"11" вересня 2023 р. Справа № 363/3565/23
11 вересня 2023 року м. Вишгород
Суддя Вишгородського районного суду Київської області Рукас О.В., розглянувши матеріали справи про адміністративне правопорушення про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, який проживає за адресою: АДРЕСА_1 , за ч. 1 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення, -
До Вишгородського районного суду Київської надійшли матеріали справи про адміністративне правопорушення про притягнення ОСОБА_1 до відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями головуючим суддею було призначено суддю Рукас О.В.
Зі змісту протоколу про адміністративне правопорушення серії ААД № 484136 від 29.06.2023 року вбачається, що 29 червня 2023 року о 09 год. 45 хв. у с. Нові Петрівці, вул. Свято-Покровська, буд. 1Г, блок-пост, водій ОСОБА_1 , керуючи транспортним засобом марки Toyota, державний номерний знак НОМЕР_1 , був виявлений працівниками поліції з явними ознаками алкогольного сп'яніння.
З метою встановлення факту перебування у стані алкогольного сп'яніння працівники поліції під відеозапис та у присутності двох свідків запропонували ОСОБА_1 пройти огляд на стан алкогольного сп'яніння у встановленому законодавством порядку. ОСОБА_1 добровільно погодився пройти огляд на стан алкогольного сп'яніння. Огляд на стан алкогольного сп'яніння проводився на місці зупинки транспортного засобу за допомогою спеціального технічного засобу «Драгер 6810». Результат огляду позитивний, стан алкогольного сп'яніння 0,36 проміле.
Таким чином, ОСОБА_1 порушив вимоги п. 2.9А ПДР України, чим вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП - керування транспортним засобом у стані алкогольного сп'яніння.
У судове засідання з'явилася особа, яка притягається до адміністративної відповідальності - ОСОБА_1 та його захисник - адвокат Ходак В.В. Будучи повідомленими про їх права та обов'язки, ОСОБА_1 та його захисник Ходак В.В. висловили заперечення проти притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП та необхідність закриття відносно нього провадження у справі про адміністративне правопорушення у зв'язку з відсутністю в його діях ознак вказаного адміністративного правопорушення. На обґрунтування своїх заперечень ОСОБА_1 та захисник Ходак В.В. надали суду наступні пояснення.
ОСОБА_1 працює кур'єром в ТОВ, що займається поставками замороженої продукції до закладів ресторанного бізнесу. 29.06.2023 року, тобто у день складання спірного протоколу про адміністративне правопорушення, близько о 09 год. 45 хв. ОСОБА_1 , керуючи автомобілем марки Toyota, державний номерний знак НОМЕР_1 , їхав по службовим справам, а саме - перевозив заморожену продукцію з м. Києва до ресторану, що знаходиться у с.Межигір'ї. Приблизно у цей же час ОСОБА_1 проїжджав блок-пост, що знаходиться у с. Нові Петрівці, вул. Свято-Покровська, 1Г, де був зупинений працівниками поліції. Останні попросили у ОСОБА_1 показати багажне відділення, спитали куди він прямує, попросили документи. ОСОБА_1 добровільно надав оглянути вказаний автомобіль, зазначив, що їде у справах по роботі - перевозить заморожену продукцію. У подальшому, як зазначив ОСОБА_1 , працівниками поліції було встановлено наявність у нього ознак алкогольного сп'яніння, а саме - запаху алкоголю з порожнини рота. При цьому, як пояснив ОСОБА_1 , він повідомляв працівникам поліції, що вживав алкогольні напої напередодні, а саме ввечері 28.06.2023 року, однак станом на ранок 29.06.2023 року не мав жодних ознак алкогольного сп'яніння, був у ясній свідомості, усвідомлював свої дії та повністю керував ними, тому і сів за кермо автомобіля. Не зважаючи на пояснення ОСОБА_1 , працівники поліції запропонували йому пройти огляд на стан алкогольного сп'яніння. При цьому у судовому засіданні ОСОБА_1 підтвердив, що працівники поліції пропонували йому пройти огляд на стан сп'яніння як на місці зупинки транспортного засобу, так і в спеціальному медичному закладі, на що ОСОБА_1 погодився пройти огляд на місці зупинки транспортного засобу.
У подальшому, як зазначив ОСОБА_1 , працівники поліції зупинили двох свідків, які були присутні під час проведення його огляду на стан алкогольного сп'яніння. У присутності двох свідків та ОСОБА_1 працівники поліції дістали спеціальний технічний пристрій. Після цього працівники поліції дістали запакований мундштук, який розпакували у присутності ОСОБА_1 , який перед цим впевнився у щільності його упакування. Потім, як слідує з пояснень ОСОБА_1 , працівниками поліції було зроблено контрольний забір повітря, який показав негативний результат, тобто відсутність алкоголю в приладі, після чого вже сам ОСОБА_1 пройшов огляд на стан алкогольного сп'яніння за допомогою вказаного приладу. Результат огляду був позитивний, стан алкогольного сп'яніння 0,36 проміле. При цьому, як зазначив у судовому засіданні ОСОБА_1 , він не погоджувався з результатами проведеного огляду, про що зазначав працівникам поліції, однак вони на це не відреагували. Однак у цей же час, на запитання суду, ОСОБА_1 , підтвердив, що працівники поліції пропонували йому пройти огляд на стан алкогольного сп'яніння у медичному закладі, на що він відмовився через брак часу та необхідності доставки та розвантаження замороженої продукції.
