ясир) рішення господарського суду Дніпропетровської області від 25.03.2010 залишено без зміни з тих же мотивів.
Відповідач в касаційній скарзі просить рішення господарського суду першої інстанції та постанову апеляційної інстанції скасувати з підстав порушення норм матеріального права.
Скаржник вважає, що з врахуванням норм ст.ст. 530, 612 Цивільного кодексу України він не є таким, що прострочив виконання зобов'язання з оплати поставленого товару, оскільки згідно умов договору від 13.02.2007 та специфікації № 8 позивач повинен був надати рахунок-фактуру, що останнім не було зроблено щодо товару, поставленого в жовтні 2008.
Сторони, повідомлені про час та місце розгляду справи відповідно до ст. 1114 ГПК України, правом на участь в засіданні суду касаційної інстанції не скористалися.
Вищий господарський суд України у відкритому судовому засіданні дослідив матеріали справи, доводи касаційної скарги, вважає, що скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Судом встановлено, що спірні правовідносини між сторонами виникли з умов договору від 13.02.2007 № 268 за умовами якого позивач зобов'язався поставити відповідачу товар, а останній -прийняти його та оплатити.
Встановлені обставини свідчать, що позивач відповідно до умов договору поставив відповідачу товар, що відповідачем не спростовується.
Відповідач зобов'язання з оплати товару належним чином, не виконав, в зв'язку з чим у нього виникла перед позивачем заборгованість.
Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Господарськими судами попередніх інстанцій належним чином відповідно до вимог ст.ст. 32-34, 43 Господарського процесуального кодексу України з'ясовані обставини фактичного виконання позивачем умов щодо поставки товару та враховуючи те, що відповідач належним чином свого зобов'язання з його оплати не виконав, господарський суд дійшов обґрунтованого висновку щодо порушення відповідачем грошового зобов'язання.
Згідно ст.ст.111-5, 111-7 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція на підставі вже встановлених фактичних обставин справи перевіряє рішення місцевого господарського суду чи постанови апеляційного суду виключно на предмет правильності застосування згаданими судами норм матеріального чи процесуального права, тобто в межах юридичної оцінки фактичних обставин справи; касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.
Доводи скаржника значення для правильного вирішення спору, з огляду на встановлені обставини та підстави для захисту права позивача, не мають, зводяться до вимог встановлення інших обставин справи та оцінки доказів, що виходить за межі касаційного перегляду судового рішення згідно ст. 1117 Господарського процесуального кодексу України.
Враховуючи викладене, касаційна інстанція за результатом перегляду постанови апеляційної інстанції та рішення не вбачає порушення господарським судом норм матеріального чи процесуального права, а відтак, і підстави для скасування оскаржуваних судових рішень відсутні.
Виходячи з викладеного, керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1118, 1119, 11111 ГПК України, Вищий господарський суд України
Постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 18.05.2010 та рішення господарського суду Дніпропетровської області від 25.03.2010 у справі № 35/80-10 господарського суду Дніпропетровської області залишити без зміни, а касаційну скаргу -без задоволення.
Головуючий В.Овечкін
судді Є. Чернов
В. Цвігун