07 вересня 2010 року м. Запоріжжя
( 16 год. 38 хв.)
Справа № 2а-4541/10/0870
Запорізький окружний адміністративний суд у складі:
головуючого - судді Артоуз О.О.
при секретарі судового засідання Гнідой А.В.
за участю представників:
позивача: ОСОБА_1
представника позивача: ОСОБА_2
відповідача: не з'явився;
представника третьої особи: Лобача С.М.
розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу
за позовною заявою: ОСОБА_1
до: Командира військової частини 26709 полковника Петруніна
Віктора Миколайовича
третя особа: Запорізький об'єднаний військовий комісаріат
про: визнання дій командира військової частини 26709 полковника
Петруніна Віктора Миколайовича в частині підготовки подання
про звільнення ОСОБА_1 у запас за
п. 65 п.п “є”протиправними
ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1) звернувся до Запорізького окружного адміністративного суду з позовною заявою до Командира військової частини 26709 полковника Петруніна Віктора Миколайовича, третя особа: Запорізький об'єднаний військовий комісаріат про визнання дій командира військової частини 26709 полковника Петруніна Віктора Миколайовича в частині підготовки подання про звільнення ОСОБА_1 у запас за п. 65 п.п “є”протиправними.
Ухвалою Запорізького окружного адміністративного суду від 19 серпня 2010 року відкрито провадження в адміністративній справі № 2а-4541/10/0870, підготовче провадження по справі закінчене, справа призначена до судового розгляду на 01 вересня 2010 року.
В розгляді справи оголошувалась перерва для отримання нових доказів до 06.01.2010 та до 07.01.2010.
В позові зазначено, що ОСОБА_1, проходив військову службу з 05.08.1983, в лавах Радянської, а з 1992 по 1995 роки, в лавах Української армії. Під час проходження військової служби займав різні офіцерські посади. За час проходження військової служби зарекомендував себе з позитивної сторони про, що свідчать: виписка з газети та службові характеристики.
В березні 1995 року, позивач звернувся до командира військової частини 26709 полковника В.Петруніна з рапортом про звільнення з лав Збройних сил України «за власним бажанням».Командир військової частини 26709 проти заявленого рапорту не заперечував.
03 липня 1995 року, начальником відділу кадрів військової частини 26709 майором ОСОБА_6, позивач був повідомлений про те, що його було звільнено з військової частини 26709, при звільненні наказ не видавався, а особову справу було направлено до Ордженікідзевського районного військового комісаріату.
В 2009році позивачу під час оформлення на роботу до лав внутрішніх військ Міністерства внутрішніх справ (04.12.2009 - відмітка про ознайомлення у витягу з особової справи дод. 3) стало відомо, що його було звільнено з військової служби в запас відповідно до пункту 65 підпункту «є» - за службовою невідповідністю, що підтверджується наказом Командувача військами повітряної оборони України від 25.05.1995 р. № 027.
Вважає даний наказ неправомірним, так як до видання цього наказу, ним подавався рапорт на звільнення з військової служби в запас, про що свідчить атестація від 09 березня 1995 року.
Позовні вимоги обґрунтовує Законом України «Про пенсійне забезпечення осіб звільнених з військової служби та інших осіб», Тимчасовим положенням про проходження служби особами офіцерського складу, прапорщиками, мічманами Збройних Сил України», Законом України «Про військовий обов'язок і військову службу».
В судовому засіданні позивач підтримав позовні вимоги з підстав зазначених в позові, також зауважив, що при отриманні військового квитка, в якому міститься запис причини його звільнення, він в нього не заглядав та таким запис не бачив. З матеріалами подання та текстом наказу про звільнення він під підпис, на час звільнення, ознайомлений не був.