Після цього, як зазначив ОСОБА_1 , працівники поліції зазначили про необхідність доставлення автомобіля на штраф-майданчик, на що ОСОБА_1 повідомив, що приїде його товариш та забере транспортний засіб. Потім відносно ОСОБА_1 склали протокол, який він читав та особисто підписував, дали на ознайомлення чек тесту, який він також особисто підписав, а також видали тимчасовий дозвіл на керування транспортними засобами. Пізніше приїхав його товариш - ОСОБА_2 , який написав розписку та забрав автомобіль.
У кінцевому підсумку ОСОБА_1 та його захисник - Ходак В.В. зазначили, ОСОБА_1 29.06.2023 року не вживав алкогольні напої та не перебував у стані алкогольного сп'яніння, внаслідок чого результати огляду на стан алкогольного сп'яніння, проведеного на місці зупинки автомобіля за допомогою спеціального технічного засобу, не відповідають дійсності, про що ОСОБА_1 зазначав працівникам поліції після проведення огляду. Однак працівники поліції в порушення вимог ст. 266 КУпАП не забезпечили доставлення до спеціального медичного закладу ОСОБА_1 , який був незгодний з результатами проведеного огляду, внаслідок чого має місце порушення порядку проведення огляду на стан алкогольного сп'яніння, що тягне за собою недійсність його результатів, а відповідно і відсутність у діях ОСОБА_1 ознак адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, у зв'язку з чим провадження у справі відносно нього підлягає закриттю.
Додатково захисник - адвокат Ходак В.В. просив суд у разі відхилення позиції сторони захисту щодо необхідності закриття провадження у справі врахувати наявність пом'якшуючих відповідальність ОСОБА_1 обставин, а саме: вчинення правопорушення вперше, невисокий показник стану алкогольного сп'яніння, той факт, що ОСОБА_1 є пенсіонером та вимушений додатково заробляти, працюючи кур'єром, у зв'язку з цим право на керування транспортними засобами є йому необхідним. На основі наявних пом'якшуючих обставин захисник - адвокат Ходак В.В. просив, у разі визнання ОСОБА_1 винним, призначити йому більш м'яке стягнення, ніж передбачено законом - штраф без позбавлення права керування транспортними засобами.
У судове засідання також викликалися та з'явилися інспектор Вишгородського РУП ГУНП в Київській області лейтенант поліції Демур Євгеній Олександрович та інспектор Вишгородського РУП ГУНП в Київській області старший лейтенант поліції Собко Сергій Миколайович, які відносно складеного протоколу про адміністративне правопорушення надали пояснення наступного змісту.
29.06.2023 року лейтенант поліції ОСОБА_3 разом з старшим лейтенантом поліції ОСОБА_4 виконували службові обов'язки у складі наряду разом з іншими працівниками правоохоронних органів на блок-посту у с. Нові Петрівці Вишгородського району, вул. Свято-Покровська, 1Г. Приблизно о 09 год. 45 хв. на вказаному блок-посту ними було зупинено автомобіль марки Toyota, державний номерний знак НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . На запитання працівників поліції ОСОБА_1 повідомив, що везе заморожену продукцію до ресторану, що розташований у с.Межигір'ї. На підставі добровільної згоди водія працівниками поліції було проведено поверхневий огляд транспортного засобу, перевірено багажне відділення, а також документи, що посвідчують особу водія - ОСОБА_1 . Під час вчинення вказаних дій, як слідує з пояснень працівників поліції, було встановлено наявність у ОСОБА_1 ознак алкогольного сп'яніння - запах алкоголю з порожнини рота, почервоніння обличчя. При цьому працівники поліції підтвердили, що ОСОБА_1 дійсно повідомив, що напередодні, тобто ввечері 28.06.2023 року, вживав алкогольні напої. У зв'язку з цим, як пояснили працівники поліції, вони у відповідності до вимог чинного законодавства запропонували ОСОБА_1 пройти огляд на стан алкогольного сп'яніння, роз'яснивши можливість його проходження як на місці зупинки транспортного засобу за допомогою спеціального технічного засобу, так і в спеціальному медичному закладі. Крім того, як пояснили у судовому засіданні працівники поліції, вони роз'яснили ОСОБА_1 можливість відмови від проходження огляду на стан сп'яніння, однак при цьому повідомили, що за це також передбачено адміністративну відповідальність за ст. 130 КУпАП. ОСОБА_1 були роз'яснені його права та обов'язки. Як слідує з пояснень працівників поліції, ОСОБА_1 погодився пройти огляд на стан алкогольного сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу за допомогою спеціального технічного засобу. Перед проведенням огляду, як зазначили працівники поліції, вони провели контрольний забір повітря у присутності ОСОБА_1 та двох свідків, який показав негативний результат. Після цього ОСОБА_1 пройшов огляд на стан алкогольного сп'яніння, результат якого був позитивний, стан алкогольного сп'яніння 0,36 проміле. При цьому, як зазначили працівники поліції, ОСОБА_1 жодним чином не заперечував ані проти результатів проведеного огляду, ані проти дій працівників поліції, а навпроти - підписав протокол, чек тесту, отримав та розписався за отримання тимчасового дозволу на керування транспортними засобами, всією своєю поведінкою не виражав незгоди з результатами проведеного огляду та не вказував на необхідність доставлення його до медичного закладу. Тобто будь яких клопотань щодо незгоди з результатами проведеного на місці зупинки транспортного засобу огляду на стан сп'яніння та у зв'язку з цим необхідності проходження огляду на стан сп'яніння у медичному закладі ОСОБА_1 не заявляв. Відсутність підпису ОСОБА_1 у Акті огляду на стан алкогольного сп'яніння (Додаток 2), працівники поліції пояснили тим, що можливо не догледіли за тим, щоб ОСОБА_1 підписав всі документи, тобто людським фактором, а наявність складеного Направлення на огляд водія (Додаток 1) пояснили необхідністю дотримання повної процедури, а також тим, що вони пропонували ОСОБА_1 пройти огляд на стан алкогольного сп'яніння у медичному закладі, на що той відмовився. Після проведення огляду та встановлення алкогольного сп'яніння, ОСОБА_1 був відсторонений від керування транспортним засобом, який під розписку був переданий іншому водієві, якого викликав особисто ОСОБА_1 .
У судове засідання також викликався та з'явився свідок ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який, будучи повідомленим про його права та обов'язки, про кримінальну відповідальність за завідомо неправдиві показання, приведеним під присягу, надав показання наступного змісту.
29.06.2023 року ОСОБА_5 рухався на службовому автомобілі марки Renault Master по робочим справам. Приблизно о 09 год. 40 хв. того ж дня він був зупинений працівниками поліції на блок-посту у АДРЕСА_2 , які попросили його бути свідком процедури проведення огляду ОСОБА_1 , на стан алкогольного сп'яніння, на що ОСОБА_5 погодився. У його присутності, та у присутності ще одного свідка, працівники поліції запропонували ОСОБА_1 пройти огляд на стан алкогольного сп'яніння як на місці зупинки транспортного засобу, так і в спеціальному медичному закладі. ОСОБА_1 погодився пройти огляд на стан сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу. При цьому ОСОБА_5 додав, що ОСОБА_1 нічого не заявляв з приводу свого бажання проходити огляд на стан сп'яніння у медичному закладі. У присутності ОСОБА_1 , ОСОБА_5 та іншого свідка працівники поліції дістали прилад для вимірювання ступеня алкогольного сп'яніння, розпакували мундштук, який був щільно запакований, провели контрольний забір повітря, який показав негативний результат. Після цього ОСОБА_1 пройшов огляд на стан алкогольного сп'яніння, результат якого був позитивний - 0,36 проміле. Працівники поліції ознайомили всіх присутніх, у тому числі ОСОБА_1 , з результатами проведеного огляду, будь яких заперечень з цього приводу від ОСОБА_1 він не чув. Разом з тим, подальші події він особисто не сприймав, тому не може стверджувати, чи ОСОБА_1 в подальшому погодився з результатами проведеного огляду, чи заперечував проти вказаних результатів. Відповідаючи на запитання суду ОСОБА_5 зазначив, що будь яких клопотань від ОСОБА_1 про необхідність проведення огляду на стан алкогольного сп'яніння у лікарні він особисто не чув.
У судове засідання також викликався свідок ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 . Однак, будучи належним чином повідомленим про дату, час і місце судового розгляду, вказаний свідок у судове засідання не з'явився, про причини неявки не повідомив, будь-яких заяв, клопотань, у тому числі про відкладення судового розгляду, віл нього не надходило. Учасники судового провадження не заперечували проти проведення судового розгляду за відсутності вказаного свідка.
Заслухавши учасників судового провадження, дослідивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, суд доходить до наступних висновків.
Статтею 7 КУпАП встановлено, що провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.
Відповідно до ст. 245 КУпАП завданням провадження у справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Відповідно до ч. 1 ст. 9 КУпАП - адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Відповідно до ст. 280 КУпАП, при розгляді справи про адміністративне правопорушення суд зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні; чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують або обтяжують відповідальність, чи заподіяно матеріальну шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Зазначені обставини встановлюються у відповідності до ст. 279 КУпАП, зокрема, шляхом повного та всебічного дослідження доказів, якими відповідно до ст. 251 КУпАП є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються зокрема і протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами та інше.
Зі змісту ст. 284 КУпАП вбачається, що одним з можливих наслідків розгляду і вирішення справи про адміністративне правопорушення є притягнення особи до адміністративної відповідальності шляхом винесення постанови про накладення адміністративного стягнення.
При цьому суд звертає увагу, що винесення постанови про накладення адміністративного стягнення є одним з найсуворіших наслідків вирішення справи про адміністративне правопорушення, оскільки внаслідок накладення стягнення особа зазнає негативних наслідків особистого, майнового чи організаційного характеру, що безумовно призводить до втручання у сферу її особистих прав, свобод та законних інтересів. Внаслідок цього рішення суду про притягнення особи до адміністративної відповідальності має бути достатнім чином обґрунтованим для забезпечення правомірності та пропорційності втручання у сферу особистих прав особи, якого вона зазнає внаслідок накладення на неї стягнення.
