"15" вересня 2010 р. Справа № 7/85.
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “ОЛБІ-РОС Корона”
до відповідача Приватного підприємця ОСОБА_2
про стягнення заборгованості -40071,88 грн.
Суддя О.С. Тинок
Секретар судового засідання А.В. Кошман
Представники:
від позивача -Палій С.І. -представник
від відповідача -не з'явився
СУТЬ СПОРУ: Товариство з обмеженою відповідальністю “ОЛБІ-РОС Корона” звернулось з позовом до Приватного підприємця ОСОБА_2 про стягнення заборгованості у сумі 40071,88 грн.
Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач посилається на те, що у відповідності до умов укладеного між сторонами договору поставки № К/6 від 01 листопада 2009 року та на підставі товаро-транспортної накладної № 40709 від 23 березня 2009 року здійснив поставку товару на загальну суму 18153,46 грн., а відповідач отримав означений товар. Далі позивач стверджує, що відповідач оплату за поставлений товар у відповідності до договору не проводив, в результаті чого станом на момент подачі позову у нього існує заборгованість у сумі 18153,46 грн., а також нараховані пеня у сумі 20513,40 грн. та 25 процентів річних у сумі 1405,02 грн., які позивач просить стягнути на його користь.
15 вересня 2010 року позивач звернувся до суду з письмовою заявою, в якій зазначив, що зменшує позовні вимоги та просить стягнути з відповідача основний борг у сумі 18153,46 грн., пеню у сумі 980,28 грн., три проценти річних у сумі 161,14 грн. (всього 19294,88 грн.)
Заява позивача про зменшення розміру позовних вимог не суперечить законодавству та не порушує прав і охоронюваних законом інтересів інших осіб, а тому суд приймає дану заяву.
Відповідач відзиву на позовну заяву не надав, явку повноваженого представника вкотре у судове засідання не забезпечив, хоча був належним чином повідомлений про час і місце засідання суду.
Не з'явлення у судове засідання представника відповідача та не надання відзиву на позовну заяву не перешкоджає вирішенню спору по суті за наявними в справі матеріалами.
Розглянувши подані позивачем документи і матеріали, заслухавши пояснення його представника, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, дослідивши докази, що мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку про задоволення позову виходячи з наступного:
01 листопада 2009 року між Товариством з обмеженою відповідальністю “ОЛБІ-РОС Корона” та Приватним підприємцем ОСОБА_2 укладено договір поставки № К/6. Згідно даного договору та на підставі видаткової накладної № 40709 від 23 березня 2010 року позивач здійснив поставку продукції на загальну суму 18153,46 грн., а відповідач її отримав, що підтверджується його підписом у вищезазначеній накладній.
Відповідач оплату за отриманий товар належним чином та в повній мірі не проводив, в результаті чого у нього перед позивачем існують зобов'язання щодо сплати поставленої продукції у сумі 18153,46 грн., а також нараховані пеня у сумі 980,28 грн. та три проценти річних у сумі 161,14 грн. (всього 19294,88 грн.).
Згідно частини 1 статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних звичайних умовах ставляться.
До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Так, частина 1 та пункт 2 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України встановлюють, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Згідно статті 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторонни (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послуги, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов'язання має грунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
Статтею 526 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Пунктом 4.4. договору поставки № К/6 від 01 листопада 2009 року передбачено, що покупець розраховується за отримані товари, що відносяться до бакалійної групи або інші товари не передбачені п.4.3. на протязі -10 (десяти) календарних днів з моменту поставки товарів.
Таким чином, відповідач зобов'язання щодо сплати поставленої продукції належним чином та в повній мірі не виконав, а тому повинен сплатити на користь позивача заборгованість у сумі 18153,46 грн.
Частиною 3 статті 549 Цивільного кодексу України визначено, що пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Пунктом 5.2. договору поставки № К/6 від 01 листопада 2009 року передбачено, що у випадку, якщо покупець з будь-яких причин не розрахувався за отриманий товар у встановлений пунктом 4.3. термін, постачальник нараховує пеню, яку покупець зобов'язаний добровільно сплатити.
Відповідач несвоєчасно виконував грошові зобов'язання по оплаті за поставлений товар, а тому має сплатити пеню у сумі 980,28 грн.
Частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Таким чином, відповідач за прострочення виконання зобов'язання має сплатити три проценти річних у сумі 161,14 грн.
Судові витрати зі сплати державного мита у сумі 192,95 грн. та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 236,00 грн. покласти на відповідача.
Керуючись статтями 4-2, 4-3, 22, 43, 49, 75, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. Позов задовольнити.
2. Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_5 -АДРЕСА_1, код НОМЕР_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “ОЛБІ-РОС Корона” -вул. Лесина, 3, м. Чернівці, код 30935938, р/р 2600802717229 в Укрексімбанку м. Чернівці, МФО 356271 - заборгованість у сумі 18153,46 грн., пеню у сумі 980,28 грн., три проценти річних у сумі 161,14 грн., державне мито у сумі 192,95 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 236,00 грн.
3. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
У судовому засіданні 15 вересня 2010 року було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Рішення підписане та оформлене відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України 20 вересня 2010 року.
Суддя О.С. Тинок.