Справа № 573/179/23
Провадження №1-кп/573/55/23
ВИРОК
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
13 вересня 2023 року м. Білопілля
Білопільський районний суд Сумської області у складі:
головуючої судді: ОСОБА_1 ,
з участю секретаря: ОСОБА_2 ,
прокурора: ОСОБА_3 ,
обвинуваченої: ОСОБА_4 ,
потерпілої: ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Білопілля кримінальне провадження, зареєстроване в Єдиному реєстрі досудових розслідувань 15 листопада 2022 за №12022200570000370 по обвинуваченню
ОСОБА_4 ,
ІНФОРМАЦІЯ_1 , росіянки, громадянки РФ, уродженки пос. Тегро-юзеро Вельського району Архангельської області РФ, без реєстрації, фактично проживаючої по АДРЕСА_1 , з професійно-технічною освітою, заміжньої, непрацюючої, на обліку у лікарів нарколога та психіатра не перебуваючої, не є особою з інвалідністю, раніше не судимої,
за ч. 4 ст. 185 КК України,
ВСТАНОВИВ:
На початку лютого 2022 у ОСОБА_4 виник злочинний умисел на таємне викрадення грошових коштів у ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка є ФОП « ОСОБА_6 » шляхом неповернення виручки, а також введення останньої в оману щодо реалізації товару під час виконання своїх обов'язків поки її дії не будуть припинені або викриті.
Так, цього ж дня, 03.02.2022, у точно невстановлений у ході досудового розслідування час, ОСОБА_4 працюючи продавцем в ФОП « ОСОБА_6 », що належить останній, разом з потерпілою ОСОБА_5 прибула в м. Буринь Конотопського району, Сумської області, де повинна була продавати взуття на міському ринку. Близько 12:00 год., ОСОБА_4 продала невідомим у ході слідства особам дві пари взуття по 1 650 грн. кожна, на загальну суму 3 300 грн.
Реалізуючи свій злочинний корисливий умисел, направлений на незаконне збагачення чужим майном, того ж самого дня, ОСОБА_4 близько 15.00 год. після повернення в м. Білопілля, Сумського району, Сумської області, де вона повинна була віддати виручку за продане майно потерпілій ОСОБА_5 , повідомила останній, що дві пари взуття на загальну суму 3 300 грн. вона продала в борг, в у свою чергу вказану суму коштів залишила собі, таким чином їх викрала.
Крім цього, ОСОБА_4 , розуміючи, що її незаконні дії залишились не поміченими та її дії не викрито ОСОБА_5 та іншими особами, остання 17 лютого 2022 року, близько 05.00 год. прибула в м. Буринь Конотопського району, Сумської області, де повинна була продавати взуття на міському ринку. Цього ж дня, ОСОБА_4 продала невідомій у ході досудового розслідування особі пару взуття, вартістю 1 850 грн., та розуміючи, що в подальшому не поверне грошові кошти потерпілий ОСОБА_5 , отримані грошові кошти залишила собі. У цей же день, близько 15.00 год. ОСОБА_4 повернувшись в м. Білопілля, Сумського району, Сумської області, де вона повинна була віддати виручку за продане майно потерпілій ОСОБА_5 , повідомила останній, що пару взуття вартістю 1850 грн. вона продала в борг, в свою чергу реалізуючи свій єдиний злочинний умисел направлений на незаконне таємне заволодіння коштами ОСОБА_5 , залишила грошові кошти собі.
Також, ОСОБА_4 , розуміючи, що її незаконні дії залишились не поміченими та її дії не викрито ОСОБА_5 та іншими особами, продовжуючи свої злочинні дії, діючи з єдиним злочинним умислом, направленим на таємне викрадання чужого майна, ОСОБА_4 23 червня 2022 близько 05.00 год. прибула в м. Буринь Конотопського району, Сумської області. Цього ж дня у першій половині дня, остання продала пару взуття вартістю 1450 грн. мешканці м. Буринь ОСОБА_7 , яка кошти за придбане взуття одразу не віддавала і тому ОСОБА_4 здійснила запис до зошиту обліку товарів з поміткою про борг ОСОБА_7 за взуття на вказану суму.
