ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
Справа № 638/224/19 Номер провадження 22-ц/814/366/23Головуючий у 1-й інстанції Шишкін О.В. Доповідач ап. інст. Пікуль В. П.
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
12 вересня 2023 року м. Полтава
Полтавський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого Пікуля В.П.,
суддів: Одринської Т.В., Панченка О.О.,
при секретарі Філоненко О.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 28 вересня 2021 року (повний текст рішення складено 11 жовтня 2021 року) по справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Стрельченко Олени Володимирівни, треті особи: акціонерне товариство «Сенс Банк», ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 про визнання протиправними та скасування рішення, зобов'язання поновити запис про право власності, вселення,
ВСТАНОВИВ:
ОПИСОВА ЧАСТИНА
Короткий зміст позовної заяви
У січні 2019 року ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_1 , приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Стрельченко О.В., треті особи: акціонерне товариство «Альфа-Банк» (далі - АТ «Альфа-Банк»), ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_4 , ОСОБА_4 , ОСОБА_7 про визнання протиправними та скасування рішення, зобов'язання поновити запис про право власності, вселення.
В обґрунтування позову зазначено, що 24 грудня 2015 року між ОСОБА_2 і ОСОБА_1 був укладений іпотечний договір, посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Малаховою Г.І., зареєстрований в реєстрі за №1971, з метою забезпечення виконання зобов'язання, що виникло в іпотекодавця і ОСОБА_3 за договором позики, укладеним між іпотекодержателем і боржниками в простій письмовій формі 24 грудня 2015 року, за яким боржники солідарно отримали від іпотекодержателя валютні цінності у вигляді і в натурі на суму 72450,00 доларів США, і строком виконання не пізніше 24 червня 2016 року в порядку і строки, передбачені в договорі позики, іпотекодавець передав в іпотеку іпотекодержателю квартиру АДРЕСА_1 , загальною площею 135,1 кв.м., житловою площею 88,9 кв.м.
30 жовтня 2018 року у справі № 638/19488/16-ц за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 та інших про усунення перешкод в користуванні нерухомим майном, шляхом виселення з неї відповідачів, а також інших осіб, які проживають там з їх дозволу чи згоди або без такого дозволу (згоди), а також звільнення будинку від їх речей і майна, з одночасним вселенням до квартири позивача було ухвалене заочне рішення, яким позовні вимоги, із врахуванням уточнення, задоволено; вирішено вселити ОСОБА_1 до квартири АДРЕСА_1 .
Позивач вважає, що перехід права власності на квартиру, реєстрація якого відбулась на підставі рішення нотаріуса від 22 жовтня 2016 року є незаконною, а рішення та запис про право власності повинні бути скасовані судом, як такі, що суперечать закону та договору іпотеки, оскільки здійснюючи реєстраційні дії, нотаріус порушив порядок їх вчинення шляхом недодержання вимог закону щодо розмежування суб'єктів реєстраційних дій. Здійснюючи реєстраційні дії, нотаріус порушив порядок їх вчинення, провівши державну реєстрацію права власності ОСОБА_1 на квартиру за відсутності необхідних правових підстав, а саме, що не пересвідчився про отримання позивачем письмової вимоги про усунення порушень основного зобов'язання та/або умов іпотечного договору та/або повідомлення про застосування застереження про задоволення вимог іпотекодержателя, як це вимагає законодавство.
Позивач також вважає, що рішення нотаріуса про державну реєстрацію права власності на квартиру за ОСОБА_1 порушує норми Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті».
Позивач просила суд визнати протиправним та скасувати рішення про державну реєстрацію та їх обтяжень (з відкриттям розділу) від 29 жовтня 2016 року про реєстрацію права власності на квартиру АДРЕСА_1 , за ОСОБА_1 , винесеного приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Стрельченко О.В.; зобов'язати приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Стрельченко О.В. поновити запис про право власності ОСОБА_2 на квартиру АДРЕСА_1 .
