Справа № 2-а-324/10
31 серпня 2010 року м. Запоріжжя
Комунарський районний суд м. Запоріжжя в складі головуючого судді Наумової І.Й., при секретарі Фіркалової І.Ю., за участю представника позивача ОСОБА_1, розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду справу за адміністративним позовом ОСОБА_2 до інспектора Оріхівського ВДАІ УМВС України в Запорізькій області Андреєва Миколи Сергійовича, управління ДАІ ГУМВС України в Запорізькій області про визнання дії незаконними та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення, -
В грудні 2009 року позивач ОСОБА_2 звернувся до Комунарського районного суду м.Запоріжжя з адміністративним позовом до інспектора Оріхівського ВДАІ УМВС України в Запорізькій області Андреєва Миколи Сергійовича, управління ДАІ ГУМВС України в Запорізькій області про визнання дії незаконними та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення. В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 25.10.2009 року інспектором Оріхівського ВДАІ УМВС України в Запорізькій області Андреєвим М.С. відносно ОСОБА_2 винесено постанову серії АР № 045533 про вчинення адміністративного правопорушення за ч. 1 ст. 122 КУпАП. Суть адміністративного правопорушення полягала в тому, що позивач 25.10.2009 року о 10 годині 35 хвилин в с. Кірове , по вул.Запорізька, керуючи автомобілем Форд державний номер НОМЕР_1, рухався зі швидкістю 86 км/год, чим перевищив швидкість на 26 км. Швидкість вимірювалась приладом «Беркут» № 0711071, за що передбачена відповідальність згідно ч.1 ст.122 КУпАП .
Позивач вважає дії інспектора Андреєва М.С. протиправними, а винесену ним постанова АР №045533 по справі про адміністративне правопорушення від 25.10.2009 року незаконною та такою, що підлягає скасуванню, оскільки виносячи постанову АР № 045533 по справі про адміністративне правопорушення від 25.10.2009 року інспектор діяв у спосіб, що суперечить ч.2 ст.55 Конституції України, положенням ч.2 ст.70 КАС України, ст.ст.10-15 Закону України « Про метрологію та метрологічну діяльність» частини першої статті 3 та статті 4 Закону України «Про міліцію».
У судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги, посилаючись на обставини викладенні у позовній заяві та доданих до неї документах, просив позов задовольнити повністю.
В судовому засіданні позивач заявлені позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просив їх задовольнити.
Відповідачі у судове засідання не з'явилися, хоча про час та місце судового розгляду були повідомлені належним чином, про причину неприбуття не повідомили, письмових пояснень чи заперечень не надали, тому суд, відповідно до вимог ч.4 ст.128 КАС України, вирішує справу на підставі наявних у справі доказів.
На підставі ст.86 КАС України, оцінивши безпосередньо, всебічно, повно та об'єктивно досліджені у судовому засіданні докази, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до вимог ч.1 ст.122 КУпАП визначено, що адміністративна відповідальність настає за: перевищення водіями транспортних засобів встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більш як на двадцять кілометрів на годину, порушення вимог дорожніх знаків та розмітки проїзної частини доріг, правил перевезення вантажів, буксирування транспортних засобів, зупинки, стоянки, проїзду пішохідних переходів, ненадання переваги у русі пішоходам на нерегульованих пішохідних переходах, а так само порушення встановленої для транспортних засобів заборони рухатися тротуарами чи пішохідними доріжками.
Відповідно до ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням є (проступок) протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права та свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Судом встановлено, що 25.10.2009 року інспектором Оріхівського ВДАІ УМВС України в Запорізькій області Андреєвим М.С. відносно ОСОБА_2 винесено постанову серії АР № 045533 про вчинення адміністративного правопорушення за ч. 1 ст. 122 КУпАП (а.с.3) .
За змістом постанови АР № 045533 по справі про адміністративне правопорушення вбачається, що 25.10.2009 року ОСОБА_2 о 10 годині 35 хвилин в с. Кірове , по вул. Запорізька, керуючи автомобілем Форд державний номер НОМЕР_1, рухався зі швидкістю 86 км/год, чим перевищив швидкість на 26 км. Швидкість вимірювалась приладом «Беркут» № 0711071, за що передбачена відповідальність згідно ч.1 ст.122 КУпАП . ОСОБА_2 притягнуто до адміністративної відповідальності і накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 300 гривень.