Отже, притягнення особи до адміністративної відповідальності може бути правомірним результатом розгляду і вирішення справи про адміністративне правопорушення, якщо судом у встановленому законодавством порядку шляхом дослідження належних, допустимих, достовірних, достатніх доказів буде встановлено факт вчинення діяння, що відповідно до чинного законодавства містить ознаки складу адміністративного правопорушення, а також вину особи у вчиненні такого діяння.
Відповідно до вимог п. 2.9 «а» ПДР України водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного сп'яніння або перебуваючи під впливом наркотичних чи токсичних речовин.
З метою встановлення факту перебування водія у стані алкогольного сп'яніння у п. 2.5 ПДР України зазначається, що водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
За порушення вищезазначених вимог ПДР України ч. 1 ст. 130 КУпАП передбачена адміністративна відповідальність за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
З аналізу диспозиції ч. 1 ст. 130 КУпАП вбачається, що об'єктивна сторона такого адміністративного правопорушення містить діяння, яке, зокрема, полягає у керуванні транспортним засобом. На додаток до цього склад зазначеного адміністративного правопорушення передбачає наявність спеціального суб'єкта - особи, яка керує транспортним засобом. Тобто, керування транспортним засобом здійснюється особою, яка перебуває у стані алкогольного сп'яніння.
При цьому у п. 27 ППВСУ «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» від 23.12.2005 року № 14 зазначається, що керування транспортним засобом слід розуміти як виконання функцій водія під час руху такого засобу або інструктора-водія під час навчання учнів-водіїв, незалежно від того, керує особа транспортним засобом, який рухається своїм ходом чи за допомогою буксирування.
Враховуючи вищезазначені вимоги повного та всебічного дослідження обставин, фактів вчинення адміністративного правопорушення, то суд доходить до висновку, що матеріали справи про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП, повинні містити належні, допустимі, достовірні та достатні докази факту керування особою транспортним засобом, тобто виконання нею функцій водія під час руху такого засобу. Такий факт встановлюється на основі будь-яких відомостей, які відповідно до чинного законодавства можуть вважатися доказами.
Одночасно з цим відповідно до ч. 1 ст. 130 КУпАП особа, яка здійснює керування транспортним засобом, перебуває у стані алкогольного сп'яніння. Тобто поруч з керуванням транспортним засобом повинен бути доведений факт, що особа, яка керувала транспортним засобом, перебувала у стані алкогольного сп'яніння. Порядок проведення огляду на стан наркотичного сп'яніння визначається у ст. 266 КУпАП, Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції від 09.11.2015 року № 1452/735 (далі по тексту - Інструкція № 1452/735), а також у Порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду від 17.12.2008 № 1103 (далі по тексту - Порядок № 1103).
Отже, притягнення особи до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, можливо лише за умови, якщо судом під час судового розгляду на основі належних, допустимих, достовірних та достатніх доказів буде встановлено, що особа, яка здійснювала керування транспортним засобом, перебувала у стані алкогольного сп'яніння.
Щодо керування ОСОБА_1 транспортним засобом суд вважає за необхідне зазначити наступне.
З протоколу про адміністративне правопорушення серії ААД № 484136 від 29.06.2023 року слідує, що 29.06.2023 року о 09 год. 45 хв. у с. Нові Петрівці, вул. Свято-Покровська, 1Г, ОСОБА_1 здійснював керування автомобілем марки Toyota, державний номерний знак НОМЕР_1 .
У судовому засіданні ані ОСОБА_1 , ані його захисник - Ходак В.В., ані інші учасники судового провадження не заперечували факт здійснення ОСОБА_1 керування вказаним у протоколі автомобілем марки Toyota, державний номерний знак НОМЕР_1 , 29.06.2023 року о 09 год. 45 хв. у вказаному місці. Навпроти, сам ОСОБА_1 пояснив, що дійсно у той день керував автомобілем марки Toyota, державний номерний знак НОМЕР_1 , на якому здійснював перевезення замороженої продукції до ресторану, що знаходиться у Межигір'ї, у ході чого був зупинений працівниками поліції на блок-посту, що знаходиться у с. Нові Петрівці, вул. Свято-Покровська, 1Г.
При дослідженні наявного у матеріалах справи DVD-R диску судом встановлено, що на ньому наявний файл з відеозаписом під назвою «0000000_00000020230629100001_0005» тривалістю 05 хв. 00 сек. Вказаний відеозапис зроблений на нагрудну камеру працівника поліції, обставини та факти, зафіксовані на відеозаписі, датуються 29.06.2023 року. З аналізу вказаного відеозапису судом встановлено, що 29.06.2023 року о 09 год. 50 хв. працівниками поліції на блок-посту у с. Нові Петрівці, вул. Свято-Покровська, 1Г, було зупинено автомобіль марки Toyota, державний номерний знак НОМЕР_1 , керування яким здійснював ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . При цьому з відеозапису вбачається наявність фортифікаційних, оборонних та інших споруд, а також наявність контрольно-пропускного режиму, що дає можливість стверджувати, що відеозйомка здійснювалась дійсно на блок-посту у с. Нові Петрівці Вишгородського району Київської області. На додаток до цього з відеозапису безпосередньо вбачається, що ОСОБА_1 на запитання працівників поліції підтверджує факт керування вказаним транспортним засобом, зазначаючи при цьому, що він їхав з м. Києва до ОСОБА_7 по службовим справам, здійснюючи перевезення замороженої продукції.
