ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
Справа № 553/1820/20 Номер провадження 11-кп/814/2158/23Головуючий у 1-й інстанції ОСОБА_1 Доповідач ап. інст. ОСОБА_2
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
11 вересня 2023 року м. Полтава
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Полтавського апеляційного суду у складі:
головуючого - ОСОБА_2 ,
суддів - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
із секретарем - ОСОБА_5 ,
за участю прокурора - ОСОБА_6 ,
захисників - адвокатів ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 ,
обвинувачених - ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у кримінальному провадженні № 12020270010000597 за апеляційними скаргами захисника - адвоката ОСОБА_7 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_10 , захисника - адвоката ОСОБА_8 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_11 , захисника - адвоката ОСОБА_9 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_12 на ухвалу Ленінського районного суду м. Полтави від 22 червня 2023 року,
встановила:
Цією ухвалою
ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженцю м. Красноград Харківської області, українця, громадянину України, не працюючому, проживаючому за адресою: АДРЕСА_1 , на підставі ст. 89 КК України не судимому,
обвинуваченому за ч.2 ст. 27 ч.3 ст. 289 КК України,
ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженцю м. Чернігова, українцю, громадянину України, з середньою освітою, не працюючому, проживаючому за адресою: АДРЕСА_2 ,
обвинуваченому за ч.3 ст. 289, ч.3 ст. 27 ч.3 ст. 289 КК України,
ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , уродженцю м. Полтави, українцю, громадянину України, не працюючому, проживаючому за адресою: АДРЕСА_3 , не судимому,
обвинуваченому за ч.2 ст. 27 ч.3 ст. 289 КК України,
продовжено запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на 60 днів до 20.08.2023 включно із встановленням застави у розмірі, визначеному ухвалою Ленінського районного суду м. Полтави від 07.03.2023 в сумі 805200 грн.
Відмовлено у задоволенні клопотань захисника ОСОБА_7 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_10 про зміну запобіжного заходу та про взяття на особисту поруку обвинуваченого ОСОБА_13 , захисника ОСОБА_9 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_12 про зміну запобіжного заходу.
З матеріалів провадження вбачається, що ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 обвинувачуються у вчиненні кримінальних правопорушень, а саме ОСОБА_11 як організатор злочинної групи, ОСОБА_12 та ОСОБА_10 як активні учасники злочинної групи, діючи по раніше розробленому плану та відведеним кожному ролям обвинувачуються у незаконному заволодінні транспортним засобом, що завдало великої матеріальної шкоди, а такожу незаконному заволодінні транспортним засобом, що завдало великої матеріальної шкоди, вчинене повторно, організованою групою в період з 25.01.2020 по 09.04.2020.
Продовжуючи запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, суд мотивував ухвалення рішення наявністю на розгляді суду кримінального провадження щодо ОСОБА_10 , ОСОБА_11 та ОСОБА_12 у вчиненні кримінальних правопорушень, зокрема особливо тяжкого, наявністю ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, що продовжують існувати на момент розгляду.
На ухвалу суду захисник ОСОБА_7 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_10 подав апеляційну скаргу, у якій просить ухвалу суду скасувати, постановити нову, якою обрати ОСОБА_10 запобіжний захід не пов'язаний з триманням під вартою.
Свою апеляційну скаргу мотивує тим, що прокурор не довів вказані у клопотанні ризики, які зазначає, та доказів на підтвердження ризиків не вказує. Не переконав прокурор щодо наявність ризиків і в судовому засіданні.
Вказує, що клопотання прокурора захисник, в порушення ч.2 ст. 184 КПК України, отримав перед судовим засіданням.
При цьому вважає, що ризик втечі з часом зменшився, прокурор не довів, що обвинувачений має реальну можливість отримати доступ до речей та документів, які мають значення для справи. Відсутні докази, що ОСОБА_13 перешкоджатиме судочинству.
Суд в ухвалі не мотивував визначення обвинуваченому застави в розмірі 300 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що складає 805200 грн. Вказав, що розмір застави завідомо непомірний для обвинуваченого, так як він є особою з інвалідністю 2-ї групи та має мінімальну соціальну допомогу від держави.
Також вказав на тривалий розгляд справи судом.
Стверджує, що суд не врахував стан здоров'я ОСОБА_13 та протягом року не вчиняв жодних дій для встановлення стану здоров'я обвинуваченого, а у своєму рішенні посилається на документи щодо стану здоров'я від 2020, 2021 років та початку 2022 року.