07 липня 2022 в період часу з 05.00 год. до 15.00 год. ОСОБА_4 працюючи продавцем в ФОП « ОСОБА_6 », що належить останній, разом з потерпілою ОСОБА_5 прибула в м. Буринь Конотопського району, Сумської області, де здійснювала продаж взуття.
Цього ж дня, у точно не встановлений в ході досудового розслідування час, коли ОСОБА_7 принесла 1450 грн. боргу, ОСОБА_4 діючи з єдиним злочинним умислом, направленим на незаконне збагачення чужим майном, користуючись тим, що власника майна та сторонніх осіб обізнаних в її намірах, на той час поруч не було та її дій є непомітними для сторонніх осіб, переслідуючи корисливий мотив, усвідомлюючи протиправний характер своїх дій та бажаючи настання суспільно-небезпечних наслідків у вигляді завдання майнової шкоди власнику майна, отримала від ОСОБА_7 грошові кошти за раніше придбане взуття, та отримані грошові кошти залишила, собі, не здійснивши відповідного запису у зошиті обліку товарів про повернення грошових коштів.
У цей же день, близько 15.00 год. ОСОБА_4 після повернення в м. Білопілля, Сумського району, Сумської області, де вона повинна була віддати виручку за продане майно потерпілій ОСОБА_5 , не повідомила останній, що грошові кошти за пару взуття вартістю 1450 грн. були повернуті, та грошові кошти залишила собі.
Продовжуючи свої протиправні дії, ОСОБА_4 , розуміючи, що її незаконні дії залишились не поміченими та її дії не викрито ОСОБА_5 та іншими особами, 07 липня 2022 в період часу з 05.00 год. до 15.00 год. ОСОБА_4 працюючи продавцем в ФОП « ОСОБА_6 », що належить останній, разом з потерпілою прибула в м. Буринь Конотопського району, Сумської області продала пару взуття вартістю 820 грн. мешканці м. Буринь ОСОБА_8 , яка кошти за придбане взуття одразу не віддавала і тому ОСОБА_4 здійснила запис до зошиту обліку товарів з поміткою про борг ОСОБА_8 за взуття на вказану суму.
14 липня 2022 в період часу з 05.00 до 15.00 год. ОСОБА_4 працюючи продавцем в ФОП « ОСОБА_6 », що належить останній, разом з потерпілою прибула в м. Буринь Конотопського району, Сумської області, де здійснювала продаж взуття та у точно не встановлений в ході досудового розслідування час, коли ОСОБА_8 принесла 820 грн. боргу. ОСОБА_4 , продовжуючи свої протиправні дії, діючи з єдиним злочинним корисливим умислом, користуючись тим, що власника майна та сторонніх осіб обізнаних в її намірах, на той час поруч не було та її дій є непомітними для сторонніх осіб, усвідомлюючи протиправний характер своїх дій та бажаючи настання суспільно-небезпечних наслідків у вигляді завдання майнової шкоди власнику майна, отримала від ОСОБА_8 грошові кошти за раніше придбане взуття, та отримані грошові кошти залишила собі, не здійснивши відповідного запису у зошиті обліку товарів про повернення грошових коштів.
У цей же день, близько 15.00 год. ОСОБА_4 після повернення в м. Білопілля, Сумського району, Сумської області, де вона повинна була віддати виручку за продане майно потерпілій ОСОБА_5 , не повідомила останній, що грошові кошти за пару взуття вартістю 820 грн. були повернуті, тобто таким чином залишивши грошові кошти собі.