Таким чином, наявний у матеріалах справи відеозапис, зроблений працівниками поліції, повністю узгоджується як з їх поясненнями, так і з поясненнями самого ОСОБА_1 , підтверджує обставини та факти, викладені у протоколі про адміністративне правопорушення щодо здійснення ОСОБА_1 керування транспортним засобом. Будь-яких відомостей, обставин та доказів, що свідчили б про неналежність, недопустимість, недостовірність вказаного відеозапису судом не встановлено, а учасниками судового провадження не надано.
У зв'язку з цим наявний у матеріалах справи відеозапис у сукупності з поясненнями ОСОБА_1 дає можливість суду констатувати доведеним факт того, що 29.06.2023 року о 09 год. 45 хв. ОСОБА_1 здійснював керування автомобілем марки Toyota, державний номерний знак НОМЕР_1 .
Щодо перебування ОСОБА_1 у стані алкогольного сп'яніння.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 266 КУпАП особи, які керують транспортними засобами, морськими, річковими, малими, спортивними суднами або водними мотоциклами і щодо яких є підстави вважати, що вони перебувають у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, підлягають відстороненню від керування цими транспортними засобами, морськими, річковими, малими, спортивними суднами або водними мотоциклами та оглядові на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції.
Огляд особи, яка керувала транспортним засобом, морським, річковим, малим, спортивним судном або водним мотоциклом, на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов'язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення.
Відповідно до п. 2 Розділу І Інструкції № 1452/735 встановлено, що огляду на стан сп'яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України (далі - поліцейський) є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп'яніння згідно з ознаками такого стану.
У свою чергу у п. 3 цього ж розділу цієї ж Інструкції зазначається, що ознаками алкогольного сп'яніння є запах алкоголю з порожнини рота; порушення координації рухів; порушення мови; виражене тремтіння пальців рук; різка зміна забарвлення шкірного покриву обличчя; поведінка, що не відповідає обстановці.
Відповідно до п. 6, 7 Розділу І Інструкції № 1452/735 огляд на стан сп'яніння проводиться:
поліцейським на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів, дозволених до застосування МОЗ та Держспоживстандартом (далі - спеціальні технічні засоби);
лікарем закладу охорони здоров'я (у сільській місцевості за відсутності лікаря - фельдшером фельдшерсько-акушерського пункту, який пройшов спеціальну підготовку).
У разі відмови водія транспортного засобу від проходження огляду на стан сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу або його незгоди з результатами огляду, проведеного поліцейським, такий огляд проводиться в найближчому закладі охорони здоров'я, якому надано право на його проведення відповідно до статті 266 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - заклад охорони здоров'я).
Конкретний порядок проведення поліцейським огляду на стан алкогольного сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціального технічного засобу визначається у Розділі ІІ Інструкції № 1452/735.
Таким чином суд приходить до висновку, що чинним законодавством передбачено конкретний порядок проведення огляду водія на стан алкогольного сп'яніння, що у свою чергу передбачає конкретний алгоритм дій працівників поліції у разі встановлення наявності у водія транспортного засобу передбачених чинним законодавством ознак алкогольного сп'яніння. Вказаний алгоритм передбачає першочергове проведення огляду на стан сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу працівниками поліції за допомогою спеціального технічного засобу, а вже у разі незгоди особи на проходження такого огляду чи висловлення нею заперечень щодо результатів такого огляду, то огляд на стан сп'яніння проводиться у спеціальному медичному закладі, направлення та доставлення до якого водія забезпечується працівниками поліції.
З пояснень ОСОБА_1 та опитаних у судовому засіданні працівників поліції судом встановлено, що після зупинки автомобіля марки Toyota, державний номерний знак НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_1 , у останнього було встановлено наявність ознак алкогольного сп'яніння, а саме - запаху алкоголю з порожнини рота. При цьому, як ОСОБА_1 , так і працівники поліції підтвердили той факт, що ОСОБА_1 повідомив про вживання алкогольних напоїв напередодні ввечері 28.06.2023 року.
У зв'язку з цим суд звертає увагу, що запах алкоголю з порожнини рота є ознакою стану алкогольного сп'яніння, що передбачена положеннями п. 3 Розділу І Інструкції № 1452/735 та дає працівникам поліції правомірні підстави для проведення огляду водія транспортного засобу на стан алкогольного сп'яніння.
З наявного у матеріалах справи відеозапису «0000000_00000020230629100001_0005» тривалістю 05 хв. 00 сек., що був досліджений вище, судом встановлено, що працівники поліції у присутності двох свідків запропонували ОСОБА_1 пройти у встановленому законодавством порядку огляд на стан алкогольного сп'яніння. При цьому, як безпосередньо видно з відеозапису, працівники поліції одразу роз'яснили, що ОСОБА_1 може пройти огляд на стан алкогольного сп'яніння як на місці зупинки транспортного засобу, так і в спеціальному медичному закладі, а також може відмовитися від проходження огляду, що буде мати наслідком також адміністративну відповідальність. При цьому формулювання працівників поліції та вимога щодо проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння, як вбачається з відеозапису, не дає жодних підстав для помилкового розуміння того, що огляд на стан алкогольного сп'яніння на місці зупинки автомобіля та огляд в медичному закладі є взаємовиключними варіантами і, якщо водій погоджується на один з цих оглядів, то він не має права на проходження іншого. Навпроти, з роз'яснень працівників поліції, що чутно на досліджуваному відеозаписі, вбачається як можливість пройти огляд на стан сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу, так і в спеціальному медичному закладі.