Крім цього вказав, що суд відмовляючи у задоволенні заяви захисника про особисту поруку, ставить під сумнів довіру до адвоката, а також його ділові та моральні якості.
Не враховано, що обвинувачений раніше не судимий, має постійне місце проживання, дружину та неповнолітню дитину, матір похилого віку, яка потребує догляду, його вина у вчиненні інкримінованого злочину не доведена.
В апеляційній скарзі захисник ОСОБА_8 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_11 просить ухвалу суду скасувати, ухвалити нову, якою відмовити у задоволенні клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою ОСОБА_11 . Обрати ОСОБА_11 запобіжний захід у вигляді домашнього арешту із застосуванням електронного засобу контролю.
Свою апеляційну скаргу мотивує тим, що в матеріалах справи відсутні докази причетності ОСОБА_11 до вчинення інкримінованого злочину. Відсутні ризики, вказані прокурором у клопотанні. Не наведено прокурором доводів, що більш м'який запобіжний захід не зможе забезпечити належну поведінку обвинуваченого.
Стверджує, що визначена судом застава є надмірно великою та не відповідає майновому стану обвинуваченого та його родини.
Вказав про тривале перебування ОСОБА_11 під вартою та недотримання судом розумних строків розгляду справи.
В апеляційній скарзі захисник ОСОБА_9 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_12 просить ухвалу суду скасувати, ухвалити нову, якою змінити ОСОБА_12 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на домашній арешт або зменшити розмір застави.
Свою апеляційну скаргу мотивує тим, що прокурором не надано доказів наявності ризиків, вказаних у клопотанні про продовження строку тримання під вартою. Небезпека переховування не може ґрунтуватися виключно на тяжкості покарання. Відсутні докази, що обвинувачений впливатиме на потерпілих та свідків чи вчинить інше кримінальне правопорушення.
Вважає, що продовження строку запобіжного заходу може бути лише при наявності підозри.
Не враховано відсутність у ОСОБА_12 судимостей, наявність цивільної дружини та постійного місця проживання, тобто наявність міцних соціальних зв'язків, а також наявність захворювання.
Інші учасники провадження ухвалу не оскаржували.
Заслухавши доповідача, пояснення обвинувачених та їх захисників в підтримку апеляційних скарг, прокурора, який просив залишити ухвалу без змін, перевіривши доводи апеляційних скарг та матеріали кримінального провадження, колегія суддів дійшла такого висновку.
Апеляційним судом встановлено, що на розгляді суду першої інстанції перебуває кримінальне провадження № 12020270010000597 за обвинуваченням ОСОБА_11 за ч.3 ст. 289, ч.3 ст. 27 ч.3 ст. 289 КК України, ОСОБА_12 за ч.2 ст. 27 ч.3 ст. 289 КК України, ОСОБА_10 зач.2 ст. 27 ч.3 ст. 289 КК України. В судовому засіданні 22 червня 2023 року суд першої інстанції постановив ухвалу про продовження обвинуваченим ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до 20.08.2023 включно із встановленням застави у розмірі, визначеному ухвалою Ленінського районного суду м. Полтави від 07.03.2023 в сумі 805200 грн.
У відповідності до ч.1 ст.331 КПК України, під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати або обрати запобіжний захід щодо обвинуваченого.
Нормами ч.2 цієї статті визначено, що вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу.
Розглядаючи питання про продовження строку тримання під вартою, для прийняття законного та обґрунтованого рішення, суд повинен з'ясувати всі обставини, які передбачають підстави для застосування цього запобіжного заходу та умови, за яких таке продовження можливе.
Відповідно до вимог ст.194 КПК України, під час розгляду питання про застосування запобіжного заходу суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним стороною обвинувачення.
За змістом кримінального процесуального закону (ст.199 КПК України), при розгляді клопотання про продовження строку тримання під вартою суд досліджує матеріали провадження на предмет законності й обґрунтованості застосування даного запобіжного заходу, з'ясовує конкретні причини тривалого строку розгляду справи і тримання особи під вартою, інші обставини, необхідні для вирішення справи, чи не з'явилися причини, що дозволяють скасувати тримання під вартою та обрати інший запобіжний захід, тощо.