Як зазначив представник позивача, автомобіль позивача був зупинений інспектором Андреєвим М.С., постанову про адміністративне правопорушення складено без будь яких фактичних даних вчинення адмінправопорушення, зафіксованих у встановленому порядку, примірник постанови позивач не отримував, в графі «підпис правопорушника» інспектором вказано-відмовився, але свідків чи понятих щодо відмови не вказано. Примірник постанови позивачем отримано поштою.
В матеріалах справи про адміністративне правопорушення відсутні докази про вчинення позивачем адміністративного проступку, як-то передбачено статтею 251 КУпАП України, а саме будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до ч.2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідачем не доведено, що в даному випадку виявлення адміністративно правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, так як відповідачем документів та матеріалів, які можуть бути використані як докази у справі, не надано.
В матеріалах справи відсутні докази, що позивач перевищив встановлене обмеженя швидкості руху транспортних засобів більш як на двадцять кілометрів на годину .
Частиною 3 статті 2 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення(вчинення дії); безсторонньо(неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілям, на досягнення яких спрямоване це рішення(дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
За встановлених обставин, суд дійшов висновку, що під час постанови, інспектор ДАІ Андреєв М.С. не дотримався вимог ст.280 КУпАП, а саме при розгляді справи про адміністративне правопорушення не з'ясував: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи вина дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують чи обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, чим порушив право позивача.
Згідно ст.33 КУпАП, при накладенні стягнення враховуються характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, що інспектором при винесенні штрафу не було враховано.
На думку суду, стягнення, застосоване інспектором ДАІ Андреєвим М.С. не відповідає ступеню вини позивача. При їх винесенні посадовою особою ДАІ не враховано характер та ступінь провини, обставини, що пом'якшують його вину, а саме той факт, що позивач притягається до адміністративної відповідальності вперше, своїми діями аварійну ситуацію на дорозі не створив та іншим учасникам дорожнього руху не завадив.
Відповідно до п. 24 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 23 грудня 2005 року N 14 Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті встановлено, що зміст постанови має відповідати вимогам, передбаченим статтями 283 і 284 КУпАП. У ній, зокрема, потрібно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення, та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів.
Згідно з ст. 69 Кодексу адміністративного судочинства України передбачає, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.
Крім цього, ч. 3 ст. 70 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що докази, одержані з порушенням закону, судом при вирішенні справи не беруться до уваги, а відповідно до ч. 4 коментованого кодексу, обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.
Задовольняючи позов, суд враховує, що до протоколу про адміністративне правопорушення від 25.10.2009 року не додані пояснення свідків правопорушення, фото-відео фіксація не застосовувались.
Крім того при складанні постанови було порушено право позивача на її оскарження, тобто складання до постанови додатково і протоколу про адміністративне правопорушення, відповідно до ст.256 КУпАП, із зазначення часу, точного місця вчинення правопорушення та вручення його копії правопорушнику. Оскільки справу було розглянуто на місці, було порушено право ОСОБА_2,передбачене ст.268 КУпАП, а саме: під час розгляду справи користуватися юридичною допомогою адвоката, іншого спеціаліста в галузі права.
У зв'язку з викладеним вище, суд приходить до висновку, що постанова про накладання адміністративного стягнення підлягає скасуванню, у зв'язку з тим, що факти, викладені у зазначених протоколі та постанові не знайшли свого підтвердження в судовому засіданні, і під час розгляду справи були порушені права особи, яка притягується до адміністративної відповідальності.
Підстав для відмови у задоволенні позову у суду не має.
Відповідно до ч. 5 ст. 288 КУпАП особа, яка оскаржила постанову у справі про адміністративне правопорушення, звільняється від сплати державного мита.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 6, 9-11, 70-71, 86-88, 158-163 КАС України, 288, 293 КУпАП, суд, -
Адміністративний позов ОСОБА_2 до інспектора Оріхівського ВДАІ УМВС України в Запорізькій області Андреєва Миколи Сергійовича, управління ДАІ ГУМВС України в Запорізькій області про визнання дії незаконними та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення задовольнити.
Визнати дії інспектора Оріхівського ВДАІ УМВС України в Запорізькій області Андреєва Миколи Сергійовича, щодо накладення на ОСОБА_2 адміністративного стягнення по постанові АР № 045533 від 25.10.2009 р. незаконними.
Скасувати постанову АР № 045533 від 25.10.2009 року винесену інспектором Оріхівського ВДАІ УМВС України в Запорізькій області Андреєва Миколи Сергійовича, щодо притягнення ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.122 КУпАП, а провадження у справі про адміністративне правопорушення закрити.
Постанова є остаточною та оскарженню не підлягає, набирає законної сили з моменту постановлення.
Суддя І.Й. Наумова