У березні 2020 року позивач подала заяву про зміну предмету позову, уточнення позовних вимог, в якій додатково зазначила, що 01 грудня 2016 року ОСОБА_1 звернулась до Дзержинського районного суду м. Харкова з позовом про усунення власникові перешкод у користуванні нерухомим майном, в якому просила виселити з квартири АДРЕСА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_4 , ОСОБА_4 29 травня 2017 року ОСОБА_1 звернулась до Дзержинського районного суду м. Харкова з уточненою позовною заявою від 24 травня 2017 року, в якій від вимог про виселення відмовилась та просили вселити її до зазначеної квартири. До цього часу рішення у зазначеній справі законної сили не набуло. Тобто, як зазначає позивач, ОСОБА_1 фактично визнала право позивача та членів сім'ї на користування спірною квартирою. Однак відповідач, змінивши замки вхідних дверей до квартири, не пустила позивача додому. У квартирі залишились речі, предмети особистої гігієни, предмети побуту, побутова техніка, меблі та інше майно, грошові кошти. Сім'я позивача змушена перебувати у батьків фактично без особистих речей. Відповідач перешкоджає користуванню зазначеною квартирою.
З урахуванням збільшених позовних вимог позивач просила суд, окрім заявлених раніше позовних вимог, вселити в квартиру АДРЕСА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_4 , ОСОБА_4 , ОСОБА_7 .
Короткий зміст рішення суду
Рішенням Дзержинського районного суду м. Харкова від 28 вересня 2021 року позовні вимоги ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Стрельченко О.В., треті особи: АТ «Альфа-Банк», ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_4 , ОСОБА_4 , ОСОБА_7 про визнання протиправними та скасування рішення, зобов'язання поновити запис про право власності, вселення задоволено частково.
Скасовано рішення про державну реєстрацію та їх обтяжень (з відкриттям розділу) від 29 жовтня 2016 року про реєстрацію права власності на квартиру АДРЕСА_1 , за ОСОБА_1 , винесене приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Стрельченко О.В.; зобов'язано приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Стрельченко О.В.
Поновлено запис про право власності ОСОБА_2 на квартиру АДРЕСА_1 .
У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги
Із рішенням Дзержинського районного суду м. Харкова від 28 вересня 2021 року не погодилася ОСОБА_1 та оскаржила його в апеляційному порядку.
В апеляційній скарзі прохала скасувати рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 28 вересня 2021 року та ухвалити у справі нове судове рішення, яким у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 відмовити повністю.
Аргументи учасників справи
Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу
На думку особи, яка подала апеляційну скаргу, оскаржуване судове рішення є незаконним і необґрунтованим, адже є винесеним за неповного з'ясування обставин, що мають значення для справи, а також в результаті неправильно встановлених обставин внаслідок неправильного дослідження доказів і хибної їх оцінки; винесеним за недоведеності важливих для справи обставин, які суд вважав встановленими; винесеним в результаті висновків, що суперечить обставинам справи; винесеним в результаті порушення норм процесуального права та неправильного застосування норм матеріального права, всупереч висновкам Верховного Суду у справах з подібними правовідносинами, що призвело до неправильного вирішення справи по суті.
Відповідач зазначає, що існує багато обставин, які викликають обґрунтовані сумніви у неупередженості та необ'єктивності судді, що головував під час розгляду справи в суді першої інстанції.
Єдина підстава, за допомогою якої ОСОБА_2 намагається обґрунтувати свій позов - неотримання нею кореспонденції від кредитора, що спростовується матеріалами справи та умовами укладеного між ними іпотечного договору від 24 грудня 2015 року, зокрема, пунктом 6.
Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи
Відзив на апеляційну скаргу до суду не надходив.
Відповідно до частини третьої статті 360 ЦПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.
Позиція учасників справи у суді апеляційної інстанції
Представник АТ «Сенс Банк» та ОСОБА_3 , взявши участь у судовому засіданні у режимі відеоконференції, зазначили, що подана апеляційна скарга ОСОБА_1 не підлягає задоволенню, а тому рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 28 вересня 2021 року слід залишити без змін.