Суд першої інстанції, оцінивши в сукупності всі обставини, що враховуються при розгляді питання про продовження строку тримання під вартою, постановив ухвалу з дотриманням приписів статей 177, 183, 197, 199 та 331 КПК України.
Обґрунтованість підозри ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 у вчиненні інкримінованих кримінальних правопорушень судом перевірялося неодноразово під час обрання та продовження строку запобіжного заходу. 31.08.2020 було складено обвинувальний акт, який направлений до суду. Тому, всі доводи щодо наявність або відсутності вини обвинувачених, чи їх причетність до кримінальних правопорушень мають вирішуватися судом під час судового провадження. На даному етапі судового розгляду суди позбавлені можливості вирішувати ці питання до розгляду справи по суті.
Ухвалюючи рішення, суд врахував положення наведених вище норм процесуального закону та дійшов правильного висновку про доведеність наявності обставин, передбачених ч.1 ст.194 КПК України, вірно пославшись на обґрунтованість підозри та те, що існують ризики, передбачені ст.177 КПК України, які були підставою для застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Тому, враховуючи тяжкість кримінальних правопорушень, інкримінованих ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , а саме особливо тяжкого, за який передбачено покарання від 8 до 12 років позбавлення волі, те, що злочин вчинено організованою групою з розподілом обов'язків, що є найбільш небезпечною формою організованої злочинної діяльності, даних про особи обвинувачених, встановлених судом першої інстанції, те, що судовий розгляд у даному провадженні не завершено, суд дійшов правильного висновку про продовження ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Отже, вказані вище обставини дають достатні підстави вважати про наявність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, які були підставою для обрання запобіжного заходу та на час вирішення питання не зменшилися.
Відсутність судимостей, наявність місця проживання, соціальних зв'язків та місця проживання є явно недостатніми для обрання більш м'якого запобіжного заходу.
При цьому суд детально вивчив стан здоров'я обвинувачених, про що зазначив у своїй ухвалі. Будь-яких документів, які б підтверджували неможливість утримувати обвинувачених під вартою за станом здоров'я сторона захисту не надала.
Тобто, обвинувачені та захисники не навели переконливих підстав для зміни запобіжного заходу на більш м'який або доказів, які б вказували, що більш м'який запобіжний захід здатний забезпечити належну процесуальну поведінку обвинувачених.
Щодо доводів про тривале перебування під вартою, необхідно зазначити, що при продовженні такого заходу забезпечення кримінального провадження, суд врахував особливості конкретної справи, в якій необхідне тривале утримання особи під вартою, обставини справи в сукупності з особами обвинувачених, які вказують на можливість останніх вчиняти дії, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України.
Також колегія суддів зазначає, що запобіжний захід у вигляді тримання під вартою є превентивним заходом та має на меті припинити та запобігти ймовірним ризикам у майбутньому, і тривалість перебування обвинуваченого під вартою не є самостійною підставою для скасування такого запобіжного заходу.
Відсутні підстави і для зменшення розміру застави, оскільки суд визначив заставу в межах розміру, передбаченого п.3 ч.5 ст. 182 КПК України та захисники не наводять переконливих доводів, що така сума застави є непомірною для обвинувачених, а також того, що менший розмір застави зможе забезпечити належну процесуальну поведінку обвинувачених.
За таких обставин, доводи апеляційних скарг щодо необґрунтованості ухвали є неспроможними.
Більше того, дія оскаржуваної ухвали закінчилася 20.08.2023 та згідно повідомлення прокурора ухвалою місцевого суду від 15.08.2023 вказаним обвинуваченим продовжено строк запобіжного заходу.
З огляду на вказане, колегія суддів дійшла висновку, що ухвала суду є законною та обґрунтованою і підстави для її скасування відсутні, а тому у задоволенні апеляційних скарг захисників необхідно відмовити.
Керуючись ст. 405, 419, 422-1КПК України, колегія суддів,
УХВАЛИЛА:
Апеляційні скарги захисника - адвоката ОСОБА_7 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_10 , захисника - адвоката ОСОБА_8 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_11 , захисника - адвоката ОСОБА_9 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_12 залишити без задоволення, а ухвалу Ленінського районного суду м. Полтави від 22 червня 2023 року щодо ОСОБА_10 , ОСОБА_11 та ОСОБА_12 - без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню не підлягає.
СУДДІ:
Головуючий ОСОБА_2
Судді ОСОБА_3
ОСОБА_4