З відеозапису судом встановлено, що ОСОБА_1 повноцінно зрозумів вимогу працівників поліції, добровільно погодившись пройти огляд на стан алкогольного сп'яніння та зазначивши, що пройде огляд «якщо це дійсно необхідно».
У подальшому, як вбачається з відеозапису, працівники поліції дістали спеціальний технічний засіб, запакований мундштук, щільність упакування якого була засвідчена як свідками, так і ОСОБА_1 . Після цього, як вбачається з відеозапису, працівниками поліції було проведено контрольний забір повітря, який показав відсутність всередині приладу парів алкоголю та засвідчив достовірність показників самого приладу. Після цього ОСОБА_1 без будь-яких зауважень, вимог та заперечень пройшов огляд на стан алкогольного сп'яніння за допомогою вказаного приладу, що показав позитивний результат, стан алкогольного сп'яніння - 0,36 проміле. При цьому з відеозапису видно, що працівники поліції як озвучили ОСОБА_1 вказаний результат, так і надали можливість ознайомитися з ним шляхом зчитування відповідної інформації з екрану спеціального приладу.
У подальшому, як видно з відеозапису, ОСОБА_1 не заперечує ані проти дій працівників поліції, ані проти результатів проведеного огляду, ані проти порядку проведення огляду на стан сп'яніння, ані проти перебування у стані алкогольного сп'яніння, а навпаки лише цікавиться коли йому повернуть його документи та питає щодо складання адміністративних матеріалів.
З урахуванням вищевикладеного суд відхиляє доводи сторони захисту щодо того, що працівники поліції перед проведенням огляду не пред'явили ОСОБА_1 жодних документів на спеціальний технічний прилад. Відповідно до п. 5 Розділу ІІ Інструкції № 1452/735 встановлюється, що перед проведенням огляду на стан сп'яніння поліцейський інформує особу, яка підлягає огляду на стан сп'яніння, про порядок застосування спеціального технічного засобу та на її вимогу надає сертифікат відповідності та свідоцтво про повірку робочого засобу вимірювальної техніки.
Тобто, чинним законодавством передбачено лише обов'язок поліцейського проінформувати особу, яка підлягає огляду на стан сп'яніння, про порядок застосування спеціального технічного засобу. Обов'язок поліцейського надати сертифікат відповідності та свідоцтво про повірку робочого засобу вимірювальної техніки виникає тоді і лише тоді, коли особа, яка підлягає огляду на стан сп'яніння, заявить про відповідну вимогу. Таким чином, поліцейський не зобов'язаний кожного разу за відсутності вимоги відповідної особи надати сертифікат відповідності та свідоцтво про повірку робочого засобу.
З дослідженого відеозапису безпосередньо видно, що працівники поліції на виконання вимог чинного законодавства роз'яснили ОСОБА_1 порядок застосування приладу, зазначивши про необхідність планомірного дуття протягом декількох секунд у трубку приладу до характерного звукового сигналу. Жодних заяв чи вимог від ОСОБА_1 стосовно документів на прилад не надходило, у зв'язку з цим працівники поліції і не зобов'язані були надати свідоцтво про повірку технічного засобу та сертифікат його відповідності.
На основі цього суд також звертає увагу, що з аналізу дослідженого відеозапису не вбачається, щоб ОСОБА_1 своєю поведінкою, висловлюваннями чи будь-яким іншим чином не погодився з результатами проведеного огляду на місці зупинки транспортного засобу, у зв'язку з чим працівники поліції зобов'язані були його доставити до медичного закладу. Навпроти, після проведення огляду ОСОБА_1 ознайомився з його результатами, після чого спитав щодо документів і матеріалів справи та пішов до свого автомобіля.
Відсутність підпису ОСОБА_1 на Акті огляду водія на стан алкогольного сп'яніння (а.с. 3) не свідчить про його незгоду з результатами проведеного огляду на місці зупинки транспортного засобу, так само як і наявність підпису особи на вказаному акті з категоричною однозначністю не свідчить про її згоду з результатами проведеного огляду. Зазначені обставини оцінюються судом у сукупності, зокрема, з урахуванням поведінки водія на місці зупинки транспортного засобу після проведення огляду. Натомість ані поведінка ОСОБА_1 , ані супутні обставини, що зафіксовані на відеозаписі, не дають жодних підстав вважати, що у ОСОБА_1 були будь-які заперечення щодо результатів огляду на місці зупинки транспортного засобу.
На додаток до цього суд відзначає непослідовність пояснень ОСОБА_1 у своїй позиції щодо проведення огляду на стан алкогольного сп'яніння, оскільки з самого початку ОСОБА_1 підтверджує, що дійсно відмовився їхати до медичного закладу, оскільки поспішав по робочим справам, а потім стверджує, що йому не пропонувалося пройти огляд у медичному закладі, що є підставою для недійсності його огляду на стан сп'яніння.