Інші учасники справи, будучи повідомлені та обізнані про дату та час розгляду справи, в судове засідання не з'явилися, зокрема, позивачу та відповідачу на вказані ними в процесуальних документах електронні адреси були направлені судові повістки-повідомлення про судове засідання в даній справі.
МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА
Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, вислухавши пояснення третіх осіб, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, приходить до такого висновку.
Встановлені обставини справи
З матеріалів справи вбачається та встановлено судом першої інстанції, що відповідно до договору позики від 24 грудня 2015 року ОСОБА_3 , ОСОБА_2 (позичальники) позичили у ОСОБА_1 (позикодавець) грошові кошти у сумі 72450,00 доларів США, та зобов'язалися повернути кошти частинами по 1575,00 доларів США в строк до 24 травня 2016 року, а остаточне повернення в сумі 64575,00 доларів США здійснити не пізніше 24 червня 2016 року (т.1, а.с. 74-75).
З метою забезпечення виконання зобов'язання за договором позики від 24 грудня 2015 року, того ж дня між ОСОБА_2 (іпотекодавець) та ОСОБА_1 (іпотекодержатель) було укладено іпотечний договір від 24 грудня 2015 року, посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Малаховою Г.І. за реєстровим №1971 (т.1, а.с. 76-78).
За умовами іпотечного договору, в забезпечення виконання зобов'язань позичальників з повернення ОСОБА_1 боргу за договором позики, ОСОБА_2 передала ОСОБА_1 в іпотеку квартиру в житловому будинку літ. «А-16» за адресою: АДРЕСА_2 , загальною площею 135,1 кв.м., житловою площею 88,9 кв.м. (предмет іпотеки).
ОСОБА_3 надав письмову, нотаріально засвідчену згоду на передання вищевказаного майна в іпотеку (т.1, а.с. 94).
З інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна №71759178 від 29 жовтня 2016 року вбачається, що 22 жовтня 2016 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Стрельченко О.В. прийнято рішення за номером 32007467 про реєстрацію права власності на трикімнатну квартиру, що розташована за адресою: АДРЕСА_2 , за ОСОБА_1 (підстава виникнення права власності: іпотечний договір за реєстр. №1971, посвідчений 24 грудня 2015 року приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Малаховою Г.І.) (т.1, а.с. 148-150).
З долучених приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Стрельченко О.В. до відзиву на позовну заяву доказів вбачається, що зазначене рішення було прийнято на підставі таких документів: договору позики від 24 грудня 2015 року, укладеного між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 , ОСОБА_2 ; іпотечного договору від 24 грудня 2015 року, посвідченого приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округ Малаховою Г.І. за реєстровим № 1971; свідоцтва про право власності на нерухоме майно № 4029 від 20 вересня 2012 року; витягу про державну реєстрацію прав № 35800732 від 10 жовтня 2012 року; витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності № 50791576 від 24 грудня 2015 року; технічного паспорту від 25 червня 2012 року на квартиру АДРЕСА_1 ; заяви ОСОБА_3 від 24 грудня 2015 року, посвідченої приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Малаховою Г.І. за реєстровим № 1969; довідки про осіб зареєстрованих за адресою іпотечного майна ТОВ «Підприємство з експлуатації і обслуговування житлових будинків «Авантаж» за № 1944-с від 24 грудня 2015 року; звіту від 18 липня 2016 року про оцінку трикімнатної квартири в житловому будинку літ. «А-16» за адресою: АДРЕСА_2 , ідентифікатор за базою ФДМУ1197272_18072016_015-18072016; вимоги ОСОБА_1 від 13 травня 2016 року згідно статті 35 Закону України «Про іпотеку» з двома описами вкладення в цінний лист, чотирма квитанціями за поштове відправлення, двома рекомендованими повідомленнями з відміткою про вручення та двома конвертами повернутими відправнику за закінченням терміну зберігання; вимоги (повторно) ОСОБА_1 від 20 липня 2016 року згідно статті 35 Закону України «Про іпотеку» з двома описами вкладення в цінний лист, чотирма квитанціями за поштове відправлення, одним рекомендованим повідомленням з відміткою про вручення та трьома конвертами повернутими відправнику за закінченням терміну зберігання (т.1, а.с. 122-174).
Згідно заочного рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 08 серпня 2016 року по справі №638/138/17, яке набрало законної сили, позовні вимоги ПАТ «Укрсоцбанк» до ОСОБА_2 про звернення стягнення на предмет іпотеки задоволено: в рахунок погашення заборгованості ОСОБА_2 за кредитним договором №839/3/27/38/7-48 від 20 лютого 2007 року в розмірі 112464,66 доларів США, що складає 2976 068,41 грн, звернуто стягнення за іпотечним договором №839/4/27/38/7-96, що посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Левковцем О.Л., зареєстрований в реєстрі №202, згідно якого в іпотеку ПАТ «Укрсоцбанк» було передано нерухоме майно, а саме майнові права на незакінчену будівництвом трикімнатну квартиру, будівельний номер АДРЕСА_3 , які в подальшому в зв'язку з введенням будинку в експлуатацію були змінені на квартиру АДРЕСА_4 , вирішено питання про розподіл судових витрат, в решті задоволення позовних вимог ПАТ «Укрсоцбанк» відмовлено.
Вищевказаним судовим рішенням встановлено, що 20 лютого 2007 року між акціонерно-комерційним банком соціального розвитку «Укрсоцбанк» та ОСОБА_2 був укладений договір кредиту № 839/3/27/38/7-48. Згідно цього договору кредиту банк надав ОСОБА_2 у тимчасове користування на умовах строковості, платності та цільового характеру використання грошові кошти на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільового характеру використання в сумі 99 000,00 доларів США, зі сплатою 12,25 процентів річних за користування кредитними коштами з щомісячним погашенням основної заборгованості до 10 числа кожного місяця згідно графіку, який вказаний в підпункті 1.1.1. договору кредиту та кінцевим терміном погашення - 10 лютого 2022 року.
В якості забезпечення виконання зобов'язань за договором кредиту №839/3/27/38/7-48 від 20 лютого 2007 року, між АКБСР «Укрсоцбанк» та ОСОБА_2 був укладений іпотечний договір № 839/4/27/38/7-96, посвідчений 27 лютого 2007 року приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Левковець О.Л., зареєстрований в реєстрі № 202.
Предметом іпотеки за іпотечним договором є майнові права на незакінчену будівництвом трикімнатну квартиру, будівельний номер АДРЕСА_3 , та належить іпотекодавцю на підставі договору пайової участі № 98-85/1 від 22 вересня 2006 року, укладеним іпотекодавцем з споживчим товариством «Житлово-будівельний кооператив «Авантаж», квитанція б/н від 25 вересня 2006 року, квитанція б/н від 19 лютого 2007 року, що підтверджує часткове фінансування іпотекодавцем будівництва за рахунок власних коштів.
З Єдиного державного реєстру судових рішень вбачається, що рішенням Дзержинського районного суду м. Харкова від 08 квітня 2021 року по справі №638/16768/19, залишеним без змін постановою Харківського апеляційного суду від 21 грудня 2021 року та постановою Верховного Суду від 21 вересня 2022 року, позов АТ «Альфа-Банк» до ОСОБА_2 , ОСОБА_1 про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину задоволено.
Застосовано наслідки недійсності нікчемного іпотечного договору трикімнатної квартири АДРЕСА_4 , укладеного між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , посвідченого 24 грудня 2015 року приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Малаховою Г.І. за реєстровим №1971, шляхом скасування державної реєстрації права власності на трикімнатну квартиру АДРЕСА_4 , за ОСОБА_1 та реєстрації права власності на неї за ОСОБА_2 .
Стягнуто в дольовому порядку з ОСОБА_2 та ОСОБА_1 на користь АТ «Альфа-Банк» витрати по сплаті судового збору в розмірі 1921,00 грн, тобто по 960,50 грн з кожної.
