Справа № 2- 492/2010
04 серпня 2010 року м.Олевськ
Олевський районний суд Житомирської області в складі :
головуючого - судді Волощука В.В.
при секретарі Корнєйчук О.В.
з участю:
позивачки ОСОБА_1
відповідача ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Олевську цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про виселення з незаконно займаного приміщення, -
Позивачка звернулася до суду з позовом в якому просить суд виселити відповідача ОСОБА_2, з житлового АДРЕСА_1, як такого, що втратив право на користування зазначеним житловим будинком.
У судовому засіданні позивачка заявлені позовні вимоги підтримала із підстав заявлених у позовній заяві та просить суд задовольнити їх у повному обсязі.
Відповідач ОСОБА_2, у судовому засіданні позовні вимоги позивачки не визнав та пояснив суду, що він дійсно не є власником спірного будинку і проживає в ньому, як колишній чоловік позивачки, оскільки між ними 04.12.2006 року було розірвано шлюб. На даний час він особистого житла не має.
Як встановлено в судовому засіданні сторони зареєстрували шлюб в 1995 році та проживали однією сім”єю до 04.12.2006 року за адресою: АДРЕСА_1, який належав на праві власності матері позивачки ОСОБА_3.
Відповідно до договору дарування житлового будинку від 29.10.2004 року позивачка отримала в дар від своєї матері ОСОБА_3, житловий будинок з надвірними будівлями АДРЕСА_1 та є власником зазначеного будинку, що стверджується копією договору дарування від 29.10.2004 року, копією витягу про реєстрацію в Державному реєстрі право чинів, копією витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно від 15.11.2004 року відповідно до якого власником будинку з надвірними будівлями, розташованого по АДРЕСА_1 є ОСОБА_1 та слідує із технічного паспорту на житловий будинок по АДРЕСА_1
04.12.2006 року шлюб між сторонами відповідно до рішення Олевського районного суду було розірвано, що стверджується копією зазначеного рішення суду і сторони стали проживати окремо. Позивачка на деякий час дозволила тимчасово проживати з нею у вказаному будинку відповідачу. Однак спільне проживання у будинку позивачки за адресою АДРЕСА_1 стало нестерпним, оскільки відповідач постійно вживає спиртні напої, вчиняє в сварки та бійки, а тому позивчка запропонувала відповідачу добровільно звільнити належне їй житло на, що від відповідача отримала відмову.
Розпоряджатися своїм майном позивачка не може, оскільки у зазначеному будинку продовжує проживати без будь-яких правових підстав відповідач тобто її колишній чоловік ОСОБА_2, який не є власником зазначеного будинку, не є членом її сім'ї, а тому не може користуватися правами та обов”язками власника помешкання.
Проживаючи в зазначеному будинку, відповідач продовжує вживати спиртні напої, вчиняти сварки, що становить небезпеку для позивачки, оскільки його дії негативно впливають на стан її здоров'я.
Так відповідно до ст. 116 ЖК України, слідує, якщо наймач, члени його сім”ї або інші особи, які проживають разом з ним, систематично порушують правила співжиття, роблять неможливим для інших проживання із ними в одній квартирі чи в одному будинку, а заходи запобігання і громадського впливу виявилися безрезультатними, виселення винних на вимогу наймодавця або інших заінтересованих осіб проводиться без надання іншого жилого приміщення.
Статтею 391 ЦК України передбачено, що власник має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.
Крім того в ст. 57 СК України зазначено, що особистою приватною власністю дружини, чоловіка є: майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але на підставі договору дарування або в порядку спадкування.
Разом з тим ст.150 ЖК України передбачено, що громадяни, які мають у приватній власності будинок, користуються ним для особистого проживання і проживання членів їх сім'ї і мають право розпоряджатися цією власністю на свій розсуд.
Враховуючи вищенаведене, а також те, що право власності на вказаний вище житловий будинок позивачкою повністю доведене у судовому засіданні наявними письмовими доказами, а відповідач не є співвласником спірного житлового будинку і не є членом сім'ї позивачки, суд вважає, що позов підлягає до задоволення.
На підстави наведеного та керуючись ст.ст.116, 150 ЖК України, ст.57 СК України, ст.391 ЦК України, ст.ст.10,11,15,57,60,81,88,212-215 ЦПК України, суд, -
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про виселення з незаконно займаного приміщення - задовольнити.
Виселити ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1 з будинку АДРЕСА_1 без надання іншого жилого приміщення.
Звільнити ОСОБА_1, та ОСОБА_2, від сплати судового збору відповідно до п.18 ст.4 Декрету КМУ „Про державне мито”.
Рішення може бути оскарженим до апеляційного суду Житомирської області протягом 10 днів з дня його проголошення.
Суддя: