07.09.10р.Справа № 17/269-10
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Елта Плюс", м. Запоріжжя
до Товариства з обмеженою відповідальністю "НВ Трейд", м. Дніпропетровськ
про стягнення 41 867 грн. 00 коп.
Суддя Суховаров А.В.
Представники:
від позивача: не з'явився;
від відповідача: не з'явився.
Суть спору:
Товариство з обмеженою відповідальністю "Елта Плюс" (надалі -позивач) звернулось до господарського суду з позовом у якому, з урахуванням уточнень позовних вимог внесених заявою 01.09.10р., просить стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "НВ Трейд" (надалі -відповідач) суму 28 339,60 грн. основного боргу, 3 553,99 грн. пені, 6 726,46 грн. інфляційних втрат, 1 455,30 грн. 3% річних, а всього 40 075,35 грн. заборгованості за порушення грошових зобов'язань по договору № 10182 від 26.11.07р.
Представник позивача не забезпечив присутність у судовому засіданні. Про час та дату розгляду спору повідомлений належно. У судовому засіданні яке відбулось 26.08.10 р. представник позивача надав суду для огляду оригінали долучених до позовної заяви документів та підтримав позовні вимоги повністю.
Представник відповідача явку у призначене судове засідання не забезпечив. Відзив на позов та витребувані на вимогу господарського суду документи не надав.
Відповідач був належним чином повідомлений про час і місце проведення судового засідання. Відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців наданого позивачем, вбачається, що станом на 03.06.10 р. відповідач значиться в ЄДРПОУ і його юридична адреса співпадає з адресою зазначеною позивачем в позові, на яку було направлено ухвали суду про порушення провадження у справі та призначення її розгляду на 26.08.2010 р. та 07.09.2010 р.
У п. 4 інформаційного листа ВГСУ від 02.06.2006 р. № 01-8/1228 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році" зазначається, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій.
Суд вважає можливим розглянути справу за відсутності представника відповідача, оскільки про час та місце розгляду справи останній був повідомлений належним чином, доказом чого є факт надіслання господарським судом кореспонденції поштовим зв'язком на юридичну адресу відповідача.
Клопотання про відкладення спору на адресу суду не надходило.
Справа розглядається без участі сторін за наявними в ній матеріалами та оригіналами документів наданими представником позивача господарському суду для огляду у попередньому судовому засіданні, згідно ст. 75 ГПК України.
В порядку ст. 85 ГПК України, у судовому засіданні прийнято рішення.
Розглянувши матеріали справи та оцінивши надані докази в їх сукупності, господарський суд, -
встановив:
26.11.2007 року між позивачем (постачальником) та відповідачем (покупцем) був укладений договір № 10182 (далі - Договір), у відповідності з умовами якого позивачем у період з 25.06.08р. по 18.09.08р. за видатковими накладними (а.с. 27-36) поставлено, а покупцем прийнято товар у замовленій кількості та без зауважень, з урахуванням часткової сплати 206,24 грн., на загальну суму 28 339,60 грн., однак в порушення умов п. 3.4.1 цієї угоди спірний товар відповідачем в узгоджені строки несплачений, в зв'язку із чим у останнього станом на 28.05.10р. утворилась загальна сума основного боргу в розмірі названому вище. Між тим, відповідачем спірна сума основного боргу визнана перед позивачем повністю, згідно наявного у справі двостороннього акту звірки взаєморозрахунків від 31.03.09р..
Відносини, що виникли між сторонами по справі на підставі казаного договору поставки товару, є господарськими зобов'язаннями, тому, згідно положень ст.ст. 4, 173-175 і ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, до цих відносин мають застосовуватися відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей передбачених Господарським кодексом України.
У відповідності до ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона -постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно до приписів ст. 525 Цивільного кодексу України, цивільні (господарські) зобов'язання мають бути виконані належним чином і у встановлений договором строк, а одностороння відмова від виконання зобов'язань не допускається, крім випадків, передбачених законом.
Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його не виконання або виконання з порушенням умов, які визначені змістом зобов'язання, а ст. 629 ЦК України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Вивчивши долучені до матеріалів справи документи суд встановив, що позивачем взяті на себе зобов'язання виконані належним чином, в строк та на замовлення відповідача.
Однак, такого виконання умов Договору з боку відповідача не вбачається, так як станом на теперішній час покупцем не оплачено вартість отриманого від постачальника товару на загальну суму 28 339,60 грн.
Відповідно до приписів ст.ст. 525, 526, ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України та ст. 193 Господарського кодексу України, цивільні та господарські зобов'язання мають бути виконані належним чином і у встановлений договором строк, а одностороння відмова від виконання зобов'язань не допускається, крім випадків, передбачених законом.
Доказів в спростування наявності перед позивачем спірної суми основного боргу відповідачем не надано, обставин наведених позивачем в обґрунтування позовних вимог не спростовано.
Статтею 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов'язання наступають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Відповідно ст. 546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою (штрафом, пенею).
За умовами п. 7.1 Договору позивач нарахував відповідачу пеню в розмірі 0,1% від несвоєчасно сплаченої суми товару за кожен день прострочення, розмір якої згідно розрахунку позивача становить суму 3 553,99 грн.
Відповідно до положень ст.ст. 216-217, 230-231 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
Так, на підставі положень ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, відповідно до якої боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановлено індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних з простроченої суми, позивач нарахував відповідачу розмір інфляційних втрат в сумі 6 726,46 грн., та розмір 3% річних в сумі 1 455,30 грн., що відображається в наданому розрахунку позивача.
Однак, наведені позивачем нарахування розміру пені, інфляційних втрат та 3% річних суд вважає невірно розрахованими внаслідок хибно взятої методики для здійснення таких нарахувань, тоді як за наслідками здійсненого судом перерахунку належні до сплати санкції складають розмір 3 548,47 грн. пені, 6 726,46 грн. інфляційних втрат, 1 451,68 грн. 3% річних, а в решті заявлених нарахувань суми пені та 3% річних суд відмовляє за безпідставністю.
Відповідно до вимог частин 1 і 7 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору; а одностороння відмова від виконання зобов'язань не допускається крім випадків, передбачених законом.
В силу положень ст. 16 Цивільного кодексу України та ст. 20 Господарського кодексу України, держава забезпечує захист прав і законних інтересів суб'єктів господарювання та споживачів, зокрема, шляхом до присудження стягнення заборгованості в натурі та застосування штрафних санкцій.
Наведене є підставою для часткового задоволення позовних вимог.
Згідно ст. 49 ГПК України, сплата судових витрат покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись ст.ст. 4, 32, 33, 36, 43, 45, 49, 75, 82-85, 115-118 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
Позов задовольнити частково.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "НВ Трейд" (49106, м. Дніпропетровськ, вул. Бульвар Слави, 9/38; ЄДРПОУ 32793779) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Елта Плюс" (69083, м. Запоріжжя, вул. Музична, 2; ЄДРПОУ 35064597) суму 28 339,60 грн. (двадцять вісім тисяч триста тридцять дев'ять грн. 60 коп.) основної заборгованості, 6 726,46 грн. (шість тисяч сімсот двадцять шість грн. 46 коп.) індексу інфляції, 1 451,68 грн. (одна тисяча чотириста п'ятдесят одна грн. 68 коп.) 3% річних, 3 548,47 грн. (три тисячі п'ятсот сорок вісім грн. 47 коп.) пені, 400,66 грн. (чотириста грн. 66 коп.) державного мита, 225,85 грн. (двісті двадцять п'ять грн. 85 коп.) витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
В решті позовних вимог -відмовити.
Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.
Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання.
Суддя А.В. Суховаров