Вищевказаним судовим рішенням було встановлено, зокрема, що АКБСР «Укрсоцбанк», який в подальшому змінив організаційно-правову форму на ПАТ «Укрсоцбанк», яке в подальшому змінило назву на АТ «Укрсоцбанк», повним правонаступником якого є АТ «Альфа-Банк», своєї згоди ОСОБА_2 на передачу квартири в іпотеку ОСОБА_1 не надавав, в той час, як ОСОБА_2 приховала факт обтяження квартири іпотекою банку, а приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Малаховою Г.І. не здійснено належної перевірки наявності обтяжень квартири.
Крім того, вказано, що нотаріально посвідчені угоди про припинення іпотеки між АТ «Укрсоцбанк» (іпотекодержателем) та ОСОБА_2 (іпотекодавцем) не укладалися, відсутні будь-які рішення, що набрали законної сили чи будь-які спори про визнання іпотечного договору від 20 лютого 2007 року недійсним.
З поданих до суду апеляційної інстанції документів вбачається, що АТ «Альфа-Банк» (код ЄДРПОУ 23494714) змінив свою назву на АТ «Сенс Банк» (код ЄДРПОУ 23494714) (т.4, а.с. 65-71).
Позиція суду апеляційної інстанції
Щодо зміни апеляційних вимог
28 березня 2023 року до Полтавського апеляційного суду надійшла заява від ОСОБА_1 про зміну апеляційних вимог, в якій особа, яка подала апеляційну скаргу, прохала суд скасувати рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 28 вересня 2021 року, а провадження у справі - закрити.
Положеннями статті 364 ЦПК України передбачено, що особа, яка подала апеляційну скаргу, має право доповнити чи змінити її протягом строку на апеляційне оскарження (частина перша). У разі доповнення чи зміни апеляційної скарги особа, яка подала апеляційну скаргу, повинна подати докази надсилання копій відповідних доповнень чи змін до апеляційної скарги іншим учасникам справи, в іншому випадку суд не враховує такі доповнення чи зміни (частина друга).
Враховуючи дату подання такої заяви, а також беручи до уваги відсутність долучення доказів про її направлення іншим учасникам справи, колегія суддів позбавлена можливості врахування таких змін апеляційних вимог при розгляді даної справи.
Щодо договору іпотеки, укладеного між сторонами справи
Загальними засадами цивільного законодавства є, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність (пункт 6 статті 3 ЦК України). Тлумачення як статті 3 ЦК України загалом, так і пункту 6 статті 3 ЦК України, свідчить, що загальні засади (принципи) цивільного права мають фундаментальний характер й інші джерела правового регулювання, в першу чергу, акти цивільного законодавства, мають відповідати змісту загальних засад. Це, зокрема, проявляється в тому, що загальні засади (принципи) є по своїй суті нормами прямої дії та повинні враховуватися, зокрема, при тлумаченні норм, що містяться в актах цивільного законодавства.
Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 15 ЦК України, частина перша статті 16 ЦК України).
Порушення права пов'язане з позбавленням його суб'єкта можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. Для застосування того чи іншого способу захисту, необхідно встановити які ж права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких прав (інтересів) позивач звернувся до суду.
Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним (стаття 204 ЦК України).
Презумпція правомірності правочину означає те, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що зумовлює набуття, зміну чи припинення породжує, змінює або припиняє цивільних прав та обов'язків, доки ця презумпція не буде спростована. Таким чином, до спростування презумпції правомірності правочину всі права, набуті сторонами за ним, можуть безперешкодно здійснюватися, а створені обов'язки підлягають виконанню. Спростування презумпції правомірності правочину відбувається тоді: коли недійсність правочину прямо встановлена законом (тобто має місце його нікчемність); якщо він визнаний судом недійсним, тобто існує рішення суду, яке набрало законної сили (тобто оспорюваний правочин визнаний судом недійсним).
У приватному праві недійсність (нікчемність чи оспорюваність) може стосуватися або «вражати» договір, правочин, акт органу юридичної особи, державну реєстрацію чи документ.