В судовому засіданні відповідачем зазначено, що дійсно на момент звільнення ОСОБА_1 в Збройних силах України існувала заборона на звільнення за власним бажанням. Але зі змісту бесіди між позивачем та Командиром військової частини 26709 полковником Петруніним Віктора Миколайовича було зрозуміло про причини та підстави звільнення останнього. Даний факт міг би підтвердитись листом бесіди, але він нажаль не зберігся. Крім того, відповідач зазначив, що ним були проведені всі дії які входять в його компетенцію щодо підготовки подання на звільнення. Відповідальність за не ознайомлення позивача з матеріалами особової справи покладена на працівників кадрової служби. Проти позову заперечив в повному обсязі, та зазначив, що на даний момент він також не є військовослужбовцем, військова частина 26709 на момент розгляду справи розформована.
Представниками третьої особи було надано в судове засідання матеріали особової справи. Проти позову вони заперечили в повному обсязі та зазначили, що
Свідок ОСОБА_6 , підтвердив про обізнаність ОСОБА_1 в причинах його звільнення, і факт відсутності підпису в матеріалах особової справи (а саме послужного списку) пояснюється тим, що офіцер після звільнення з збройних сил України більше в частині не з'являвся і можливості своєчасно ознайомити з послужним списком та наказом в кадрової служби не було.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, вислухавши пояснення представника позивача та представника відповідача , суд приходить до наступного висновку.
ОСОБА_1, проходив військову службу з 05.08.1983, в лавах Радянської, а з 1992 по 1995 роки, в лавах Української армії. Під час проходження військової служби займав різні офіцерські посади. За час проходження військової служби зарекомендував себе з позитивної сторони про, що свідчать: виписка з газети та службові характеристики.
В березні 1995 року, позивач звернувся до командира військової частини 26709 полковника В.Петруніна з рапортом про звільнення з лав Збройних сил України «за власним бажанням».
03 липня 1995 року, начальником відділу кадрів військової частини 26709 майором ОСОБА_6, позивач був повідомлений про те, що його було звільнено з військової частини 26709, при звільненні наказ не видавався, а особову справу було направлено до Ордженікідзевського районного військового комісаріату.
04.12.2009 позивачу стало відомо стало відомо, що його було звільнено з військової служби в запас відповідно до пункту 65 підпункту «є» - за службовою невідповідністю, що підтверджується наказом Командувача військами повітряної оборони України від 25.05.1995 р. № 027 та відміткою про ознайомлення у витягу з особової справи.
Згідно п. 42 Указу Президента України «Про тимчасові положення про проходження військової служби громадянами України» від 13 травня 1993 року N 174/93 (діяв на час існування спірних правовідносин) для забезпечення правильного добору, розстановки, виховання, вдосконалення підготовки офіцерських кадрів, визначення об'єктивної та принципової оцінки професійної підготовки та морально-психологічних якостей кожного офіцера, відповідності посаді й перспективи його службового використання, створення резерву кандидатів для просування по службі та навчання провадиться атестування осіб офіцерського складу.
Відповідно до п. 42 Тимчасового положення, атестування осіб офіцерського складу провадиться у разі: звільнення з військової служби через службову невідповідність. Пункт 44 цього ж положення визначає, що осіб офіцерського складу атестують їх прямі начальники від командира роти, прирівняної до нього особи і вище. Як видно з матеріалів справи, командиром ремонтно-технічної роти військової частини 26709 Анциферовим С. була проведена атестація позивача за період з жовтня 1989 по березень 1995 роки, за результатами якої зроблено висновок про те, що ОСОБА_1 посаді не відповідає та його доцільно звільнити в запас за службовою невідповідністю. З даним висновком погодились голова та члени атестаційної комісії, про що свідчить протокол №5 від 09.03.1995.