Не зупиняючись на вчиненому, ОСОБА_4 , розуміючи, що її незаконні дії залишились не поміченими та її дії не викрито ОСОБА_9 та іншими особами, 04 серпня 2022 року, близько 05.00 год. разом з потерпілою ОСОБА_5 прибула в м. Буринь Конотопського району, Сумської області, де повинна була продавати взуття на міському ринку. Близько 12.00 год., ОСОБА_4 продала невідомій у ході досудового розслідування особі пару взуття, вартістю 1350,00 грн. Продовжуючи свої протиправні дії, діючи з єдиним злочинним корисливим умислом, користуючись тим, що власника майна та сторонніх осіб обізнаних в її намірах, на той час поруч не було та її дій є непомітними для сторонніх осіб, усвідомлюючи протиправний характер своїх дій та бажаючи настання суспільно-небезпечних наслідків у вигляді завдання майнової шкоди власнику майна ОСОБА_4 отримані грошові кошти залишила собі.
Цього ж дня, близько 15.00 год. ОСОБА_4 після повернення в м. Білопілля, Сумського району, Сумської області, де вона повинна була віддати виручку за продане майно потерпілій ОСОБА_5 , повідомила останній, що пару взуття вартістю 1350 грн. вона продала в борг, тобто таким чином залишивши грошові кошти собі.
Таким чином, виконуючи вищевказані дії у період часу з лютого по серпень 2022 року ОСОБА_4 спричинила потерпілій ОСОБА_5 матеріальної шкоди на суму 8 770 грн.
Виконуючи вказані дії, ОСОБА_4 розуміла суспільно - небезпечний характер своїх дій, які виразились у таємному викраденні чужого майна, належного ОСОБА_5 , передбачала настання суспільно - небезпечних наслідків від цих дій у виді спричинення матеріальної шкоди потерпілій та бажала їх настання, тобто діяла з прямим умислом.
Допитана у судовому засіданні обвинувачена ОСОБА_4 свою вину у вчиненні інкримінованого їй злочину визнала, зокрема пояснила, що вона працювала продавцем у ФОП « ОСОБА_6 » і разом з останньою їздили у м. Буринь Сумської області, де здійснювали продаж взуття на міському ринку. Так, у період із лютого 2022 року по серпень 2022 року вона продала невідомим особам взуття на суму 8 770 грн. ( 3300 + 1850+1450 + 820+1350), проте виручку за продане майно потерпілій ОСОБА_5 вона не віддала, а залишала собі та використала на власний розсуд.
На даний час вона повернула грошові кошти в загальній сумі 8 770 грн. потерпілій ОСОБА_5 , яка матеріальних претензій до неї не має. Цивільний позов про стягнення моральної шкоди у сумі 15 000 грн. вона визнає повністю та погоджується відшкодувати.
На підставі ч. 3 ст. 349 КПК України, за згодою учасників судового провадження, судом визнано недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються.
Крім того, такий порядок судового розгляду повністю узгоджується з вимогами п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, розділу ІІІ Рекомендації № 6 R (87) 18 Комітету міністрів Ради Європи «Відносно спрощеного кримінального правосуддя» та практики Європейського Суду з прав людини щодо їх застосування, відповідно до яких суд повинен забезпечити належну реалізацію права на справедливий суд під час розгляду кримінальних проваджень шляхом спрощеного і скороченого розгляду.
При цьому встановлено, що обвинувачена ОСОБА_4 та інші учасники судового провадження правильно розуміють зміст цих обставин, тому у суду немає сумнівів у добровільності та істинності їх позицій. Також судом учасникам судового провадження роз'яснено, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оспорювати фактичні обставини справи в апеляційному порядку.
Враховуючи викладене, допитавши обвинувачену та дослідивши матеріали кримінального провадження, що характеризують особу останньої, суд прийшов до висновку, що винуватість ОСОБА_4 у вчиненні інкримінованого їй кримінального правопорушення при обставинах, викладених в обвинувальному акті та описовій частині вироку суду, доведена повністю.
Таким чином, суд кваліфікує дії ОСОБА_4 за ч. 4 ст. 185 КК України, як таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинене в умовах воєнного стану.
Відповідно до ст. 50 КК України покарання є заходом примусу, що застосовується від імені держави і має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого, а також запобігання вчиненню нових злочинів.
Отже, особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання необхідне й достатнє для її виправлення та попередження вчинення нею нових кримінальних правопорушень, з урахуванням принципів законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання, спрямованих на виправлення, виховання та соціальну реабілітацію засудженого.
При обранні виду та міри покарання для ОСОБА_4 суд, реалізовуючи принципи справедливості та індивідуалізації покарання, враховуючи, що призначене покарання повинно бути не тільки карою, але і переслідувати цілі загальної та спеціальної превенції, вважає, що покарання повинно бути відповідним скоєному і сприяти виправленню обвинуваченої та запобіганню вчинення нею нових злочинів.
У пункті 3 постанови Пленуму Верховного суду України від 24 жовтня 2003 року № 7 «Про практику призначення судами кримінального покарання» зазначено про те, що досліджуючи дані про особу обвинуваченого, суд повинен з'ясувати його вік, стан здоров'я, поведінку до вчинення злочину як у побуті так і за місцем роботи чи навчання, його минуле (зокрема, наявність не знятих чи не погашених судимостей, адміністративних стягнень), склад сім'ї, його матеріальний стан, тощо.
Згідно із статтею 65 КК України особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів. При цьому враховуються ступінь тяжкості вчиненого злочину, особа винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання.
При призначенні обвинуваченій ОСОБА_4 виду та міри покарання суд враховує, що згідно з класифікацією ст. 12 КК України вчинене останньою кримінальне правопорушення, передбачене ч. 4 ст. 185 КК України відноситься до тяжких злочинів.
Дані про особу обвинуваченого зокрема те, що ОСОБА_4 раніше не судима, заміжня, за останнім місцем проживання характеризується задовільно, на обліку у лікарів нарколога та психіатра не перебуває, непрацююча, не особа з інвалідністю (а. с. 116-122, 125-126).
Суд враховує визначену пом'якшуючу покарання обвинуваченій ОСОБА_4 обставину, передбачену ст. 66 КК України, якою є щире каяття, активе сприяння розкриттю кримінального правопорушення, добровільне відшкодування завданого злочином збитку.
Обставин, які б обтяжували покарання ОСОБА_4 , відповідно до ст. 67 КК України, у судовому засіданні не встановлено.
Таким чином, беручи до уваги, що особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень, одночасно враховуючи зазначені вище обставини, з урахуванням особи обвинуваченої, принципів законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання, спрямованих на виправлення, виховання та соціальну реабілітацію засудженої, суд дійшов висновку, що за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України, необхідно призначити покарання у виді у виді позбавлення волі та на підставі ст. 75 КК України звільнити останню від призначеного покарання з іспитовим терміном.
Призначення обвинуваченій зазначеного покарання забезпечить виконання завдань кримінального судочинства та слугуватиме цілям його застосування, встановленим ст. 2 КПК України.
Також суд враховує думку потерпілої ОСОБА_5 , яка зазначила, що претензій матеріального характеру до обвинуваченої ОСОБА_4 не має, оскільки остання відшкодувала завдані злочином збитки, щодо міри покарання покладається на розсуд суду згідно із законом.
Крім того, потерпілою ОСОБА_5 до обвинуваченої ОСОБА_4 був заявлений цивільний позов, у якому вона просить стягнути з обвинуваченої на свою користь шкоду, завдану злочином та 15 000 грн. у відшкодування моральної шкоди (а. с. 51-52).
Обвинувачена ОСОБА_4 позов визнала у повному обсязі та відшкодували повністю матеріальну шкоду, а моральну шкоду у сумі 15 000 грн. зобов"язалась виплатити у майбутньому.