Недійсність договору як приватно-правова категорія, покликана не допускати або присікати порушення приватних прав та інтересів або ж їх відновлювати. До правових наслідків недійсності правочину належить те, що він не створює юридичних наслідків. Тобто, правовим наслідком недійсності договору є по своїй суті «нівелювання» правового результату породженого таким договором (тобто вважається, що не відбулося переходу/набуття/зміни/встановлення/припинення прав взагалі).
У ЦК України закріплений підхід, при якому оспорюваність правочину конструюється як загальне правило. Навпаки, нікчемність правочину має місце тільки у разі, коли існує пряма вказівка закону про кваліфікацію того або іншого правочину як нікчемного.
Нікчемним є той правочин, недійсність якого встановлена законом і для визнання його недійсним не вимагається рішення суду (частина друга статті 215 ЦК України). Нікчемність правочину конструюється за допомогою «текстуальної» недійсності, оскільки вона існує тільки у разі прямої вказівки закону. Така пряма вказівка може втілюватися, зокрема, в термінах «нікчемний», «є недійсним». Нікчемний правочин, на відміну від оспорюваного, не створює юридичних наслідків, тобто, не «породжує» (змінює, встановлює, припиняє, зумовлює переходу чи набуття) цивільних прав та обов'язків.
Якщо недійсність певного правочину встановлена законом, тобто якщо цей правочин нікчемний, позовна вимога про визнання його нікчемним не є належним способом захисту права чи інтересу позивача. За наявності спору щодо правових наслідків недійсного правочину, одна зі сторін якого чи інша заінтересована особа вважає його нікчемним, суд перевіряє відповідні доводи та у мотивувальній частині судового рішення, застосувавши відповідні положення норм матеріального права, підтверджує чи спростовує обставину нікчемності правочину.
Оспорюваний правочин визнається недійсним судом, якщо одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом (частина третя статті 215 ЦК України). Правочин, недійсність якого не встановлена законом (оспорюваний правочин), породжує правові наслідки (набуття, зміну або припинення прав та обов'язків), на які він був направлений до моменту визнання його недійсним на підставі рішення суду. Оспорювання правочину відбувається тільки за ініціативою його сторони або іншої заінтересованої особи шляхом пред'явлення вимог про визнання правочину недійсним (позов про оспорювання правочину, ресцисорний позов).
Тлумачення частини першої статті 203 ЦК України свідчить, що під змістом правочину розуміється сукупність умов, викладених в ньому.
Зміст правочину, в першу чергу, має відповідати вимогам актів цивільного законодавства, перелічених в статті 4 ЦК України. Втім більшість законодавчих актів носять комплексний характер, і в них поряд із приватно-правовими можуть міститися норми різноманітної галузевої приналежності. За такої ситуації необхідно вести мову про те, що зміст правочину має не суперечити вимогам, встановленим у приватно-правовій нормі, хоча б вона містилася в будь-якому нормативно-правовому акті, а не лише акті цивільного законодавства.
Під вимогами, яким не повинен суперечити правочин, мають розумітися ті правила, що містяться в імперативних приватно-правових нормах.
Тлумачення статей 215, 216 ЦК України свідчить, що для визнання судом оспорюваного правочину недійсним необхідним є: пред'явлення позову однією із сторін правочину або іншою заінтересованою особою; наявність підстав для оспорення правочину; встановлення, чи порушується (не визнається або оспорюється) суб'єктивне цивільне право або інтерес особи, яка звернулася до суду.
Як наявність підстав для визнання оспорюваного правочину недійсним, так і порушення суб'єктивного цивільного права або інтересу особи, яка звернулася до суду, має встановлюватися саме на момент вчинення оспорюваного правочину.
Правочин щодо відчуження іпотекодавцем переданого в іпотеку майна або його передачі в наступну іпотеку, спільну діяльність, лізинг, оренду чи користування без згоди іпотекодержателя є недійсним (частина третя статті 12 Закону України «Про іпотеку»).
Вищевказане зазначено у постанові Верховного Суду від 21 вересня 2022 року по справі № 638/16768/19.