Складення працівниками поліції направлення ОСОБА_1 до медичного закладу для проведення огляду на стан сп'яніння обґрунтовується поясненнями працівників поліції, які зазначили, що складають даний документ у кожному випадку, оскільки постійно пропонують пройти водіям огляд як на місці зупинки транспортного засобу, так і у медичному закладі, а сам по собі факт складання такого документа не спростовує наявності у діях ОСОБА_1 ознак адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, а також той факт, що ОСОБА_1 жодним чином не заперечував проти результатів огляду, проведеного на місці зупинки транспортного засобу.
Суд звертає увагу на те, що відповідно до ст.8 Конституції України, в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Норми Конституції є нормами прямої дії, а згідно ч.2 ст.62 Конституції України, усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться виключно на її користь, тобто суд може притягнути особу до адміністративної відповідальності лише на тих доказах, які спростовують усі розумні сумніви щодо вини особи. Докази, що викликають такі сумніви, суд має вмотивовано відхилити у своїй постанові.
Зазначене узгоджується і з судовою практикою ЄСПЛ, згідно якої «доказування, зокрема, має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою, а за відсутності таких ознак не можна констатувати, що винуватість особи доведено поза розумним сумнівом» (п.43 рішення від 14.02.2008 у справі «Кобець проти України» (Kobets v. Ukraine), з відсиланням на п.282 рішення у справі «Авшар проти Туреччини» (Avsar v. Turkey).
Згідно вказаної правової позиції ЄСПЛ «розумним є сумнів, який ґрунтується на певних обставинах та здоровому глузді, випливає зі справедливого та зваженого розгляду усіх належних та допустимих відомостей, визнаних доказами, або з відсутності таких відомостей і є таким, який змусив би особу втриматися від прийняття рішення у питаннях, що мають для неї найбільш важливе значення».
У Постанові ККС ВС від 21.02.2018 року у справі № 701/613/16-к було зроблено висновок, що стандарт доведення поза розумним сумнівом означає, що сукупність обставин справи, встановлена під час судового розгляду, виключає будь-яке інше розумне пояснення події, яка є предметом судового розгляду, крім того, що інкриміноване правопорушення було вчинене і правопорушник є винним у його вчиненні. Поза розумним сумнівом має бути доведений кожний з елементів, які є важливими для правової кваліфікації діяння. Це питання має бути вирішено на підставі безстороннього та неупередженого аналізу наданих сторонами допустимих доказів, які свідчать за чи проти тієї або іншої версії подій.
Обов'язок всебічного і неупередженого дослідження судом усіх обставин справи у цьому контексті означає, що для того, щоб визнати винуватість доведеною поза розумним сумнівом, версія обвинувачення має пояснювати всі встановлені судом обставини, що мають відношення до події, яка є предметом судового розгляду. Суд не може залишити без уваги ту частину доказів та встановлених на їх підставі обставин лише з тієї причини, що вони суперечать версії обвинувачення. Наявність таких обставин, яким версія обвинувачення не може надати розумного пояснення або які свідчать про можливість іншої версії інкримінованої події, є підставою для розумного сумніву в доведеності вини особи.
Для дотримання стандарту доведення поза розумним сумнівом недостатньо, щоб версія обвинувачення була лише більш вірогідною за версію захисту. Необхідно, щоб будь-який обґрунтований сумнів у тій версії події, яку надало обвинувачення, був спростований фактами, встановленими на підставі допустимих доказів, і єдина версія, якою розумна і безстороння людина може пояснити всю сукупність фактів, установлених у суді, - є та версія подій, яка дає підстави для визнання особи винною за пред'явленим обвинуваченням.
Суд звертає увагу, що відомості у протоколі про адміністративне правопорушення щодо того, що ОСОБА_1 29.06.2023 року о 09 год. 45 хв. у с. Нові Петрівці керував автомобілем марки Toyota, державний номерний знак НОМЕР_1 , є за своєю сутністю висуненням обвинувачення, що здійснюється органом (посадовою особою), уповноваженою на складення протоколу про адміністративне правопорушення. Тому таке обвинувачення поза розумним сумнівом має бути підтверджено або спростовано у судовому засіданні шляхом дослідження всіх наданих належних, допустимих та достовірних доказів. При цьому доведення цього факту поза розумним сумнівом буде означати можливість для суду зробити категоричний висновок, що версія, зазначена в обвинуваченні, є єдиною розумною версією, яка виключає будь-які обґрунтовані сумніви.
У зв'язку з цим суд вважає за доцільне зазначити, що сукупність досліджених у судовому засіданні належних, допустимих, достовірних та достатніх доказів дають можливість зробити категоричний висновок щодо доведеності поза розумним сумнівом того факту, що 29.06.2023 року о 09 год. 45 хв. у с. Нові Петрівці ОСОБА_1 керував автомобілем Toyota, державний номерний знак НОМЕР_1 , у стані алкогольного сп'яніння.
Таким чином, інкриміноване ОСОБА_1 обвинувачення у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, є обґрунтованим, розумним, послідовним, таким, що логічно узгоджується зі встановленими обставинами та фактами, а також таким, що безумовно та беззаперечно підтверджується наданою сукупністю належних, достовірних, допустимих доказів, які виключають будь-який обґрунтований сумнів та інші версії розвитку подій, логічно пояснюють висунуте обвинувачення.