Щодо позовних вимог в частині відшкодування моральної шкоди, суд приходить до наступних висновків.
Згідно з ч. 1, п. 1 ч. 2, абз. 2 ч. 3 ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.
Моральна шкода полягає у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я.
Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
Частиною 1 статті 1167 ЦК України передбачено, що моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями, бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.
Вирішуючи питання щодо наявності спричинення потерпілій моральної шкоди та визначення розміру шкоди, що підлягає стягненню на користь цивільного позивача, суд враховує роз'яснення пункту 3 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», в якому зазначено, що під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.
Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв'язку з ушкодженням здоров'я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв'язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв'язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.
При визначенні розміру відшкодування моральної шкоди згідно з приписами п. 6.4 «Методичних рекомендацій» (лист Міністерства юстиції від 13.05.2004 №35-13/797), враховуються вимоги розумності і справедливості, оскільки моральну шкоду не можна відшкодувати в повному обсязі, так як не має (і не може бути) точних критеріїв майнового виразу душевного болю, спокою, честі, гідності особи. Будь-яка компенсація моральної шкоди не може бути адекватною дійсним стражданням, тому будь-який її розмір може мати суто умовний вираз. У будь-якому випадку розмір відшкодування повинен бути адекватним нанесеній моральній шкоді.
У судовому засіданні достовірно встановлено, що шкода потерпілій ОСОБА_5 завдана внаслідок неправомірних дій обвинуваченої ОСОБА_4 .
Аналізуючи фактичні обставини справи, суд приходить до висновку про те, що заявлений потерпілою цивільний позов до ОСОБА_4 про стягнення моральної шкоди у сумі 15 000 грн., який вона повністю визнає, відповідає обсягу моральних страждань потерпілої, що мали місце внаслідок спричинення їй матеріальних збитків.
Процесуальні витрати в кримінальному провадженні відсутні.
Долю речових доказів у кримінальному провадженні необхідно вирішити відповідно до ст. 100 КПК України (а. с. 123-124_).
Під час досудового розслідування запобіжний захід відносно ОСОБА_4 у рамках даного кримінального провадження не обирався. За результатами судового розгляду кримінального провадження підстав для обрання обвинуваченій запобіжного заходу суд також не вбачає.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 370, 374 КПК України, суд,
УХВАЛИВ:
ОСОБА_4 визнати винною у вчиненні злочину, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України і призначити їй покарання у виді позбавлення волі на строк 5 ( п"ять) років.
На підставі ст. 75 КК України звільнити засуджену ОСОБА_4 від відбуття покарання з випробуванням, якщо протягом зазначеного строку - 1 ( одного ) року вона не вчинить нового злочину і виконає покладені на неї відповідно до ст. 76 КК України наступні обов'язки:
- повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання;
- періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації.
Контроль за поведінкою засудженої покласти на уповноважений орган з питань пробації за місцем проживання останньої.
Стягнути із ОСОБА_4 на користь ОСОБА_5 15 000 ( п"ятнадцять тисяч ) грн. як відшкодування моральної шкоди.
Відповідно до ст. 100 КПК України речові докази: робочий зошит, в якому зазначено рух грошових коштів та матеріальних цінностей по місту роботи в м. Буринь, Конотопського району, Сумської області та робочий зошит, в якому зазначено прихід товару до ФОП, що належить ОСОБА_5 ,- залишити в матеріалах кримінального провадження.
Вирок може бути оскаржений до Сумського апеляційного суду через Білопільський районний суд Сумської області протягом тридцяти днів з моменту його проголошення. Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого КПК України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Копія вироку негайно після проголошення вручається обвинуваченому та прокурору. Копія вироку не пізніше наступного дня після ухвалення надсилається учаснику судового провадження, який не був присутнім в судовому засіданні.
Суддя