Частиною четвертою статті 82 ЦПК України передбачено, що обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Так, рішенням Дзержинського районного суду м. Харкова від 08 квітня 2021 року по справі №638/16768/19, залишеним без змін постановою Харківського апеляційного суду від 21 грудня 2021 року та постановою Верховного Суду від 21 вересня 2022 року, позов АТ «Альфа-Банк» до ОСОБА_2 , ОСОБА_1 про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину задоволено: застосовано наслідки недійсності нікчемного іпотечного договору трикімнатної квартири АДРЕСА_4 , укладеного між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , посвідченого 24 грудня 2015 року приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Малаховою Г.І. за реєстровим №1971, шляхом скасування державної реєстрації права власності на трикімнатну квартиру АДРЕСА_4 , за ОСОБА_1 та реєстрації права власності на неї за ОСОБА_2 .
Вищевказаним судовим рішенням підтверджено факт недійсності нікчемного іпотечного договору, посвідченого 24 грудня 2015 року приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Малаховою Г.І. за реєстровим №1971, укладеного між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , що є підставою звернення позивача з позовом про визнання протиправними та скасування рішення приватного нотаріуса, зобов'язання поновити запис про право власності. Також застосовано наслідки його нікчемності - скасовано державну реєстрації права власності на трикімнатну квартиру АДРЕСА_4 , за ОСОБА_1 та реєстрація права власності на неї за ОСОБА_2 , що, фактично, є задоволенням позовних вимог ОСОБА_2 при поданні нею даної позовної заяви.
Враховуючи, що перехід права власності на спірну квартиру до ОСОБА_1 відбувся на підставі нікчемного іпотечного договору, який в свою чергу не створює юридичних наслідків, а також беручи до уваги судове рішення, яке набрало законної сили та є обов'язковим до виконання про скасування державної реєстрації права власності на трикімнатну квартиру АДРЕСА_4 , за ОСОБА_1 та реєстрацію права власності на неї за ОСОБА_2 , яким фактично право за захистом якого звернулася позивач є відновленим, шляхом повернення сторін у первісний стан, а тому повторному відновленню не підлягає, то в задоволенні позовних вимог у частині скасування рішення, зобов'язання поновити запис про право власності слід відмовити.
Щодо закриття провадження у зв'язку з відсутністю предмета спору
Підстави для закриття провадження у справі визначені у статті 255 ЦПК України.
Закриття провадження у справі - це форма закінчення розгляду цивільної справи без прийняття судового рішення у зв'язку з виявленням після порушення провадження у справі обставин, з якими закон пов'язує неможливість судового розгляду справи.
Пунктом 2 частини першої статті 255 ЦПК України встановлено, що суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.
Поняття «юридичного спору» має тлумачитися широко, виходячи з підходу Європейського суду з прав людини до тлумачення поняття «спір про право» (пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод). Зокрема, Європейський суд з прав людини зазначає, що відповідно до духу Конвенції поняття «спору про право» має розглядатися не суто технічно, йому слід надавати сутнісного, а не формального значення.
У постановах Верховного Суду у складі колегії суддів: Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 10 квітня 2019 року у справі № 456/647/18; Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 13 травня 2020 року у справі № 686/20582/19; Першої судової палати Касаційного цивільного суду у постанові від 09 вересня 2020 року у справі № 750/1658/20 зазначено, що закриття провадження у справі через відсутність предмета спору можливе лише за умови, якщо предмет спору відсутній під час пред'явлення позову.
Статтею 2 ЦПК України визначено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Предмет спору - це об'єкт спірного правовідношення, з приводу якого виник спір. Під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення.
Підстави позову - це обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу.
Тобто, правові підстави позову - це зазначена в позовній заяві нормативно-правова кваліфікація обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги.
З урахуванням викладеного, відсутність предмета спору унеможливлює вирішення справи по суті незалежно від обґрунтованості позову, а відповідно і здійснення ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів осіб.