З позицією позивача щодо зазначення в тексті атестації про існування рапорту з проханням звільнити його з військової служби в запас, суд не погоджується з наступних підстав. По перше, суду не надано оригіналу або копії такого рапорту. По друге, в тексті не зазначено з яких мотивів був написаний рапорт і з яких підстав позивач просив його звільнити. Крім того, під час судового засідання всіма учасниками процесу було наголошено про те, що в період з 1993 по 1999 роки звільнення з лав Збройних сил України за власним бажанням було неможливим або дуже ускладненим . Позивач підтвердив дану інформацію та зазначив, що нього було скрутне матеріальне становище і він не приділяв достатньої уваги причинам та строкам звільнення. Про факт звільнення його повідомив, в усному порядку, начальник відділення кадрів ОСОБА_6, після чого він передав справи та більше не з'являвся на роботу до військової частини. Військовий квиток ним було отримано під час постановки на облік до райвійськкомату. Запис в військовому квитку про причину та формулювання звільнення від не бачив, так як ніколи військовий квиток не відкривав. На запитання суду щодо пред'явлення військового квитку під час подальшого працевлаштування на іншу роботу нічого пояснити не зміг.
Відповідно до п. 64 Тимчасового положення звільнення осіб офіцерського складу з військової служби здійснюється: в запас, якщо вони не досягли граничного віку перебування в запасі і за станом здоров'я придатні до військової служби в мирний або воєнний час; у відставку, якщо вони досягли граничного віку перебування в запасі або визнані військово-лікарськими комісіями непридатними за станом здоров'я до військової служби із зняттям з військового обліку.
Згідно з п.п. Є. п. 65 Тимчасового положення офіцери можуть бути звільнені з військової служби за службовою невідповідністю. Пункт 71 цього ж положення зазначає, що днем звільнення осіб офіцерського складу з військової служби в запас або відставку вважається день, з якого їх прийнято на військовий облік у військовому комісаріаті, але не пізніше строку, вказаного в приписі.
Згідно з ч.2 ст.24 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» від 12 травня 1992 року закінченням проходження військової служби вважається день виключення військовослужбовця зі списків особового складу військової частини (військового навчального закладу, установи тощо) у порядку, встановленому положеннями про проходження військової служби громадянами України.
Як зазначено в останньому записі послужного списку, ОСОБА_1 з 3 липня 1995 року виключений зі списку особового складу частини та направлений на облік до Орджонікідзевського РВК м. Запоріжжя. Даний запис є підтвердженням того, що днем звільнення позивача слід вважати 03.07.1995. Інших обов'язкових умов, а саме наявність підпису на наказі про звільнення або підпису в послужному списку для визначення дати звільнення законодавством не передбачено.
Відповідальність за несвоєчасне ознайомлення з текстом наказу про звільнення та з послужним списком офіцерів військової служби за загальним правилом покладається на кадрову службу підрозділу. Крім того, під час судового розгляду справи позивачем не зазначено в чому саме полягала протиправність дій командира військової частини 26709 полковника Петруніна Віктора Миколайовича в частині підготовки подання про звільнення ОСОБА_1 у запас за п. 65 п.п “є”.
Надаючи правову оцінку протиправності діям командира військової частини 26709 полковника Петруніна Віктора Миколайовича в частині підготовки подання про звільнення ОСОБА_1 у запас за п. 65 п.п “є”, під час прийняття цього рішення, суд виходить з приписів ч. 3 ст. 2 КАС України, відповідно до яких, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють: чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
З огляду на викладене, суд вважає позовні вимоги позивача необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.
Керуючись ст.ст. 160, 161, 162, 163, 167 КАС України, суд,
У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Командира військової частини 26709 полковника Петруніна Віктора Миколайовича про: визнання дій командира військової частини 26709 полковника Петруніна Віктора Миколайовича в частині підготовки подання про звільнення ОСОБА_1 у запас за п. 65 п.п “є” неправомірними відмовити в повному обсязі.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України, або прийняття постанови у письмовому провадженні - з дня отримання копії постанови, апеляційної скарги, з подачею її копії відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі.
Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Постанова у повному обсязі складена 21 вересня 2010 року.
Суддя /підпис/ О.О. Артоуз