У кінцевому підсумку вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, підтверджується наступними доказами:
- протоколом про адміністративне правопорушення серії ААД № 484136 від 29.06.2023 року, складений у присутності ОСОБА_1 та особисто ним підписаний; зауважень та заперечень щодо протоколу та відомостей, викладених у ньому, не виявлено; містить пояснення ОСОБА_1 , в яких він підтверджує факт керування транспортним засобом та факт вживання ввечері 28.06.2023 року алкогольних напоїв;
- поясненнями ОСОБА_1 , в яких він підтвердив факт керування автомобілем, факт добровільної згоди пройти огляд на стан сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу, позитивний результат огляду - 0,36 проміле, а також свою відмову від проходження огляду у медичному закладі у зв'язку з службовою зайнятістю;
- показаннями свідка ОСОБА_5 , з яких вбачається дотримання працівниками поліції встановленого законодавством порядку проведення огляду водіїв на стан алкогольного сп'яніння;
- долученим до матеріалів справи відеозаписом з нагрудної камери працівників поліції, з якого вбачається факт керування ОСОБА_1 транспортним засобом, його добровільна згода пройти огляд на стан сп'яніння на місці зупинки автомобіля, позитивний результат огляду на стан сп'яніння, відсутність у ОСОБА_1 будь-яких заперечень проти результатів проведеного огляду;
- чеком тесту № 276 від 29.06.2023 року, проведеного за допомогою Drager Alcotest 6810, яким встановлено факт перебування ОСОБА_1 у стані алкогольного сп'яніння, стан алкогольного сп'яніння 0,36 проміле; містить підпис ОСОБА_1 , яким він засвідчує свою обізнаність з результатами проведеного огляду;
- наявною у матеріалах справи розпискою, з якої вбачається факт відсторонення ОСОБА_1 від керування транспортними засобами у зв'язку з перебуванням у стані алкогольного сп'яніння.
Європейський суд з прав людини у складі його Великої палати у справі О'Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства від 29.06.2007 зазначив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов'язки у правовому полі.
У рішенні ЄСПЛ від 21 липня 2011 року по справі «Коробов проти України» Європейський суд з прав людини вказав, що при оцінці доказів Суд, як правило, застосовує критерій доведення «поза розумним сумнівом». Проте, така доведеність може випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту.
За таких обставин, на підставі вищевикладених норм закону, суд вважає докази, що містяться в матеріалах справи, належними і допустимим та такими, що доводять винуватість ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП - керування ОСОБА_1 транспортним засобом у стані алкогольного сп'яніння.
Відповідно до ч. 2 ст. 33 КУпАП при накладенні стягнення враховуються характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність.
Відповідно до ч. 2 ст. 33 та ч. 1 ст. 34 КУпАП обставин, що пом'якшують відповідальність за адміністративне правопорушення, судом не встановлено.
Відповідно до ч. 2 ст. 33 та ч. 1 ст. 35 КУпАП обставин, що обтяжують відповідальність за адміністративне правопорушення, судом не встановлено.
Відповідно до ст.ст. 23, 33 КУпАП при призначенні стягнення суд враховує характер вчиненого правопорушення, особу правопорушника та обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність і вважає, що оскільки адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, а також запобігання вчиненню нових правопорушень, стягнення слід призначити у виді штрафу у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права керування транспортним засобом на строк 1 (один) рік.
Вирішуючи клопотання захисника адвоката Ходака В.В. щодо призначення більш м'якого стягнення, ніж передбачено законом, то суд звертає увагу, що санкція ч. 1 ст. 130 КУпАП має кумулятивний та безальтернативний характер, тобто позбавлення права керування транспортними засобами є обов'язковою мірою стягнення, яке не застосовується тільки до осіб, що не має спеціального права. Будь-яких винятків щодо незастосування вказаного виду стягнення по відношенню до осіб, які вчинили правопорушення, передбачене ст. 130 КУпАП, чинний КУпАП не передбачає, як і не передбачає можливості призначення більш м'якого стягнення, ніж передбачено законом. Підстав для застосування аналогії з Кримінальним кодексом України стороною захисту не обґрунтовано, а судом не встановлено.
Наявність пом'якшуючих відповідальність обставин стороною захисту не підтверджено жодним належним, допустимим, достовірним та достатнім доказом, зокрема, довідкою з місця роботи тощо, внаслідок чого суд не може їх перевірити та не може вважати встановленими.
Відповідно до ч. 1 ст. 40-1 КУпАП у разі винесення судом постанови про накладення адміністративного стягнення з особи, на яку накладено таке стягнення, на користь держави стягується судовий збір, розмір якого відповідно до ч. 2 ст. 4 ЗУ «Про судовий збір» становить 0,2 прожиткових мінімумів для працездатних осіб. Внаслідок цього з ОСОБА_1 на користь держави підлягає стягненню судовий збір у розмірі 536 грн. 80 коп.
Керуючись ст. ст. 23, 33, 34, 35, 130, 279, 280, 283, 284, 285 КУпАП, суддя, -
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, та накласти на нього стягнення у виді штрафу у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 (сімнадцять тисяч) гривень з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 (один) рік.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на користь держави судовий збір у розмірі 536 (п'ятсот тридцять шість) гривень 80 копійок.
Постанова суду може бути оскаржена до Київського апеляційного суду через Вишгородський районний суд Київської області на протязі десяти днів.
Суддя О.В. Рукас