Відповідно до правового висновку, висловленого Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 26 червня 2019 року у справі № 13/51-04, прикладами відсутності предмета спору можуть бути дії сторін, чи настання обставин, якщо між сторонами у зв'язку з цим не залишилося неврегульованих питань або самими сторонами врегульовано спірні питання. Суд закриває провадження у справі у зв'язку з відсутністю предмета спору, зокрема у випадку припинення існування предмета спору, якщо між сторонами у зв'язку з цим не залишилося неврегульованих питань.
З огляду на підхід, який Велика Палата Верховного Суду застосувала у постанові від 26 червня 2019 року у справі № 13/51-04, Верховний Суд у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду у постанові від 20 вересня 2021 року по справі № 638/3792/20 відступив від висновку, сформульованого у постановах Верховного Суду у складі колегії суддів: Першої судової палати Касаційного цивільного суду у постанові від 10 квітня 2019 року у справі № 456/647/18; Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 13 травня 2020 року у справі № 686/20582/19; Першої судової палати Касаційного цивільного суду у постанові від 09 вересня 2020 року у справі № 750/1658/20, конкретизувавши цей висновок так, що закриття провадження у справі на підставі пункту 2 частини першої статті 255 ЦПК України можливе, якщо предмет спору був відсутній як на час пред'явлення позову, так і на час ухвалення судом першої інстанції судового рішення.
Оскільки позовні вимоги ОСОБА_2 стосувалися, зокрема, й питання вселення, а також набрання законної сили рішенням Дзержинського районного суду м. Харкова від 08 квітня 2021 року по справі №638/16768/19 після ухвалення оскаржуваного судового рішення місцевим судом, то колегія суддів вважає, що відсутні підстави для закриття провадження у даній справі у зв'язку з відсутністю предмета спору.
Також колегія суддів зауважує, що в частині відмови в задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 про вселення рішення суду не оскаржується, а відтак, в силу статті 367 ЦПК України, судом апеляційної інстанції не переглядається.
Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги
Як вбачається з частини першої статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Повноваження суду апеляційної інстанції визначено статтею 374 ЦПК України, згідно пункту другого частини першої якої за результатами розгляду апеляційної скарги апеляційний суд має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.
Підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення згідно пункту 4 частини першої статті 376 ЦПК України є порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Зважаючи на викладене, колегія суддів вважає за необхідне задовольнити частково апеляційну скаргу ОСОБА_1 , а рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 28 вересня 2021 року в частині задоволених позовних вимог, а саме: скасування рішення, зобов'язання поновити запис про право власності - скасувати та ухвалити у цій частині нове судове рішення, яким у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Стрельченко О.В., треті особи: акціонерне товариство «Сенс Банк», ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_4 , ОСОБА_4 , ОСОБА_7 про скасування рішення, зобов'язання поновити запис про право власності - відмовити.
В іншій частині рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 28 вересня 2021 року слід залишити без змін.
Щодо судових витрат
За правилами частини першої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Відповідно до частини тринадцятої статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Враховуючи, що апеляційну скаргу задоволено частково (скасовано задоволення двох позовних вимог), то з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 підлягають стягненню витрати по сплаті судового збору за подачу апеляційної скарги у розмірі 2305,20 грн ((2 вимоги по 768,40 грн, заявлені у 2019 році) х 150 %).
Керуючись статтями 367, 374, 376, 382 ЦПК України, суд
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити частково.
Рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 28 вересня 2021 року в частині задоволених позовних вимог, а саме: скасування рішення, зобов'язання поновити запис про право власності - скасувати та ухвалити у цій частині нове судове рішення.
У задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Стрельченко Олени Володимирівни, треті особи: акціонерне товариство «Сенс Банк», ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 про скасування рішення, зобов'язання поновити запис про право власності - відмовити.
В іншій частині рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 28 вересня 2021 року - залишити без змін.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір за подачу апеляційної скарги в розмірі 2305,20 грн.
Постанова набирає законної сили з дня прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду шляхом подачі касаційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст постанови складено 14 вересня 2023 року.
Головуючий В.П. Пікуль
Судді Т.В. Одринська
О.О. Панченко